Рішення № 11361114, 15.02.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" лютого 2010 р.Справа № 16/212-09-5804 Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань Скоробрух Т.В.

За участю представників сторін:

Від позивача: не з’явився;

Від відповідача: не з’явився;

Від третьої особи: не з’явився;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Лізингова компанія - Гарант” до товариства з обмеженою відповідальністю „Деметра - Лідер” за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача –товариства з обмеженою відповідальністю „Агро СГ” про стягнення 203049,53 грн.., -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Лізингова компанія - Гарант” (далі по тексту –ТОВ „Лізингова компанія - Гарант”) звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю „Деметра - Лідер” (далі по тексту ТОВ „Деметра - Лідер”) про стягнення з відповідача заборгованості з лізингових платежів, що відшкодовує відповідну частину вартості обладнання, в сумі 63024,58 грн., комісії за надання обладнання, нарахованої на його вартість у сумі 31154,06 грн., заборгованості по оплаті додаткового лізингового платежу у сумі 551,54 грн., пені за несвоєчасне внесення лізингових платежів у розмірі 7533,09 грн., неустойки за неправомірне користування чужими грошовими коштами у розмірі 8492,19 грн., пені за несвоєчасну сплату суми боргу, передбачену п. 2.3 договору поруки, у розмірі 3035,05 грн., а також відшкодування непогашеної вартості обладнання у сумі 89259,02 грн. Свої вимоги позивач обґрунтовує невиконанням відповідачем прийнятих на себе за договором поруки № 118-118 від 19.01.2009р. зобов’язань з погашення суми заборгованості товариства з обмеженою відповідальністю „Агро СГ” з лізингових платежів, сплати всіх нарахованих штрафних санкцій та процентів за користування чужими грошовими коштами по договору фінансового лізингу № 0102-08/125Ф від 01.02.2008р.

Ухвалою суду від 27.01.2010р. до участі у даній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача було залучено товариство з обмеженою відповідальністю „Агро СГ” (далі по тексту ТОВ „Агро СГ”), яке виступило лізингоодержувачем за договором фінансового лізингу № 0102-08/125Ф від 01.02.2008р., зобов’язання якого забезпечуються за договором поруки № 118-118 від 19.01.2009р.

Ухвалами суду відповідач був повідомлений про час та місце судового розгляду, однак, на вимогу суду в судові засідання відповідач не з'явився, відзиву на позовну заяву не надав, у зв’язку з чим справа розглядається за наявними матеріалами в порядку, передбаченому ст. 75 ГПК України.

ТОВ „Агро СГ” також не скористалося правом на участь свого представника у судових засіданнях по даній справі, письмових пояснень по суті позову не надало.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

Між ТОВ „Лізингова компанія - Гарант” (Лізингодавець) та ТОВ „Агро СГ” (Лізингоодержувач) було укладено договір фінансового лізингу № 0102-08/125Ф від 01.02.2008р., відповідно до умов якого ТОВ „Лізингова компанія - Гарант” зобов'язувалося придбати та передати в користування Лізингоодержувачу на умовах фінансового лізингу автомат пакувальний СК-Зм у комплекті з транспортерами і автомат пакувальний КП-2М у комплекті з транспортерами, строком на 35 місяців з наступною передачею права власності на це майно Лізингоодержувачу після повної оплати останнім його вартості на умовах даного договору.

Відповідно до ч.2 ст. 1 Закону України „Про фінансовий лізинг” від 16 грудня 1997 року N 723/97-ВР (в редакції Закону України від 11 грудня 2003 року N 1381-IV) за договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

27.03.2008р. на виконання умов договору фінансового лізингу № 0102-08/125Ф від 01.02.2008р. між сторонами по справі відбулася фактична передача відповідачу предмету лізингу, про що свідчить наявний у матеріалах справи акт приймання-передачі.

