Рішення № 113594745, 07.08.2023, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2023 року Справа № 160/8285/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Тулянцевої І.В., розглянувши у місті Дніпро в порядку загального позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Дніпропетровської обласної прокуратури про визнання дій протиправними, стягнення заробітної плати, -

ВСТАНОВИВ:

20 квітня 2023 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач) до Дніпропетровської обласної прокуратури (далі відповідач) про стягнення заробітної плати.

Ухвалою суду від 28 квітня 2023 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п`яти днів з дня отримання ухвали шляхом подання до суду:

- уточненої позовної заяви у кількості примірників, залежно від складу учасників справи, в якій зазначити зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги у відповідності до вимог ч. 5 ст. 160 КАС України;

- докази на підтвердження обставин про які зазначено у позові (в т.ч. довідку про обчислення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 14.04.2022 по 19.04.2022 з урахуванням всіх податків та зборів від Дніпропетровської обласної прокуратури), у кількості примірників, залежно від складу сторін, у разі неможливості їх надання навести об`єктивні причини (з наданням відповідних доказів), через наявність яких докази не можуть бути надані до суду.

На виконання ухвали суду від 28 квітня 2023 року на адресу суду від ОСОБА_1 22.05.2023 року надійшла уточнена позовна заява, в якій просять:

- визнати протиправною бездіяльність Дніпропетровської обласної прокуратури щодо невиплати за період з 14.04.2022 по 19.04.2022 ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.04.2022;

- стягнути з Дніпропетровської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за період 14.04.2022 по 19.04.2022 включно в розмірі 1453 грн. 04 коп. за час затримки виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.04.2022.

Ухвалою суду від 31.05.2023 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 12 червня 2023 року.

12 червня 2023 року на адресу суду через систему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. №11980/23 від 12.06.2023), відповідно до якого зазначено, що на виконання рішення суду наказом керівника Дніпропетровської обласної прокуратури №415к від 20.04.2022 ОСОБА_2 поновлено на посаді прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури №3 з 23.10.2021. У табелі обліку робочого часу за квітень 2022 року наявні відмітки про робочі дні ОСОБА_1 починаючи з 20.04.2022, відповідно з цієї дати їй виплачувалася заробітна плата. Таким чином з урахуванням нормативного обґрунтування, викладеного у відзиві, у діях Дніпропетровської обласної прокуратури при здійсненні оплати праці ОСОБА_1 не вбачається.

У підготовчому судовому засіданні 12 червня 2023 року протокольною ухвалою суду було оголошено перерву до 05.07.2023 року об 14:00 год.

15 червня 2023 року на адресу суду позивачем подано відповідь на відзив (вх. №49555/23), відповідно до якого позивач зазначає, що надана відповідачем довідка про середній заробіток за період з 14.04.2022 по 19.04.2022 не відповідає вимогам Постанови №100. Вказує, що наданий розрахунок є помилковим, оскільки день незаконного звільнення позивача є 22.10.2021, тому середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці (серпень-вересень 2021 року).

27 червня 2023 року представником відповідача подано до суду додаткові пояснення до відзиву на позовну заяву (вх. №53302/23), відповідно до якого наведено розрахунок середнього заробітку. З посиланням на судову практику просить у задоволенні позову відмовити.

В підготовче засідання 05 липня 2023 року представники учасників справи не з`явились, про дату, час та місце проведення підготовчого засідання повідомлені належним чином.

05.07.2023 року на адресу суду від ОСОБА_1 надійшла заява, в якій просять подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження.

Відповідач Дніпропетровська обласна прокуратура, про дату, час та місце проведення підготовчого засідання призначене на 5 липня 2023 року об 14:00 год., повідомлений належним чином під розписку від 12.06.2023 року (оригінал знаходиться в матеріалах справи). В судове засідання не з`явився. Причину неявки не повідомив, заяв, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не подавав.

Під час підготовчого провадження були встановлені всі передбачені статтею 180 Кодексу адміністративного судочинства України обставини та вчинені дії, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.

Ухвалою суду 05 липня 2023 року закрито підготовче провадження у справі №160/8285/23 за позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровської обласної прокуратури про визнання дій протиправними, стягнення заробітної плати, розгляд справи №160/8285/23 по суті вирішено здійснювати в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що позивачка з 2012 року працювала в органах прокуратури, в тому числі, з 2017 року призначена на посаду прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури №3.

