Рішення № 11359488, 08.02.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"08" лютого 2010 р.Справа № 34/161-09-4631 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "ЗЕВС ЛТД"

до відповідача Приватного підприємства "ДІСТРІБ'ЮТ СЕЛЕКТ"

про стягнення на суму 67052,31грн.

Головуючий суддя Фаєр Ю.Г. суддя Панченко О.Л.

суддя Смелянець Г.Є.

В судовому засіданні приймали участь

від позивача: Кучмак В.З. - діюча на підставі доручення від 30.09.2009р.;

від відповідача: Бесараба П.А. - діючий на підставі довіреності від 24.11.09р.

СУТЬ СПОРУ: Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "ЗЕВС ЛТД" звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Приватного підприємства "ДІСТРІБ'ЮТ СЕЛЕКТ" про стягнення основного боргу на суму 80957,64грн. за поставлений товар за дистриб’юторським договором №130/3 від 30.03.2009р., 2263,07грн. компенсації від знецінення гривні по відношенню до індексу інфляції, 3% річних у розмірі 983,09грн. та 7900грн.пені.

Ухвалою суду від 14.09.09р. позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №34/161-09-4631.

В судовому засіданні 25.09.09р. представником позивача подано уточнення суми позовних вимог(вх№24771), згідно якого просить суд стягнути з відповідача заборгованість на загальну суму 92104,27грн., у т.ч. суму основного боргу у розмірі 70957,64грн., 2263,07грн. компенсації від знецінення гривні по відношенню до індексу інфляції, 983,09грн. - 3% річних та 7900,27грн. пені.

12.10.2009р. в судовому засіданні представник позивача надав уточнення суми позовних вимог, відповідно до якого, з врахуванням часткової оплати основного боргу відповідачем на суму 10000грн., просить стягнути з Приватного підприємства "ДІСТРІБ'ЮТ СЕЛЕКТ" суму основного боргу у розмірі 70957,64грн., 2263,07грн. компенсації від знецінення гривні по відношенню до індексу інфляції, 983,09грн. –3% річних та 7900,27грн. пені.

За клопотанням сторін, ухвалою господарського суду Одеської області від 09.11.09р. строк розгляду справи продовжено по 09.12.09р. на підставі ч.4 ст.69 ГПК України.

В судовому засіданні 27.11.2009р. представник позивача надав уточнення та обґрунтування позовних вимог(вх№30923), відповідно до яких просить стягнути з відповідача 82052,31грн., з яких: 70957,64грн. - сума основного боргу, 1180,40грн. –3% річних, 1845,95грн. знецінення гривні з врахуванням індексу інфляції та 8068,36грн. пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Ухвалою заступника голови господарського суду Одеської області від 04.12.09р. строк розгляду справи продовжено по 09.01.2010р. в порядку ч.3 ст.69 ГПК України.

Ухвалою голови господарського суду Одеської області від 11.01.2010р. справу №34/161-09-4631 передано на колегіальний розгляд у складі колегії суддів: Фаєр Ю.Г., Панченко О.Л., Смелянець Г.Є., головуючим колегії призначено суддю господарського суду Одеської області Фаєр Ю.Г.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 11.01.2010р. справу №34/161-09-4631 прийнято до колегіального розгляду у складі: головуючого судді Фаєр Ю.Г., Панченко О.Л., судді Смелянець Г.Є.

08.02.2010р. позивач звернувся до суду із заявою про уточнення позовних вимог(вх№2991) в якій, у зв’язку із частковою сплатою відповідачем заборгованості на суму 15000грн. відповідно до платіжного доручення №18 від 24.12.2009р., просить стягнути з останнього 55957,60грн. заборгованості за поставлений товар, 1180,40грн. –3% річних, 1845,95грн. знецінення гривні з врахуванням індексу інфляції, 8068,36грн. пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Відповідач позов визнає в частині заявленої до стягнення заборгованості на суму 40106,88грн., в іншій частині проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві на позов (вх№27665).