          Згідно з п. п. 4.1, 4.7 договору фінансового лізингу № 0102-08/125Ф від 01.02.2008р. Лізингоодержувач, незалежно від результатів своєї господарської діяльності і будь-яких інших обставин, зобов'язувався за користування предметом лізингу сплачувати основні лізингові платежі в розмірі і терміни, указані у додатку № 2 до Договору в редакції угоди № 2 про зміну договору фінансового лізингу № 0102-08/125Ф від 01.02.2008р., укладеної між ТОВ „Лізингова компанія - Гарант” та ТОВ „Агро СГ” 30.04.2008р. Крім того, відповідно до п. 4.5. договору фінансового лізингу № 0102-08/125Ф від 01.02.2008р. Лізингоодержувачем було прийнято на себе зобов’язання сплачувати позивачу додаткові лізингові платежі у відповідності з додатком № 3 до Договору.

Згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається. В свою чергу, порушенням зобов’язання, відповідно до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Однак, за поясненнями позивача, зважаючи на те, що з січня 2009 року у Лізингоодержувача виникли певні труднощі, пов'язані з виконанням умов фінансового лізингу № 0102-08/125Ф від 01.02.2008р., в частині своєчасної оплати основних і додаткових лізингових платежів, між сторонами по справі було укладено договір поруки № 118-118 від 19.01.2009р. Відповідно до умов вказаного договору ТОВ „Деметра - Лідер” (Поручитель) зобов’язався відповідати перед ТОВ „Лізингова компанія - Гарант” (Кредитором) за виконання Лізингоодержувачем всіх своїх зобов'язань, які виникли або виникнуть за договором фінансового лізингу № 0102-08/125Ф від 01.02.2008р.

Відповідно до п. 1.2. договору поруки № 118-118 від 19.01.2009р. відповідач зобов'язаний відповідати за Лізингоодержувача в повному обсязі, включаючи оплату суми боргу по лізинговим та іншим додатковим платежам і всіх нарахованих штрафних санкції і процентів за користування чужими грошовими коштами. При цьому, відповідно до п. 2.1 договору поруки № 118-118 від 19.01.2009р. Поручитель зобов’язався належним чином виконувати прийняті на себе зобов’язання відповідно до умов даного договору, а саме: погашати суму боргу по лізинговим платежам, сплачувати всі нараховані штрафні санкції та відсотки за користування чужими грошовими коштами за основним договором в наступному порядку: по-перше, сплатити суму боргу в розмірі 1000 грн протягом 5 банківських днів з дня укладення даного договору до 23.01.2009р. включно, по-друге, сплатити залишок боргу, який виник станом на 19.01.2009р. у період з 01.04.2009р. по 01.07.2009р. включно; по-третє, у випадку неналежного виконання боржником своїх зобов’язань по основному договору оплачувати суму боргу та всі нараховані санкції, протягом трьох банківських днів з моменту отримання від Кредитора письмового повідомлення про невиконання Боржником своїх зобов’язань по основному договору.

На виконання вищенаведених умов договору поруки № 118-118 від 19.01.2009р. відповідачем було сплачено лише частину боргу ТОВ „Агро СГ” у сумі 1000 грн.., що підтверджується банківською випискою за 25.02.2009р.

В свою чергу, як вбачається з матеріалів справи, Лізингоодержувач взагалі припинив здійснювати лізингові платежі, передбачені договором фінансового лізингу № 0102-08/125Ф від 01.02.2008р. ще у жовтні 2008 року.

У зв’язку з неналежним виконанням Лізингоодержувачем своїх зобов’язань щодо здійснення передбачених договором фінансового лізингу № 0102-08/125Ф від 01.02.2008р. платежів, а також на виконання п. 2.1.3 договору поруки № 118-118 від 19.01.2009р., позивач неодноразово звертався до відповідача, як поручителя з вимогами про погашення заборгованості, що підтверджується листами № 02-23/06 від 23.06.2009 р., № 03-20/07 від 20.07.2009 р. і № 02-21/08 від 21.08.2009 р. Однак, всі звернення позивача до ТОВ „Деметра - Лідер”, як до Поручителя, щодо погашення заборгованості, яка виникла за ТОВ „Агро СГ”, були залишені відповідачем без розгляду та задоволення.

