Рішення № 113600966, 19.09.2023, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

19 вересня 2023 р. справа № 520/164/23

Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Старосєльцевої О.В., розглянувши за процедурою письмового провадження у порядку спрощеного провадження у порядку ст. 263 КАС України справу за позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області про визнання протиправною та скасування постанови, зобов`язання вчинити певні дії , -

встановив:

Позивач, ОСОБА_1 (далі за текстом - заявник, громадянин), у порядку адміністративного судочинства заявив вимоги про: 1) визнання протиправною та скасування постанови Харківського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області від 29.07.2022 року №63001/527710/4432/32 про припинення (затримання) щомісячної страхової виплати з 01.07.2022 року ОСОБА_1 ; 2) зобов`язання Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області продовжити нарахування та виплату ОСОБА_1 щомісячної страхової виплати, з виплатою усієї заборгованості за період її несплати, починаючи з 01.07.2022 року.

Аргументуючи ці вимоги зазначив, що унаслідок протиправного волевиявлення суб`єкта владних повноважень не отримує щомісячних належних страхових виплат.

Відповідач, Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області, з поданим позовом не погодився.

Аргументуючи заперечення проти позову зазначив, що з 01.07.2022 року страхову виплату зупинено за результатами проведеної верифікації та моніторингу виплат з підстав перетину громадянином кордону України на виїзд та відсутності доказів повернення громадянина до України.

Суд, вивчивши доводи позову і відзиву на позов, повно виконавши процесуальний обов`язок із збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, з`ясувавши обставини фактичної дійсності, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Заявник народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України.

Заявник має зареєстрований страховий випадок профзахворювання, що отримане 15.01.1998 року (далі - страхування від нещасного випадку) та перебуває на обліку в установах Фонду соціального страхування України з 01.04.2001р.

Позивач був прийнятий на облік до Харківського міського відділення Управління як внутрішньо переміщена особа - отримувач щомісячної страхової виплати на підставі довідки ВПО про реєстрацію за тимчасовим місцем проживання за адресою, яка належить до територіальної юрисдикції Харківського міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області.

Ці обставини фактично визнані учасниками спору у тексті процесуальних документів.

Відносно позивача була застосована процедура верифікації за Законом України "Про верифікацію та моніторинг державних виплат".

Так, згідно з повідомленням від 01.08.2022р. про результати запиту на відповідність повідомленої реципієнтом інформації даним, що обробляються стосовно нього в інформаційно-аналітичній платформі електронної верифікації та моніторингу, відповідно до статті 10 Закону України "Про верифікацію та моніторинг державних виплат" позивач за даними Адміністрації Державної прикордонної служби України - 26.12.2021 року виїхав за межі території України в пункті перетину: Мілове. Зворотного перетину кордону (в`їзду на територію України) заявником не здійснено.

Постановою Харківського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області від 29.07.2022 року №63001/527710/4432/32 відповідно до ч.3 ст.44, ст. 46 Закону України № 1105-ХIV затримано щомісячну страхову виплату з 01.07.2022 року потерпілому ОСОБА_1 в розмірі 10132,43 грн. на підставі п. 1.12 Порядку призначення, перерах. та проведення страхових виплат, затвердженого постановою правління Фонду соц. страхування України від 19.07.18 №11, п. 6 частини першої статті 46 та частина друга статті 16 Закону України № 1105-ХIV.

Як зазначено у відзиві на позов, постанову від 29.07.2022 року №63001/527710/4432/32 винесено за результатами проведеної верифікації та моніторингу виплат з підстав перетину позивачем кордону України та відсутності зворотного перетину кордону (в`їзду на територію України) позивачем.

На звернення представника позивача від 08.11.2022 року щодо причин припинення страхових виплат потерпілому, листом Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області від 14.11.2022 року №02-14-1759 повідомлено про припинення виплати щомісячних страхових виплат з 01.07.2022 року з зазначених вище підстав.