Згідно рішення П`ятнадцятої кадрової комісії №3315 від 13.09.2021 року, прокурор Дніпропетровської місцевої прокуратури № 3 ОСОБА_3 неуспішно пройшла атестацію.

На підставі рішення кадрової комісії наказом керівника Дніпропетровської обласної прокуратури від 19.10.2021 року №3316к позивачку звільнено з посади прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури №3 Дніпропетровської області та органів прокуратури з 22.10.2021 року.

Вважаючи вказаний наказ та рішення кадрової комісії протиправними, позивачка звернулася до суду з позовом.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.04.2022 у справі №160/22576/21, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 12.07.2022, адміністративний позов ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Дніпропетровської обласної прокуратури про визнання протиправними та скасування рішення, наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задоволено частково:

визнано протиправним та скасовано рішення П`ятнадцятої кадрової комісії від 13.09.2021 року № 315 про неуспішне проходження прокурором Дніпропетровської місцевої прокуратури № 3 ОСОБА_1 атестації за результатами складання іспиту у формі тестування на загальні здібності та навички;

визнано протиправним та скасовано наказ керівника Дніпропетровської обласної прокуратури від 19.10.2021 № 3316к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури № 3 та з органів прокуратури з 22.10.2021 року;

поновлено ОСОБА_1 в органах прокуратури на посаді прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури № 3 з 23.10.2021 року;

стягнуто з Дніпропетровської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, починаючи з 23.10.2021 року по 13.04.2022 року у розмірі 43 227, 94 грн. (сорок три тисячі двісті двадцять сім гривень дев`яносто чотири копійки);

допущено до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури № 3 та стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць.

Наказом керівника Дніпропетровської обласної прокуратури від 20.04.2022 №415к скасовано наказ керівника Дніпропетровської обласної прокуратури від 19.10.2021 №3316к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури №3 Дніпропетровської області та органів прокуратури на підставі рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації (підпункт 2 пункту 19 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури») з 22.10.2021; поновлено ОСОБА_1 на посаді прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури №3 Дніпропетровської області та органах прокуратури з 23 жовтня 2021 року.

За приписами Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою КМУ від 03.08.2011 №845, органами казначейства, при згоді Дніпропетровської обласної прокуратури, було виконано рішення суду в частині виплати заробітної плати за час вимушеного прогулу за період з 23.10.2021 по 13.04.2022 у розмірі 43227,94 (з урахуванням всіх виплат та зборів).

Позивач зазначає, що відповідно до відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків за 2022 рік, що був нею сформований в електронному кабінеті платника податку Державної податкової служби України, встановлено, що її прийнято на роботу, однак фактично поновлено на посаді 20.04.2022.

23.02.2023 позивач звернулась до відповідача із заявою, відповідно до якої просить надати інформацію, чи здійснювалося нарахування та виплата заробітної плати за період з 14.04.2022 по 19.04.2022, у разі відсутності вплати здійснити розрахунок за вказаний період.

Листом від 10.03.2023 №21-170ВИХ-23 Дніпропетровська обласна прокуратура повідомила заявника, що до відділу фінансування та бухгалтерського обліку обласної прокуратури 04.10.2022 з Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області надійшло повідомлення про безспірне списання коштів по справі №160/22576/21 про стягнення з на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 43227,94 грн. Вказане рішення суду виконано, зазначена сума після утримання обов`язкових платежів перерахована на користь заявника відповідно до меморіального ордеру №30 від 06.10.2022. Виконавчих документів про стягнення коштів на користь заявника за період з 14.04.2022 по 19.04.2022 до обласної прокуратури не надходило.

Оскільки у порушення вимог Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) рішення суду не було виконано негайно, то позивач вважає, що за період з 14.04.2022 по 19.04.2022 підлягає стягненню середній заробіток відповідно до статті 236 цього Кодексу, у зв`язку з чим звернулася до суду з даним позовом.

Вирішуючи спірні правовідносини в межах заявлених позовних вимог, надаючи юридичну кваліфікацію встановленим обставинам, суд виходить з наступного.

За приписами частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, у тому числі (…) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини між сторонами склались з приводу затримки роботодавцем виконання рішення про поновлення на роботі, допущене до негайного виконання, незаконно звільненого працівника та виплату середнього заробітку за час затримки.