Під час розгляду справи відповідач надав суду платіжне №1411 від 18.12.09р. у якості доказу сплати заборгованості за договором №130/3 від 30.03.09р. на суму 47500грн.

Проте зазначені докази судом до уваги не приймаються у зв’язку з наявністю в матеріалах справи довідки ВАТ „Державний ощадний банк України” відповідно до якої на поточний рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "ЗЕВС ЛТД" кошти у сумі 47500грн. згідно платіжного доручення №1411 від 18.12.2009р. не поступали.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив.

30.03.09р. між товариством з обмеженою відповідальністю „Компанія "ЗЕВС ЛТД" (Постачальник) та Приватним підприємством "ДІСТРІБ'ЮТ СЕЛЕКТ" (Дистриб’ютор) укладено дистриб’юторський договір №130/3 постачання товару, згідно умов якого Продавець зобов'язався поставити м’ясо – ковбасні вироби в асортименті (товар), та передати його у власність у власність Дистриб’ютора на умовах даного договору, а Дистриб’ютор зобов'язався прийняти вказаний Товар та здійснити оплату за нього у повному обсязі на умовах даного договору.

Пунктом 2.3 даного договору сторони задекларували, що діяльність Дистриб’ютора не обмежується лише придбанням товару продавця, але й зокрема, полягає і у наданні послуг (виконанні робіт) на користь Постачальника.

Під послугами сторони домовились розуміти надання маркетингових послуг. Дистриб’ютором створюється фокус-команда менеджерів та мерчендайзерів для просування торгової марки Постачальника та використовуються додаткові заходи для прямого стимулювання продажу продукції (пп.2.3.1 п.2.3 договору).

Відповідно до підпункту 2.3.2 п.2.3 вказаного договору постачальник забезпечує наявність та роботу регіонального і територіального менеджерів в регіоні, визначеному для дистриб’ютора, та наділяє їх необхідними повноваженнями для вирішення оперативних питань, пов’язаних із просуванням торгової марки.

Згідно п.2.4 зазначеного договору загальна сума даного договору становить сума всіх накладних за фактичну поставку товару протягом терміну дії договору, у тому числі ПДВ –20%.

Відповідно до п.14.1 даний договір набуває чинності з дня його підписання обома сторонами та діє до 31.12.2009р. В будь-якому випадку цей договір є чинним до остаточного виконання сторонами взаємних зобов’язань. Даний договір не втрачає юридичної сили для правонаступників сторін.

Пунктом 3.2 зазначеного договору встановлено, що кожна партія товару постачається на підставі замовлення Дистриб’ютора та узгодженого постачальником графіка доставки товару. Замовлення передається у електронному вигляді по факсу.

Відповідно до п. 3.3 цього договору асортимент та графік поставок товару попередньо узгоджуються постачальником та дистриб’ютором на кожний майбутній місяць не пізніше п’ятого числа поточного місяця.

Згідно п. 3.4 вказаного договору право власності на товар переходить від постачальника до дистриб’ютора з моменту підписання уповноваженими представниками сторін накладної, яка засвідчує момент передачі товару.

Відповідно до п.3.5 цього договору сторони домовились, що поставлений товар та прийнятий належним чином товар поверненню не підлягає. Допустима норма повернення нереалізованого товару не повинна перевищувати 3% від кількості, що зазначена в замовленні.

Розділом 4 дистриб’юторського договору №130/3 постачання товару від 30.03.09р. визначено найменування, кількість та якість товару.

Тара, пакування і маркування товару визначена розділом 5 цього договору.

Розділом 6 зазначеного договору встановлена ціна товару та порядок розрахунків.

Відповідно до пп.6.3.1 п.6.3 вказаного договору оплата товару здійснюється на умовах відстрочки платежу протягом 30 календарних днів з моменту поставки готової продукції (ковбасних виробів).

Обов’язки та права постачальника визначені розділом 7 зазначеного договору.

