Рішення № 11363665, 01.03.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"01" березня 2010 р.Справа № 20/217-09-5965 За позовом Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради;

до відповідача Приватного підприємства "ТІТАН"

про виселення та стягнення 1 925, 13 грн.

Суддя Щавинська Ю.М.

Представники сторін:

від позивача: Семенюк Ю.В., діюча за дов. №01-13/11408 від 22.12.2009року.

від відповідача: не з'явились.

СУТЬ СПОРУ: Представництво по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради звернулося до господарського суду Одеської області з позовною заявою, в якій просить виселити Приватне підприємство "ТІТАН" з нежитлового приміщення першого поверху, загальною площею 180, 1 кв.м., що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Новощіпний ряд, 19, на користь Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради, стягнути з Приватного підприємства "ТІТАН" пеню в сумі 720,74 грн., плату за фактичне користування приміщення у сумі 1138,66 грн., а також витрати по сплаті державного мита та витрати на ІТЗ судового процесу.

02.02.2010року Представництво по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради надіслало до господарського суду Одеської області уточнення до позовної заяви, в яких, у зв’язку з тим, що відповідачем - Приватним підприємством "ТІТАН" 27.01.2010року було сплачено заборгованість за фактичне користування приміщення у сумі 10000 грн., що підтверджується довідкою фінансового відділу Представництво по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради від 29.01.2010року, просить виселити Приватне підприємство "ТІТАН" з нежитлового приміщення першого поверху, загальною площею 180, 1 кв.м., що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Новощіпний ряд, 19, на користь Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради, стягнути з Приватного підприємства "ТІТАН" пеню в сумі 720, 74 грн., а також витрати по сплаті державного мита та витрати на ІТЗ судового процесу.

Враховуючи, що відповідно до ч.4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити або зменшити позовні вимоги, приймаючи до уваги, що зміна позивачем позовних вимог не порушує прав відповідача, суд надає юридичну оцінку уточненим позовним вимогам в редакції заяви від 29.01.2010р. №01-13/508 (вх. суду №2354 від 02.02.2010року).

У судовому засіданні 01.03.2010 року представник позивача уточнені позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач - Приватне підприємство "ТІТАН" про час та місце судового засідання повідомлений належним чином шляхом надсилання судових ухвал на оренду адресу, що підтверджується наявними у матеріалах справи поштовими повідомленнями про вручення судових ухвал, у судові засідання не з’явився, про поважність причин відсутності не повідомив, відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не надав.

Крім того, судом було також направлено ухвали на юридичну адресу, зазначену у договорі, яка не змінювалася, про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, наданий на виконання вимог суду представником позивача. Вказані ухвали було повернуто поштою із відміткою „за зазначеною адресою не знаходиться”.

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені. При цьому, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, а у разі, коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Суд також зазначає, що ухвалою голови господарського суду Одеської області від 27.01.2010 року строк розгляду справи було продовжено на один місяць. При цьому, необґрунтоване затягування розгляду справи суперечить вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Приймаючи до уваги викладене, суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

15.08.2005 року між Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради та Приватним підприємством "ТІТАН" було укладено договір оренди нежитлового приміщення №23/74 від 10.12.2001року у новій редакції, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нежитлове приміщення першого поверху, загальною площею 180,1 кв.м., розташоване за адресою: м.Одеса, вул. Новощіпний ряд, 19, під розміщення майстерні.

Відповідно до п. 1.2 договору оренди № 23/74 від 10.12.2001року у новій редакції від 15.08.2005р., передача в оренду об’єкта оренди, здійснюється на підставі Цивільного та Господарського кодексів України, Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, розпорядження Одеського міського голови „Про передачу в оренду приміщень нежитлового фонду у Київському районі” від 12.10.1998року №113-01р.

Строк дії договору відповідно до п. 1.3 договору оренди № 23/74 від 10.12.2001року у новій редакції був встановлений до 15.08.2013 року.

Відповідно до п. 2.1, 2.2, 2.4 договору оренди № 23/74 від 10.12.2001року у новій редакції орендна плата визначається на підставі ст. 19 Закону України „Про оренду державного комунального майна” та рішення сесії Одеської міської ради №3539-IV від 28.01.2005року „Про оренду комунального майна, що є власністю територіальної громади міста Одеси”. За орендоване приміщення орендар зобов’язується сплачувати орендну плату відповідно до розрахунку, приведеного у додатку 1 до договору, що становить за перший після підписання договору оренди місяць 1063,83 грн. без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за минулий місяць на щомісячний індекс інфляції, що друкується Мінстатом України. Орендар вносить орендну плату щомісячно до 15 числа поточного місяця, незалежно від результатів його господарської діяльності.

