Рішення № 11360225, 16.02.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" лютого 2010 р.Справа № 10/202-09-5807 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дана Трейд»

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа –Т»

про стягнення 43508,07 грн.

Суддя Смелянець Г.Є.

за участю представників сторін

від позивача: не з’явився

від відповідача: не з’явився

Суть спору: ТОВ «Дана Трейд»звернулось до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з ТОВ «Альфа-Т»43508, 07 грн., з яких, 32141,92 грн. –основний борг за поставлені, зібрані та встановлені позивачем ворота; 5881,98 грн. –пеня, 2285,68 грн. –штраф, 781,27 грн. –3% річних; 2409, 94 грн. –індекс інфляції.

Під час розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги, про що надав до суду відповідну заяву, яка залучена судом до справи 11.12.2009р., та згідно з якою, позивач просить суд стягнути з відповідача 38406,52 грн., з яких, 27141,92 грн. –основний борг, з посиланням при цьому на те, що після звернення позивача до суду з даним позовом відповідач перерахував позивачу частину боргу в сумі 5000 грн.; 5787,71 грн. –пеня, 2285,68 грн. –штраф, 781,27 грн. –3% річних, 2409, 94 грн. –індекс інфляції.

Окрім того, під час розгляду справи позивач на вимогу суду здійснив розрахунок 3% річних та індексу інфляції, який надав до суду 15.02.2010р. за вх.№3630. Також позивач надав до суду заяву про уточнення позовних вимог від 15.02.2010р. за вх.№3630, згідно з якою, просить суд стягнути з відповідача 29581,98 грн., з яких, 27141,92 грн. – основний борг, 1768,87 грн. –інфляційні втрати, що нараховані відповідачу за травень –жовтень 2009 року на суму боргу 32141,92 грн., за листопад 2009 року на суму боргу 29641,92 грн., та з листопада 2009 року по 16.02.2010р. на суму боргу 27141,92 грн.; 671,19 грн. –3% річних, що нараховані відповідачу з 22.05.2009р. по 30.10.2009р. на суму боргу 32141,92 грн., з 30.10.2009р. по 25.11.2009р. на суму боргу 29641,92 грн. та з 25.11.2009р. по 16.02.2010р. на суму боргу 27141,92 грн.

          Відповідач у судові засідання не з’явився, відзив на позов і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову до суду не надав. При цьому судові ухвали про порушення провадження у справі, про відкладення розгляду справи, які направлені відповідачу на адресу, що зазначена у позові, повернуті до суду органом зв’язку з повідомленням про те, що адресат за вказаною адресою не знаходиться. Між тим, оскільки адреса відповідача, яка зазначена у позові, являється також адресою, за якою відповідач зареєстрований у ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що підтверджується Витягом з ЄДР станом на 16.12.2009р., господарський суд визнав за можливе розглянути справу за відсутністю відповідача у судових засіданнях та в силу вимог ст.75 ГПК України за наявним у справі документами.

          Ухвалою голови суду від 25.12.2009р. строк вирішення спору у справі продовжений на один місяць до 16.02.2010р.

          У заяві від 15.02.2010р. за вх.№3630 позивач просив суд розглянути справу за відсутністю його представника у судовому засіданні та прийняти рішення по справі.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

Згідно з договором №100/1 від 12.09.2008р., який наданий до суду позивачем, ТОВ «Дана Трейд»(виконавець, позивач) зобов’язується поставити, зібрати і встановити, а ТОВ «Альфа-Т»(замовник, відповідач) зобов’язується прийняти і оплатити секційні ворота, доклевелери і докшелтери виробництва «ДорХан»(Росія), в подальшому товар, в комплектності, кількості, якості і по ціні, які вказані в Специфікації, що є невід’ємною частиною даного договору (Додаток №1).