Згідно п.7.1 договору постачальник зобов’язаний поставляти товар дистриб’ютору у відповідності до п.2.1. та п.п.3, 4, 5 цього договору, згідно зробленої дистриб’ютором заявки. У випадку неможливості виконання заявки, яке пов’язано з об’єктивними причинами (про які продавець письмово повідомляє дистриб’ютора), постачальник і дистриб’ютор повинні узгодити заявку.

Обов’язки та права дистриб’ютора визначені розділом 8 зазначеного договору.

Розділом 9 вказаного договору визначена якість, умови зберігання товару, гарантії.

Згідно п.10.2 у випадку невиконання дистриб’ютором зобов’язань, передбачених пунктом 6.3 даного договору , дистриб’ютор зобов’язаний сплатити продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний прострочений день.

В подальшому сторонами по справі укладено доповнення №1 до вказаного договору, відповідно до п.1.2 якого після підписання дистриб’юторського договору, дистриб’ютор набуває статусу офіційного дистриб’ютора торгівельної марки „Зевс” та „М’ясний хутір”, і приймає всі права, обов’язки та відповідальність, пов’язані з цим статусом.

Доповненням №2 до вказаного договору визначено регіон дистриб’юції товару, а саме, постачальник рекомендує дистриб’ютору реалізувати товар в наступному регіоні: м.Одеса та Одеська область, м.Миколаїв та Миколаївська область, м.Херсон та Херсонська область, Автономна Республіка Крим.

Доповненням №3 до зазначеного договору сторони узгодили шкалу знижок дистриб’ютора (в залежності від суми проплат за попередній місяць).

Пунктом 2.1 цього доповнення сторони встановили, що мінімальна відпускна ціна дистриб’ютора в різні канали збуту не повинна перевищувати знижку –21% від ціни, рекомендованої в прайс-листі постачальника.

Відповідно до п.3.1 вказаного доповнення максимальна відпускна ціна дистриб’ютора в різні канали збуту не повинна перевищувати ціни, рекомендовані в прайс-листі постачальника більше ніж на 30%.

Доповненням №4 до вказаного договору визначені правила роботи з поверненнями готової продукції, що поступають від дистриб’юторів.

На підставі дистриб’юторського договору №130/3 постачання товару від 30.03.2009р. Приватне підприємство "ДІСТРІБ'ЮТ СЕЛЕКТ" отримало від позивача товар на загальну суму 266121,1грн.

Факт поставки товару позивачем та отримання зазначеного товару відповідачем підтверджують видаткові накладні №0010467 від 30.03.2009р. на суму 51711,11грн., №0018608 від 13.04.2009р. на суму 36066,37грн., №0023632 від 27.04.2009р. на суму 17442,91грн., №00001053 від 04.05.2009р. на суму 17648,64грн., №00005048 від 12.05.2009р. на суму 28636,97грн., №00004996 від 12.05.2009р. на суму 6141,12грн., №00007993 від 19.05.2009р. на суму 20130,34грн., №00008107 від 18.05.2009р. на суму 5775грн., №00010035 від 25.05.2009р. на суму 34114,78грн., №00000171 від 01.06.2009р. на суму 23222,5грн., №0001163 від 08.06.2009р. на суму 25232,17грн.