Згідно до умов п. 4.1 договору № 23/74 від 10.12.2001року у новій редакції, вказане у п. 1.1 приміщення орендодавцем передається орендарю виключно для використання під розміщення майстерні.

П. 4.10 договору оренди № 23/74 від 10.12.2001року у новій редакції передбачає, що у випадку припинення дії цього договору у зв’язку із закінченням строку чи дострокового розірвання договору, орендар сплачує орендну плату по день підписання акта приймання - передачі приміщення.

У відповідності до п.п. 5.1, 5.2, 5.3 зазначеного договору за невиконання або неналежне виконання обов’язків за цим договором винна сторона відшкодовує іншій стороні завдані збитки у відповідності з чинним законодавством. Відшкодування збитків не звільняє винну сторону від виконання умов договору. За несвоєчасне внесення орендної плати орендар сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочування. У разі невнесення орендарем орендної плати на протязі 3-х місяців з дати закінчення терміну платежу, орендодавець має право відмовитися від договору і вимагати повернення об’єкту оренди. У разі відмови орендодавця від договору оренди договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення про відмову від договору.

Згідно з п. 7.9 договору оренди № 23/74 від 10.12.2001року у новій редакції, дія договору оренди припиняється достроково за згодою сторін або за рішенням господарського суду.

Враховуючи несплату орендарем плати за користування приміщенням протягом тривалого часу, Представництво по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради, відповідно до ст.782 ЦК України, звернулось на адресу Орендаря з повідомленням №01-15/1189 від 25.09.2009 року, в якому відмовилося від договору та просило здійснити фактичну передачу об’єкта комунальної власності –нежитлового приміщення першого поверху, загальною площею 180, 1 кв.м., що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Новощіпний ряд, 19, співробітникам Представництва по управлінню комунальною власність Одеської міської ради та підписати акт приймання –передачі, а також просило оплатити заборгованість з орендної плати в сумі 9140, 92 грн. та пеню в сумі 742, 59 грн. Вказане повідомлення було отримано відповідачем 01.10.2009року, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення, яке наявне у матеріалах справи.

Незвільнення відповідачем орендованого приміщення, наявність пені за несвоєчасну сплату орендної плати зумовило звернення Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради до господарського суду Одеської області із відповідним позовом.

Крім того, на виконання вимог суду 19.01.2010 року співробітниками Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради було складено та підписано акт обстеження нежитлового приміщення першого поверху, загальною площею 180, 1 кв.м., що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Новощіпний ряд, 19, з якого вбачається, що із інженерних комунікацій наявне електропостачання, в приміщенні необхідно зробити ремонт, профіль використання приміщення –використовується за призначенням.

Проаналізувавши наявні у матеріалах справи докази у сукупності, суд дійшов наступних висновків:

Відповідно до ст.175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно -правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Як свідчать матеріали справи, укладений сторонами договір, за своєю правовою природою відноситься до договорів найму, різновидом якого є оренда. Приймаючи до уваги, що майно, яке виступає предметом договору, належить до комунальної власності, до спірних правовідносин застосовуються також норми Закону України „Про оренду державного та комунального майна”.

Згідно до п. п.1,2 ст. 762 ЦК України, яка цілком кореспондується з ч. 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з п.2.4 договору орендар вносить орендну плату щомісячно, незалежно від результатів його господарської діяльності.

Відповідно до п. 2.2 договору оренди № 23/74 від 10.12.2001року у новій редакції за орендоване приміщення орендар зобов’язується сплачувати орендну плату, що становить за перший, після підписання договору оренди місяць 1063, 83 грн. без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції.

Відповідно до ст. 782 Цивільного кодексу України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Крім того, відповідно до п. 5.3 договору оренди № 23/74 від 10.12.2001року у новій редакції у разі невнесення орендарем орендної плати на протязі 3-х місяців з дати закінчення терміну платежу, орендодавець має право відмовитися від договору і вимагати повернення об’єкта оренди.

Враховуючи, що факт несплати відповідачем орендної плати протягом трьох місяців поспіль, що перевищує встановлений законодавством трьохмісячний термін, встановлено судом та відповідачем в порядку ст.33 ГПК України не спростовано, суд доходить висновку про обґрунтованість вчинення позивачем дій, направлених на відмову від договору.