Відповідно до п. 16.3. договору фінансового лізингу № 0102-08/125Ф від 01.02.2008р. Лізингодавцю надано право в односторонньому порядку припинити дію договору, зокрема, у випадку порушення Лізингоодержувачем зобов’язань, прийнятих на себе за умовами вказаного договору, щодо сплати чергового лізингового платежу частково або у повному обсязі у встановлений строк з простроченням оплати більш ніж 30 календарних днів. При цьому, відповідно до п. 16.4. договору фінансового лізингу № 0102-08/125Ф від 01.02.2008р. Лізингодавець має письмово повідомити Лізингоодержувача про дострокове припинення дії договору. В свою чергу, згідно з п. п.9.1, 9.2 договору фінансового лізингу № 0102-08/125Ф від 01.02.2008р. у разі дострокового припинення договору предмет лізингу має бути повернутий Лізингодавцю протягом 10 робочих днів з дня дострокового розірвання договору у стані, в якому він був прийнятий у володіння з урахуванням нормального зносу, за адресою вказаною Лізингодавцем.

Відповідно до ч. 2, 3 ст.. 7 Закону України „Про фінансовий лізинг” від 16 грудня 1997 року N 723/97-ВР (в редакції Закону України від 11 грудня 2003 року N 1381-IV) Лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів. Відмова від договору лізингу є вчиненою з моменту, коли інша сторона довідалася або могла довідатися про таку відмову.

Як вбачається з пояснень позивача та матеріалів справи, з огляду на неналежне виконання Лізингоодержувачем прийнятих на себе зобов’язань із здійснення лізингових платежів, а також з урахуванням наведених положень договору фінансового лізингу № 0102-08/125Ф від 01.02.2008р., 31.08.2009р. позивач за допомогою факсимільного зв’язку та кур'єрською поштою направив Лізингоодержувачу лист №05-31/08 , в якому повідомив про дострокове розірвання договору фінансового лізингу № 0102-08/125Ф від 01.02.2008р. з 31.08.2009р. в односторонньому порядку, у зв’язку з чим запропонував на виконання умови п. 9.1. даної угоди повернути позивачу предмет лізингу у строк до 10.09.2009 р. за адресою: м. Миколаїв, вул. Заводська, буд. 1В/1, а також погасити заборгованість по договору фінансового лізингу № 0102-08/125Ф від 01.02.2008р. Копія вказаного листа була направлена позивачем також Поручителю.

Таким чином, суд доходить висновку про припинення дії договору фінансового лізингу № 0102-08/125Ф від 01.02.2008р. з 31.08.2009р.

Відповідно до ст. 509 ЦК України від 16.01.2003р. №435-ІV зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. При цьому, зобов’язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі із договору.

Згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається. В свою чергу, порушенням зобов’язання, відповідно до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.. 11 Закону України „Про фінансовий лізинг” від 16 грудня 1997 року N 723/97-ВР (в редакції Закону України від 11 грудня 2003 року N 1381-IV) Лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі. Як було зазначено по тексту рішення вище, обов’язок Лізингоодержувача із сплати лізингових платежів та порядок їх здійснення був передбачений умовами договору фінансового лізингу № 0102-08/125Ф від 01.02.2008р.

Однак, у порушення наведених по тексту рішення положень договору, а також вимог діючого законодавства України, ТОВ „Агро СГ” не було ані повернуто предмет лізингу, ані погашено заборгованість за договором фінансового лізингу № 0102-08/125Ф від 01.02.2008р.

