Рішення № 113600466, 18.09.2023, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2023 року м. ПолтаваСправа № 440/10263/23

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Алєксєєвої Н.Ю.,

за участю:

секретаря судового засідання Куць А.С.,

представника відповідача Зибіна П.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправною та скасування вимоги, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправною та скасування вимоги від 16.06.2023 №Ф-9660-51/1292 про сплату боргу (недоїмки) у розмірі 23785,08 грн., зобов`язання Головного управління ДПС у Полтавській області (далі ГУ ДПС, Відповідач) здійснити коригування нарахувань з єдиного внеску в інтегрованій картці платника податку ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , Позивач). Позовні вимоги обґрунтовані безпідставністю визначення ГУ ДПС зобов`язання ОСОБА_1 зі сплати єдиного внеску за 2017-2019 роки, оскільки позивач як фізична особа - підприємець фактично підприємницькою діяльністю у спірний період не займався, дохід від ведення такої діяльності не отримував, а єдиний внесок за нього сплачено роботодавцем. На переконання позивача, подвійна сплата єдиного внеску за одну й ту саму особу не відповідає суті такого платежу.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 07.08.2023 позовна заява прийнята до розгляду, відкрите провадження в адміністративній справі.

Відповідач позов не визнав, у наданому 24.08.2023 до суду відзиві на позов представник відповідача просила відмовити у задоволенні позовних вимог повністю з огляду на їх необґрунтованість та безпідставність /а.с. 59-62/. в обґрунтування відзиву вказала, що позивач у спірний період був зареєстрований як фізична особа - підприємець та перебував на обліку у Кременчуцькій ДПІ як платник єдиного внеску. За твердженням відповідача, відсутність у ФОП ОСОБА_1 доходу від ведення підприємницької діяльності не звільняє позивача від сплати єдиного внеску за спірний період, адже підприємницьку діяльність у визначеному законом порядку позивачем не припинено, а наявність доходу не є визначальною обставиною для нарахування та сплати єдиного внеску. Зазначила, що роботодавці та фізичні особи - підприємці визначені законом окремими платниками єдиного внеску, а тому позивач, як найманий працівник, не звільнений від сплати єдиного внеску за себе як за фізичну особу-підприємця, послалася на безпідставність вимоги про зобов`язання здійснити коригування нарахувань з єдиного внеску в інтегрованій картці платника податку ОСОБА_1 , адже коригування даних проводиться лише на підставі перевірки, в даному випадку перевірка не проводилася, а вимога була сформована автоматично на центральному рівні, внаслідок не сплати єдиного соціального внеску.

Позивач у судове засідання не з`явився, надав клопотання про розгляд справи за його відсутності у письмовому провадженні.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі з огляду на перебування позивача на обліку в ГУ ДПС і наявності в інтегрованій картці платника податків суми боргу зі сплати єдиного внеску за період з 01.01.2017 по 09.08.2019 в розмірі 23785,08 грн., відсутність перевірки за наслідками якої можливе коригування суми заборгованості в інтегрованій картці платника податку.

Суд, дослідивши письмові докази, надані сторонами до матеріалів адміністративної справи, встановив такі обставини.

ОСОБА_1 у визначеному законом порядку був зареєстрований як фізична особа - підприємець та з 25.11.2004 взятий на облік як платник податків у Кременчуцькій ДПІ. Позивач наполягає на тому, що підприємницька діяльність ним не здійснюється тривалий час, постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 9.12.2010 у справі №2а-5034/10/1670 підприємницьку діяльність ФОП ОСОБА_1 припинено і з 2010 року ОСОБА_1 є найнятим працівником, а роботодавець із яким Позивач перебував у трудових відносинах сплачував єдиний соціальний внесок.

Відповідач наведені обставини не заперечує але вказує, що за даними інтегрованої картки платника по єдиному внеску ОСОБА_1 наявна заборгованість, яка виникла за рахунок щоквартальних нарахувань в сумі 23785,08 грн, що і стало підставою для формування в автоматичному режимі вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 16.06.2023 №Ф-9660-51/1292 на суму 23785,08 грн /а.с.63/.