При цьому, докази звернення у матеріалах справи відсутні, проте враховуючи наявність відповіді на нього і відсутність заперечень стосовно наявності звернення з боку владного суб`єкта, суд сприймає факт звернення з зазначеним запитом як доведений.

Стверджуючи про невідповідність закону управлінського волевиявлення суб"єкта владних повноважень з приводу припинення платежів із страхових виплат, заявник ініціював даний спір.

Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що до відносин, які склались на підставі установлених обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.

Частиною першою статті 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

У подальший розвиток цих положень Основного закону України були прийняті Закон України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 № 1105-XIV (далі за текстом - Закон № 1105-XIV; який визначає, зокрема, гарантії соціального захисту у разі нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання) та Закон України від 18.01.2001р. №2240-ІІІ "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (далі за текстом - Закон №2240-III).

Відповідно до ст.40 Закон №2240-III (у редакції, чинній на час призначення позивачу страхових виплат-01.04.2002р.) страхові виплати провадяться щомісячно в установлені Фондом соціального страхування від нещасних випадків дні на підставі постанови цього Фонду або рішення суду потерпілому - з дня втрати працездатності внаслідок нещасного випадку або з дати встановлення професійного захворювання. Страхові виплати провадяться щомісячно в установлені Фондом соціального страхування від нещасних випадків дні на підставі постанови цього Фонду або рішення суду: потерпілому - з дня втрати працездатності внаслідок нещасного випадку або з дати встановлення професійного захворювання.

Страхові виплати провадяться протягом строку, на який встановлено втрату працездатності у зв`язку із страховим випадком, а фінансування додаткових витрат згідно із статтею 21 цього Закону - протягом строку, на який визначено потребу в них. Страхові виплати провадяться протягом строку, встановленого МСЕК або ЛКК. Строк проведення страхових виплат продовжується з дня їх припинення і до часу, встановленого при наступному огляді МСЕК або ЛКК, незалежно від часу звернення потерпілого або заінтересованих осіб до Фонду соціального страхування від нещасних випадків. При цьому сума страхових виплат за минулий час виплачується за умови підтвердження МСЕК втрати працездатності та причинного зв`язку між настанням непрацездатності та ушкодженням здоров`я.

Відповідно до ч. 3 ст. 44 Закону № 1105-XIV (в редакції, чинній на час припинення позивача страхових виплат з 01.07.2022) Фонд може затримати страхові виплати до з`ясування підстав для виплат, якщо документи про нещасний випадок оформлені з порушенням установлених вимог.

Згідно з ч.2 ст. 16 Закону № 1105-XIV (в редакції, чинній на час припинення позивача страхових виплат з 01.07.2022) застраховані особи зобов`язані: 1) надавати страхувальнику, страховику достовірні документи, на підставі яких призначається матеріальне забезпечення та надаються соціальні послуги відповідно до цього Закону; 2) своєчасно повідомляти страхувальника та страховика про обставини, що впливають на умови або зміни розміру матеріального забезпечення та соціальних послуг; 3) знати та виконувати вимоги законодавчих та інших нормативно-правових актів про охорону праці, що стосуються застрахованого, а також додержуватися зобов`язань щодо охорони праці, передбачених колективним договором (угодою, трудовим договором, контрактом) та правилами внутрішнього трудового розпорядку підприємства, установи, організації, гіг-контрактом та внутрішніми документами резидента Дія Сіті; 4) у разі настання нещасного випадку або професійного захворювання: лікуватися в лікувально-профілактичних закладах або в медичних працівників, з якими Фонд уклав угоди на медичне обслуговування; дотримуватися правил поведінки та режиму лікування, визначених лікарями, які його лікують; не ухилятися від професійної реабілітації та виконання вказівок, спрямованих на якнайшвидше повернення його до трудової діяльності; 5) дотримуватися режиму, визначеного лікарем на період тимчасової непрацездатності; 6) виконувати інші вимоги, передбачені цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Закону № 1105-XIV (в редакції, чинній на час припинення позивача страхових виплат з 01.07.2022) страхові виплати і надання соціальних послуг припиняються: 1) на весь час проживання потерпілого за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України; 2) на весь час, протягом якого потерпілий перебуває на державному утриманні, за умови, що частка виплати, яка перевищує вартість такого утримання, надається особам, які перебувають на утриманні потерпілого; 3) якщо з`ясувалося, що виплати призначено на підставі документів, які містять неправдиві відомості. Сума витрат на страхові виплати, отримані застрахованим, стягується в судовому порядку; 4) якщо страховий випадок настав внаслідок навмисного наміру заподіяння собі травми; 5) якщо потерпілий ухиляється від медичної чи професійної реабілітації або не виконує правил, пов`язаних з установленням чи переглядом обставин страхового випадку, або порушує правила поведінки та встановлений для нього режим, що перешкоджає одужанню; 6) в інших випадках, передбачених законодавством.

