Рішення № 113601158, 20.09.2023, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

20 вересня 2023 року Справа № 520/15410/23

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Супрун Ю.О. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп: НОМЕР_1 ) до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях (м-н Свободи, Держпром, 6 під, 7 пов., м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 39816845) про визнання протиправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Манько Олексій Михайлович, діючи в інтересах ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях, в якому просить суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 028800 від 01 червня 2023 року, винесену виконуючого обов`язки начальником відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті Богінським О. про застосування адміністративно-господарського штрафу до ОСОБА_1 .

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 26.06.2023 відкрито спрощене провадження в адміністративній справі згідно з положеннями п. 10 ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 257 КАС України, якими унормовано що за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

В зв`язку із здійсненням діяльності Харківським окружним адміністративним судом з відправлення правосуддя в умовах ведення бойових дій на території Харківської міської територіальної громади, яка віднесена до переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточені (блокуванні) згідно Наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій від 25.04.2022 № 75 (із змінами), розгляд справи було відтерміновано.

Крім того, на тривалість виготовлення процесуального документу вплинула обставина знаходження судді Супрун Ю.О., у щорічній відпустці.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Згідно з положеннями ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до положень ст. 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Згідно з положеннями ч.ч. 2, 3, 4, 5 ст. 262 КАС України, розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - протягом п`ятнадцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Перше судове засідання у справі проводиться не пізніше тридцяти днів із дня відкриття провадження у справі. За клопотанням сторони суд може відкласти розгляд справи з метою надання додаткового часу для подання відповіді на відзив та (або) заперечення, якщо вони не подані до першого судового засідання з поважних причин. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що постановою Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській області Державної служби України і безпеки на транспорті № 028800 від 01.06.2023 про застосування адміністративно-господарського штрафу на позивача накладено санкцію у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 грн.. Позивач вважає зазначену постанову протиправною, оскільки позивач не є суб`єктом господарської діяльності та не є перевізником, відповідачем порушено законні вимоги, визначені Порядком затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 від 08.11.2006, щодо сповіщення та обов`язкової участі особи у розгляді справи. Крім того зазначається, що постанова № 028800 від 01.06.2023 не містить обов`язкових заповнених реквізитів та не містить доказів наявності складу правопорушення вчиненого суб`єктом адміністративного правопорушення. Також зазначено про дефектність акту від 18.04.2023, наявність в ньому недостовірної інформації, а тому спірна постанова є «плодом отруйного дерева».

Разом з позовною заявою з боку представника позивача подана заява в порядку ч. 7 ст. 139 КАС України.

До канцелярії Харківського окружного адміністративного суду 11.07.2023 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що на підставі щотижневого графіку проведення рейдових перевірок та направлення на перевірку № 015137 від 14.04.2023, 18.04.2023 співробітниками Відділу державного нагляду (контролю) у Луганській області проводилась рейдова перевірка на а/д (Харків-Охтирка) 19 км.. Відповідно до п.3, 4 Порядку № 422, був зупинений транспортний засіб марки DAF, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 . Водій транспортного засобу відмовився надавати посвідчення водія відповідної категорії та товарно-транспортну накладну встановленої форми (незважаючи на навантаження транспортного засобу). За відсутність визначених документів, наявність яких передбачена приписами статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», було складено акт № 327909 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 18.04.2023. Водій від підпису відмовився. Повідомленням №36610/38/24-22 від 22.05.2023, направленим 25.05.2023 на адресу позивача було викликано для розгляду справи на 01.06.2023 з 9.00 до 12.00. В окреслений час позивач не прибув, за результатами розгляду акту № 327909 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів 18.04.2023 винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 028800 від 01.06.2023 за порушення статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» застосовано адміністративно-господарський штраф в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Згідно з приписами пункту 29 Порядку № 1567, копію постанови № 028800 від 01.06.2023 направлено 02.06.2023 позивачу, разом із супровідним листом № 40151/38/24-22 від 01.06.2022.

Від представника позивача 17.07.2023 до канцелярії Харківського окружного адміністративного суду подано відповідь на відзив, в якій підтримано заявлену правову позицію в рамках позовної заяви.

