Рішення № 11359964, 08.02.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

____________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" лютого 2010 р.Справа № 15/183-09-6464 Господарський суд Одеської області у складі:

судді Петрова В.С.

При секретарі Стойковій М.Д.

За участю представників:

від позивача – Бойко О.І.;

від відповідача - не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Відкритого акціонерного товариства „Акціонерний комерційний банк „Одеса-Банк” до Товариства з обмеженою відповідальністю „Грата” про стягнення 3222 346,08 грн., –

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство „Акціонерний комерційний банк „Одеса-Банк” звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Грата” заборгованості в сумі 3222 346,08 грн., посилаючись на наступне.

Між ЗАТ „Акціонерний комерційний банк „Одеса-Банк” та ТОВ „Грата” було укладено договір № 203/08 від 01 грудня 2008 року про надання довгострокового кредиту у вигляді відновлювальної кредитної лінії з максимальною сумою заборгованості 3 075000,00 грн. зі сплатою 25% річних з кінцевим терміном погашення заборгованості 01.06.2009 року.

Як вказує позивач, банком були виконані прийняті зобов’язання за вказаним договором та фактично на особовий рахунок відповідача було зараховано 3075000,00 грн., що підтверджується випискою по особовому рахунку відповідача.

В подальшому ЗАТ „Акціонерний комерційний банк „Одеса-Банк” було реорганізовано шляхом перетворення у ВАТ „Акціонерний комерційний банк „Одеса-Банк”, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію та статутом банку, згідно п. 2.5 якого ВАТ „Акціонерний комерційний банк „Одеса-Банк” є правонаступником прав та обов’язків ЗАТ „Акціонерний комерційний банк „Одеса-Банк”.

Однак, відповідач в порушення умов договору не здійснює погашення кредиту та сплату відсотків за користування кредитом і комісії. При цьому позивач посилається на те, що згідно умов вказаного кредитного договору сплата відсотків за користування кредитом здійснюється щомісячно на рахунок в АКБ „Одеса-Банк” не пізніше 15 числа місяця, наступного за місяцем, у якому нараховані відсотки.

Так, внаслідок невиконання відповідачем взятих на себе зобов’язань станом на 16.12.2009 р. у нього виникла заборгованість перед позивачем, яка складає згідно розрахунку ціни позову 3222346,08 грн., у т.ч.:

-          3053903,29 грн. –поточна заборгованість за кредитом;

-          165697,44 грн. –прострочена заборгованість за відсотками;

-          2195,35 –пеня за несвоєчасне погашення відсотків по кредиту з 21.01.2009 р. (дата виникнення простроченої заборгованості по відсотках) по 24.08.2009 р.;

-          550,00 грн. –прострочена заборгованість по комісії за розрахункове обслуговування по кредиту.

При цьому позивач посилається на те, що неодноразово звертався до відповідача з вимогою про погашення існуючої заборгованості, але відповідачем заборгованість не погашена.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 25.12.2009 р. порушено провадження у справі № 15/183-09-6464 та справу призначено до розгляду в засіданні суду.

Відповідач відзив на позов не надав, також представник відповідача у судові засідання не з’явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями про отримання ухвал суду № 629108 і № 634175.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, господарський суд зазначає наступне.

01 грудня 2008 року між Закритим акціонерним товариством „Акціонерний комерційний банк „Одеса-Банк” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Грата” був укладений договір № 203/08 про надання кредиту у вигляді відновлювальної кредитної лінії (а.с. 13-17), згідно якого банк зобов’язався надати відповідачу грошові кошти в розмірі 3075000,00 грн. у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання шляхом оплати протягом терміну дії цього договору розрахункових документів (платіжних доручень) відповідача безпосередньо з позичкового рахунку № 20626084144, відкритого в ЗАТ „АКБ „Одеса-Банк”, на поточні рахунки відповідача та на рахунки контрагентів відповідача у відповідності до цільового призначення кредиту.

В свою чергу відповідач зобов’язався за користування кредитом сплачувати відсотки у розмірі 25% річних (п. 3 ч. 1 договору) та повернути кредит у строк до 01 червня 2009 року (п. 2 ч.1 та п. 1.3, п. 4.7 ч. 2 договору).

Згідно п. 4.13.2 ч. 2 вказаного договору сплата процентів за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту щомісячно 15 числа місяця, наступного за місяцем, за яким нараховані відсотки.

Згідно п. 5.1 ч. 2 договору № 9/08 кредит надається відповідачу для поповнення обігових коштів та придбання цінних паперів.

П. 6.2 ч. 2 договору передбачено, що виконання зобов’язань відповідача забезпечується заставою цінних паперів.

