Рішення № 113587757, 19.09.2023, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.09.2023Справа № 910/194/23

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Мандриченка О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін,

справу № 910/194/23

За позовом Громадської спілки "Українська ліга авторських та суміжних прав";

до фізичної особи-підприємця Грицака Максима Володимировича;

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Приватна організація "Українська ліга авторських і суміжних прав" (третя особа 1);

Приватна організація "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" (третя особа 2);

про стягнення 21 908,33 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Громадська спілка "Українська ліга авторських і суміжних прав" звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до фізичної особи підприємця Грицака Максима Володимировича про стягнення заборгованості 21 908,33 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов`язання з оплати вартості роялті за використання в комерційній діяльності музичних творів на підставі договору №КБР-29/10/20-Н від 01.10.2020, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 21 908,33 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.01.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи № 910/194/23 здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Також ухвалою суду від 17.01.2023 залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Приватну організацію "Українська ліга авторських і суміжних прав" (третя особа 1) та Приватну організацію "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" (третя особа 2) та зобов`язано третіх осіб надати суду письмові пояснення по суті спору.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статті 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини 4 статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач, який вважається належним чином повідомленим про наявність у провадженні суду справи з позовними вимогами до нього, у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою суду від 17.01.2023, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами.

За висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Вимог про розгляд справи в судовому засіданні за участю представників сторін після винесення ухвали про відкриття провадження у справі до суду не надходило.

Повно і всебічно з`ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, дослідивши докази, суд

ВСТАНОВИВ:

01.10.2020 між Громадською спілкою "Українська ліга авторських та суміжних прав" (далі - позивач, Суміжна організація), Приватною організацією "Українська ліга авторських і суміжних прав" (далі - ПО УЛАПС), Приватною організацією "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" (далі - Авторська організація) та фізичною особою-підприємцем було укладено договір про забезпечення правомірного використання об`єктів авторського права та об`єктів суміжних прав в публічних закладах № КБР-29/10/20-Н (далі -договір).

Пунктом 1.1 договору визначено, що користувач доручає ПО УЛАСП укласти від його імені та за його рахунок договори, за якими користувач отримає одночасно як дозвіл на використання (способом публічного виконання) майнових прав щодо об`єктів авторського права (творів), так і дозвіл на використання (способом публічного виконання) майнових прав щодо об`єктів суміжних прав (фонограм та зафіксованих у них виконань).

Договір про надання дозволу на використання суміжних прав та виплату винагороди за використання об`єктів суміжних прав укладається строком на 1 рік (із автоматичною пролонгацією) і є за своєю правовою природою ліцензійним договором (п. 3.1 договору).

Договір про надання дозволу на використання авторського права та виплату винагороди за використання об`єктів авторського права укладається строком на 1 рік (із автоматичною пролонгацією) і є за своєю правовою природою ліцензійним договором (п. 3.2 договору).

Додатками № 1 та № 2 до договору між користувачем від імені якого діє ПО УЛАСП, Суміжною організацією і Авторською організацією були підписання договори про надання дозволу на використання об`єктів суміжних прав та виплату винагороди за використання об`єктів суміжних прав та про надання дозволу на використання об`єктів авторського права та виплату винагороди за використання об`єктів авторського права.

Додатком № 3 до договору погоджено перелік закладів, в яких користувач здійснює використання об`єктів суміжних прав та об`єктів авторського права, а також розмір єдиного щомісячного сукупного платежу за майнові права, який становить 1 250,00 грн.

Спір у справі виник у зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язання з оплати роялті за використання в комерційній діяльності музичних творів на підставі договору.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором на виплату винагороди за використання в комерційній діяльності музичних творів.

За змістом статті 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права", організація колективного управління (організація колективного управління майновими правами) - організація, що управляє на колективній основі майновими правами суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав і не має на меті одержання прибутку.

Частиною 3 статті 426 Цивільного кодексу України встановлено, що використання об`єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених Цивільним кодексом України та іншим законом.