Пунктом 9 розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1105-XIV встановлено, що особливості здійснення страхових виплат за соціальним страхуванням внутрішньо переміщеним особам визначаються Кабінетом Міністрів України.

За визначенням ст.1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Згідно з ч. ч. 1-3 ст. 4 цього Закону факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.

За приписами ст.7 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв`язання проблем, пов`язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина з інвалідністю та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.

Згідно з приписами Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" статус внутрішньо переміщеної особи надає особі спеціальні, додаткові права, або "інші права", як це зазначено у ст. 9 Закону, не звужуючи при цьому обсяг конституційних прав та свобод особи. Вказаний Закон встановлює гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб.

Суд відзначає, що на спірні правовідносини також поширюється дія норм Закону України від 03.12.2019р. №324-IX "Про верифікацію та моніторинг державних виплат» (далі за текстом - Закон України №324-ІХ), у розумінні ст.1 якого верифікація це комплекс заходів направлених на: збір та перевірку достовірності інформації, що визначена законодавством для призначення, нарахування та/або здійснення державних виплат і впливає на визначення права на отримання та розмір таких виплат; виявлення невідповідності даних у автоматизованих інформаційних системах, реєстрах, базах даних.

Відповідно до ст.10 Закону України №324-IX орган, що здійснює державні виплати, у разі звернення реципієнта за призначенням державних виплат формує запит в інформаційно-аналітичній платформі на відповідність повідомленої реципієнтом інформації даним, що обробляються стосовно нього в інформаційно-аналітичній платформі, та в режимі реального часу отримує підтвердження відповідності наданої реципієнтом інформації вимогам законодавства, що впливають на визначення його права на отримання та розмір державних виплат, або рекомендацію щодо проведення додаткової перевірки інформації, що містить невідповідності, за наявності в інформаційно-аналітичній платформі інформації, передбаченої статтею 13 цього Закону. У разі відсутності в інформаційно-аналітичній платформі інформації про реципієнта, передбаченої статтею 13 цього Закону, орган, що здійснює державні виплати, розглядає звернення реципієнта і призначає державні виплати відповідно до законодавства. Орган, що здійснює верифікацію та моніторинг державних виплат, веде облік запитів, сформованих відповідно до частини першої цієї статті, в інформаційно-аналітичній платформі.