За згодою позивача відповідачем було повернуто товар на загальну суму 83164,33грн., про що свідчать видаткові накладні (повернення) від 13.04.2009р. №ДС-0000185 на суму 2978,5грн., №ДС-0000183 на суму 228,28грн., №ДС-0000206 на суму 202,94грн., від 27.04.2009р. №ДС-0000506 на суму 195,88грн., №ДС-0000340 на суму 400,10грн., №ДС-0000371 на суму 783,92грн., №ДС-0000497 на суму 596,45грн., №ДС-0000397 на суму 316,59грн., №ДС-0000455 на суму 10843,85грн., №ДС-0000498 на суму 766,99грн., №ДС-0000507 на суму 1613,70грн., від 04.05.2009р. №ДС-0000663 на суму 313,18грн., №ДС-0000660 на суму 2572,02грн., №ДС-0000661 на суму 5219,77грн., від 12.05.2009р. №ДС-0000731 на суму 66,50грн., №ДС-0000858 на суму 56,36грн., №ДС-0000857 на суму 52,88грн., №ДС-0000856 на суму 407,21грн., №ДС-0000855 на суму 2721,42грн., №ДС-0000784 на суму 1995,79грн., від 18.05.2009р. №ДС-0001046 на суму 1781,30грн., №ДС-0001047 на суму 3276,69грн., від 18.05.2009р. №ДС-0001048 на суму 47,85грн., від 19.05.2009р. №ДС-0001056 на суму 76,15грн., №ДС-0001055 на суму 287,25грн., №ДС-0001054 на суму 24,70грн., №ДС-0001053 на суму 40,46грн., №ДС-0001051 на суму 54,84грн., №ДС-0001052 на суму 25,05грн., від 22.05.2009р. №ДС-0001179 на суму 871,86грн., №ДС-0001183 на суму 8,95грн., №ДС-0001182 на суму 528,15грн., №ДС-0001181 на суму 266,01грн., №ДС-0001180 на суму 451,43грн., від 29.05.2009р. №ДС0001367 на суму 33,99грн., №ДС-0001366 на суму 456,91грн., №ДС-0001365 на суму 72,67грн., від 01.06.2009р. №ДС-0001378 на суму 3301,19грн., від 08.06.2009р. №ДС-001420 на суму 4,16грн., №ДС-001421 на суму 263,73грн., №ДС-001419 на суму 230,68грн., №ДС-001418 на суму 81,06грн., №ДС-001417 на суму 454,38грн., №ДС-001416 на суму 88,55грн., №ДС-001415 на суму 345,5грн., №ДС-001414 на суму 42,25грн., №ДС-001413 на суму 1188,88грн., від 16.06.2009р. №ДС-001617 на суму 5508,35грн., №ДС-001616 на суму 16525,68грн., від 18.06.2009р. №ДС-001670 на суму 2187,07грн., від 22.06.2009р. №ДС-001752 на суму 1441,68грн., від 30.06.2009р. №ДС-001908 на суму 509,64грн., №ДС-001909 на суму 784,13грн., від 01.07.2009р. №ДС-001933 на суму 9639,33грн.

За поставлений товар відповідач сплатив 112000грн. згідно наявних в матеріалах справи виписок банку про рух грошових коштів позивача та залишок боргу за договором №130/3 постачання товару від 30.03.09р. склав 70957,64грн.

В порушення умов зазначеного договору відповідач не оплатив отриманий товар у повному обсязі, у зв’язку з чим у нього виникла заборгованість за договором №130/3 постачання товару від 30.03.09р. перед товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "ЗЕВС ЛТД" на загальну суму 70957,64грн.

Враховуючи несвоєчасне та не в повному обсязі виконання відповідачем взятого на себе за договором №130/3 постачання товару від 30.03.2009р. обов’язку щодо оплати заборгованості за отриманий товар, позивач звернувся до суду з позовною заявою та з урахуванням остаточних уточнень позовних вимог просить стягнути з відповідача 55957,60грн. заборгованості за поставлений товар, 1180,40грн. –3% річних, 1845,95грн. знецінення гривні з врахуванням індексу інфляції, 8068,36грн. пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Відповідач позов визнає в частині заявленої до стягнення заборгованості на суму 40106,88грн., в іншій частині проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві на позов (вх№27665) посилаючись на те, що борг позивача перед відповідачем по оплаті послуг за договором від 02.04.2009р. про надання послуг зі стимулювання збуту та просування торгової марки у сумі 30850грн. було зараховано в рахунок боргу відповідача перед позивачем по оплаті товару, отриманого за договором від 30.03.2009р. №130/3 на підставі листа Приватного підприємства "ДІСТРІБ'ЮТ СЕЛЕКТ" від 19.10.2009р. вих№34, в порядку ст.601, ч.1 ст.604 Цивільного кодексу України, що підтверджується актом звірки взаємних рахунків з 30.03.09р. по 31.07.09р., підписаним сторонами 03.08.2009р. та актом №ОУ-0000003 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.07.2009р. на суму 15850грн.

