Ухвала суду № 113587648, 12.09.2023, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 4/82/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

12.09.2023 Справа № 908/1117/22

м.Запоріжжя Запорізької області

Суддя господарського суду Запорізької області Зінченко Н.Г., розглянувши матеріали заяви Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», м. Київ в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція», м. Енергодар Запорізької області про відстрочення виконання рішення господарського суду Запорізької області від 29.11.2022 у справі № 908/1117/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький тепловозоремонтний завод», (69067, м. Запоріжжя, вул. Демократична, буд. 73)

до відповідача Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3) в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція», (71504, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, буд. 133, ел.пошта: vp.zaes@atom.gov.ua)

про стягнення 4 624 533,50 грн.

За участю представники сторін:

від позивача (стягувача) Буц О.В., на підставі Ордеру на надання правничої (правової) допомоги серія АР № 1099630 від 01.07.2023;

від відповідача (заявника, боржника) не з`явився;

28.08.2023 через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС до господарського суду Запорізької області надійшла заява Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», м. Київ в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція», м. Енергодар Запорізької області вих. № б/н, сформована в системі «Електронний суд» 28.08.2023, (вх. № 18359/08-08/23 від 28.08.2023) про відстрочення виконання рішення господарського суду Запорізької області від 29.11.2022 у справі № 908/1117/22, якою заявник просить суд на підставі ст. 331 ГПК України відстрочити виконання рішення господарського суду Запорізької області від 29.11.2022 та постанови Центрального апеляційного господарського суду від 07.08.2023 у справі № 908/1117/22 терміном на 6 місяців.

Згідно Протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 28.08.2023 заяву про відстрочення виконання рішення господарського суду Запорізької області від 28.08.2023 у справі № 908/1117/22 передано на розгляд судді Зінченко Н.Г.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 31.08.2023 судом заява про відстрочення виконання судового рішення у справі № 908/1117/22 прийнята до розгляду та призначено судове засідання на 12.09.2023.

В судове засідання 12.09.2023 з`явився представник позивача (стягувача), здійснювалася фіксація судового процесу програмно-апаратним комплексом «Акорд».

Представник відповідача (заявника) в судове засідання 12.09.2023 не з`явився, про причини неявки в судове засідання з розгляду заяви про відстрочення виконання судового рішення у справі № 908/1117/22 відповідач суд завчасно не повідомив. Про дату, час та місце розгляду заяви про відстрочення виконання судового рішення у справі № 908/1117/22 відповідач повідомлявся належним чином у відповідності до приписів Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 31.08.2023 про призначення судового засідання з розгляду заяви про відстрочку виконання рішення суду від 29.11.2022 у справі № 908/1117/22, приймаючи до уваги до уваги, військову агресію Російської Федерації проти України та рекомендації Ради Суддів України щодо здійснення правосуддя в таких умовах, суд визнав явку представників сторін в судове засідання з розгляду заяви про відстрочку виконання рішення суду у справі № 908/1117/22 не обов`язковою.

Враховуючи викладене, суд визнав за можливе розглянути заяву про відстрочку виконання рішення господарського суду Запорізької області від 29.11.2022 у справі № 908/1117/22 по суті в судовому засіданні 12.09.2022 за відсутністю представника відповідача (заявника) за наявними матеріалами.

В судовому засіданні 12.09.2023 заяву про відстрочку виконання рішення господарського суду Запорізької області від 29.11.2022 у справі № 908/1117/22 розглянуто, проголошено вступну та резолютивну частини ухвали.

Відповідно до ч. 4 ст. 233 ГПК України дану ухвалу постановлено за результатами оцінки доказів, поданих учасниками справи та долучених судом до матеріалів справи.