До канцелярії Харківського окружного адміністративного суду 26.07.2023 подано заперечення (на відповідь на відзив) з боку відповідача, в змісті якої відповідач просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Принагідно суд звертає увагу на порушене питання з боку представника позивача про «встановлення порушеного строку на подання заперечення» та зазначає наступне.

До канцелярії Харківського окружного адміністративного суду від представника позивача 09.08.2023 надійшли заперечення на клопотання (заяву), згідно зі змістом якої представник позивача просив: «щодо встановлення порушення строку на подання заперечення».

В обґрунтування окресленого представник позивача послався на положення ст. 162 та ст. 164 КАС України. Крім того зазначив, що «у разі ненадання відповідачем заперечення у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами».

З урахуванням окресленого суд зазначає, що згідно з ч. 6 ст. 162 КАС України зазначено у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Таким чином вбачається переформулювання норми з боку представника позивача.

Крім цього, Верховний суд у постанові від 29.09.2022 у справі №500/1912/22 зазначив, що при застосуванні процесуальних норм слід уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до нівелювання процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зазначений підхід неодноразово був застосований Верховним Судом, зокрема у постановах від 21 травня 2021 року у справі № 1.380.2019.006107, від 22 липня 2021 року у справі № 340/141/21, від 16 вересня 2021 року у справі № 240/10995/20 та від 12 вересня 2022 року у справі №120/16601/21-а.

З огляду на вищезазначене, суд також вважає за необхідне зазначити, що протягом усього періоду дії воєнного стану, запровадженого на території України, суворе застосування адміністративними судами процесуальних строків стосовно звернення до суду із позовними заявами, апеляційними і касаційними скаргами, іншими процесуальними документами може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду, гарантованого статтями 55, 124, 129 Конституції України, статтею 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За таких обставин суд приходить до висновку про відсутність законодавчого підґрунтя для не врахування заперечень відповідача.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що керуючись Законом України «Про автомобільний транспорт», Порядком проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 1567 від 08.11.2006 (надалі за текстом - Порядок № 1567), на підставі щотижневого графіку проведення рейдових перевірок та направлення на перевірку від 14.04.2023 з періодом дії з 17.04.2023 по 23.04.2023, 18.04.2023 співробітниками відповідача проводилась рейдова перевірка на а/д Р-46 (Харків-Охтирка) 19 км.

Суд акцентує увагу, що направлення на перевірку від 14.04.2023 з періодом його дії з 17.04.2023 по 23.04.2023, яке зареєстровано за № 25322/540/27-23 від 14.04.2023.

Принагідно суд зазначає, що до канцелярії Харківського окружного адміністративного суду від представника позивача 09.08.2023 надійшли заперечення на клопотання (заяву), згідно зі змістом якої представник позивача просив: «відмовити представнику відповідача у поновленні пропущених процесуальних строків на подання щотижневого графіку за період з 17.04.2023 до 23.04.2023».

В обґрунтування окресленого представник позивача послався на положення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

З урахуванням окресленого суд зазначає, що зважаючи на положення ст. 44, ст. 47 беручи до уваги принципи доступу до правосуддя та право на доведення своє позиції в контексті «бути почутим», суд зазначає про необґрунтованість окреслених заперечень та наявність свідомого наміру на звуження доказової бази справи в супереч меті повного, всебічного та обґрунтованого розгляду.

За таких обставин суд приходить до висновку про відсутність законодавчого підґрунтя для не врахування «щотижневого графіку проведення рейдових перевірок у період з 17.04.2023 по 23.04.2023».

Порядок зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Державної служби з безпеки на транспорті та її територіальних органів, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 422 від 20.05.2013 (надалі за текстом - Порядок № 422).

Відповідно до пунктів 3, 4 Порядку № 422, зупинений транспортний засіб марки DАF, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Згідно із приписами пункту Порядку № 422 водій транспортного засобу зобов`язаний надавати на час перевірки посадовій особі документи, на підставі яких здійснюється перевезення, виконувати вимоги посадової особи, передбачені законодавством, та розпочинати рух лише з дозволу посадової особи.

