Ухвала суду № 113614612, 31.07.2023, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/28533/22-к

У Х В А Л А

Іменем України

31 липня 2023 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючої судді ОСОБА_1

за участю секретаря ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

захисника ОСОБА_4

обвинуваченого ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні у кримінальному провадженні №12022000000000027, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10.01.2022, за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 294, ч. 2 ст. 263 КК України, клопотання прокурора про продовження строків тримання ОСОБА_5 під вартою, -

В С Т А Н О В И В :

В провадженні Печерського районного суду м. Києва перебуває кримінальне провадження №12022000000000027 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 294, ч. 2 ст. 263 КК України.

До обвинуваченого ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який ухвалою суду від 09.06.2023 продовжено до 07.08.2023 включно.

В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження тримання ОСОБА_5 під вартою на 60 діб. Обґрунтовуючи клопотання, прокурор зазначає, що ризики, передбачені п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, продовжують існувати. Зокрема, ризик переховуватися від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності ґрунтується на тому, що ОСОБА_5 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання виключно у вигляді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років, при цьому до Печерського районного суду м. Києва скеровано обвинувальний акт відносно ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 111 та ч. 1 ст. 258-3 КК України, означені інкриміновані кримінальні правопорушення відповідно до ст. 12 КК України є особливо тяжкими злочинами, тому останній, перебуваючи на волі, усвідомлюючи невідворотність покарання у разі визнання його винуватим, може переховуватися від суду. Враховуючи той факт, що наразі у зв`язку із проведенням на території України військових дій країною агресором, частина території держави є тимчасово окупованою, обвинувачений має додаткову можливість переховуватись та тій території країни, яка непідконтрольна органам державної влади. Також продовжує існувати ризик незаконно впливати на свідків, експертів у кримінальному провадженні, оскільки перебуваючи на волі, обвинувачений з метою уникнення кримінальної відповідальності для себе, своїх спільників, може вчинити дії, направлені на примушення до зміни наданих раніше свідчень допитаними особами. У зв`язку з вищевикладеним єдиним запобіжним заходом, який можливо застосувати до обвинуваченого, є тримання під вартою, оскільки жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти вказаним ризикам. Необхідність покладення на обвинуваченого обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, відсутня, адже дії ОСОБА_5 кваліфіковані зокрема за ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 294 КК України, тобто як злочин, що мав намір застосування насильства чи погрози його застосування до працівників поліції, а тому доцільно не визначати альтернативний запобіжний захід у вигляді застави. З урахуванням наведеного, просить продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_5 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів, без визначення розміру застави.

Захисник ОСОБА_4 заперечував проти задоволення клопотання прокурора, в його задоволенні просив відмовити. Вказав, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, у даному кримінальному провадженні відсутні та стороною обвинувачення не доведені, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які дані, що обґрунтовують перелічені у клопотанні прокурора ризики. Так, ризик переховування обвинуваченого ОСОБА_5 від суду обумовлений можливістю притягнення до кримінальної відповідальності та суворістю передбаченого покарання, однак вказаний ризик є мінімальним з огляду на час, що сплив після повідомлення підозри ОСОБА_5 , та з урахуванням того, що за цей час обвинувачений демонстрував належну процесуальну поведінку, має постійне місце проживання та реєстрації у м. Київ, родину та на утриманні у останнього перебуває малолітня дитина, яка потребує батьківського догляду та піклування, непрацездатні батьки. Крім того, він є пенсіонером та учасником бойових дій. Наразі досудове розслідування завершене, що свідчить про вичерпання ризиків знищення, приховування або спотворення обвинуваченим речей і документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження; незаконного впливу на свідків, експертів, спеціалістів у цьому кримінальному провадженні. До того ж, всі свідки вже допитані та повідомлені про відповідальність за завідомо неправдиві показання, у кримінальному провадженні проведено цілу низку необхідних експертиз, що як наслідок вичерпало ризик незаконного впливу на експертів та свідків, при цьому всі експертні висновки досліджені в ході судового засідання. Крім того, продовжуючи ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, суд фактично порушує як норми КПК України, так і право обвинуваченого на справедливий суд. Свою позицію виклав письмово.