Умовами п.2.1. договору передбачено, що ціна товару по даному договору включає роботи по його встановленню згідно Специфікації (Додаток №1). Роботи по установці товару входять в його вартість, а відповідно до умов п.2.2. договору загальна вартість договору на момент підписання становить 114283,84 грн., в т.ч. ПДВ.

У розділі 3 договору встановлені умови платежів, а саме, встановлено, що відповідач здійснив попередню оплату в розмірі 17000 грн. після підписання сторонами даного договору (пункт 3.1.); що відповідач здійснює попередню оплату в розмірі 40141,92 грн. не пізніше 16.09.2008р. (пункт 3.2.); що відповідач здійснює оплату в розмірі 45713,54 грн. на протязі 3-х банківських днів з моменту передачі товару відповідачу, визначеного видатковою накладною, підписаною обома сторонами і довіреністю на одержання товару (пункт 3.2.); що відповідач здійснює кінцеву оплату в розмірі 11428,38 грн. на протязі 3-х банківських днів з моменту закінчення установки товару в приміщеннях відповідача, визначеного Актом приймання-передачі, підписаним обома сторонами (пункт 3.3.).

Умовами п.8.2. договору передбачено, що у випадку порушення строку оплати згідно п.3.2. відповідач виплачує позивачу пеню в розмірі 0,1 % від несплаченої суми за кожний день прострочки платежу, але не більш ніж 10% вартості договору.

Умовами п.8.6. договору встановлено, що у випадку необґрунтованої відмови від виконання умов даного договору після його підписання сторонами винна сторона виплачує потерпілій стороні штраф в розмірі 2% від загальної суми договору.

Згідно з умовами п.14.5. договору, даний договір вступає в силу з дати підписання його останньою стороною і діє до повного виконання сторонами своїх зобов’язань по даному договору.

У п.14.7. договору встановлено, що до договору додаються: Специфікація товару, що поставляється –Додаток №1, Вимоги до організації місця установки воріт –Додаток №2; Спеціальні технічні вимоги і правила експлуатації обладнання – Додаток №3.

Разом з тим, судом встановлено, що вищевказаний договір не підписаний і не засвідчений печатками сторін. Також не підписані і не засвідчені печатками сторін і відповідні Додатки №1,2,3 до договору.

Водночас витяги з банківського рахунку позивача свідчать, що 26.05.2008р. відповідач перерахував позивачу 3000 грн., 28.05.2008р. –14000 грн. та 15.09.2008р. –40141,92 грн. При цьому вказані грошові кошти в загальній сумі 57141,92 грн. відповідач перерахував позивачу згідно договору №100/1 від 16.05.2008р. 30.12.2008р. відповідач перерахував позивачу 5000 грн., 12.02.2009р. –10000 грн., 12.03.2009р. –10000 грн., 30.10.2009р. –2500 грн. та 25.11.2009р. –2500 грн. При цьому вказані грошові кошти в загальній сумі 30000 грн. відповідач перерахував позивачу згідно договору №100/1 від 12.08.2008р.

У поясненнях, що надані позивачем на вимогу суду та залучені судом до справи 25.12.2009р., позивач посилається на те, що окрім договору від 12.09.2008р. №100/1, ніяких договірних відносин між сторонами не існувало і посилання відповідача при перерахуванні грошових коштів на інші договори є технічною помилкою та зараховані позивачем в рахунок погашення боргу по договору від 12.09.2008р. №100/1.

З огляду на такі пояснення позивача, а також із врахуванням того, що відповідач також не надав до суду ані договір №100/1 від 16.05.2008р., ані договір №100/1 від 12.08.2008р., які є підставою перерахування грошових коштів відповідачем позивачу, господарський суд вважає слушними доводи позивача про відсутність між сторонами, як договору №100/1 від 16.05.2008р., так і договору №100/1 від 12.08.2008р.