Водій зазначеного транспортного засобу відмовився надати посвідчення водія відповідної категорії та товарно-транспортну накладну встановленої форми (незважаючи на навантаження транспортного засобу).

Вказані факти зафіксовані та підтверджуються відеозаписом із нагрудної камери.

Принагідно суд зазначає, що до канцелярії Харківського окружного адміністративного суду від представника позивача 10.08.2023 надійшло клопотання про визнання неналежними та недопустимими доказів наданих відповідачем, а саме представник позивача просив визнати неналежним доказом по справі два аркуші паперу формату А4 на яких за допомогою технічного копіювального пристрою відтворено зображення чорно-білого кольору та недопустимим відео файл № 2023041812255MEDIA.MP4, наданий на оптичному диску та акт № 327909 від 18.04.2023.

В обґрунтування окресленого представник позивача послався:

«До відзиву надано два аркуші паперу формату А4 на яких за допомогою технічного копіювального пристрою відтворено зображення чорно-білого кольору зафіксовано в нерухомому стані імовірно кабіну транспортного засобу тягача з цифровими показниками на бампері автівки на іншому зображенні відтворено імовірно причеп вантажного типу. Зазначені роздруківки відповідачем надано до Акту №327909 від 18.04.2023 року при цьому у самому Акті інформації про наявність таких додатків не міститься, більш того в Акті відсутня інформація, що інспектором під час несення служби використовувались будь-які технічні засоби - фото або - відео фіксування. Окрім цього роздруківки не містять інформації про місце, дату та час їх фіксації та ким і при яких обставинах було проведено таку фіксацію, що виключає можливість ідентифікувати данні зображення тим самим вони не містять інформацію щодо предмета доказування.

Щодо відео файлу №20230418122555МЕDIA.MP4 надано відповідачем слід зазначити, що запис не містить ідентифікуючої інформації, щодо особи з яким проводиться спілкування інспектора так як паспорт з матеріалів справи в повній мірі свідчить, що спілкування відбувається не з позивачем, також відсутня інформація, який саме транспортний засіб зафіксовано на відео, так як державні номерні знаки не було зафіксовано на технічним приладом. Окрім цього інспектор на відео зазначає, що має направлення дійсне до 14 квітня 2023 року, при цьому період подій, який став підставою подання позовної заяви починає свій обіг з 18 квітня 2023 року з дати складання Акту, який став підставою винесення оскаржувальної Постанови. Вказаний запис не відповідає принципам допустимості доказів визначених чинним КАС України, а відповідно не може бути врахований судом під час постановлення рішення».

Крім того представником позивача зазначені посилання на положення ст.ст. 73, 74, ч.2 ст. 77, 99 КАС України.

З урахуванням окресленого суд зазначає, що зразок акту це додаток 3 до Порядку (в редакції постанови КМ України від 02.02.2022 № 79), в якому відсутні графи щодо наявності доказів.

Суд зазначає, що окреслені джерела інформації підпадають під визначення доказів окреслене в ст. 72 КАС України. Крім того окреслені докази беззаперечно містять інформацію щодо предметності справи. Судом не встановлено, а з боку представника позивача не доведено одержання доказів з порушенням порядку встановленого законом, а тому з метою недопущення звуження доказової бази справи та в супереч меті повного, всебічного та обґрунтованого розгляду окреслена позиція представника позивача не знаходить свого законодавчого підгрунття.

У відсутність визначених документів, наявність яких передбачена приписами ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», було складено акт № 327909 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 18.04.2023, водій від підпису відмовився.

Повідомленнями № 36610/38/24-22 від 22.05.2023 направленим поштою 25.05.2023 рекомендованим повідомленням № 0600027272018, позивача було викликано для розгляду справи на 01.06.2023 з 9.00 до 12.00.