Відповідно до ст.. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Таким чином, посилаючись на порушення ТОВ „Агро СГ” умов договору фінансового лізингу № 0102-08/125Ф від 01.02.2008р., а також неналежне виконання ТОВ „Деметра - Лідер” зобов’язань за договором поруки № 118-118 від 19.01.2009р., ТОВ „Лізингова компанія - Гарант” звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з ТОВ „Деметра - Лідер”, як поручителя, заборгованості з частини лізингових платежів, що відшкодовує відповідну частину вартості обладнання, в сумі 63024,58 грн., комісії за надання обладнання, нарахованої на його вартість у сумі 31154,06 грн., заборгованості по оплаті додаткового лізингового платежу у сумі 551,54 грн., пені за несвоєчасне внесення лізингових платежів у розмірі 7533,09 грн., неустойки за неправомірне користування чужими грошовими коштами у розмірі 8492,19 грн., пені за несвоєчасну сплату суми боргу, передбачену п. 2.3 договору поруки, у розмірі 3035,05 грн., а також відшкодування непогашеної вартості обладнання у сумі 89259,02 грн.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідач був повідомлений про час та місце судового розгляду, однак, на вимогу суду в судові засідання відповідач не з'явився, відзиву на позовну заяву не наддав.

Враховуючи підстави заявленого позову, суд вважає за необхідне надати, передусім, правову оцінку позовним вимогам ТОВ „Лізингова компанія - Гарант” в частині стягнення частини лізингових платежів, що відшкодовує відповідну частину вартості предмету лізингу, в сумі 63024,58 грн., комісії, нарахованої на його вартість у сумі 31154,06 грн., заборгованості по оплаті додаткового лізингового платежу у сумі 551, 54 грн., пені за несвоєчасне внесення лізингових платежів у розмірі 7533,09 грн., неустойки за неправомірне користування чужими грошовими коштами у розмірі 8492,19 грн.

Так, відповідно до ст.. 16 Закону України „Про фінансовий лізинг” від 16 грудня 1997 року N 723/97-ВР (в редакції Закону України від 11 грудня 2003 року N 1381-IV) сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсацію відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Відповідно до умов п.п. 4.4 договору фінансового лізингу № 0102-08/125Ф від 01.02.2008р. лізингові платежі за даною угодою складаються із сум на відшкодування вартості предмету лізингу та комісії Лізингодавця за надання предмета лізингу, нарахованої на вартість предмета лізингу. Крім того, відповідно до п. 4.5. договору фінансового лізингу № 0102-08/125Ф від 01.02.2008р. Лізингоодержуваем було прийнято на себе зобов’язання сплачувати позивачу додаткові лізингові платежі у відповідності з додатком № 3 до Договору, за змістом якого зазначені платежі нараховуються на суму чергового лізингового платежу у разі підвищення курсу долару США відносно гривні на день оплати.

Як вбачається з розрахунку, який мається у матеріалах справи, за період з лютого 2008р. по 31.08.2009р. (час розірвання договору № 0102-08/125Ф від 01.02.2008р.) позивачем було нараховано лізингових платежів на загальну суму у розмірі 164462,51 грн., у тому числі комісії в сумі 49871,53 грн., а також додатковий лізинговий платіж у розмірі 551,54 грн., які Лізингоодержувачем та відповідачем у порушення наведених умов договору фінансового лізингу № 0102-08/125Ф від 01.02.2008р. та договору поруки № 118-118 від 19.01.2009р., було сплачено частково у сумі 70283,87 грн. Таким чином, суд доходить висновку про наявність заборгованості ТОВ „Агро СГ” перед позивачем із сплати лізингових платежів на загальну суму у розмірі 94730,18 грн., у тому числі із частини лізингових платежів, що відшкодовує відповідну частину вартості предмету лізингу, в сумі 63024,58 грн., комісії у сумі 31154,06 грн., заборгованості по оплаті додаткового лізингового платежу у сумі 551,54 грн. Зазначений розмір заборгованості ТОВ „Агро СГ” перед ТОВ „Лізингова компанія - Гарант” витікає з умов укладеного договору фінансового лізингу № 0102-08/125Ф від 01.02.2008р., підтверджується рахунком № 77 від 02.03.2009р., актом приймання –передачі предмету лізингу, обґрунтованим розрахунком заборгованості. Доказів, спростовуючих викладене, до господарського суду представлено не було.

