Ухвала суду № 113589472, 19.09.2023, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

19.09.2023Справа № 910/2120/23Суддя Господарського суду міста Києва Карабань Я.А., за участю секретаря судового засідання Севериненко К.Р., розглянувши

заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Спайс Хаус»

про відстрочення виконання судового рішення

у справі №910/2120/23

за позовом Керівника Краматорської окружної прокуратури в інтересах держави в особі 1) Донецької обласної державної адміністрації (Донецької обласної військової адміністрації) та

2) Акціонерного товариства «Українська залізниця»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спайс Хаус»

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Міністерство аграрної політики та продовольства України

про стягнення 5 489 397, 65 грн,

Представники учасників справи:

від позивача-1: не з`явився;

від позивача-2: Лях К.М.;

від відповідача: Лук`яненко В.О.;

від третьої особи: не з`явився;

прокурор: не з`явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Керівник Краматорської окружної прокуратури в інтересах держави в особі 1) Донецької обласної державної адміністрації (Донецької обласної військової адміністрації) (надалі - позивач-1), 2) Акціонерного товариства «Українська залізниця» (надалі - позивач-2) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спайс Хаус» (надалі - відповідач) про стягнення суми грошових коштів у розмірі 9 033 630,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.05.2023 провадження в справі в частині стягнення 3 544 232, 35 грн закрито, в зв`язку з відсутністю предмета спору.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.07.2023 позов задоволено стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Спайс Хаус» на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» 5 489 397, 65 грн попередньої оплати. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Спайс Хаус» на користь Донецької обласної прокуратури 41 170, 48 грн судового збору.

21.08.2023 на виконання рішення видано накази.

04.09.2033 від відповідача надійшла заява про відстрочення виконання судового рішення строком на один рік.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.09.2023 розгляд заяви ТОВ «Спайс Хаус» про відстрочення виконання судового рішення призначено на 19.09.2023.

19.09.2023 від представника позивача-1 надійшли письмові пояснення на заяву відповідача про відстрочення виконання рішення, в яких позивач-2 заперечує щодо задоволення заяви посилаючись на її необгрунтованість. Розгляд заяви просив здійснювати за відсутності представника позивача-1.

У судовому засіданні 19.09.2023 представник відповідача (боржника) заяву про відстрочення виконання рішення підтримав та просив її задовольнити, представник позивача-2 (стягувача) заперечував проти задоволення вказаної заяви в повному обсязі. Прокурор, представники позивача-1 та третьої особи в засідання не з`явилися.

Розглянувши заяву ТОВ «Спайс Хаус» про розстрочення виконання рішення суду в справі №910/2120/23, суд зазначає таке.

Так, в обґрунтування заяви про розстрочення виконання рішення суду відповідач посилається на скрутне фінансове становище, на відсутність його вини у виникненні спору, а також те, що на його рахунки накладено арешт у рамках кримінального провадження.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

За приписами ч. 1 ст. 18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Стаття 326 Господарського кодексу України встановлює, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

З урахуванням викладеного, відповідно до вимог Конституції України судове рішення по справі №910/2120/23, яке набрало законної сили, є обов`язковим до виконання та має бути виконане.

Водночас, відповідно до норм спеціального закону, зокрема, ч.1 ст.33 Закону України "Про виконавче провадження" за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення.

Відстрочка виконання рішення суду може бути надана у виняткових випадках, що обумовлюють об`єктивні ускладнення при виконанні судового рішення наявність яких робить його виконання неможливим, які суд визначає, виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення.

Відстрочка виконання рішення суду - це відтермінування у часі належного строку виконання рішення суду в цілому. Надання відстрочки судом полягає у визначенні нової конкретної, більш пізньої ніж первинна, дати, з настанням якої й після завершення строку відстрочки рішення має бути виконано повністю. При розгляді заяв щодо відстрочки виконання рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об`єктивної необхідності надання саме таких строків відтермінування виконання рішення в цілому; наявність підстави для відтермінування має бути доведена боржником. Строки такого відтермінування знаходяться у прямій залежності від обставин, що викликають необхідність надання додаткового строку до повного виконання рішення суду. Надання відстрочки виконання рішення суду не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника.

Аналогічна правова позиція була наведена, зокрема, в постанові Верховного Суду від 21.02.2019 у справі № 2-54/08, провадження № 61-15140св18.

Підставою для відстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Проте, вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Необхідною умовою задоволення заяви про надання відстрочки виконання рішення суду є з`ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, оцінки доводів боржника та заперечень кредитора, зокрема, й щодо його фінансового стану. При цьому, суд повинен врахувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але, перш за все, повинен врахувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення.