Відповідно, до даних трекінгу Укрпошти, вищевказане повідомлення про розгляд справи було відправлено позивачу 25.05.2023, тобто відповідач в повній мірі виконав свій обов`язок щодо належного та своєчасного інформування позивача про час та місце розгляду справи, оскільки вже 27.05.2023 воно знаходилось у точці видачі, а 30.05.2023 не вручене під час доставки, тобто позивача про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт повідомлено завчасно.

Правомірність означених дій відповідача узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеної у постановах № 820/4624/17 від 11.02.2020 та № 820/4810/17 від 01.03.2018.

Відповідно до висновків, викладених Верховним Судом у постанові від 01.03.2018 у справі № 820/4810/17, «… відсутність особи під час розгляду справи про накладення адміністративно-господарського штрафу не позбавляє особу спростовувати вину у суді, та, у зв`язку з цим, не може бути самостійною підставою для застосування адміністративно-господарського штрафу.»

За результатами розгляду акту № 327909 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від адміністративно-господарського штрафу № 028800 від 01.06.2023 за порушення статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» застосовано адміністративно-господарський штраф в розмірі однієї неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з приписами пункту 29 Порядку № 1567, копію постанови № 028800 від 01.06.2023 направлено 02.06.2023 позивачу, разом із супровідним листом № 40151/38/24-22 від 01.06.2022.

Надаючи оцінку заявленим позовним вимогам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України "Про автомобільний транспорт" від 05 квітня 2001 року № 2344-III.

Статтею 6 Закону України "Про автомобільний транспорт" від 05 квітня 2001 року № 2344-III встановлено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Згідно пункту 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 103 Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Згідно пункту 2 Положення №103 Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті.

Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи (п. 8 Положення №103).

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами визначає Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №1567 від 08.11.2006.

Згідно з п. 2 Порядку № 1567, державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб`єктів господарювання, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Пунктом 3 Порядку № 1567 визначено, що органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі - органи державного контролю) є Укртрансбезпека, її територіальні органи.

Відповідно до пункту 4 Порядку № 1567 державний контроль на автомобільному транспорті (далі - державний контроль) здійснюється посадовими особами органу державного контролю (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Відповідно до пунктів 20, 21 Порядку №1567 виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.

У разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Про результати перевірки транспортного засобу (відсутність порушення або зазначення номера складеного акта) посадова особа робить запис у дорожньому листі (за наявності такого) із зазначенням дати, часу, місця перевірки, свого прізвища, місця роботи і посади, номера службового посвідчення та ставить свій підпис, а у разі проведення перевірки виконання Європейської угоди ставить відповідний відбиток печатки на реєстраційному листку режиму праці та відпочинку водіїв (у разі наявності).

Згідно з пунктом 22 Порядку № 1567 у разі відмови уповноваженої особи суб`єкта господарювання або водія від підписання акта перевірки суб`єкта господарювання або акта перевірки транспортного засобу посадова особа (особи), що провела перевірку, вносить про це запис.

Як вбачається з акту № 327909 водій від підпису відмовився, про що співробітниками відповідача внесено запис.

Положеннями частини 12 статті 6 Закону України "Про автомобільний транспорт" визначено, що державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Відповідно приписів статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Таким чином, перелік необхідних документів не є вичерпним, оскільки у статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" визначено, що законодавством можуть бути передбачені інші документи необхідні для внутрішніх перевезень вантажів.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 11 лютого 2020 року у справі №820/4624/17.

Згідно з приписами абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Судовим розглядом встановлено, що при зупинці транспортного засобу перевіряючими відповідача встановлено відсутність у водія будь-яких документів, документи не надано.

Положеннями ст. 34 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачено, що автомобільний перевізник повинен, зокрема, виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; утримувати транспортні засоби в належному технічному і санітарному стані та забезпечувати їх зберігання відповідно до вимог статті 21 цього Закону; забезпечувати контроль технічного і санітарного стану транспортних засобів перед виїздом на маршрут; тощо.

Як вже зазначалось вище перелік документів на підставі яких проводяться вантажні перевезення врегульований положеннями ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", однак вказаний перелік документів не є вичерпним, оскільки у вказаній нормі містяться посилання на необхідність наявності інших документів, передбачених законодавством.