Відповідно до частин другої-третьої статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Частина перша статті 129-1 Конституції України передбачає, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Відповідно до статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Пунктом 3 частини першої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що негайно виконуються рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Також і частиною сьомою статті 235 КЗпП України встановлено, що рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Відповідно до статті 236 КЗпП України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Добровільне виконання рішення суду боржником є його законодавчо встановленим обов`язком, який не є похідним від дій особи (подання заяви чи виконавчого листа для відкриття виконавчого провадження), яку поновлено на роботі.

Отже, законодавець передбачає обов`язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення на роботі працівника в разі його незаконного звільнення. Цей обов`язок полягає у тому, що роботодавець зобов`язаний видати наказ про поновлення працівника на роботі відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде це рішення суду оскаржуватися, чим забезпечується швидкий і реальний захист життєво важливих прав та інтересів особи, що звернулася за захистом цього права.

Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника вважається виконаним, коли власником або уповноваженим ним органом видано наказ (розпорядження) про допуск до роботи і фактично допущено до роботи такого працівника.

Затримка роботодавцем виконання судового рішення про поновлення на роботі прирівнюється до вимушеного прогулу працівника, тому в такому випадку роботодавець зобов`язаний виплатити середній заробіток за весь час затримки, що узгоджується з вимогами статті 236 КЗпП України.

При цьому, працівник повинен бути обізнаним про наявність наказу про його поновлення на роботі і йому повинно бути фактично забезпечено доступ до роботи і можливості виконання своїх обов`язків.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 22 квітня 2021 року у справі № 813/1271/18 стосовно працівника митного органу, яка може бути застосована і у спірних правовідносинах.

Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), практика якого застосовується судом як джерело права відповідно до частини четвертої статті 10 ЦПК України та Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», неодноразово звертав увагу на те, що «право, передбачене частиною першою статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система дозволяла остаточному та обов`язковому судовому рішенню залишатися без дії на шкоду однієї зі сторін» (рішення ЄСПЛ від 19 березня 1997 року у справі Hornsby v. Greece («Хорнсбі проти Греції»), п.40), рішення ЄСПЛ від 20 липня 2004 року у справі Shmalko v. Ukraine («Шмалько проти України»), п. 43).

Положення статті 236 КЗпП України встановлює відповідальність роботодавця у вигляді стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі працівника з метою компенсації йому втрат від неотримання заробітної плати чи неможливості працевлаштуватись.

Середній заробіток за своїм змістом є державною гарантією, право на отримання якої виникло у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою роботу з незалежних від нього причин.

Наявність вини роботодавця щодо незаконного звільнення позивача вже встановлена рішенням суду про поновлення його на роботі.

Судом було встановлено та підтверджується матеріалами справи, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.04.2022 у справі №160/22576/21, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 12.07.2022, поновлено ОСОБА_1 в органах прокуратури на посаді прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури № 3 з 23.10.2021 року, стягнуто з Дніпропетровської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, починаючи з 23.10.2021 року по 13.04.2022 року у розмірі 43 227, 94 грн.

У той же час, на виконання судового рішення в частині поновлення позивача на роботі, наказом керівника Дніпропетровської обласної прокуратури від 20.04.2022 №415к; поновлено ОСОБА_1 на посаді прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури №3 Дніпропетровської області та органах прокуратури з 23 жовтня 2021 року.

При цьому відповідач не виконав покладений на нього законодавством обов`язок щодо негайного добровільного виконання рішення суду про поновлення позивача на роботі, що свідчить про його протиправну бездіяльність.

Позивач у позовних вимогах встановив період, упродовж якого вважає що відповідач неправомірно не виконав судове рішення та не поновив його на посаді, а відповідно має право на середній заробіток відповідно до вимог статті 236 КЗпП України.

Відповідач не заперечує, що у спірний період - з 14.04.2022 по 19.04.2022 (включно) ним не було виконано відповідне зобов`язання.

Судом встановлено, що початком періоду затримки виконання рішення про поновлення позивача на роботі є день ухвалення судом рішення про поновлення позивача на посаді, яке звернено до негайного виконання, тобто 13.04.2022 та тривав по день видання наказу про поновлення на посаді, в саме до 20.04.2022.