Окрім того, судом встановлено, що 11.12.2008р. позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 114283,84 грн., що підтверджується видатковою накладною №РН-0001162 від 11.12.2008р., яка підписана уповноваженим представником відповідача на підставі довіреності на одержання ТМЦ серії ЯМБ №400088 від 10.12.2008р., а 20.01.2009р. між сторонами складений акт виконаних позивачем робіт, який також підписаний відповідачем і засвідчений печаткою останнього. При цьому, як у видатковій накладній, так і в акті виконаних робіт зазначено, що підставою поставки товару та виконання робіт являється договір №100/1 від 12.09.2008р., а також товар, що поставлений за вказаною видатковою накладною, його вартість та роботи, що виконані позивачем за вказаним актом, їх вартість повністю відповідають товару, роботам та їх вартості, що встановлені у договорі №100/1 від 12.09.2008р.

06.06.2009р. позивач звернувся до відповідача з претензією №48-09/п про стягнення боргу за поставлений товар та виконані роботи, яку відповідач одержав 15.05.2009р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення. У листі від 22.05.2009р. відповідач повідомив позивача про погашення заборгованості в сумі 37141,92 грн. за встановленим графіком.

Оскільки відповідач не розрахувався з позивачем, останній звернувся до суду з даним позовом. Під час розгляду справи позовні вимоги неодноразово уточнювалися позивачем, про що до суду надані відповідні заяви, та у заяві про уточнення позовних вимог від 15.02.2010р. за вх.№3630 позовні вимоги викладені повивачем в остаточній редакції, а саме, позивач просить суд стягнути з відповідача 29581,98 грн., з яких, 27141,92 грн. –основний борг, 1768,87 грн. –інфляційні втрати, 671,19 грн. –3% річних.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, які уточнені позивачем у заяві від 15.02.2010р. за вх.№3630, виходячи з наступного:

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов’язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Між тим, як вище встановлено господарським судом, договір №100/1 від 12.09.2008р., умовами якого встановлені зобов’язання позивача щодо поставки, зібрання і встановлення секційних воріт та зобов’язання відповідача щодо прийняття і оплати секційних воріт, доклевелерів і докшелтерів в комплектності, кількості, якості і по ціні, які вказані в Специфікації, не підписаний і не засвідчений печатками сторін, а тому вказаний договір №100/1 від 12.09.2008р. не можна визнати таким, що вчинений у письмовій формі, оскільки вимогами ч.2 ст.207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, та скріплюється печаткою.

Посилання позивача на те, що вказаний договір після узгодження всіх його положень підписаний і скріплений печаткою позивача та у двох примірниках переданий на підписання відповідачу, але до даного часу відповідач не повернув позивачу підписаний ним примірник договору, перерахувавши при цьому на виконання умов цього договору передоплату в сумі 17000 грн., а тому відповідно до ст.641-644 ЦК України позивач вважав укладеним вказаний договір господарський суд до уваги не приймає, оскільки позивач не надав до суду жодних доказів, які підтверджують його посилання щодо направлення підписаних ним договорів на підписання відповідачу, а в силу вимог ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Водночас вимогами ст.509 ЦК України встановлено, що зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язаний вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

У ч.1 ст.11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», який в силу вимог ч.2 ст.4 ЦК України є актом цивільного законодавства, всі юридичні особи зобов’язані вести бухгалтерський облік та фінансову звітність згідно з законодавством, а у ч.1 ст.9 вказаного Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

З огляду на вищевикладене, господарський суд вважає, що наявні у матеріалах справи видаткова накладна, згідно з якою, позивачем здійснено поставку товару відповідачу на суму 114283,84 грн., довіреність відповідача на одержання товарно-матеріальних цінностей, згідно з якою, відповідачем одержано поставлений позивачем товар, а також акт виконаних робіт фіксують факт здійснення господарських операцій щодо поставки товару і виконання робіт позивачем, а дії сторін щодо приймання –передачі товару та виконаних позивачем робіт є такими конклюдентними діями сторін, які свідчать про виникнення між сторонами зобов’язань, зокрема, зобов’язання позивача щодо поставки товару і виконання робіт та зобов’язання відповідача щодо розрахунку за поставлений позивачем товар і виконані останнім роботи. Тим більш, що у матеріалах справи наявні документи (витяги з банківського рахунку позивача), які свідчать про те, що поставлений позивачем товар і виконані роботи частково оплачені відповідачем в сумі 87141,92 грн.

