Рішення № 113587773, 20.09.2023, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.09.2023Справа № 910/14915/22

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Мандриченка О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін,

справу № 910/14915/22

за позовом Приватного підприємства "САНТА-УКРАЇНА";

до фізичної особи-підприємця Мельник Інни Володимирівни;

про стягнення 120 886,50 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство "САНТА-УКРАЇНА" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до фізичної особи-підприємця Мельник Інни Володимирівни про стягнення 120 886,50 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки № 29 від 21.02.2011.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.01.2023 відкрито провадження у справі № 910/14915/22, справу ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.

З метою повідомлення сторін про розгляд справи, судом, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 13.01.2023 була направлена на адреси сторін рекомендованим листом з повідомленням про вручення, що підтверджується поверненням на адресу суду рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення уповноваженим представникам сторін.

Від фізичної особи-підприємця Мельник Інни Володимирівни до господарського суду надійшов відзив на позовну заяву, за змістом якого відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував.

Від Приватного підприємства "САНТА-УКРАЇНА" до господарського суду надійшла відповідь на відзив фізичної особи-підприємця Мельник Інни Володимирівни на позовну заяву.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

21.02.2011 між Приватним підприємством "САНТА-УКРАЇНА" (далі також - позивач, постачальник) та фізичною особою-підприємцем Мельник Інною Володимирівною (далі також - відповідач, покупець) укладено договір поставки № 29 (далі - договір), за умовами п. 1.1. якого, постачальник постачає і передає у власність покупцеві, а покупець приймає та оплачує товари згідно з замовленнями покупця та товаросупровідною документацією, які складають невід`ємну частину цього договору, на умовах цього договору. Покупець надає замовлення постачальнику на підставі специфікації, затвердженої сторонами та діючої на дату замовлення, в якій наведено список товарів, що поставляються за цим договором, та їх ціни.

За змістом п. 1.2. договору, невід`ємною частиною цього договору є специфікація, підписана сторонами.

Відповідно до п. 3.1. - 3.4. договору, постачальник поставляє, а покупець оплачує товари за цінами, зазначеними у специфікації, затвердженої сторонами. Оплата партії товару виконується шляхом банківського переказу на рахунок постачальника не пізніше 45 (сорока п`яти) календарних днів з моменту поставки товару. За попередньою домовленістю постачальник зобов`язаний поставляти товари за цінами з додатковою знижкою для стимулювання збуту в період проведення рекламних акцій. У всіх випадках покупець вільний встановлювати свої відпускні ціни протягом проведення рекламних акцій. Постачальник має право за згодою покупця змінювати ціни шляхом внесення змін до специфікації, повідомивши про це покупця щонайменше за 30 (тридцять) календарних днів до введення таких змін в дію. Постачальник має надати покупцеві нову специфікацію яка набуває чинності за умови підписання її покупцем і заміняє додаток №l (специфікація).

Як визначено у п. 4.1., 4.2. договору, з метою забезпечення можливості контролю за вчасними розрахунками, покупець зобов`язаний кожні 10 (десять) робочих днів надавати постачальнику достовірну інформацію (звіт) про реалізацію товару та його залишки. Для перевірки достовірності надання звітів по реалізації представники покупця у роздрібних точках повинні на вимогу представника постачальника надати йому можливість перерахувати залишки нереалізованого товару у торговій точці. Якщо товар не буде реалізований покупцем протягом 60 (шістдесяти) календарних днів з моменту поставки товару, кожна із сторін має право вимагати повернення нереалізованого товару продавцю.

У п. 8.1. договору сторони погодили, що цей договір укладений строком до 31 грудня 2011 року. Строк дії цього договору автоматично подовжується на додаткові однорічні терміни у випадку, якщо не менше ніж на 30 днів до закінчення його строку дії будь-яка сторона не повідомить іншу сторону у письмовій формі про свій намір припинити його дію.

Позивач вказує, що ним, на виконання умов договору, поставлено відповідачеві товару загальною вартістю 120 886,50 грн, який покупець прийняв, проте у встановлений договором строк не сплатив його вартість.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог вказує, що між сторонами укладено договір № 132 від 01.04.2019, відповідно до п. 4.3. якого покупець має право зупинити оплату по договору № 29 від 21.02.2011 у зв`язку з виникненням заборгованості перед відповідачем.