Згідно з вимогами ст. 16 Закону України №324-IX за результатами верифікації орган, що здійснює верифікацію та моніторинг державних виплат, надає органам, що здійснюють державні виплати, підтвердження відповідності наданої реципієнтом інформації вимогам законодавства, що впливають на визначення його права на отримання та розмір державних виплат, під час здійснення превентивної верифікації або рекомендації щодо: 1) проведення додаткової перевірки інформації, що містить невідповідності; 2) усунення невідповідностей даних у автоматизованих інформаційних системах, реєстрах, базах даних, володільцем, розпорядником та/або адміністратором яких є орган, що здійснює державні виплати. Орган, що здійснює державні виплати, опрацьовує отримані рекомендації у строк, що не перевищує 15 робочих днів з дня їх отримання. За результатами опрацювання наданих рекомендацій орган, що здійснює державні виплати, приймає рішення щодо: 1) призначення (перерахунку) державної виплати; 2) припинення нарахування та/або здійснення державної виплати;3) поновлення нарахування та/або здійснення державної виплати; 4) усунення невідповідностей даних у автоматизованих інформаційних системах, реєстрах, базах даних, володільцем, розпорядником та/або адміністратором яких є орган, що здійснює державні виплати. Прийняття рішення про припинення державних виплат, а також про перегляд розміру або строку їх призначення приймається органом, що здійснює державні виплати, відповідно до законодавства, що регламентує здійснення державних виплат. У разі виявлення під час здійснення верифікації розбіжностей даних щодо реципієнтів у різних джерелах інформації орган, що здійснює верифікацію та моніторинг державних виплат, інформує суб`єктів надання інформації, які є володільцями, розпорядниками та/або адміністраторами автоматизованих інформаційних систем, реєстрів, баз даних інформації про реципієнтів, про виявлені факти таких розбіжностей для вжиття заходів відповідно до законодавства. У разі виявлення недостовірної інформації, наданої реципієнтом, на підставі якої було призначено, нараховано та/або здійснено державні виплати, органи, що здійснюють державні виплати, надсилають таким реципієнтам вимогу щодо повернення неправомірно або надміру отриманої державної виплати. Орган, що здійснює державні виплати, за результатами опрацювання рекомендацій надає інформацію про прийняті рішення органу, що здійснює верифікацію та моніторинг державних виплат, протягом п`яти робочих днів з дня їх прийняття. У разі незгоди з рішенням, прийнятим органом, що здійснює державні виплати, реципієнт може оскаржити його у встановленому законом порядку. Спори в разі відмови реципієнтів добровільно повернути неправомірно отримані державні виплати вирішуються у судовому порядку. Центральні органи виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сфері надання відповідних державних виплат, за погодженням з органом, що здійснює верифікацію та моніторинг державних виплат, затверджують порядки опрацювання рекомендацій за результатами проведення верифікації державних виплат.

Відповідно до абз.1 п. 1 Постанови КМУ від 05.11.2014р. № 637 "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" призначення та продовження виплати довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, субсидій та пільг за рахунок коштів державного бюджету, Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття та Пенсійного фонду України внутрішньо переміщеним особам, крім осіб, зазначених в абзаці вісімнадцятому пункту 2 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 року № 509 «Про облік внутрішньо переміщених осіб», - із змінами, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 13.03.2022 № 269 та від 20.03.2022 № 332, (далі - внутрішньо переміщені особи) здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з зазначеним Порядком.

Згідно з п.1.11, п.1.12 Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат, затвердженого Постановою правління Фонду соціального страхування України 19.07.2018 №11 (далі за текстом - Порядок №11) страхова виплата припиняється у випадках, передбачених статтею 46 Закону, у разі смерті отримувача страхових виплат та у випадку неподання потерпілим Фонду щороку в грудні свідоцтва, яким засвідчується факт перебування його в живих, відповідно до Порядку здійснення страхових виплат, призначених у зв`язку з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням, які спричинили втрату працездатності, особам, що виїхали за межі України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.08.2001 № 998 (далі - постанова Кабінету Міністрів України № 998). У разі надходження рекомендацій Міністерства фінансів України за наслідками проведеної верифікації страхових виплат нарахування страхових виплат припиняється до завершення перевірки правомірності призначеної страхової виплати. У разі підтвердження інформації щодо неправомірно призначеної виплати видається постанова про відмову у страховій виплаті. Якщо інформація Міністерства фінансів України не підтверджується, нарахування виплат відновлюється з моменту припинення.