Подібна за своїм змістом правова позиція викладена в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.01.2020 у справі №910/1180/19 та від 03.09.2020 у справі №905/30/16.

Суд, який прийняв рішення, має широкі дискреційні повноваження щодо підстав та строку для надання розстрочки виконання рішення, і у кожному конкретному випадку за своїм внутрішнім переконанням оцінює наявні у справі докази і вирішує питання про наявність чи відсутність обставин для вчинення таких процесуальних дій.

Водночас, слід враховувати, що 1) виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України №18-рп/2012 від 13.12.2012); 2) невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України №11-рп/2012 від 25.04.2012); 3) відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення в справі "Горнсбі проти Греції" від 19.03.1997); 4) за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції права (рішення в справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії"), а також беручи до уваги, те, що існування заборгованості, підтверджене обов`язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, "легітимні сподівання" на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить "майно" цієї особи у розумінні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008), то з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який надає розстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: 1) чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; 2) чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація "потерпілій стороні" за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; 3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як "потерпілої сторони"; 4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.

У Рішенні Європейського суду з прав людини від 20.06.2004 у справі "Півень проти України" (п. 35) зазначено, що право на судовий розгляд, гарантований ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), захищає також виконання остаточних та обов`язкових судових рішень, які в країні, що поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи при цьому шкоди одній зі сторін.

Також відповідно до позиції Європейського суд з прав людини, зазначеної у його рішеннях, межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом`якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер. Обставини, які зумовлюють надання відстрочки виконання рішення суду повинні бути об`єктивними, непереборними, тобто виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд зазначає, що відповідачем поданими ним доказами не підтверджено наявності виняткових обставин у розумінні статті 331 Господарського процесуального кодексу України, які б ускладнювали чи робили неможливим своєчасне виконання судового рішення та які б могли бути підставою для відстрочення його виконання.

Посилання відповідача на відсутність його вини у виникненні спору та скрутне фінансове становище не приймаються судом до уваги, з огляду на таке.

Згідно із положеннями статті 42 Господарського кодексу України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Згідно зі статтею 44 Господарського кодексу України підприємництво здійснюється на основі, зокрема, комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

Такі обставини як наявність або відсутність економічного ефекту від укладених в ході підприємницької діяльності договорів та зростання договірних зобов`язань суб`єкта підприємницької діяльності є комерційним ризиком і суб`єкт підприємницької діяльності повинен самостійно нести відповідальність за власні комерційні ризики (постанова Вищого господарського суду України від 16.11.2011р. справа № 5023/2327/11).

Отже, вказані вище правові норми зазначають, що підприємство організовує свою господарську діяльність на власний ризик, що як наслідок, покладає на останнє нести тягар несприятливих наслідків такої діяльності. Ризики при збитковій підприємницькій діяльності несе сам суб`єкт господарювання, а відповідно неприбутковість відповідача стосується виключно діяльності самого відповідача, в зв`язку з чим, наведені ризики не можуть бути ризиками іншої сторони, оскільки в протилежному випадку порушується принцип збалансованості інтересів сторін.

Складне фінансове становище відповідача, яким обґрунтована винятковість обставин, що ускладнюють виконання судового рішення, не може бути безумовною підставою для надання відстрочки виконання судового рішення.

Доказів реальної можливості виконати рішення суду в справі, за умови надання судом відстрочення виконання, боржником суду не надано, згоди стягувача на відстрочення виконання рішення суду не отримано.

При цьому судом враховується, що тривале невиконання зобов`язання щодо погашення заборгованості за договором на постачання продовольчих товарів з боку відповідача призведе до порушення прав Донецькоі? обласноі? віи?ськовоі? адміністраціі?, обласноі? державноі? адміністраціі? та Акціонерного товариства «Українська залізниця» щодо можливості розпорядження бюджетними коштами на закупівлю продовольчих товарів з метою забезпечення нагальних потреб держави в умовах воєнного стану.

Враховуючи викладене вище, оскільки відповідачем не доведено існування виключних обставин, які б підтверджували дійсне ускладнення або неможливість виконання судового рішення, заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Спайс Хаус» про відстрочення виконання судового рішення в справі №910/2120/23 задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. 234, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Спайс Хаус» про відстрочення виконання судового рішення в справі №910/2120/23 відмовити.

2. Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її оголошення та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст складено та підписано 20.09.2023.

Суддя Я.А.Карабань