01.09.2023 через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС до господарського суду Запорізької області надійшли Заперечення Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький тепловозоремонтний завод» на заяву відповідача про відстрочення виконання судового рішення вих. № б/н, сформовані в системі «Електронний суд» 01.09.2023, (вх. № 18738/08-08/23 від 01.09.2023), в яких позивач заяву відповідача про відстрочку виконання рішення господарського суду Запорізької області від 29.11.2022.2022 у справі № 908/1117/22 вважає необґрунтованою та спрямованою на затягування реального стягнення з відповідача грошових коштів за судовим рішенням. Свою позицію позивач мотивує наступним: по-перше, відповідачем в обґрунтування поданої ним заяви про відстрочення виконання судового рішення не надано документів підтверджуючих його фінансовий стан, як то звіту про фінансові результати за 2022 рік, балансу та форми 2 на кінець 2022 року та за 1 півріччя 2023 року. По-друге, зобов`язання відповідача, заборгованість за якими стягнута рішенням суду у справі № 908/1117/22, виникли задовго до початку військової агресії Російської Федерації проти України, а тому відповідач мав можливість розрахуватися з позивачем за своїми зобов`язаннями ще в той час, коли мав достатній прибуток та достатній рух коштів. По-трете, несплата відповідачем за зобов`язанням на даний час становить майже 2 роки, а тому надання ще відстрочки на 6 місяців матиме вкрай негативні наслідки для підприємства позивача. По-четверте, під час розгляду справи № 908/1117/23 як в суді першої інстанції, так і в апеляційні інстанції відповідач, визнаючи факт виконання позивачем на його користь робіт в повному обсязі, основний борг не сплачував із посиланням на неповідомлення про реєстрацію податкового кредиту, не зважаючи на вчасну реєстрацію податкових накладних позивачем в ЄРПН та використання наданого податкового кредиту відповідачем у власній операційний діяльності ще задовго до початку військових дій. По-п`яте, строк відстрочення судового рішення вказаний відповідачем неоднозначно та не конкретизовано ним, оскільки він просить відстрочити виконання рішення господарського суду Запорізької області від 29.11.2022 та постанови Центрального апеляційного господарського суду від 07.08.2023 у справі № 908/1117/22. Проте, відстрочення на 6 місяців рішення господарського суду Запорізької області по справі 908/1117/22 від 29.11.2022 від дати звернення з відповідним клопотанням буде поза межами строку встановленого ст. 331 ГПК України. Відповідач отримав від позивача послуги за договором №75/155-21/11-121-01-21-10532 від 03.08.2021 ще у листопаді 2021 року, за які у встановлені в договорі строки (протягом 60-ти календарних днів) не розрахувався. Саме недобросовісна поведінка відповідача, як контрагента позивача, стала підставою для звернення останнього до суду з позовом. На теперішній час судове рішення, що набрало законної сили та підлягає невідкладному виконанню, відповідачем не виконано, внаслідок чого позивачу завдаються збитки, зокрема через інфляційні процеси, що відбуваються в державі. Відокремлений підрозділ «ЗАЕС» ДП НАЕК Енергоатом не має статусу юридичної особи. Відповідачем у справі та боржником за наказом є юридична особа Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», місцезнаходженням якого є м. Київ, що не є окупованою територією. Також позивач просить суд прийняти до уваги, що ним стягуються з відповідача кошти і за іншими виконавчими провадженнями, зокрема щодо примусового виконання судових рішень у справах № 908/1298/22, № 908/1163/22. При цьому виконавчі провадження відкриті 01.03.2023, а 27.03.2023 виконавча служба вже стягнула суми заборгованості і провела розрахунок з позивачем. Вказане, на думку позивача, свідчить про наявність грошових коштів у відповідача, достатніх для погашення заборгованості. За таких обставин, позивач вважає, відповідач не довів необхідності відстрочення виконання рішення суду у справі № 908/1117/22 та наявності правових підстав, які істотно ускладнюють виконання рішення суду в розумінні ст. 331 ГПК України, а тому просить суд в задоволенні заяви про відстрочення виконання рішення суду по справі № 908/1117/22 відмовити в повному обсязі.

Розглянувши заяву Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», м. Київ в особі відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція», м. Енергодар Запорізької області про відстрочення виконання рішення господарського суду Запорізької області від 29.11.2022 та постанови Центрального апеляційного господарського суду від 07.08.2023 у справі № 908/1117/22 терміном на 6 місяців, суд вважає, що заява не підлягає задоволенню у зв`язку з наступним.

Як з`ясовано судом, в липні 2022 року до господарського суду Запорізької області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Запорізький тепловозоремонтний завод», м. Запоріжжя з позовною заявою до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», м. Київ в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція», м. Енергодар Запорізької області про стягнення 4 624 533,50 грн. заборгованості за договором № 75/145-21/11-121-01-21-10532 від 03.08.2021, в тому числі 3 977 600,00 грн. основного боргу за надані послуги, 579 216,48 грн. інфляційних втрат та 67 717,02 грн. 3 % річних.

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.07.2022 справу № 908/1117/22 за вищевказаною позовною заявою розподілено судді Зінченко Н.Г.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 25.07.2022 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/1117/22 та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, справі присвоєно номер провадження справи 4/82/22, призначено підготовче засідання.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 29.11.2022 у справі № 908/1117/22 позов задоволено частково, стягнуто з Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», м. Київ в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція», Запорізька область, м. Енергодар на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький тепловозоремонтний завод», м. Запоріжжя 3 977 600 грн. 00 коп. основного боргу, 67 717 грн. 02 коп. 3 % річних, 233 882 грн. 88 коп. інфляційних втрат та 64 188 грн. 00 коп. судового збору. В іншій частині в задоволені позову відмовлено.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 07.08.2023 рішення господарського суду Запорізької області від 29.11.2022 у справі № 908/1117/22 залишено без змін.