У відповідності до ч. 1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки –грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов’язання. Згідно ч. 3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожний день прострочення виконання. При цьому, відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996р. №543/96-ВР платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 11.2 договору фінансового лізингу № 0102-08/125Ф від 01.02.2008р. за несвоєчасне внесення лізингових платежів Лізингоодержувач зобов’язався сплатити Лізингодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення.

При цьому, слід враховувати, що відповідно до ч.6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Крім того, за положеннями п. 11.3 договору фінансового лізингу № 0102-08/125Ф від 01.02.2008р. сторони вказаної угоди домовилися, що несплачений Лізингодавцю лізинговий платіж, строк сплати якого настав, вважається для Лізингоодержувача чужими грошовими коштами, які належать Лізингодавцю і знаходяться у неправомірному користуванні Лізингоодержувача. За таке неправомірне користування грошовими коштами Лізингоодержувач на вимогу Лізингодавця сплачує неустойку в розмірі 25 % річних від суми грошових коштів, які належать Лізингодавцю та знаходяться у користуванні Лізингоореджувача, за весь час користування цими грошовими коштами.

З огляду на викладене, ТОВ „Лізингова компанія - Гарант” за період з березня 2009р. по 31.08.2009р., тобто до моменту розірвання договору № 0102-08/125Ф від 01.02.2008р. згідно з розрахунком /а.с.38/, додатково було нараховано до сплати Лізингоодержувачу пеню у розмірі 7533,09 грн., при цьому, як вбачається з розрахунку пені, її нарахування було здійснено позивачем з урахуванням приписів частини 6 статті 232 ГК України.

Крім того, за той же період часу позивачем на підставі п. 11.3. договору фінансового лізингу № 0102-08/125Ф від 01.02.2008р. була додаткова нарахована до сплати Лізингоодержувачу неустойка за неправомірне користування чужими грошовими коштами в розмірі 8 492,19 грн. (розрахунок а.с. 39). При цьому, слід зазначити, що незважаючи на некоректне визначення останніх нарахувань як неустойки, фактично умови п. 11.3 договору фінансового лізингу № 0102-08/125Ф від 01.02.2008р., якими передбачено їх нарахування, визначають розмір процентів за користування чужими грошовими коштами, передбачених ст.. 536 ЦК України. Так, відповідно до вказаної законодавчої норми за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. З огляду на викладене, нарахування таких процентів Лізингодавцем не суперечить положенням діючого законодавства України.

Керуючись вищевикладеними положеннями чинного законодавства України, а також договору фінансового лізингу № 0102-08/125Ф від 01.02.2008р., суд доходить висновку про наявність заборгованості ТОВ „Агро СГ” перед позивачем із сплати пені за несвоєчасне внесення лізингових платежів у розмірі 7533,09 грн., а також неустойки у розмірі 8492,19 грн.

При цьому, враховуючи, що за умовами договору поруки № 118-118 від 19.01.2009р., та приписами ст.. 554 ЦК України, наведеними по тексту рішення вище, ТОВ „Агро СГ” і відповідач, як поручитель, відповідають перед кредитором як солідарні боржники, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, слід звернутися до положень ст.. 543 ЦК України, згідно з якими у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Враховуючи, що позивачем вимоги про стягнення частини лізингових платежів, що відшкодовує відповідну частину вартості предмету лізингу, в сумі 63024,58 грн., комісії, нарахованої на його вартість у сумі 31154,06 грн., заборгованості по оплаті додаткового лізингового платежу у сумі 551, 54 грн., пені за несвоєчасне внесення лізингових платежів у розмірі 7533,09 грн., а також неустойки за неправомірне користування чужими грошовими коштами у розмірі 8492,19 грн. висуваються саме до відповідача, який виступив Поручителем за зобов’язаннями ТОВ „Агро СГ”, що виникли на підставі договору фінансового лізингу № 0102-08/125Ф від 01.02.2008р., включаючи оплату суми боргу по лізинговим та іншим додатковим платежам і всім нарахованим штрафним санкціям і процентам за користування чужими грошовими коштами, а також приймаючи до уваги наведені по тексту рішення висновки суду про обґрунтованість розміру зазначених сум та з огляду на приписи ст.. 543 ЦК України, суд вважає правомірним позов ТОВ „Лізингова компанія - Гарант”, заявлений до поручителя - ТОВ „Деметра - Лідер”, в цій частині вимог задовольнити.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача пені, передбаченої п. 2.3 договору поруки, у розмірі 3035,05 грн., суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до умов п. 2.3 договору поруки № 118-118 від 19.01.2009р., у випадку несвоєчасної оплати Поручителем суми боргу Кредитору, Поручитель зобов’язався сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення по день фактичної оплати цього платежу включно.