Так, як вбачається з матеріалів справи, в забезпечення виконання відповідачем зобов’язань за договором про надання кредиту № 203/08 від 01.12.2008 р. між ЗАТ „Акціонерний комерційний банк „Одеса-Банк” та ВАТ „Одеський олійножировий комбінат” і ТОВ „Грата” був укладений договір застави векселів № 27/08-3 від 31.12.2008 р. (а.с. 33-34), відповідно до якого ВАТ „Одеський олійножировий комбінат” передає у заставу банку в забезпечення виконання ТОВ „Грата” зобов’язань за вказаним кредитним договором № 203/08 прості векселі у кількості 8 шт. загальною номінальною вартістю 5365 000,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно вказаного договору банком було перераховано відповідачу 3075000,00 грн., проте відповідачем повернуто лише 21096,71 грн., що підтверджується випискою по особовому рахунку відповідача (а.с. 23).

Однак, як з’ясовано судом, відповідачем умови договору № 203/08 не виконуються, погашення заборгованості за цим договором відповідачем не здійснюється, хоча строк повернення кредитних коштів сплинув 01 червня 2009 року. У зв’язку з цим у відповідача виникла заборгованість перед ЗАТ „Акціонерний комерційний банк „Одеса-Банк” по кредиту, яка станом на 16.12.2009 р. складає 3053903,29 грн. (3075000,00 грн. - 21096,71 грн.).

До того ж слід зазначити, ЗАТ „АКБ „Одеса-Банк” було перетворено у ВАТ АКБ „Одеса-Банк”, який є правонаступником ЗАТ, про що свідчить витяг зі статуту ВАТ АКБ „Одеса-Банк” (а.с. 27-28). Як вбачається зі свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 509819 (а.с. 26), ВАТ „АКБ „Одеса-Банк” зареєстровано виконавчим комітетом Одеської міської ради 23 червня 2009 року.

Разом з тим, як випливає з матеріалів справи, відповідач здійснив лише часткову сплату нарахованих відсотків. Так, згідно розрахунку ціни позову за період дії договору № 230/08 сума нарахованих банком відсотків склала 619253,63 грн., з якої відповідач сплатив лише 453556,19 грн. Залишок несплачених відсотків складає 165697,44 грн., у т.ч. нараховані за період з 25.06.2009 р. по 24.07.2009 р. –81545,44 грн., з 25.07.2009 р. по 24.08.2009 р. –84152,00 грн. Вказана сума несплачених відсотків і заявлена позивачем до стягнення з відповідача.

Між тим, як з’ясовано судом та випливає зі змісту листа за вих. № 16.2-10/1572 від 03.06.2009 р. (а.с. 19), за період з 25.06.2009 р. по 24.08.2009 р. банк нараховував відповідачу за підвищеною процентною ставкою згідно п. 4.11. ч. 2 договору № 203/08, яка становить 32% річних.

Так, п. 4.11 ч. 2 договору № 203/08 передбачено, що у разі порушення кінцевого терміну погашення кредиту, зазначеного в п. 1.3 ч. 2 цього договору, банк переносить заборгованість за кредитом на рахунок прострочених кредитів, відсотки на суму простроченої заборгованості по кредиту нараховуються у розмірі 32% річних за період фактичної прострочки.

Проте, слід зазначити, що підвищення банком процентної ставки за кредитним договором - це одностороння зміна істотної умови договору, з огляду на наступне.

Так, ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 6 вказаного Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Статтею 638 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ч. 1 ст. 628 того ж Кодексу зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Ст. 180 Господарського кодексу України визначено, що істотними умовами договору є, зокрема, предмет, ціна та строк дії договору.

Виходячи з аналізу положень ст. 1054 Цивільного кодексу України однією з істотних умов договору є розмір процентів за користування кредитним коштами.

Отже, у випадку, якщо право на односторонню зміну умов договору передбачено законом або договором, банк, який вирішив в односторонньому порядку змінити процентну ставку, повинний був узгодити це з відповідачем як позичальником за кредитним договором і тільки з моменту отримання погодження відповідача на такі зміни вони могли набути чинності. Тим більш, що порядок збільшення відсоткової ставки за користування кредитом врегульований п. 4.14 ч. 2 договору № 203/08, в якому зазначено, що у такому випадку сторони вносять зміни до цього договору шляхом укладання додаткової угоди до договору на протязі 10 банківських днів з моменту направлення банком повідомлення позивачу про необхідність таких змін. Але відповідна додаткова угода до договору № 203/08 сторонами не укладалась.

До того ж згідно приписів ст. 188 Господарського кодексу України та ст. 651 ЦК України зміна договору в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.

Відповідно до частини 1 статті 55 Закону України „Про банки і банківську діяльність” відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Відповідно до ст. 2 Закону України „Про банки і банківську діяльність” банківський кредит - будь-яке зобов’язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.

Згідно ч. 4 ст. 55 Закону України „Про банки і банківську діяльність” банкам забороняється в односторонньому порядку змінювати умови укладених з клієнтами договорів, зокрема, збільшувати розмір процентної ставки за кредитними договорами або зменшувати її розмір за договорами банківського вкладу (крім вкладу на вимогу), за винятком випадків, встановлених законом.

Також статтею 1056-1 Цивільного кодексу України, яка набрала чинності у грудні 2008 року (тобто до моменту нарахування банком спірної суми відсотків), визначено, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною.

