Рішення № 11361121, 22.02.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" лютого 2010 р.Справа № 6-34/59-09-1539 За позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до відповідача: Спільного підприємства „ЛАЕТ (Товариство з обмеженою відповідальністю)

Про розірвання договору та стягнення 231000 грн.

За зустрічним позовом: : Спільного підприємства „ЛАЕТ (Товариство з обмеженою відповідальністю)

до відповідача за зустрічним позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення 28367грн.

Господарський суд Одеської області у складі колегії суддів

Головуючий суддя Демешин О. А.

Суддя Малярчук І.А.

Суддя Щавинська Ю.М.

Представники сторін:

Від позивача (відповідача за зустрічним позовом): ОСОБА_2 - довіреність

Від відповідача (позивача за зустрічним позовом): Ткаченко В.В. довіреність

Поночовний О.А. - довіреність

СУТЬ СПОРУ: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі Позивач) звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Спільного підприємства „ЛАЕТ” (Товариство з обмеженою відповідальністю) (далі Відповідач) про розірвання договору № 07\07 від 04.01.2007р. та стягнення 231000грн. збитків.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 05.02.2010р. до спільного розгляду з первісним позовом по справі прийнято зустрічний позов СП „ЛАЕТ” ТОВ до ФОП ОСОБА_1 про стягнення 28367грн. боргу за поставлене обладнання.

Позивач позов підтримує у повному обсязі.

Відповідач з позовом не згоден з підстав, викладених у відзиві.

Відповідач зустрічний позов підтримує у повному обсязі.

У зв`язку з ненаданням відзиву на зустрічний позов справа розглядається за наявними матеріалами в порядку ст..75 ГПК України.

В С Т А Н О В И В :

04.01.2007р. між Спільним підприємством „ЛАЕТ” (товариство з обмеженою відповідальністю) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 було укладено договір № 07\07 за умовами якого відповідач зобов`язався виготовити та поставити позивачу комплект обладнання для універсального лазерного станку для створення трьохмірних зображень в об`ємі скла та інших прозорих і напівпрозорих середовищах, нарізанню листових металів, гравіюванню по металу, каменю, кераміці та інше (далі обладнання), а позивач зобов`язався прийняти це обладнання та сплатити відповідачу грошові кошти в сумі 169412,35грн., що по курсу НБУ на день укладення договору було еквівалентно 33547 доларам США.

В період з січня 2007р. по травень 2007р. позивач по платіжним дорученням сплатив відповідачу грошові кошти в сумі 151500грн., що було еквівалентно 30000 доларам США.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги ФОП „ОСОБА_1 посилається на те, що товариством з обмеженою відповідальністю „ЛАЕТ” не виконані зобов`язання, передбачені умовами договору № 07\07 від 04.01.2007р. щодо виготовлення та поставки обладнання і з огляду на вимоги ст..651 ЦК України просить розірвати вказаний договір та стягнути з відповідача збитки в сумі 231000гривень, оскільки вказана сума є еквівалентною 30000 доларам США.

Відповідач, заперечуючи проти позову, посилається на те, що обладнання було поставлено позивачу відповідно до умов вищевказаного договору.

У зустрічному позові відповідач просить стягнути з відповідача залишок боргу за поставлене по вищевказаному договору в сумі 28376грн., що еквівалентно 3547 доларам США.

.

Заслухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, а у задоволенні зустрічного позову слід відмовити, виходячи з наступного:

Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Додатковою угодою № 1 від 18.04.2007р. сторони внесли зміни в пункт 4.1. вищевказаного Договору № 07\07 від 04.01.2007р., виклавши його в наступній редакції:

„4.1. Обладнання повинно бути передано замовнику (позивачу по справі) протягом 5 календарних днів з момент його виготовлення. Строк виготовлення обладнання визначено з моменту підписання цього Договору до 20.06.2007р.”.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного

законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, виходячи з умов договору, відповідач був зобов`язаний до 25.06.2007р. передати позивачу обладнання, яке було предметом спірного договору.

Пунктом 4.8. договору № 07\07 від 04.01.2007р. встановлено, що приймання-передача обладнання по кількості, комплектації та якості здійснюється в порядку, встановленому чинним законодавством. За результатами приймання Сторони складають акт, який при відсутності зауважень є підставою для проведення остаточного розрахунку.