За матеріалами справи судом достеменно з"ясовано, що заявник 15.01.1998 року отримав страховий випадок - профзахворювання у зв`язку із чим перебуває на обліку в установах Фонду соціального страхування України з 01.04.2001р., є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 05.11.2021р. №6330-5000409959.

Відповідач наголошує, що підставою прийняття оскарженої постанови про припинення (затримання) щомісячних страхових виплат з 01.07.2022 року на підставі п.1.12 Порядку № 11, слугувало отримання інформації при проведенні верифікації та моніторингу державних виплат за перевіркою Міністерства фінансів України за даними Адміністрації Державної прикордонної служби України щодо перетину кордону у якій зазначено, що заявник виїхав за кордон 26.12.2021 року, пункт перетину: Мілове, та станом на 29.07.2022 зворотного перетину кордону (в`їзду на територію України) заявником не здійснено.

Суд зазначає, що згідно з пунктом 1.12 Порядку № 11 у разі надходження рекомендацій Міністерства фінансів України за наслідками проведеної верифікації страхових виплат нарахування страхових виплат припиняється до завершення перевірки правомірності призначеної страхової виплати. У разі підтвердження інформації щодо неправомірно призначеної виплати видається постанова про відмову у страховій виплаті. Якщо інформація Міністерства фінансів України не підтверджується, нарахування виплат відновлюється з моменту припинення.

Отже, у разі надходження відповідної рекомендації за наслідками проведеної верифікації страхових виплат нарахування страхових виплат саме припиняється до завершення перевірки правомірності призначеної страхової виплати.

Відповідачем до суду надано Повідомлення про результати запиту на відповідність повідомленої реципієнтом інформації даним, що обробляються стосовно нього в інформаційно-аналітичній платформі електронної верифікації та моніторингу, відповідно до статті 10 Закону України "Про верифікацію та моніторинг державних виплат" стосовно ОСОБА_1 від 01.08.2022р.

Проте, до матеріалів справи відповідачем не надано відповідну рекомендацію органу, що здійснює верифікацію та моніторинг державних виплат щодо проведення додаткової перевірки інформації, що містить невідповідності або усунення невідповідностей даних у автоматизованих інформаційних системах, реєстрах, базах даних.

Також до матеріалів справи відповідачем не надано ані пояснень стосовно суті та змісту невідповідностей даних про позивача, ані інформації щодо проведення перевірки правомірності призначеної страхової виплати.

Відповідно до ч. 3 ст. 44 Закону № 1105-XIV (в редакції, чинній на час припинення позивача страхових виплат з 01.07.2022) Фонд може затримати страхові виплати до з`ясування підстав для виплат, якщо документи про нещасний випадок оформлені з порушенням установлених вимог.

Між тим, доказів про те, що документи про нещасний випадок оформлені з порушенням установлених вимог, суб"єктом владних повноважень до суду не подано.

Таким чином, суд доходить до переконання про те, що у межах спірних правовідносин суб"єкта владних повноважень не ставить під сумнів та не заперечує права заявника на отримання страхових виплат за підставою їх первісного призначення.

Розв"язуючи спір, суд відмічає, що ст.16 Закону України №324-IX не створює окремих та самостійних підстав для припинення державних виплат, а лише містить згадку про наявність у компетентного суб`єкта права прийняти відповідне рішення згідно із законодавством, що регламентує здійснення державних виплат.

Тобто, приписи ст.16 Закону №324-IX у цій частині слід тлумачити у якості бланкетної норми права, яка у даному конкретному випадку кореспондує положенням ст.46 Закону № 1105-XIV.