Також відповідач, заперечуючи проти позову, посилається на настання форс-мажорних обставин.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з пунктом першим частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Укладений між сторонами договір, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків, та за своєю правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтею 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Суд встановив факт поставки позивачем товару за договором загальною вартістю 120 886,50 грн, про що свідчать наявні в матеріалах справи підписані та скріплені печатками обох сторін видаткові накладні: № 131613 від 24.12.2021 на суму 5 601,30 гривень; ??№ 131686 від 24.12.2021 на суму 907,50 гривень; ?№ 131923 від 27.12.2021 на суму 2 766,30 гривень; ?№ 133086 від 29.12.2021 на суму 3 772,50 гривень; ?№ 133088 від 29. 12.2021 на суму 3 278,40 гривень; № 133095 від 29.12.2021 на суму 10 146,60 гривень; ?№ 133096 від 29.12.2021 на суму 412,20 гривень; ?№ 133107 від 29.12.2021 на суму 675,60 гривень; ?№ 133132 від 29.12.2021 на суму 891,90 гривень; ?№ 133134 від 29.12.2021 на суму 574,50 гривень; ?№ 133193 від 29.12.2021 року на суму 6 659,70 гривень; ?№ 133970 від 31.12.2021 на суму 1 363,50 гривень; ?№ 325 від 04.01.2022 на суму 6 269,40 гривень; ?№ 326 від 04.01.2022 на суму 2 937,90 гривень; ?№ 327 від 04.01.2022 на суму 1 239,30 гривень; ?№ 1775 від 06.01.2022 на суму 4 129,20 гривень; № 1776 від 06.01.2022 на суму 765,30 гривень; ?№ 1777 від 06.01.2022 на суму 5 905,50 гривень; ?№ 1779 від 06.01.2022 на суму 4 009,80 гривень; № 2032 від 10.01.2022 на суму 2 176,80 гривень; ?№ 4944 від 18.01.2022 на суму 604,50 гривень; ?№ 4945 від 18.01.2022 на суму 1 999,50 гривень; ?№ 4947 від 18.01.2022 на суму 570,30 гривень; №4975 від 18.01.2022 на суму 2 873,40 гривень; ?№ 5080 від 18.01.2022 на суму 418,20 гривень; ?№ 5424 від 19.01.2022 на суму 773,10 гривень; ?№ 5425 від 19.01.2022 на суму 1 076,40 гривень; ?№ 5426 від 19.01.2022 на суму 839,10 гривень; ?№ 5427 від 19.01.2022 на суму 1 206,90 гривень; ?№ 6321 від 21.01.2022 на суму 873,90 гривень; ?№ 6322 від 21.01.2022 на суму 603,00 гривень; ??№ 7402 від 25.01.2022 на суму 3 225,60 гривень; ?№ 7403 від 25.01.2022 на суму 771,00 гривень; ?№ 7404 від 25.01.2022 на суму 806,40 гривень; ?№ 7405 від 25.01.2022 на суму 1 269,90 гривень; ?№ 7406 від 25.01.2022 на суму 1 227,90 гривень; ?№ 7407 від 25.01.2022 на суму 375,00 гривень; ?№ 7408 від 25.01.2022 на суму 566,10 гривень; ?№ 7410 від 25.01.2022 на суму 765,00 гривень; ?№ 10056 від 02.02.2022 на суму 901,80 гривень; ?№ 10306 від 02.02.2022 на суму 418,20 гривень; ?№ 10911 від 04.02.2022 на суму 1073,70 гривень; ?№ 10916 від 04.02.2022 на суму 3 232,80 гривень; ?№ 10925 від 04.02.2022 на суму 891,00 гривень; ?№ 10926 від 04.02.2022 на суму 458,70 гривень; ?№ 11016 від 04.02.2022 на суму 414,00 гривень; ?№ 11021 від 04.02.2022 на суму 1 704,00 гривень; ?№ 11022 від.04.02.2022 на суму 1 649,40 гривень; ?№ 11102 від 04.02.2022 на суму 1 111,80 гривень; ?№ 12024 від 08.02.2022 на суму 3 059,40 гривень; ?№ 10056 від 02.02.2022 на суму 901,80 гривень; ?№ 12044 від 08.02.2022 на суму 421,50 гривень; ?№ 12045 від 08.02.2022 на суму 622,80 гривень; ?№ 13513 від 11.02.2022 на суму 2 606,40 гривень; ?№ 13547 від 11.02.2022 на суму 3 561,30 гривень; ?№ 14514 від 15.02.2022 на суму 2 415,90 гривень; ?№ 14557 від 15.02.2022 на суму 1 851,30 гривень; ?№ 14558 від 15.02.2022 на суму 399,60 гривень; ?№ 14559 від 15.02.2022 на суму 717,90 гривень; ?№ 14560 від 15.02.2022 на суму 710,10 гривень; ?№ 14708 від 16.02.2022 на суму 1034,70 гривень; ?№ 14710 від 16.02.2022 на суму 1 261,80 гривень; ?№ 14711 від 16.02.2022 на суму 589,20 гривень; ?№ 14715 від 16.02.2022 на суму 633,90 гривень; ?№ 15941 від 18.02.2022 на суму 921,30 гривень; ?№ 15943 від 18.02.2022 на суму 1 348,20 гривень; ?№ 16357 від 21.02.2022 на суму 645,60 гривень.