При цьому, відповідач зазначає, що вказані документи сторони частково оформили шляхом обміну факсограмами із вказівкою, що вони діють до обміну першими екземплярами (оригіналами) таких документів, проте позивач від подальшого належного їх оформлення ухилився.

Позивач проти тверджень відповідача щодо зарахування на суму 30850грн. заперечує та вказує про те, що 02.04.2009р. між сторонами укладено договір про надання послуг зі стимулювання збуту та просування торгової марки на суму 15000грн.(п.4.1 ), згідно умов якого замовник дає завдання виконавцеві, а виконавець зобов’язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, надати за плату замовнику послуги із стимулювання збуту продукції та просування торгової марки замовника, а саме: а) просування товару замовника на ринку аналогічних товарів шляхом їх оптимальної пропозиції споживачу; б) консультування споживачів продукції замовника з питань її якісних характеристик; в) проведення заходів спрямованих на популяризацію торгової марки замовника в Південному регіоні України.

Пунктом 1.2 цього договору строк надання послуг визначено з 02.04.2009р. по 31.12.2009р.

Відповідно до п.1.3 вказаного договору на підтвердження факту надання виконавцем замовнику послуг за цим договором складається відповідний акт в останній день місяця в якому надані послуги, який підписується повноважними представниками сторін.

При цьому позивач зауважує, що на виконання умов вищезазначеного договору перерахував відповідачу 15000грн., а договір від 02.04.2009р. про надання послуг зі стимулювання збуту та просування торгової марки на суму 30850грн. між сторонами не укладався.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд дійшов наступних висновків.

Частиною 1 ст.220 та частиною 3 ст.203 Господарського кодексу України передбачено припинення господарського зобов'язання, зокрема, зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав, або строк якої не визначений чи визначений моментом витребування.

Зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов'язань, в одному із яких одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов'язанні є кредитором у другому).

Для зарахування достатньо заяви однієї сторони. Аналогічні правові підстави щодо зарахування зустрічних однорідних вимог містить частина 1 ст.601 Цивільного кодексу України.

Це означає, що заяви однієї сторони достатньо для проведення зарахування. Саме таким чином сформульовані положення Господарського кодексу щодо припинення зарахуванням господарських зобов'язань.

За правовою природою припинення зобов'язання зарахуванням зустрічної вимоги це - одностороння угода, яка оформляється заявою однієї з сторін, і, якщо інша сторона не погоджується з проведенням такого зарахування, вона вправі на підставі ст.16 Цивільного кодексу України та ст.20 Господарського кодексу України звернутися за захистом своїх охоронюваних законом прав до господарського суду.

Тобто, якщо друга сторона не погоджується з проведенням зарахування, спір підлягає вирішенню по суті з урахуванням усіх матеріалів і обставин справи.

Припинення зобов'язання зарахуванням означає відсутність предмета спору за умови, якщо між сторонами не залишилося спірних (неврегульованих) питань.

Закон не виключає можливості здійснення відповідачем зарахування зустрічних однорідних вимог і в процесі судового розгляду. У такому випадку відповідна заява обов'язково повинна мати письмову форму й адресуватися позивачеві, а її копія і докази надсилання позивачеві (чи одержання ним) подаватися господарському суду.

Адже згідно вищевказаних норм матеріального права зарахування може бути проведено лише після відповідної заяви відповідача, надісланої позивачу.