Згідно з ч. 1 ст. 46 Закону № 1105-XIV (в редакції, чинній на час припинення позивача страхових виплат з 01.07.2022) страхові виплати і надання соціальних послуг припиняються: 1) на весь час проживання потерпілого за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України; 2) на весь час, протягом якого потерпілий перебуває на державному утриманні, за умови, що частка виплати, яка перевищує вартість такого утримання, надається особам, які перебувають на утриманні потерпілого; 3) якщо з`ясувалося, що виплати призначено на підставі документів, які містять неправдиві відомості. Сума витрат на страхові виплати, отримані застрахованим, стягується в судовому порядку; 4) якщо страховий випадок настав внаслідок навмисного наміру заподіяння собі травми; 5) якщо потерпілий ухиляється від медичної чи професійної реабілітації або не виконує правил, пов`язаних з установленням чи переглядом обставин страхового випадку, або порушує правила поведінки та встановлений для нього режим, що перешкоджає одужанню; 6) в інших випадках, передбачених законодавством.

Суд повторно звертає увагу на те, що відповідно до п. 1.12 Порядку № 11 нарахування страхових виплат припиняється у випадку якщо перевірка стосується правомірності призначення страхової виплати, однак у спірних правовідносинах відповідачем право позивача на отримання страхових виплат не заперечується, а доводів з приводу неправомірності призначення страхових виплат в 2001 році суду не наведено.

Водночас, згідно п. 1.11 Порядку № 11, страхова виплата припиняється у випадках, передбачених статтею 46 Закону, у разі смерті отримувача страхових виплат та у випадку неподання потерпілим Фонду щороку в грудні свідоцтва, яким засвідчується факт перебування його в живих, відповідно до Порядку здійснення страхових виплат, призначених у зв`язку з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням, які спричинили втрату працездатності, особам, що виїхали за межі України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.08.2001 № 998 (далі - постанова Кабінету Міністрів України № 998).

Звідси слідує, що у силу прямої норми спеціального закону - п.1 ч. 1 ст. 46 Закону № 1105-XIV суб"єкт владних повноважень має змогу вчинити юридично вірне та документальне обґрунтоване управлінське волевиявлення з приводу припинення страхових виплат (припинення надання соціальних послуг) у випадку проживання потерпілого за кордоном.

У такому разі суб"єкт владних повноважень повинен попередньо здобути відповідні об`єктивні дані, надати цим даним юридичну оцінку та покласти ці дані в підґрунтя управлінського волевиявлення з приводу того у даному конкретному випадку подія перетину громадянином - потерпілим Державного кордону України розпочинає перебіг часу проживання такого громадянина за межами України.

Усупереч ч.2 ст.77 КАС України саме таких доказів відповідачем суду у ході розгляду справи не подано.

При цьому, суд зауважує, що застосування суб"єктом владних повноважень норм Порядку здійснення страхових виплат, призначених у зв`язку з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням, які спричинили втрату працездатності, особам, що виїхали за межі України (затверджений постановою КМУ від 09.08.2001р. №988; далі за текстом - Порядок №988) також вимагає від суб"єкта владних повноважень виявлення та доведення факту виїзду громадянина - потерпілого за кордон саме у цілях постійного проживання.

Підсумовуючи викладені вище міркування у зіставленні з фактичними обставинами спірних правовідносин, суд доходить до переконання про те, що у даному конкретному випадку спір склався не з приводу права заявника на отримання страхових виплат як такого (бо суб"єктом владних повноважень не було виявлено ознак існування дефектів/недоліків/вад у документах чи процедурі призначення страхових виплат у минулому), а виключно з приводу умов реалізації заявником наявного згаданого вище права.

Після припинення дії означеного фактору і виявлення підтвердженого відповідними доказами факту постійного проживання громадянина України поза межами України суб"єкт владних повноважень відповідно до Закону №324-IX на підставі рекомендації органу, що здійснює верифікацію та моніторинг державних виплат, не позбавлений можливості прийняття відповідного рішення у разі співпадіння змісту рекомендації із окресленими у ст.46 Закону № 1105-XIV підставами.

Згідно зі статтею 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основи соціального захисту.

Суд повторно зауважує, що чинним національним законодавством України не передбачено можливості припинення страхових виплат виключно з підстави перетину громадянином України Державного кордону України.