Відповідно до частин 4, 5 статті 32 Закону України "Про авторське право і суміжні права", за авторським договором про передачу невиключного права на використання твору автор (чи інша особа, яка має авторське право) передає іншій особі право використовувати твір певним способом і у встановлених межах. При цьому за особою, яка передає невиключне право, зберігається право на використання твору і на передачу невиключного права на використання твору іншим особам. Право на передачу будь-яким особам невиключних прав на використання творів мають організації колективного управління, яким суб`єкти авторського права передали повноваження на управління своїми майновими авторськими правами.

Частиною 2 статті 33 Закону України "Про авторське право і суміжні права" передбачено, що договір про передачу прав на використання творів вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов (строку дії договору, способу використання твору, території, на яку поширюється передаване право, розміру і порядку виплати авторської винагороди, а також інших умов, щодо яких за вимогою однієї із сторін повинно бути досягнено згоди). Авторська винагорода визначається у договорі у вигляді відсотків від доходу, отриманого від використання твору, або у вигляді фіксованої суми чи іншим чином. При цьому ставки авторської винагороди не можуть бути нижчими за мінімальні ставки, встановлені Кабінетом Міністрів України.

Суб`єкти авторського права і суміжних прав можуть управляти своїми правами: а) особисто; б) через свого повіреного; в) через організацію колективного управління (ст. 45 Закону).

Як встановлено судом, за змістом п. 3.3 договору за договорами, зазначеними в п. 3.1 та 3.2, користувач здійснює оплату за 1 рік шляхом виплат в розстрочку, а саме здійснює оплату щомісячними платежами. Під щомісячними платежами мається на увазі оплата роялті за один календарний місяць. При цьому, користувачем здійснюється оплата єдиним платежем як за авторські, так і за суміжні права (надалі також «Єдиний щомісячний сукупний платіж за майнові права») в розмірі, що зазначений в додатку №3 до цього договору (з урахуванням інших положень договору) в строк для сплати роялті, що визначений у додатку № 3 до цього договору на рахунок ПО УЛАСП.

Крім того, відповідно до п. 3.3.1 договору механізм розстрочки, передбачений цим договором, діє наступним чином. Користувач активує механізм розстрочки шляхом здійснення першого єдиного щомісячного сукупного платежу за майнові права (роялті) в повному обсязі не пізніше 15 днів з дати підписання цього договору. Режим розстрочки за загальним правилом діє без обмеження строку. В той же час, якщо користувач не сплачував єдиний щомісячний сукупний платіж за майнові права два календарних місяці поспіль, то механізм розстрочки припиняє дію достроково і розпочинають діяти умови річної оплати (умови річної оплати означають: оплату за рік у вигляді повної передоплати, причому її строк здійснення вважається таким, що настав; і це правило стосується кожного із дозволів: як стосовно авторських прав, так і стосовно суміжних прав). Підставою для оплати в цьому випадку є сам цей договір із додатками до нього.

Розмір єдиного щомісячного сукупного платежу за майнові права складає 1 250,00 грн за використання в комерційній діяльності музичних творів.

Загалом відповідачем сплачено 15 024,47 грн за договором.

З матеріалів справи, вбачається, що датою сплати єдиного щомісячного сукупного платежу за майнові права є 27.10.2021, однак платіж не було здійснено. Відповідно, до того що з 27.10.2021 до дня написання позовної заяви пройшло більше ніж 2 місяці, це означає, що механізм (режим) розстрочки є таким, що вже не діє відповідно п.3.3.1. договору про правомірне використання, строк оплати для відповідача на поточний момент настав щодо 1 повного року.

Оскільки, механізм (режим) розстрочки є таким, що вже не діє, відповідно до п.3.3.1. договору про правомірне використання, відповідач має сплатити за цей період у вигляді повної передоплати.

Так, з матеріалів справи судом встановлено, що відповідач сплатив суму боргу за перший рік дії договору за період жовтня 2020 року по вересень 2021 року.