Керуючись наведеними умовами договору поруки № 118-118 від 19.01.2009р., позивачем було нараховано до сплати ТОВ „Деметра - Лідер” за період з 01.07.2009р. (останній строк передбачений п. 2.1.2 договору поруки) по 31.08.2009р. (час розірвання договору № 0102-08/125Ф від 01.02.2008р.) пеню в розмірі 3035,05 грн.

Враховуючи, що під час розгляду даної справи було встановлено факт неналежного виконання відповідачем умов договору поруки № 118-118 від 19.01.2009р. щодо своєчасного погашення заборгованості ТОВ „Агро СГ” за договором фінансового лізингу № 0102-08/125Ф від 01.02.2008р., суд доходить висновку і про правомірність нарахування до стягнення з відповідача пені у сумі 3035,05 грн., та наявності підстав для задоволення позову в цій частині вимог.

Стосовно ж суми заборгованості з відшкодування непогашеної вартості обладнання у сумі 89259,02 грн., суд вважає за необхідне зазначити наступне.

В обґрунтування зазначених вимог позивач посилається на невиконання Лізингоодержувачем обов’язку, передбаченого п. 9.1 договору фінансового лізингу № 0102-08/125Ф від 01.02.2008р., щодо повернення предмета лізингу в обумовлений строк після дострокового розірвання вказаної угоди. При цьому, враховуючи, що обладнання, яке було предметом лізингу, належить на праві власності позивачу на підставі договору № 125Ф/ПС від 04.02.2008 р. та в силу приписів п. 12.1 договору фінансового лізингу № 0102-08/125Ф від 01.02.2008р. право власності на предмет лізингу залишається у позивача і після його прийняття Лізингоодержувачем протягом строку лізингу, позивач наполягає на відсутності на даний час правових підстав для володіння цим майном, та, як наслідок, необхідності стягнення з відповідача 89259,02 грн. в якості відшкодування залишку вартості обладнання, яке було предметом лізингу, на підставі приписів ст.ст. 1212, 1213 ЦК України, у зв’язку з неможливістю повернути це майно в натурі.

Зважаючи на наведені доводи позивача, суд вважає за необхідне звернутися до приписів глави 83 ЦК України.

Положеннями глави 83 ЦК України врегульовані правовідносини, що виникають внаслідок або безпідставного набуття, або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої особи (потерпілого).

Положеннями ст. 1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави, зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпід ставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи. Відповідно до ч.1 ст. 1213 ЦК України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Аналізуючи наведені законодавчі положення, суд вважає за необхідне звернути увагу сторін на наступному. Зобов'язання із набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має місце за наявності таких умов: по-перше, повинно мати місце набуття або збереження майна; по-друге, таке набуття або збереження майна повинно бути за рахунок іншої особи, тобто збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою; по-третє, обов'язковою умовою виникнення даного виду зобов’язань є відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи.

Таким чином, правовідносини, які виникають з безпідставного набуття, або збереження майна, не ґрунтуються на договорі, тобто зазначені зобов’язання не можуть випливати є договірних відносин, а, відтак, і не можуть забезпечуватися у тому числі і порукою.