Тобто, з огляду на вимоги статті 34 ГПК України про належність і допустимість доказів, доказом виконання відповідачем свого зобов`язання по передачі обладнання позивачу мав бути відповідний акт приймання-передачі, як це передбачено умовами вищевказаного договору.

СП „ЛАЕТ” ТОВ у відзиві на позов стверджує, що обладнання було поставлено ФОП ОСОБА_1, однак ні відповідного акту приймання-передачі, ні будь-яких інших доказів в підтвердження цього факту не надав.

Як на доказ здійснення передачі обладнання позивачу, відповідач у відзиві на позов та в доповненнях до відзиву посилається на накладну Серія 01 АИ № 667440 на відпуск товарно-матеріальних цінностей від 02.11.2007р.

Однак, вказаним документом не підтверджується одержання, передбаченого договором № 07\07 від 04.01.2007р., обладнання фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, оскільки зазначена накладна містить відомості про одержання іншого обладнання, іншою особою (ТОВ „Телекомпанія „Автор ТВ”) та по іншому договору (договір № 07 від 20.10.2006р.).

У відзиві на позов відповідач в якості заперечень посилається на положення ч.1 статті 853 ЦК України якої врегульовані питання про зобов`язання замовника прийняти роботу. Однак, зазначена норма регулює питання щодо неможливості в подальшому посилатися на відступи або недоліки у виконаній роботу в разі, якщо про такі відступи та недоліки буде заявлено під час прийняття роботи.

В даному випадку відповідачем не доведено як поставки обладнання так і по виконанню робіт по його установленню, оскільки відповідного акту взагалі не підписано.

Відповідно до ст..610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Серед наслідків порушення зобов`язання, передбачених статтею 611 ЦК України, зокрема, є розірвання договору та відшкодування збитків.

Згідно частини 2 статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

На момент вирішення спору договір № 07\07 від 04.01.2007р. є діючим, оскільки пунктом 6.1. цього договору передбачено, що він діє з моменту підписання і до повного його виконання.

Пунктом 6.4. спірного договору встановлено, що з ініціативи замовника, в односторонньому порядку допускається дострокове розірвання договору у випадку порушення виконавцем граничного терміну поставки або встановлення, налагодження та запуску обладнання. При цьому виконавець зобов`язується протягом 5 банківських днів повернути замовнику суму одержаної попередньої плати, а також сплатити штрафні санкції і відшкодувати усі заподіяні збитки.

З урахуванням викладеного та приймаючи до уваги невиконання відповідачем своїх зобов`язань по договору № 07\07 від 04.01.2007р., суд вважає обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 в частині розірвання вказаного договору.

Що стосується позовних вимог про стягнення з відповідача збитків в сумі 231000грн., то в цій частині позову слід відмовити, виходячи з наступного:

Як вбачається з позовної заяви та пояснень до позовної заяви, позивач просить стягнути заподіяні йому збитки, які виникли внаслідок невиконання відповідачем зобов`язань по спірному договору.

Частинами 1, 2 статті 22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до положень статті 224 Господарського кодексу України:

1.Учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або

установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен

відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого

порушено.

2. Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Як встановлено частиною 1 статті 225 ГК України:

1. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Зазначеними вище статтями Цивільного та Господарського кодексів України витрати по оплаті за товар, роботи або послуги, здійснені стороною на виконання договірних зобов`язань, - до збитків не віднесено.

Повернення ж виконаного (у даному випадку грошових коштів) однією із сторін у зобов`язані врегульовано іншими нормами чинного законодавства та не є предметом спору по цій справі, оскільки таких вимог позивачем не заявлялось.

Як зазначалось вище, пунктом 6.4. спірного договору, також, передбачено, що в разі дострокового розірвання договору у випадку порушення виконавцем граничного терміну поставки або встановлення, налагодження та запуску обладнання. - виконавець (відповідач по справі) зобов`язується протягом 5 банківських днів повернути замовнику суму одержаної попередньої плати, а також сплатити штрафні санкції і відшкодувати усі заподіяні збитки.