Обвинувачений ОСОБА_5 підтримав думку свого захисника та просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора, посилаючись на відсутність вказаних ним ризиків. Зазначив, що обвинувачення ґрунтується виключно на припущеннях, сторона обвинувачення не надала жодного суттєвого доказу його вини, натомість він не має наміру впливати на свідків, експертів та переховуватися від суду, зобов`язується з`являтися на всі судові засідання та доводити свою невинуватість. Крім того, просив додатково врахувати, що він є учасником бойових дій, неодноразово брав участь у боях за незалежність України та нагороджений орденом «За заслуги» ІІІ ступеня, є офіцером та працівником правоохоронних органів, а також має неповнолітню дитину, батьків з інвалідністю, які знаходяться наразі в окупації та яким він хоче допомогти звідти виїхати.

Вислухавши думку сторін кримінального провадження, додатково вивчивши в нарадчій кімнаті матеріали кримінального провадження, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Ризик переховуватися від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності підтверджується тим, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 294, ч. 2 ст. 263 КК України, які є відповідно тяжким та нетяжким злочинами (зокрема покарання за злочин, передбачений ч. 1 ст. 294 КК України, в якому обвинувачується ОСОБА_5 , передбачене виключно у вигляді позбавлення волі, строком від 5 до 8 років), характеризуються підвищеною суспільною небезпекою, оскільки фактично посягають на громадську безпеку та громадський порядок. Обвинувачений, усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання, у разі визнання його винним, з метою його уникнення, може переховуватись від суду.

У контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).

Слід зазначити, що КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він схильний і має реальну можливість їх здійснити у цьому кримінальному провадженні в майбутньому.

Враховуючи вищевикладене, а також дані про особу обвинуваченого ОСОБА_5 , його соціальні зв`язки, інкримінування злочину, який полягає в організації масових заворушень на території України з метою дестабілізації ситуації в державі, що, як вбачається із досліджених матеріалів, передбачало матеріальну винагороду учасникам таких заворушень, наявне відносно ОСОБА_5 обвинувачення у державній зраді, а саме участі у так званому «батальоне восток», що є збройним формуванням самопроголошеної «днр», і, як наслідок, обгрунтоване припущення щодо можливості переховуватись на тимчасово окупованих територіях України, суд приходить до висновку про доведеність ризику можливості переховування обвинуваченого від суду, достатні стримуючі фактори, які б свідчили про протилежне, в матеріалах провадження відсутні. Наявність на утриманні ОСОБА_5 малолітньої дитини не нівелює вказаних ризиків.

У свою чергу суд вбачає досі наявним ризик незаконного впливу обвинуваченого, в тому числі опосередковано, через інших осіб, на свідків та експертів у вказаному кримінальному провадженні, оскільки станом на теперішній час вони судом не допитані. Вказане робить ймовірною можливість ОСОБА_5 здійснювати неправомірний вплив на вказаних осіб. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймає під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України). Отже, за таких обставин ризик впливу на свідків, експертів існує на стадії судового провадження до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від останніх та дослідження їх судом.

Доводи сторони захисту таких висновків не спростовують.

З урахуванням викладеного, суд доходить до висновку, що раніше встановлені ризики, передбачені ст. 177 КПК України, продовжують існувати, таким чином суд вважає, що єдиний запобіжний захід, який здатен запобігти встановленим в провадженні ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого на даній стадії судового провадження, це тримання під вартою, та більш м`які запобіжні заходи не зможуть повною мірою убезпечити від реалізації ризиків.

Суд враховує також положення п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України та вважає, що з урахуванням характеру інкримінованих злочинів, зокрема злочин, передбачений ч. 1 ст. 294 КК України є тяжким, із наміром застосування насильства та погрозою його застосування, відсутні підстави для визначення ОСОБА_5 розміру застави.

На підставі ст. ст. 177, 178, 183, 331 КПК України, -

У Х В А Л И В :

Продовжити до 28 вересня 2023 року включно застосований до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави.

На ухвалу суду може бути подана апеляція до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Суддя ОСОБА_1