Позивач не погодився із вказаною вимогою ГУ ДПС, звернувся до суду із позовом про визнання протиправною, та скасування вимоги від 16.06.2023 №Ф-9660-51/1292 на суму 23785,08 грн.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступних висновків.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Спірні відносини урегульовані нормами Податкового кодексу України (надалі - ПК України) в частині відносин, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов`язків, компетенції контролюючих органів, повноважень і обов`язків їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, та нормами Закону України від 8.07.2010 №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (надалі - Закон №2464-VI) в частині правових та організаційних засад забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умов та порядку його нарахування і сплати та повноважень органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Так, відповідно до підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 ПК України самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Пункт 14.1.195 пункту 14.1 статті 14 ПК України дає визначення поняттю "працівник" - це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до статті 2 Закону №2464-VI його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Пунктами 3 і 10 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI надано визначення поняттям: застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок; страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок.

Згідно з абзацом другим пункту 1 частини першої статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Пунктом 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI до платників єдиного внеску віднесено фізичних осіб-підприємців, в тому числі тих, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до абзацу першого пункту 1 та пункту 2 частини першої статті 7 Закону №2464-VI (в редакції, чинній з 1 січня 2017 року) єдиний внесок нараховується:

для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону,

- на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;

для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону,

- на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску;

для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування,

- на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

За приписами частини четвертої статті 25 Закону №2464-VI орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Відповідно до абзацу другого пункту 2 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 4.05.2018 №469), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 7.05.2015 за №508/26953 (надалі - Інструкція №449), у разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції.

За змістом пункту 3 розділу VI Інструкції №449 органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається): платникам, зазначеним у підпунктах 1, 2 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 10 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій); платникам, зазначеним у підпунктах 3, 4, 6 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 15 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).

З матеріалів справи судом встановлено про реєстрацію позивача як фізичної особи - підприємця та взяття на облік як платника податків у Кременчуцькій ДПІ з 25.11.2004.

Позивач наполягає на тому, що підприємницька діяльність ним не здійснюється тривалий час, постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 9.12.2010 у справі №2а-5034/10/1670 підприємницьку діяльність ФОП ОСОБА_1 припинено і з 2010 року ОСОБА_1 є найнятим працівником, а роботодавець із яким Позивач перебував у трудових відносинах сплачував єдиний соціальний внесок.

Докази фактичного ведення підприємницької діяльності позивачем упродовж 2017-2019 років у матеріалах справи відсутні, звітність за спірний період позивачем не подавалась; відомостей про отримання доходу ФОП ОСОБА_1 від ведення підприємницької діяльності суду не надано.

Разом з цим, залученою до матеріалів справи копію форми ОК-5 "Індивідуальні відомості про застраховану особу" з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування підтверджено, що, зокрема, за період з січня 2017 року по серпень 2018 року позивачу нарахований дохід Публічним акціонерним товариством "Крюківський вагонобудівний завод" (код ЄДРПОУ 05763814); а з серпня 2018 року по грудень 2019 року - Приватним акціонерним товариством "Кременчуцький колісний завод" (код ЄДРПОУ 00231610), з якого сплачено єдиний внесок /а.с. 17-20/.

Вказані обставини також встановлені судовими рішеннями у справі №440/1335/20 за позовом ОСОБА_1 до ГУ ДПС про визнання протиправною та скасування вимог про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску від 21.05.2019 №Ф-9660-51/4492, де, зокрема за довідками від 10.03.2020 №№ 231, 232 про нарахування доходу Позивачеві ПАТ "Крюківський вагонобудівний завод" встановлено, що позивачу за період з січня 2017 року по серпень 2018 рік нарахований дохід у вигляді заробітної плати, з якого сплачено єдиний внесок та за довідкою ПрАТ "Кременчуцький колісний завод" від 10.03.2020 вих.№619-144 судом встановлено, що ОСОБА_1 за період з серпня 2018 року по грудень 2019 року нарахований дохід у вигляді заробітної плати, з якого сплачений єдиний внесок.

Відповідачем 16.06.2023 сформована вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-9960-51/1292, якою позивача повідомлено про необхідність сплати єдиного внеску в сумі 23785,08 грн.

Зазначена вимога не містить посилань на підстави виникнення недоїмки та її розрахунку. Водночас у відзиві на позов представник відповідача пояснив, що недоїмка складається з визначеного податковим органом зобов`язання зі сплати єдиного внеску за 2017 рік у розмірі 8448,00 грн та І-ІV квартали 2018 року загалом у розмірі 9828,72 грн (по 2457,18 грн за кожний квартал), а також І-ІІ квартали 2019 року у розмірі 5508,36 грн (по 2754,18 грн за кожний квартал).