Доказів постійного проживання позивача за кордоном, як і доказів оформлення позивачем документів для виїзду громадян України за кордон на постійне проживання (у тому числі громадян України, які виїхали за кордон тимчасово) в порядку Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» матеріали справи не містять.

З урахуванням того, що заявник перебуває на обліку в установі відповідача, як отримувач щомісячних страхових виплат, суд вважає наявними підстави для кваліфікації у якості протиправного управлінського волевиявлення з приводу припинення (затримання) страхових виплат, призначених позивачу безстроково у зв`язку з трудовим каліцтвом, лише за самим фактом перетину кордону, адже це є порушенням конституційних гарантій позивача на соціальне забезпечення у зв`язку з втратою працездатності.

Позивач під час отримання професійного захворювання та втрати працездатності проживав в Україні (доказів зворотного суду не надано), отже відшкодування шкоди внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров`я, одержаного у зв`язку з виконанням трудових обов`язків має здійснюватися Україною до настання події виявлення, фіксації та доведення факту існування окреслених у ст.46 Закону № 1105-XIV підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст. 72-77, 90, 211 КАС України, суд доходить висновку, що у спірних правовідносинах владний суб`єкт не забезпечив реалізацію управлінської функції відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України України в частині своєчасного та повного проведення платежів за призначеними страховими виплатами, позаяк не довів юридичної вірності та документальної обґрунтованості мотивів, покладених в основу оскарженого управлінського волевиявлення.

Тому оскражене управлінське волевиявлення у формі рішення суб`єкта владних повноважень про припинення (затримання) щомісячної страхової виплати підлягає скасуванню.

При цьому, суд враховує, що згідно зі ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція) кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 29.06.2006р. по справі "Пантелеєнко проти України" зазначено, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Зміст категорії «ефективність» розкрито, зокрема, у рішенні Європейського суду з прав людини від 31.07.2003р. по справі "Дорани проти Ірландії", де указано, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

Також зміст цієї ж категорії розкрито і у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", у якому зазначено, що ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

Відповідно до правової позиції, викладеної у рішенні Європейського суду з прав людини від 17.07.2008р. по справі "Каіч та інші проти Хорватії" для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Отже, обраний судом спосіб захисту має бути ефективним та повинен забезпечити реальне відновлення порушеного суб`єктивного права чи захист ущемленого інтересу.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 20.10.2011р. по справі "Рисовський проти України" (Rysovskyy v. Ukraine; заява № 29979/04) принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість.

З урахуванням викладеного, суд вважає за необхідне обтяжити владного суб`єкта обов`язком поновити виплату страхових виплат позивачу, починаючи з 01.07.2022 року.

При розв`язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007р. у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011р. у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010р. у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994р. у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008р. у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.

Розгорнуті і детальні мотиви та висновки суду з приводу юридично значимих аргументів, доводів учасників справи та обставин справи викладені у тексті судового акту.

Решта доводів сторін окремій оцінці у тексті судового акту не підлягає, позаяк не впливає на правильність розв`язання спору по суті.

Розподіл судових витрат належить провести за правилами ст.ст.139, 143 КАС України та Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст.8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.6-9, ст.ст.72-77, 90, 211, 241-243, 255, 263, 295, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

вирішив:

Позов - задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову Харківського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області від 29.07.2022 року №63001/527710/4432/32 про припинення (затримання) щомісячної страхової виплати.

Зобов`язати Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області поновити ОСОБА_1 з 01.07.2022 року виплату щомісячної страхової виплати.

Позов у решти вимог - залишити без задоволення.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса - АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області (код ЄДРПОУ 41313928, адреса - 61200, м. Харків, майдан Конституції, буд. 1, Палац Праці, 3) витрати зі сплати судового збору у розмірі 1073,60 грн. (одна тисяча сімдесят три гривні 60 копійок).

Роз`яснити, що рішення підлягає оскарженню згідно з ч.1 ст.295 КАС України (протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення); набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України.

СуддяО.В. Старосєльцева