Вказані видаткові накладні містять найменування суб`єктів господарювання, а також підписи осіб, які передають та отримують товар, найменування товару, його кількість, вартість, та інші необхідні реквізити, тобто відповідають вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", тому є первинними документами, які фіксують факт здійснення господарської операції та є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Проти факту поставки вказаного товару загальною вартістю 120 886,50 грн відповідач не заперечує.

Відповідно до частини 1 статті 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

За приписами частин 1, 2 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до п. 3.2. договору, оплата партії товару виконується шляхом банківського переказу на рахунок постачальника не пізніше 45 (сорока п`яти) календарних днів з моменту поставки товару.

Відповідач в своєму відзиві вказує, що строк оплати за поставлений товар настане після повномасштабного вторгнення Росії.

Однак, приймаючи до уваги умови укладеного сторонами договору, суд з такими твердженнями відповідача не погоджується, вважає їх законодавчо необґрунтованими та такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, а відтак приходить до висновку, що строк виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань є таким, що настав.

Суд вказує, що матеріали справи не містять доказів сплати відповідачем заборгованості.

З огляду на викладене, оскільки невиконання грошового зобов`язання відповідачем за договором підтверджується матеріалами справи, доказів сплати боргу відповідач не надав, позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 120 886,50 грн визнається судом обґрунтованою.

Щодо заперечень відповідача в частині його права зупинити оплату по договору № 29 від 21.02.2011 на підставі договору № 132 від 01.04.2019 суд вказує, що договір № 132 від 01.04.2019 не є предметом розгляду у даній справі, а відтак посилання відповідача на нього відхиляються судом.

Однак, суд звертає увагу відповідача, що пунктом 4.3. вказаного договору встановлено, що в разі не виконання замовником п. 3.2. договору, виконавець має право зупинити оплати по основному договору в односторонньому порядку.

За змістом п. 3.2. договору № 132 від 01.04.2019, щомісячний платіж оплати послуг за попередній місяць здійснюється замовником, шляхом перерахування коштів, зазначених у п. 3.1. договору, на розрахунковий рахунок виконавця, протягом п`яти календарних днів з моменту отримання, від виконавця рахунку-фактури, але не пізніше 15-го числа поточного місяця.

Відповідно до п. 3.1. договору № 132 від 01.04.2019, за послуги, які виконує виконавець, замовник сплачує на підставі рахунку-фактури шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця, зокрема, щомісячний платіж в розмірі 5 (п`ять) % включаючи ПДВ, від вартості перерахованих виконавцем грошових коштів на рахунок замовника за поставлений товар (згідно договору № 29 від 21.02.2011).

