Рішення № 113589499, 20.09.2023, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.09.2023Справа № 910/10245/23

Суддя Господарського суду міста Києва Лиськов М.О., розглянувши без виклику сторін у порядку спрощеного позовного провадження справу

За позовом Фізичної особи-підприємця Крука Мирослава Михайловича

АДРЕСА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГОР-СТАЛЬ Україна"

вул. Ремонтна 8-А, м. Київ 99, 02099

про стягнення 86 474,87 грн.

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець Крук Мирослав Михайлович (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГОР-СТАЛЬ Україна" (далі-відповідач) про стягнення 86 474,87 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 30.06.2023 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/10245/23 та постановив здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Означену ухвалу, направлено відповідачу на адресу, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, однак поштове відправлення № 0105494758632 повернуто до суду з посиланням на закінчення встановленого терміну зберігання.

Отже відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи №910/10245/23 однак своїм правом на подачу письмового відзиву не скористався, доказів на обґрунтування своєї правової позиції у справі не надав.

У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, а наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.

З моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк, для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо, у зв`язку з чим суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.

Будь яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін до суду не надходило.

Оскільки наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.

При цьому судом враховано, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. 2 ст. 252 ГПК України).

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Водночас, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

Враховуючи зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, а також виконання завдання розгляду справи по суті, розгляд справи здійснено за межами строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України, проте в розумні строки.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

30.03.2023 року між ТОВ «Гор-сталь Україна» (надалі Клієнт / Відповідач) та фізичною особою- підприємцем Круком Мирославом Михайловичем (надалі Експедитор / Позивач) укладено договір №30032023 про надання послуг транспортного експедирування від 30 березня 2023 року (далі Договір).

Згідно пп. 1.1. Договору, Експедитор зобов`язується за плату і за рахунок Клієнта виконати, а при необхідності - також і організувати виконання визначених цим договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу, а Клієнт зобов`язується прийняти та оплатити належним чином надані послуги.

Згідно пп. 1.2. Договору, конкретний перелік послуг і інформація про них зазначаються в заявці на перевезення вантажу (далі «Заявка»), підписаної обома Сторонами, яка є невід`ємною частиною Договору.

Пунктом 3. Договору встановлено порядок розрахунків.

Згідно пп. 3.1. Договору встановлено, що загальна вартість транспортно-експедиторських послуг, узгоджується для кожного перевезення окремо (вказується в Заявці Клієнта і може бути змінена тільки за письмовою згодою обох Сторін), в порядку передбаченим п. 1.2. Договору і містить в собі: винагороду експедитора, плату за перевезення, оплату зборів та провізних платежів пов`язаних з перевезення вантажу. Винагорода Експедитора - визначається шляхом розрахунку як різниця коштів між ставкою Клієнта, зазначеною в заявці і договірною сумою, що перераховується на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених для виконання умов даного Договору. Сторони домовились, що забезпечення коштами на виконання умов - договору та винагорода Експедитора надходять загальним платежем, сума винагороди утримується Експедитором самостійно з платежів Клієнта та залишається на банківському рахунку Експедитора після перерахунку платежів іншим задіяним особам.

Згідно пп. 3.2. Договору, після надання послуг Експедитор направляє Клієнту Акт приймання - передачі наданих послуг та рахунок на оплату наданих послуг. В Акті приймання - передачі наданих послуг та рахунку також зазначається сума додаткових витрат Експедитора що підлягає відшкодуванню йому Клієнтом.

Згідно пп. 3.3. Договору, Клієнт підписує наданий Експедитором Акт приймання - передачі наданих послуг протягом 7 (семи) робочих днів з дати його отримання або надає мотивовану письмову відмову від прийняття послуг.

Згідно пп. 3.5. Договору, оплата послуг Експедитора за цим договором і додаткових витрат Експедитора здійснюється Клієнтом в безготівковій формі і на підставі наданих Експедитором Акта приймання - передачі наданих послуг та рахунку.

Згідно пп. 3.6. Договору, Клієнт сплачує послуги і додаткові витрати Експедитора протягом 7 (семи) банківських днів з дати підписання обома Сторонами Акту приймання - передачі наданих послуг і отримання від Експедитора оригіналу рахунку на оплату.

Згідно пп. 4.7. Договору, у разі порушення Клієнтом строків оплати наданих послуг він зобов`язаний сплатити Експедитору пеню в розмірі облікової ставки НБУ за кожен прострочення зобов`язання.

Згідно пп. 4.8. Договору, за невиконання зобов`язань за цим договором Сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України.

Згідно пп. 6.1, 6.2. Договору, всі питання, що виникають за цим Договором, а також всі суперечки і розбіжності підлягають вирішенню шляхом переговорів. У випадку недосягнення згоди сторони передають спір на розгляд суду відповідно до чинного законодавства України.

30.03.2023 року між Клієнтом та Експедитором підписано Заявку №08 (190) до Договору №30032023 від 30.03.2023 року, в якій серед іншого вказано інформацію про автомобіль, водія, вартість транспортно- експедиційних послуг.

30.03.2023 року Експедитором виставлено Рахунок на оплату №190 до Договору.