Як вказує позивач, від відповідача не надходили листи про розірвання або припинення договору, тож відповідно п. 5.2 відбулася пролонгація договору і у відповідача виникла заборгованість за другий рік дії договору, а саме з жовтня 2021 року по вересень 2022 року.

Відповідно до матеріалів справи, позивач проводить розрахунок з урахуванням розміру єдиного щомісячного сукупного платежу за майнові права у розмірі 1850,00 грн, а відповідно з цим розрахунком заборгованості відповідача за вказаний період становить 22 200,00 грн.

Також відповідач частково сплатив суму боргу за жовтень 2021 року у сумі 583,34 грн. Отже, за розрахунками позивача заборгованість за другий рік дії договору становить 21 616,66 грн.

Сума боргу за третій рік дії договору становить, як зазначає позивач на підставі автоматичної пролонгації договору, складає 22 200,00 грн.

Суд вбачає, що даний розрахунок не є вірним, адже розмір єдиного щомісячного сукупного платежу за майнові права відповідно до договору КБР-29/10/20-Н та п. 3 додатку №3 становить 1 250,00 грн.

Так, сума заборгованості відповідача за другий рік дії договору, а саме в період з жовтня 2021 року по вересень 2022 року повинна становити 15 000,00 грн. Враховуючи те, що відповідач частково сплатив суму боргу за жовтень 2021 року у сумі 583,34 грн, заборгованість за другий рік дії договору повинна становити 14 416,66 грн.

Відповідно до вищевикладеного сума заборгованості за третій рік дії договору повинна становити також 15 000,00 грн.

А отже і загальна заборгованість за договором за вказаний період становить 29 416,66 грн.

Докази здійснення відповідачем оплати винагороди (роялті) за вказані періоди в матеріалах справи відсутні та відповідачем до матеріалів справи не долучені.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується з нормами ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з п. 3.4 договору, отриманий ПО УЛАПС від користувача єдиний щомісячний сукупний платіж за майнові права перераховуються ПО УЛАПС на рахунок Суміжної організації та на рахунок Авторської організації. Пропорції щодо перерахування на Суміжну організацію та на Авторську організацію дотримуються ПО УЛАПС завжди в рівних частках (50% на 50%). Тобто 50% від зазначеного платежу користувача має отримати Суміжна організація, а інші 50% Авторську організація.

Отже, позивачеві належить 50% від винагороди, що підлягає перерахуванню відповідачем на рахунок Приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав", що дорівнює 14 708,33 гривень.

Позивачем у своїй позовній заяві було заявлено до стягнення з відповідача 21 908,33 грн основного боргу. Наявність та обсяг заборгованості відповідача перед позивачем за договором за спірний період у розмірі 21 908,33 грн не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами. Зокрема судом було встановлено, що позивачем був проведений розрахунок суми боргу, який не відповідає договірним умовам, у зв`язку з чим позов в цій частині підлягає частковому задоволенню.

За таких обставин, позовні вимоги Громадської спілки "Українська ліга авторських та суміжних прав" про стягнення з фізичної особи-підприємця Грицака Максима Володимировича заборгованості у розмірі 21 908,33 грн не є обґрунтованими та розраховані всупереч договірних умов, а відтак суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Згідно з частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частинами 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Як вказано в статті 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України встановлено що, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

В статті 79 Господарського процесуального кодексу України вказано, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи підприємця Грицака Максима Володимировича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Громадської спілки "Українська ліга авторських та суміжних прав" (02002, місто Київ, вулиця А. Аболмасова, будинок 5, група приміщень 57, офіс 7, ідентифікаційний код 42502769) 14 708 (чотирнадцять тисяч сімсот вісім) грн 33 коп. основної заборгованості та 1 665 (одна тисяча шістсот шістдесят п`ять) грн 74 коп. судового збору.

3. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду відповідно положень Господарського процесуального кодексу України подається до Північного апеляційного господарського суду протягом 20 (двадцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.В. Мандриченко