Отже заборгованість відповідача за поставлений позивачем товар і виконані роботи становить 27141,92 грн. При цьому жодних заперечень щодо поставленого позивачем товару і виконаних робіт відповідач до суду не надав, як і не надав доказів, що спростовують наявність боргу відповідача в сумі 27141,92 грн.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Водночас вимогами ч.2 ст.530 ЦК України передбачено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як встановлено матеріалами справи, вимогу позивача про сплату боргу відповідач одержав 15.05.2009р., а відтак, розрахуватися з позивачем відповідач зобов’язаний в строк до 22.05.2009р.

В силу вимог ч.1 ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, а відповідно до вимог ч.1 ст.526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов’язань містяться і у ч.ч.1,7 ст.193 ГК України.

З огляду на вищевикладене, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість і правомірність позовних вимог в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 27141,92 грн., а отже, і їх задоволення. Також господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3% річних та індексу інфляції, з наступних мотивів.

Відповідно до ч.1 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. При цьому вимогами ч.1 ст.625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Із вищевстановлених обставин справи випливає, що розрахуватися за поставлений позивачем товар і виконані ним роботи відповідач зобов’язаний в строк до 22.05.2009р. Отже, право позивача щодо нарахування відповідачу 3% річних та індексу інфляції за прострочення виконання відповідачем свого грошового зобов’язання виникає з 22.05.2009р.

Згідно з розрахунком позивача, який наданий на вимогу суду, інфляційні втрати позивача становлять 1768,87 грн. і нарахування індексу інфляції здійснено позивачем за травень –жовтень 2009 року на суму боргу 32141,92 грн., за листопад 2009 року на суму боргу 29641,92 грн., та з листопада 2009 року по 16.02.2010р. на суму боргу 27141,92 грн. Разом з тим, 3% річних становить 671,19 грн. та їх нарахування здійснено позивачем з 22.05.2009р. по 30.10.2009р. на суму боргу 32141,92 грн., з 30.10.2009р. по 25.11.2009р. на суму боргу 29641,92 грн. та з 25.11.2009р. по 16.02.2010р. на суму боргу 27141,92 грн.

Відповідно до ст.44, 49 ГПК України витрати позивача на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача у справі, а витрати позивача по сплаті державного мита покладаються на відповідача у справі, із врахуванням при цьому, що на момент звернення позивача до суду з даним позовом частина основного боргу в сумі 2500 грн. сплачена відповідачем 30.10.2009р., а також заяви позивача про уточнення позовних вимог від 15.02.2010р. за вх.№3630.

Керуючись ст.ст. 44, 49, ст.ст. 82–85 Господарського процесуального кодексу України, суд,

В И Р І Ш И В:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Дана Трейд»задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа –Т» (65059, м. Одеса, вул. Краснова, буд.6, код ЄДРПОУ 24775243) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дана Трейд» (02660, м. Київ, проспект Визволителів, буд.5/7, код ЄДРПОУ 33097767) основний борг в сумі 27141 (двадцять сім тисяч сто сорок одна) грн. 92 коп., 3% річних в сумі 671 (шістсот сімдесят одна) грн. 19 коп., індекс інфляції в сумі 1768 (одна тисяча сімсот шістдесят вісім) грн. 87 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 295 (двісті дев’яносто п’ять) грн. 25 коп., витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 236 (двісті тридцять шість) грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Рішення підписане 16 лютого 2010р.

Суддя