Отже, аналіз положень Закону України "Про автомобільний транспорт" дає підстави для висновку, що законодавцем при визначенні документів для перевезення вантажів не встановлено їх вичерпний перелік, проте зазначено про необхідність наявності інших документів, передбачених законодавством, які водій повинен мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам.

Згідно із ч.1 ст.22 Закону України "Про автомобільний транспорт" технічне обслуговування і ремонт транспортних засобів та їх складових виконують з метою підтримання їх у належному стані та забезпечення встановлених виробником технічних характеристик під час використання, зберігання або утримання протягом періоду експлуатації.

За нормами ст.35 Закону України "Про дорожній рух" транспортні засоби, що беруть участь у дорожньому русі та зареєстровані територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України, підлягають обов`язковому технічному контролю відповідно до цієї статті (ч.1).

Обов`язковому технічному контролю не підлягають, зокрема, легкові автомобілі усіх типів, марок і моделей, причепи (напівпричепи) до них (крім таксі та автомобілів, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку), мотоцикли, мопеди, мотоколяски та інші прирівняні до них транспортні засоби - незалежно від строку експлуатації (п.1 ч.2).

На кожний транспортний засіб, що пройшов обов`язковий технічний контроль і визнаний технічно справним, суб`єкт проведення обов`язкового технічного контролю складає протокол перевірки його технічного стану, який видається водію транспортного засобу. У протоколі зазначається строк чергового проходження обов`язкового технічного контролю транспортного засобу відповідно до періодичності проходження, встановленої частиною восьмою цієї статті (ч.9).

Порядок проведення обов`язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів визначає КМ України (ч.16).

Порядок проведення обов`язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів затверджений постановою КМ України № 137 від 30.01.2012.

Пунктом 18 зазначеного Порядку передбачено, що перевірка конструкцій і технічного стану транспортних засобів проводиться згідно з Вимогами до перевірки.

У разі позитивного результату після проведення обов`язкового технічного контролю транспортного засобу замовникові видається протокол перевірки технічного стану. У разі негативного результату або невідповідності даних у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу даним ідентифікації транспортного засобу складається акт невідповідності технічного стану транспортного засобу за формою згідно з додатком 4.

Оцінюючи в сукупності викладене, протокол перевірки технічного стану в розумінні ст.48 Закону України "Про автомобільний транспорт" є іншим документом, передбаченим законодавством, який повинен бути пред`явлений юридичною особою, що здійснює перевезення вантажів, особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху.

Верховним Судом у постановах від 17.07.2018р. у справі № 802/1836/17-а та від 01.07.2020р. у справі № 803/50/17 зазначено, що приписи закону зобов`язують автомобільних перевізників, водіїв мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують перевезення.

Отже, відсутність у водія на момент проведення перевірки передбачених документів становить склад господарського правопорушення, за яке до автомобільних перевізників застосовується адміністративно-господарський штраф.

За таких обставин непред`явлення водієм посадовим особам відповідача під час проведення перевірки документів є підставою для застосування до автомобільного перевізника відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт.

Поряд із тим, суд зазначає, що за визначеннями, наведеними у ст. 1 Закону України "Про автомобільний транспорт", автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; вантажні перевезення - це перевезення вантажів вантажними автомобілями; водій - особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка.

Суд наголошує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі Серявін та інші проти України зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі Трофимчук проти України ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Деякі аргументи не можуть бути підставою для надання детальної відповіді на такі доводи.

Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.

Таким чином, суд дійшов висновку, що доводи позивача не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, а тому спірна постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу №028800 від 01.06.2023, якою накладено адміністративно-господарський штраф у розмірі 17000,00 грн., прийнята на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені законодавством України, обґрунтовано та своєчасно.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідач довів, що під час винесення спірної постанови, він діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 19, 139, 205, 229, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп: НОМЕР_1 ) до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях (м-н Свободи, Держпром, 6 під, 7 пов., м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 39816845) про визнання протиправною та скасування постанови - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Текст рішення складено та підписано 20.09.2023.

Суддя Супрун Ю.О.