30.03.2023 року виписано міжнародну товарно-транспортну накладну №0000992, в якій серед іншого вказано інформацію про автомобіль, водія, тощо.

04.04.2023 р. між Клієнтом та Експедитором укладено АКТ виконаних робіт (наданих послуг) №190, в якому зазначено, що представник Клієнта, з однієї сторони, і представник Експедитора з другої сторони, склали цей акт про те, що на підставі наведених документів:

- Договір: №30032023 від 30.03.2023 (Заявка №08 (190) від 30.03.2023)

Рахунок: Рахунок на оплату Клієнту №190 від 30 березня 2023 р.

Експедитором були виконані наступні роботи (надані такі послуги): Транспортно-експедиторські послуги а/м DAF НОМЕР_1 / НОМЕР_3 по маршруту 38-300 Gorlice (Польща) - п/п Краковець (Україна). Транспортно- експедиторські послуги (в тому числі винагорода експедитора на території України) а/м DAF НОМЕР_1 / НОМЕР_3 по маршруту п/п Краковець - м.Івано-Франківськ - с.Розівка (Ужгородский р-н, Закарпатська обл.) - м.Хуст (Закарпатська обл.). Загальна вартість робіт (послуг) Вісімдесят дві тисячі гривень 00 коп. Замовник претензій по об`єму, якості та строкам виконання робіт (надання послуг) не має.

23.05.2023 року між Клієнтом та Експедитором підписано акт звірки взаємних розрахунків по стану за період: 01.01.2023 - 23.05.2023 за договором №30032023 від 30.03.2023. Згідно даного Акту звірки заборгованість на користь Експедитора становить 82 000 грн.

23.05.2023 року Експедитором направлено Претензію №1 (на суму 82 000,00 грн.) на адресу Клієнта з проханням: «Переказати на поточний банківський рахунок суму боргу у розмірі 82000,00 грн.»

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги Позивач вказує, що ні в строки передбачені умовами Договору, ні на день подачі цього позову Відповідач умов договору не виконав, розрахунку за надані послуги не здійснив.

За змістом ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За змістом ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 909 Цивільного кодексу України визначено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

Згідно з частинами 1, 2 статті 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

Виходячи зі змісту наведених норм перевізник є таким учасником процесу перевезення вантажів, функціональне призначення якого полягає у наданні транспортної послуги - переміщення продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання.

Правовий статус перевізника характеризує те, що він є суб`єктом господарювання, який на виконання умов договору перевезення вантажу зобов`язується доставити ввірений йому вантажовідправником вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі - вантажоодержувачу. Перевізник є стороною договору перевезення вантажу і зазначається як такий у відповідних транспортних документах.

За приписами зі ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Судом встановлено, що умов договору від 30.03.2023 відповідачем не виконало, оплати наданих послуг з організації перевезень вантажу не здійснило. Докази зворотного у матеріалах справи відсутні.

Таким чином, суд приймає твердження позивача, що сума заборгованості Відповідача перед Позивачем по Договору станом дату подання позовної заяви становить 82 000,00 грн.. Розмір такої заборгованості підтверджується матеріалами справи.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Оскільки, строк виконання відповідачем зобов`язання по договору №30032023 від 30.03.2023 у сумі 82 000,00грн. настав до прийняття рішення по суті справи, заборгованість відповідача у сумі 82 000,00 грн. підтверджена матеріалами справи, доказів сплати відповідачем заборгованості матеріали справи не містять, суд дійшов висновку про задоволення позову в цій частині.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача 417,86 грн 3 % річних та 574,82 грн. інфляційних втрат, суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За прострочення виконання зобов`язання щодо повернення коштів позивачем нараховано 417,86 грн 3 % річних та 574,82 грн. інфляційних втрат.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд визнає його арифметично вірним, а отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 417,86 грн 3 % річних та 574,82 грн. інфляційних втрат, а відтак, суд задовольняє вказані вимоги повністю.

Позивачем заявлено до стягнення із Відповідача 3482,19 грн.- пені, нарахованої за період 12.04.2023-12.06.2023.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За умовами п. 6.1. Договору, у випадку порушення Клієнтом строків оплати наданих послуг він зобов`язаний сплатити Експедитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Оскільки відповідач не виконав своє зобов`язання з поставки товару у строк, встановлений Договором, заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача 3482,19 грн.- пені, нарахованої за період 12.04.2023-12.06.2023 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю, за розрахунками позивача, які перевірені та визнані судом вірними.

Практикою Європейського суду з прав людини передбачено, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, проте його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п.3 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Щодо інших аргументів сторін суд зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, рішення від 10.02.2010). Крім того, аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі №127/3429/16-ц.

Доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, відповідач суду не надав, жодного заперечення проти позову не навів.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

На підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 165, 219, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГОР-СТАЛЬ Україна" (вул. Ремонтна 8-А, м. Київ, 02099; ідентифікаційний код 41636516) на користь Фізичної особи-підприємця Крука Мирослава Михайловича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) 82 000,00 грн. - основного боргу, 3 482,19 грн. - пені, 417,86 грн. - 3 % річних, 574,82 грн. - інфляційних втрат та 2684,00 грн. - судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.

Суддя М.О. Лиськов