Тобто, в самому договорі визначено, що сплачені в якості попередньої плати грошові кошти не є збитками, а питання повернення цих коштів та питання по відшкодуванню збитків відносяться до різних правовідносин.

Так, відповідно до частини 2 статті 693 ЦК України - якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої плати, а не стягнення цих коштів в якості відшкодування збитків.

Крім того, суд вважає безпідставними вимоги про стягнення збитків в розмірі 231000грн., посилаючись на те, що на момент оплати за товар суми в розмірі 151000грн. вона була еквівалента 30000 доларам США.

Дійсно, частиною 2 статті 533 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Однак, визначення грошового еквіваленту в гривнях відносно офіційного курсу долару США, відповідно до договору № 07\07 від 04.01.2007р., стосувалось здійснення оплати за обладнання і залежало від зміни курсу валют на момент укладення договору та на момент проведення оплати за обладнання. Визначення ж розміру суми в гривнях при поверненні коштів за не одержане обладнання відносно курсу долару США взагалі є неможливим, оскільки вищевказаною частиною 2 статті 533 ЦК України передбачено сплату гривневого еквіваленту тільки на момент проведення платежу, який фактично має бути здійснений у майбутньому без відомостей про курси валют, які також будуть встановлені в майбутньому.

Таким чином, позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 підлягають задоволенню в частині позовних вимог про розірвання договору № 07\07 від 04.01.2007р.

В частині ж вимог про стягнення з відповідача 231000гривень збитків у позові слід відмовити.

Що стосується зустрічного позову про стягнення з позивача 28367грн. боргу за поставлене відповідачем обладнання, то підстав для його задоволення судом не вбачається, з огляду на наступне:

Обґрунтовуючи свій зустрічний позов відповідач посилається на те, що ФОП ОСОБА_1 не здійснив остаточного розрахунку з СП „ЛАЕТ” ТОВ за поставлене обладнання по вищевказаному договору № 07\07 від 04.01.2007р. і залишок боргу становить 28376грн., що є еквівалентом 3547доларів США, виходячи з офіційного курсу НБУ станом на 02.02.2010р. у 8 гривень за 1 долар США.

При цьому відповідач стверджує, що обладнання передбачене вказаним договором було поставлено позивачу і 08.06.2007р. на адресу останнього було направлено для підписання відповідний Акт приймання-передачі.

Між тим, як зазначалось вище, будь-яких доказів ( у тому числі Акта приймання-передачі) які б підтвердили факт поставки відповідного обладнання фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 - відповідачем не надано, хоча складення акту приймання-передачі, відповідно до пункту 4.8. договору мало бути підставою для здійснення остаточного розрахунку.

Згідно частини першої статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд вважає, що відповідачем не доведено поставки позивачу обладнання. Тому відсутні підстави для задоволенні зустрічного позову про стягнення з позивача залишку боргу по договору № 07\07 від 04.01.2007р.

З огляду на встановлену статтею 34 ГПК України належність і допустимість доказів, суд не приймає в якості доказу здійснення поставки обладнання, направлення відповідачем на адресу позивача для підписання Акту приймання-передачі, оскільки саме по собі направлення поштою вказаного документа не свідчить про його підписання позивачем та не підтверджує факту одержання ним обладнання, передбаченого договором № 07\07 від 04.01.2007р.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позов ФОП ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню з покладенням на відповідача судових витрат пропорційно задоволеним вимогам, а у зустрічному позові слід відмовити у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд,

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Розірвати договір № 07\07 від 04.01.2007року, укладений між Спільним підприємством „ЛАЕТ” (товариство з обмеженою відповідальністю) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1

3. У задоволенні решти позову відмовити.

4. Стягнути з Спільного підприємства„ЛАЕТ” (товариство з обмеженою відповідальністю) (65005, м.Одеса, вул..Дальницька, 25, код 25044850) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (49000, АДРЕСА_1, ідент.номер НОМЕР_1) витрат по сплаті держмита 85гривень та витрат на ІТЗ судового процесу 59гривень.

5. У задоволенні зустрічного позову відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення підписано 22.02.2010р.

Головуючий суддя (підпис) Демешин О.А.

Суддя (підпис) Малярчук І.А.

Суддя (підпис) Щавинська Ю.М.