Більш того, обов’язок повернути майно може виконати лише Лізингоодержувач, у якого вказане майно перебуває у володінні та користуванні, в свою чергу, договором поруки № 118-118 від 19.01.2009р. забезпечувалися лише грошові зобов’язання, пов’язані із сплатою лізингових платежів, що підтверджується власне змістом даної угоди. За переконанням суду, в даному випадку порушені права позивача підлягають захисту шляхом звернення із вендикаційним позовом, який повинен бути пред’явлений безпосередньо до Лизингоодержувача, у володінні якого перебуває майно, яке було предметом лізингу, в свою чергу, відповідач позбавлений можливості виконати зобов’язання ТОВ „Агро СГ” з повернення майна.

З урахуванням викладеного, суд доходить висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача, як Поручителя, заборгованості з відшкодування непогашеної вартості обладнання у сумі 89259,02 грн., яка виникла із зобов’язань, що не забезпечуються договором поруки № 118-118 від 19.01.2009р.

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку щодо необхідності задоволення заявленого ТОВ „Лізингова компанія - Гарант” позову в частині вимог про стягнення з відповідача заборгованості з лізингових платежів, що відшкодовує відповідну частину вартості обладнання, в сумі 63024,58 грн., комісії у сумі 31154,06 грн., заборгованості по оплаті додаткового лізингового платежу у сумі 551,54 грн., пені за несвоєчасне внесення лізингових платежів у розмірі 7533,09 грн., неустойки за неправомірне користування чужими грошовими коштами у розмірі 8492,19 грн., пені, передбаченої п. 2.3 договору поруки, у розмірі 3035,05 грн. В задоволенні іншої частини позову слід відмовити.

Судові витрати по держмиту, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу розподілити згідно зі ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст. 7, 11, 16 Закону України „Про фінансовий лізинг” від 16 грудня 1997 року N 723/97-ВР (в редакції Закону України від 11 грудня 2003 року N 1381-IV), ст..ст. 11, 525, 526, 536, 543, 549, 554, 610, 611, 625 ЦК України, ст. 232 ГК України, ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Деметра - Лідер” / 65023, м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, буд. 61, п/р № 26002013678200 в АКІБ «УкрСиббанк», МФО 351005, код ЄДРПОУ 34506140/ на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Лізингова компанія - Гарант” / 65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, буд. 8, к. 4, п/р № 2650201639124980 у філії ВАТ «Державний експортно-імпортний банк України», МФО 328618, код ЄДРПОУ 3197691/ заборгованість зі сплати частини лізингових платежів, що відшкодовує відповідну частину вартості предмету лізингу, в сумі 63024 грн 58 коп./ шістдесят три тисячі двадцять чотири грн. 58 коп. /; заборгованість зі сплати комісії у сумі 31154 грн. 06 коп. /тридцять одна тисяча сто п’ятдесят чотири грн. 06 коп./, заборгованість по оплаті додаткового лізингового платежу у сумі 551 грн. 54 коп. /п’ятсот п’ятдесят одна грн.. 54 коп./, пеню за несвоєчасне внесення лізингових платежів у розмірі 7533 грн. 09 коп. /сім тисяч п’ятсот тридцять три грн.. 09 коп./, неустойку за неправомірне користування чужими грошовими коштами у розмірі 8492 грн. 19 коп. /вісім тисяч чотириста дев’яносто дві грн.. 19 коп./, пеню, передбачену п. 2.3 договору поруки, у розмірі 3035 грн. 05 коп. / три тисячі тридцять п’ять грн.. 05 коп. /; 1137 грн. 91 коп. / одна тисяча сто тридцять сім грн. 91 коп./ - витрати на оплату держмита; 132 грн. 26 коп. /сто тридцять дві грн. 26 коп./ - витрати на ІТЗ судового процесу. Наказ видати.

3.          В іншій частині позову відмовити.

4.          Заходи до забезпечення позову, вжиті ухвалою господарського суду Одеської області від 02.12.2009р. по даній справі, - скасувати.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 91, 93 ГПК України сторони у справі мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор - апеляційне подання на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга подається, а апеляційне подання вноситься, протягом десяти днів з дня прийняття рішення місцевим господарським судом, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Рішення підписане 19.02.2010р.

Суддя