Суд зазначає, що відповідно до положень Закону №2464-VI платниками єдиного соціального внеску є, зокрема, фізичні особи-підприємці. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування єдиного внеску. Отже, саме дохід особи від господарської діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому за відсутності бази для нарахування єдиного внеску у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, Закон №2464-VI встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати, оскільки метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для його нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Зважаючи на викладене, можна зробити висновок, що, з урахуванням особливостей форми діяльності самозайнятих осіб (до яких відповідно до підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 ПК України відноситься фізична особа-підприємець), задля досягнення вищевказаної мети законодавчого запровадження збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування Законом №2464-VI встановлено обов`язок сплати такими особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх господарської діяльності.

Особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником) така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета законодавчого запровадження збору єдиного внеску досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

Такий правовий висновок щодо застосування норм Закону №2464-VI був викладений Верховним Судом у постанові від 27.11.2019 у справі №160/3114/19 та в подальшому підтриманий в постановах, ухвалених в інших справах, зокрема від 4.12.2019 у справі №440/2149/19, від 23.01.2020 у справі №480/4656/18, від 5.03.2020 у справі №824/509/19-а, від 27.03.2020 у справі №140/2214/19, від 6.05.2020 у справі №400/1622/19, від 19.05.2020 у справі №560/1959/19.

Інше тлумачення норм Закону №2464-VI, на якому наполягає відповідач, щодо необхідності сплати єдиного внеску фізичними особами-підприємцями, які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Факт перебування особи на обліку в органах фіскальної служби не змінює вищенаведених висновків, оскільки взяття на облік осіб, в тому числі юридичних або самозайнятих, здійснюється органом доходів і зборів незалежно від наявності обов`язку щодо сплати того чи іншого податку або збору.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 23.01.2020 у справі №480/4656/18.

Залученими до матеріалів справи письмовими доказами підтверджено, що позивач у спірний період був працевлаштований як найманий працівник, а єдиний внесок за нього сплачено роботодавцями: за період з січня 2017 року по серпень 2018 року - ПАТ "Крюківський вагонобудівний завод", а з серпня 2018 року по березень 2019 року - ПрАТ "Кременчуцький колісний завод".

З урахуванням наведеного, суд погоджується з доводами позивача про відсутність у нього обов`язку зі сплати єдиного внеску за спірний період, адже такий внесок за ОСОБА_1 у розмірі, що перевищує мінімальний, сплачено роботодавцями позивача.

Стосовно посилань позивача на ухвалення судом у 2010 році рішення про припинення його підприємницької діяльності як фізичної особи - підприємця, суд зауважує, що запис про припинення ФОП ОСОБА_1 підприємницької діяльності до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань внесено лише 9.08.2019. Проте наведена обставина не впливає на висновки суду по суті позовних вимог.

Враховуючи відсутність у позивача обов`язку зі сплати єдиного внеску за спірний період, суд дійшов висновку про безпідставність формування відповідачем вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 16.06.2023 №Ф-9660-51/1292.

Оспорювана вимога не відповідає критеріям правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, що визначені частиною другою статті 2 КАС України, а тому її належить визнати протиправною та скасувати, а позов ОСОБА_1 в даній частині задовольнити.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання ГУ ДПС здійснити коригування нарахувань з єдиного внеску в інтегрованій картці платника податку ОСОБА_1 , суд зазначає, що відповідно до приписів статті 71 ПК України, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - комплекс заходів, що координується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.

Приписами статті 72 ПК України визначено, що для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла: від платників податків та податкових агентів, зокрема інформація: що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, звітах про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, інших звітних документах; що міститься у наданих великими платниками податків в електронній формі копіях документів з обліку доходів, витрат та інших показників, пов`язаних із визначенням об`єктів оподаткування (податкових зобов`язань), первинних документах, які ведуться в електронній формі, регістрах бухгалтерського обліку, фінансовій звітності, інших документах, пов`язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів; про фінансово - господарські операції платників податків; про застосування реєстраторів розрахункових операцій; від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та Національного банку України, від банків, інших фінансових установ - інформація про наявність та рух коштів на рахунках платника податків;. від органів влади інших держав, міжнародних організацій або нерезидентів; за наслідками податкового контролю; для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності також використовується інша інформація, оприлюднена як така, що підлягає оприлюдненню відповідно до законодавства та/або добровільно чи за запитом надана контролюючому органу в установленому законом порядку.