Таким чином, щомісячний платіж розраховується від вартості перерахованих виконавцем грошових коштів на рахунок замовника за поставлений товар згідно договору № 29 від 21.02.2011.

При цьому відповідачем (виконавцем за договором № 132 від 01.04.2019) не перераховувалися грошові кошти за поставлений товар у період з 24.12.2021 по 21.02.2022.

Також позивачем до матеріалів справи додано платіжна інструкція № 17984 від 08.02.2022 на суму 6 118,50 грн, в призначенні платежу якої вказано: оплата за передпродажні послуги зг. рах № ІВ 0000057 від 21.01.2022.

Суд вказує, що відповідач у своїй правовій позиції є непослідовним, оскільки вказує, що строк його грошового зобов`язання за договором поставки є таким, що ще не настав, у зв`язку з повномасштабним вторгненням росії, однак при цьому вказує, що строк виконання грошового зобов`язання позивача за договором № 132 від 01.04.2019 є таким, що настав.

Відносно тверджень відповідача про форс-мажорних обставин суд зазначає наступне.

В п. 6. договору визначено, що сторона звільняється від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов`язань за цим договором у випадку, якщо таке невиконання було спричинене форс-мажорними обставинами, які виникли після підписання цього договору. Форс-мажорні обставини означають надзвичайні обставини, яких не можна запобігти за існуючих обставин. До таких надзвичайних обставин входять страйк, повінь, пожежа, землетрус та інші стихійні лиха, війна, воєнна діяльність, дії українських або іноземних урядових органів, але не обмежуючись цим. Зміни у законодавстві або постановах, які прямо або опосередковано впливають на сторону, не вважаються форс-мажорними обставинами.

Таким чином, у разі настання форс-мажорних обставин, сторони звільняються від відповідальності за часткове чи повне невиконання зобов`язання.

Однак сторони не звільняються від виконання самого зобов`язання.

Як вбачається з позовної заяви, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за поставлений товар у зв`язку з невиконанням останнім свого грошового зобов`язання зі сплати вартості поставленого товару.

Також суд звертає увагу відповідача на те, що Верховний Суд неодноразово зазначав, що одне лише передбачене законом віднесення введеного карантину до форс-мажорних обставин не свідчить про існування форс-мажору у конкретних правовідносинах сторін, де така обставина може стати форс-мажорною лише у випадку, якщо особа доведе, що конкретний обмежувальний захід, запроваджений в рамках карантину (надзвичайного стану, надзвичайної ситуації тощо), унеможливлює виконання конкретного договору (постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №912/3323/20 (п.40), від 03.08.2022 у справі №914/374/21 (п.99).

У постановах Верховного Суду від 15.06.2018 у справі №915/531/17, від 26.05.2020 у справі №918/289/19, від 17.12.2020 у справі №913/785/17, наведено висновок щодо застосування ст.14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", відповідно до якого:

- ст.14-1 цього Закону визначено, що засвідчення дії непереборної сили шляхом видачі сертифікату про форс-мажорні обставини покладено на ТПП та уповноважені нею регіональні ТПП;

- форс-мажорні обставини не мають преюдиціального характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання господарського зобов`язання;

- доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання; саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.08.2022 у справі №908/2287/17 зазначив, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі № 905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.

Судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази повідомлення відповідачем позивача про настання форс-мажорних обставин. Сертифікат Торгово-промислової палати України, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, відповідачем не надавався ні позивачеві ні суду.

У зв`язку з наведеним судом відхиляються твердження відповідача про невиконання договірних зобов`язань через настання форс-мажорних обставин.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача у зв`язку з задоволенням позову.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Мельник Інни Володимирівни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Приватного підприємства "САНТА-УКРАЇНА" (01133, м. Київ, бульв. Лесі Українки, буд. 15, ідентифікаційний код юридичної особи 30634862) заборгованість у розмірі 120 886 (сто двадцять тисяч вісімсот вісімдесят шість) грн 50 коп. та судовий збір у розмірі 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) грн 00 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом 20 (двадцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.В. Мандриченко