Враховуючи, що Представництво по управлінню комунальною власністю, реалізуючи передбачене ст.782 ЦК України право орендодавця, 25.09.2009р. надіслало повідомлення, в якому відмовилося від договору та просило здійснити фактичну передачу об’єкта комунальної власності – нежитлового приміщення першого поверху, загальною площею 180,1 кв.м., що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Новощіпний ряд, 19, співробітникам Представництва по управлінню комунальною власність Одеської міської ради, про що підписати акт приймання –передачі, і зазначене повідомлення було вручено орендарю 01.10.2009 року, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення, яке наявне у матеріалах справи, суд доходить висновку про розірвання 01.10.2009р. договору оренди №23/74 від 10.12.2001року у новій редакції.

При цьому, з огляду на сталу судову практику із зазначеного питання, суд погоджується із доводами позивача про те, що право на відмову від договору виникає у орендодавця після настання строку внесення плати за користування майном за третій місяць незалежно від подальшого внесення орендарем плати за оренду.

Згідно ч. 1 ст. 785 ЦК України, яка цілком кореспондується зі ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", у разі припинення договору найму наймач зобов’язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана.

П. 4.7 договору оренди № 23/74 від 10.12.2001року у новій редакції також передбачає, що після закінчення строку дії договору, орендар зобов’язаний у 15-денний термін передати орендодавцю приміщення за актом приймання-передачі.

За таких обставин, враховуючи відсутність правових підстав на зайняття Приватним підприємством "ТІТАН" нежитлового приміщення першого поверху, загальною площею 180,1 кв.м., що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Новощіпний ряд, 19, вимоги Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради про виселення відповідача із вказаного приміщення є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Що стосується вимог позивача про стягнення з Приватного підприємства "ТІТАН" пені станом на 27.01.2010року в сумі 720, 74, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. п. 1,2 ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч.1 ст.549, п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки –грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення ним зобов’язання.

Згідно ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожний день прострочення виконання. При цьому, відповідно до ст.ст.1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996р. (із змінами та доп.) платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст.1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 5.2 договору оренди нежитлового приміщення №23/74 від 10.12.2001року у новій редакції, за несвоєчасне внесення орендної плати орендар сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочки.

Суд зазначає, що орендна плата розуміє під собою періодичні платежі, тобто, згідно із п. 2.4 договору грошове зобов’язання по кожному платежу виникає 15 числа поточного місяця, а пеня –це грошова сума, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення, яка повинна бути нарахована відповідно до ст. 232 Господарського кодексу України протягом шести місяців.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Ухвалами господарського суду Одеської області позивача було неодноразово зобов’язано надати обґрунтований розрахунок суми позову.

Приймаючи до уваги, що позивачем, в порушення вимог ст. 33 ГПК України, не надано обґрунтованого розрахунку суми позову, тобто обґрунтованого розрахунку пені станом на день розгляду справи, з урахуванням того, що як вбачається із надано позивачем розрахунку заборгованості, у відповідача - Приватного підприємства "ТІТАН" станом на 26.01.2010року наявна переплата за договором оренди нежитлового приміщення №23/74 від 10.12.2001року у новій редакції у сумі 3147, 46 грн., суд позбавлений можливості визначити суму пені станом на день розгляду справи.

З урахуванням викладеного, у задоволенні позовних вимог Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради в частині стягнення пені в сумі 720, 74 грн. слід відмовити.

Згідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,–

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Виселити Приватне підприємство "ТІТАН" (65122, м. Одеса, Люстдорфська дорога, 13, кв. 267, код ЄДРПОУ 20934093) з першого поверху, загальною площею 180,1 кв.м., що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Новощіпний ряд, 19, на користь Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1, п/р 37326027001909 в ГУДКУ в Одеській області, МФО 828011, ідентифікаційний код 26302595).

3. Стягнути з Приватного підприємства "ТІТАН" (65122, м. Одеса, Люстдорфська дорога, 13, кв. 267, код ЄДРПОУ 20934093) на користь Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської Ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1, п/р 37326027001909 в ГУДКУ в Одеській області, МФО 828011, ідентифікаційний код 26302595) –85 /вісімдесят п’ять/ грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита та 118 /сто вісімнадцять/ грн. 00 коп. витрат на ІТЗ судового процесу.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя

рішення підписано 09.03.2010року.