Проте така заява в матеріалах справи відсутня, а лист відповідача від 19.10.2009р. вих№34 констатує вже проведений взаємозалік. Натомість позивач взагалі заперечує таке зарахування.

При цьому надані сторонами пояснення та докази щодо укладення 02.04.2009р. договору про надання послуг зі стимулювання збуту та просування торгової марки мають суперечливий характер.

Таким чином у суду відсутні правові підстави для прийняття до уваги посилання відповідача щодо зарахування однорідних зустрічних вимог на суму 30850грн. в розумінні ст.601 Цивільного кодексу України та спір підлягає вирішенню по суті заявлених позовних вимог з урахуванням усіх матеріалів і обставин справи.

Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.509 Цивільного кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 193 Господарського кодексу України, статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), що визначено в ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України.

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно вимог ст.ст.32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вищезазначені обставини справи та зазначені приписи норм матеріального права, перевіривши правильність нарахування позивачем пені, інфляційних витрат та 3% річних, уточнені позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "ЗЕВС ЛТД" до приватного підприємства "ДІСТРІБ'ЮТ СЕЛЕКТ" про стягнення з відповідача заборгованості за договором №130/3 постачання товару від 30.03.2009р. на суму 55957,60грн., 1180,40грн. –3% річних, 1845,95грн. знецінення гривні з врахуванням індексу інфляції, 8068,36грн. пені, є обґрунтованими, підтверджені наявними у справі матеріалами та підлягають задоволенню.

При вирішенні питання розподілу судових витрат суд виходить з наступного.

Як вже було зазначено вище, позивачем згідно позовної заяви, заявлено до стягнення заборгованість, на загальну суму 92431,60грн. Згідно платіжного доручення №6485 від 21.07.09р. позивачем сплачено 1028грн. державного мита.

Відповідно до п. ”а” п.2 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито”№7-93 від21.01.1993р. (із змінами та доп.) із позовних заяв майнового характеру, ставка державного мита складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Враховуючи заявлені позовні вимоги розмір сплаченого державного мита повинен складати 924,31грн.

Згідно ч.1 ст.8 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито”№7-93 від21.01.1993р. (із змінами та доп.) у випадку внесення мита в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством, сплачене державне мито підлягає поверненню частково або повністю.

Враховуючи вищевикладене та вимоги ст.47 Господарського процесуального кодексу України позивачу підлягає поверненню надмірно сплачене державне мито у сумі 103,69грн.

Згідно ст.49 Господарського процесуального кодексу України стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує судові витрати за рахунок другої сторони.

Керуючись ст.ст.44, 47, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства "ДІСТРІБ'ЮТ СЕЛЕКТ" (65110 м.Одеса, вул.Балківська, 40-А кв.90; рах.№26000260711 в ВАТ „МТБ”, м.Іллічівськ, МФО 328168; код ЄДРПОУ 34931258) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "ЗЕВС ЛТД" (35600, м.Дубно Рівненської області, вул.Клима Савури, буд. 6, код 30362061; рах.№26001300417 в ОПЕРВ Ощадний банк м.Тернопіль, МФО 338545) заборгованість на загальну 67052(шістдесят сім тисяч п’ятдесят дві)грн.31коп., витрати по сплаті держмита на суму 924(дев’ятсот двадцять чотири)грн. 31коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду на суму 236(двісті тридцять шість)грн.

3. Видати Товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія "ЗЕВС ЛТД" (35600, м.Дубно Рівненської області, вул.Клима Савури, буд. 6, код 30362061; рах.№26001300417 в ОПЕРВ Ощадний банк м.Тернопіль, МФО 338545) довідку про повернення з державного бюджету України надмірно сплаченого державного мита на загальну суму 103(сто три)грн.69коп.

Рішення господарського суду Одеської області, підписане 13.02.2010р., набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати у порядку ст.116 ГПК України.

Головуючий суддя Ю.Г. Фаєр

Суддя О.Л. Панченко

Суддя Г.Є. Смелянець