Згідно зі статтею 74 ПК України податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, зберігається в базах даних Інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику. Внесення інформації до баз даних Інформаційних систем та її опрацювання здійснюються контролюючими органами.

Оперативний облік податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування здійснюється податковими органами відповідно до Порядку ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2021 №5 (далі Порядок).

Відповідно до пункту першого частини 4 розділу V Порядку працівники підрозділів адміністративного/судового оскарження податкового органу, до компетенції яких належать розгляд скарг під час проведення процедури адміністративного оскарження або супроводження справ у судах, під час проведення процедури судового оскарження прийнятих податкових повідомлень-рішень / рішень / вимог та/або рішень щодо єдиного внеску, в установленому порядку відповідно до вимог регламентів використання відповідних інформаційних систем вносять дані до інформаційних систем, які забезпечують відображення результатів адміністративного та/або судового оскарження, у день отримання чи складання відповідних документів або отримання інформації з подальшим збереженням даних та встановленням зв`язків записів зазначених інформаційних систем із записами підсистеми, що відображає результати контрольно-перевірочної роботи.

Відображенню в інформаційній системі підлягають матеріали, які зареєстровані в інформаційних системах, що забезпечують відображення результатів адміністративного та/або судового оскарження, та мають безпосередній зв`язок з матеріалами, внесеними до підсистеми, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи в ході виконання її функцій.

Такими матеріалами є: скарга (заява) платника податків; рішення про результати розгляду скарги (заяви); ухвала суду про відкриття провадження; рішення суду, прийняте по суті.

Підпункт 2 пункту 2 частини 4 розділу V Порядку передбачає, що залежно від інформації, яка завантажена в інформаційну систему з інформаційних систем, які забезпечують відображення результатів адміністративного та/або судового оскарження, в підсистемі, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи, одночасно змінюється статус податкових повідомлень-рішень / рішень / вимог та/або рішень щодо єдиного внеску та в ІКП відображається така інформація щодо оскарження донарахованих сум та прийнятих рішень відповідними органами інформація з ухвали суду про відкриття провадження.

На підставі інформації з інформаційної системи, яка забезпечує відображення результатів судового оскарження, про початок/продовження процедури судового оскарження (ухвала суду про відкриття провадження) донарахована/зменшена сума вважається неузгодженою (статус податкового повідомлення-рішення / рішення / вимоги та рішення щодо єдиного внеску в підсистемі, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи, змінюється на «Оскаржується в судовому порядку»).

У разі внесення вказаної інформації до настання граничного строку сплати/зменшення суми - відповідні облікові показники (операції) в ІКП блокуються, а донараховані/зменшені суми не відображаються та не беруть участь у розрахунках.

У разі якщо за результатами судового оскарження донарахована/зменшена сума з урахуванням її складових (платіж, санкція, пеня) у повному обсязі скасовується (статус податкових повідомлень-рішень / рішень / вимог та/або рішень щодо єдиного внеску в підсистемі, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи, змінюється на «Скасовується в судовому порядку»), то в ІКП відображення облікових показників (операцій) щодо донарахування/зменшення суми не проводиться.

Таким чином, вказаний Порядок зобов`язує контролюючий орган відобразити у інтегрованій картці позивача, як платника податків, зменшення суми податкового боргу з фізичних осіб у розмірі, який вона прагнула скасувати в судовому порядку, на підставі судового рішення яке визнає відсутність такого податкового боргу.

Отже, вимоги позивача про зобов`язання ГУ ДПС здійснити коригування в інформаційній системі органів ДПС даних інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 , шляхом виключення боргу (недоїмки) зі сплати єдиного соціального внеску в розмірі 23785,08 грн є передчасними та задоволенню не підлягають.

Таким чином, позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково.

Згідно з частинами першою, третьою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

За подання позову до суду позивач поніс витрати у вигляді сплати судового збору у сумі 1073,60 грн /а.с.8/ і, з урахуванням висновків суду про часткове задоволення позову, стягненню на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС підлягають витрати зі сплати судового збору у сумі 536,80 грн.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Полтавській області (вул. Європейська, 4, м. Полтава, Полтавська область, 36014, код ЄДРПОУ ВП 44057192) про визнання протиправною та скасування вимоги, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Полтавській області про сплату боргу (недоїмки) від 16.06.2023 №Ф-9660/51/1292.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 536,80 грн. (п`ятсот тридцять шість гривень вісімдесят копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 20 вересня 2023 року.

Головуючий суддя Н.Ю. Алєксєєва