Отже період затримки виконання рішення суду про поновлення позивача на роботі тривав з 14.04.2022 по 19.04.2022, що становить 4 робочих днів.

Частиною першою статті 27 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 №108/95-ВР визначено, що порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок КМУ № 100).

Згідно з пунктом 5 Порядку КМУ №100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Пунктом 8 Порядку КМУ №100 визначено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Відповідно до частини четвертої статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до довідки про середньомісячну про середньомісячну заробітну плату від 15.12.2021, що була предметом дослідження по справі №160/22576/21, середньомісячна плата позивача становить 7810,99 грн, у тому числі середньоденна заробітна плата складає 363,26 грн.

Отже середній заробіток за час затримки виконання судового рішення складає 363,26 грн. х 4 робочих дні = 1453,04 грн.

При цьому суд відхиляє розрахунок середньоденної заробітної плати, що наданий відповідачем, оскільки він розрахований за календарні місяці лютий та березень 2022 року, тобто місяцям, що передували поновленню на роботі, а не на момент незаконного звільнення.

Згідно з абзацом 5 пункту 6 Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Тому відповідач, як податковий агент згідно норм Податкового кодексу України та як страхувальник згідно Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», зобов`язаний виплатити позивачеві суму середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду, утримавши із нього при виплаті податки та інші обов`язкові платежі.

Згідно з частиною першою статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Щодо вимог позивача про стягнення судових витрат пов`язаних з розглядом вказаної справи суд зазначає наступне.

Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п.1 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір»

Таким чином питання щодо стягнення витрат пов`язаних зі сплатою судового збору судом не розглядається.

Щодо витрат пов`язаних зі сплатою правничих послуг суд зазначає наступне.

Так, позивач просить стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 3000 грн.

Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з пунктом першим частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини третьої статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 КАС України).

Частиною п`ятою статті 134 КАС України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини шостої статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідачем заперечень щодо витрат на правничу допомогу не надано.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (пункти перший, другий частини сьомої статті 139 КАС України).

До позовної заяви позивачем додано договір про надання послуг у сфері права від 03.04.2023, укладений між Адвокатським об`єднанням «Адвокатське бюро «БАРРІСТЕР» та позивачем. Предметом договору є надання замовнику послуги у сфері права по підготовці позовної заяви від імені та в інтересах замовника, як позивача до відповідача Дніпропетровської обласної прокуратури про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 14.04.2022 по 19.04.2022. Вартість послуг складає 3000 грн.

05.04.2023 відповідно до квитанції №0.0.2933534109.1 позивачем сплачено за надані послуги у сфері права згідно укладеного договору у розмірі 3000 грн.

06.04.2023 між сторонами Договору підписано Акт приймання-передачі наданих послуг у сфері права до договору про надання послуг у сфері права від 03.04.2023, відповідно до якого виконавцем надано послуги, вартість яких складає 3000 грн.

Відповідно до вимог статті 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що підлягають розподілу судові витрати на професійну правничу допомогу, яка надається саме адвокатами. Згідно положень статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Враховуючи досліджені докази, що надані на підтвердження витрат на оплату правової допомоги, вимоги чинного процесуального законодавства щодо справедливого вирішення спорів та дотримання принципу офіційного з`ясування всіх обставин у справі, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення витрат на оплату правової допомоги.

Інші судові витрати позивачкою до стягнення не заявлялись.

Керуючись статтями 2, 9, 77, 133, 139, 243-246, 250, 294, 295 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Дніпропетровської обласної прокуратури (49044, м.Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 38, код ЄДРПОУ 02909938) про визнання дій протиправними, стягнення заробітної плати - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправною бездіяльність Дніпропетровської обласної прокуратури щодо невиплати за період з 14.04.2022 по 19.04.2022 ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.04.2022.

Стягнути з Дніпропетровської обласної прокуратури (49044, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 38, код ЄДРПОУ 02909938) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за період 14.04.2022 по 19.04.2022 включно в розмірі 1453,04 грн. (одна тисяча чотириста п`ятдесят три гривні 04 копійок) за час затримки виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.04.2022.

Стягнути з Дніпропетровської обласної прокуратури (49044, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 38, код ЄДРПОУ 02909938) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн. (три тисячі гривень 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.В. Тулянцева