Отже, з огляду на вказані положення законодавства п. 4. 11 ч. 2 кредитного договору № 203/08 від 01.12.2008 р., який надає право АКБ „Одеса-Банк” в односторонньому порядку змінювати розмір процентів за кредитом в цій частині, є нікчемним.

Ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України визначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

При цьому недійсний правочин не створює наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю (ч. 1 ст. 216 ЦК України).

Також слід зазначити, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсності частини (ст. 217 ЦК України).

З урахуванням наведеного, укладений між сторонами кредитний договір № 203/08, крім п. 4.11 ч. 2 вказаного договору в частині нарахування відсотків за підвищеною ставкою, є обов’язковим для виконання. Проте, оскільки позивачем заявлено до стягнення суму заборгованості по відсоткам, нарахованим згідно п. 4.11 ч. 2 договору № 203/08, така сума не підлягає стягненню з відповідача як неправомірно нарахована.

Крім того, згідно умов кредитного договору № 203/08 від 01.12.2008 р. відповідач зобов’язався сплатити банку комісію за обслуговування кредиту по 275,00 грн. (без ПДВ) щомісячно (п. 3 ч. 1 договору). Так, заборгованість відповідача по комісії за обслуговування кредиту за липень-серпень 2009 року складає 550,00 грн. згідно розрахунку ціни позову (а.с. 26).

Наявність вказаної заборгованості у відповідача перед АКБ „Одеса-Банк” за кредитним договором № 203/08 від 01.12.2008 р. відповідачем не спростовано.

Разом з тим згідно ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Між тим, як зазначалось вище, відповідач в порушення умов договору кредиту № 203/08 від 01.12.2008 р. не виконав прийняті на себе зобов'язання: не здійснив повного погашення кредиту у встановлений цим договором строк, не сплачував своєчасно проценти за користування кредитними коштами, а також не сплатив комісію за розрахункове обслуговування по кредиту. Такі дії відповідача свідчать про порушення ним зобов’язання.

Ст. 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Разом з тим частиною 1 ст. 548 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

Згідно положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як передбачено п. 4.13.4 ч. 2 договору № 203/08, у разі прострочення строку сплати відсотків відповідач сплачує банку за кожен день прострочки пеню, яка нараховується на суму несплачених своєчасно відсотків із розрахунку фактичної кількості прострочених днів, починаючи з дати виникнення простроченої заборгованості і до дати повного погашення заборгованості по відсотках, у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно розрахунку ціни позову (а.с. 26) нарахована позивачем пеня на несвоєчасно сплачені відсотки складає 2195,35 грн., з якої 1400,99 грн. нараховано на суму несплачених відсотків в розмірі 165697,44 грн., що нараховані неправомірно та не підлягають стягненню з відповідача, про що зазначалось вище. З огляду на таке та враховуючи те, що відповідачем не були належним чином виконані зобов’язання за вказаним кредитним договором № 203/08 від 01.12.2008 р. щодо своєчасної сплати відсотків за користування кредитними коштами, на думку суду, позивачем правомірно нараховано відповідачу пеня, яка складає 794,36 грн. (2195,35 грн. –1400,99 грн.).

Таким чином, загальна сума заборгованості за кредитним договором № 202/08 від 01.12.2008 р., яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, складає 3055247,65 грн. (3053903,29 + 550,00 грн. + 794,36 грн.).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, є примусове виконання обов’язку в натурі.

Оцінюючи надані докази в сукупності, господарський суд вважає, що позовні вимоги ВАТ „АКБ „Одеса-Банк” частково обґрунтовані та відповідають вимогам чинного законодавства, у зв’язку з чим підлягають частковому задоволенню.

У зв’язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України понесені позивачем судові витрати по сплаті держмита та послуг на ІТЗ судового процесу покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1.          Позовну заяву Відкритого акціонерного товариства „Акціонерний комерційний банк „Одеса-Банк” до Товариства з обмеженою відповідальністю „Грата” про стягнення 3222 346,08 грн. задовольнити частково.

2.          СТЯГНУТИ з Товариства з обмеженою відповідальністю „Грата” (65039, м. Одеса, вул. Середньофонтанська, 16; код ЄДРПОУ 19345902; п/р 260024148 в АКБ „Одеса-Банк”, МФО 328102) на користь Відкритого акціонерного товариства „Акціонерний комерційний банк „Одеса-Банк” (65029, м. Одеса, вул. Князівська, буд. 32; код ЄДРПОУ 19361350; накопичув. рахунок № 32074100801 в Управлінні НБУ в Одеській області, код банку 328027) заборгованість в сумі 3055247/три мільйони п’ятдесят п’ять тисяч двісті сорок сім/грн. 65 коп., витрати по держмиту в сумі 25500/двадцять п’ять тисяч п’ятсот/грн. 00 коп., витрати по сплаті послуг на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 223/двісті двадцять три/грн. 76 коп.

3.          В задоволенні решти частини позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Наказ видати після набрання рішення законної сили.

Рішення підписано 13.02.2010 р.

Суддя