Мотивуючи заяву про відстрочку виконання рішення господарського суду Запорізької області від 29.11.2022 та постанови Центрального апеляційного господарського суду від 07.08.2023 у справі № 908/1117/22 терміном на 6 місяців Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» зазначає, що на даний момент своєчасне і повне виконання зазначеного рішення суду ускладнене наступними підставами: на теперішній час ВП «Запорізька атомна електрична станція» опинилася у складному фінансово-господарському становищі у зв`язку із непередбачуваними обставинами, пов`язаними з військовою агресією збройних сил Російської Федерації проти України та введенням на території України режиму воєнного стану, який наразі є продовженим до 15.11.2023. Починаючи з 04.03.2022 виробничі потужності та органи управління ВП «Запорізька атомна електрична станція» перебувають на території, яка знаходиться в тимчасовій окупації. Листом від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 Торгово-промислова палата України засвідчила форс-мажорні обставини: військову агресію Російської Федерації проти України. Враховуючи надзвичайно важку ситуацію, з якою Україна зіткнулась з початку військової агресії Російської Федерації проти України Торгово-промисловою палатою спрощено процедуру засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили). Інформація про можливість такого спрощення процедури засвідчення форс-мажорних обставин міститься у листі Торгово-промислової палати України від 15.07.2022 за № 892/05-5 «Щодо надання роз`яснення». Станом на дату звернення до суду із заявою про відстрочення виконання судового рішення у справі № 908/1117/22 , ВП ЗАЕС опинився у складному фінансовому становищі. Дохід ДП «НАЕК «Енергоатом» більше ніж на 90 % складається з виручки від реалізації електричної енергії, що виробляється її відокремленими підрозділами атомними електростанціями. З моменту окупації ВП ЗАЕС працює в екстремальних умовах, на початку захоплення атомна станція працювала на мінімальних потужностях, а вже з вересня 2022 відпуск електричної енергії у мережу зі станції не здійснюється. Разом з цим, для підтримання життєздатності атомних блоків живлення станції відбувається за рахунок виробленої електричної енергії іншими атомними станціями України. В структурі електроенергії, виробленої відокремленими підрозділами ДП «НАЕК «Енергоатом», до моменту окупації військовими російської федерації найбільшу частку складала електроенергія, вироблена саме ВП ЗАЕС. Таким чином, на теперішній час Компанією втрачено виробничі потужності, що забезпечували майже половину його доходу від реалізації електроенергії. Поряд з цим, ДП «НАЕК «Енергоатом» продовжує нести витрати з утримання об`єктів і персоналу ВП ЗАЕС, не одержуючи від діяльності цього Відокремленого підрозділу жодного доходу. Зокрема, зазначені втрати виробничих потужностей в край негативно вплинули на фінансовий стан Компанії. Так, за період 2022 року ДП «НАЕК «Енергоатом» отриманий збиток в розмірі 6,75 млрд. грн., що підтверджується звітом про фінансові результати за 2022 рік. Виконуючи функції експлуатуючої організації (оператора) атомних електростанцій, ДП «НАЕК «Енергоатом», відповідно до статті 33 Закону України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку», зобов`язане першочергово забезпечувати безпечну експлуатацію ядерних установок. Підвищення та дотримання досягнутого рівня безпеки діючих енергоблоків атомних електростанцій має найвищий пріоритет у діяльності експлуатуючої організації. Питання забезпечення безпеки є пріоритетним над економічними, технічними, науковими та іншими цілями діяльності. Відповідно, наявні ресурси, в тому числі грошові кошти, ДП «НАЕК «Енергоатом» спрямовує в першу чергу на задоволення потреб безпеки експлуатації АЕС. За 2022 рік витрати на виконання цих обов`язків для ДП «НАЕК «Енергоатом» склали 87,643 млрд. грн., тоді як загальний валовий прибуток Компанії у 2022 становив 86,615 млрд. грн. ДП «НАЕК «Енергоатом» фактично забезпечує покриття основного фінансового навантаження, необхідного для реалізації загальносуспільного інтересу, та зазнає надзвичайно великих фінансових витрат у межах його виконання, за відсутності джерела та механізму компенсації за виконання таких спеціальних обов`язків. За офіційними даними ДП «НАЕК «Енергоатом» обсяг реалізованої електричної енергії за 9 місяців 2022 року знизився на 19,61 %, у порівнянні з аналогічним періодом минулого року. Поряд з цим, ДП «НАЕК «Енергоатом» продовжує нести витрати з утримання об`єктів і персоналу ВП ЗАЕС (заробітна плата персоналу, матеріальне забезпечення невідкладних потреб безпечної експлуатації об`єктів тощо), не одержуючи від діяльності цього відокремленого підрозділу жодного доходу. Зазначені втрати виробничих потужностей вкрай негативно вплинули на фінансовий стан Відповідача. Так, за 2022 рік ДП «НАЕК «Енергоатом» отримані збитки в розмірі 12,4 млрд. грн. (чистий фінансовий збиток відповідно до Звіту про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за 2022 рік). Правовідносини між позивачем та відповідачем, які розглядались у рамках справи № 908/1117/22, та за якими з відповідача стягнуто суму заборгованості у цій справі, нерозривно пов`язані з об`єктами ВП ЗАЕС, що забезпечували втрачені ДП «НАЕК «Енергоатом» виробничі потужності та отримання значної частини доходу. Видатки за боргами ВП ЗАЕС були заплановані саме в бюджеті цього відокремленого підрозділу. Формування бюджету на наступний рік відбувається у грудні року, що передує бюджетному року. Відповідно, видатки інших відокремлених підрозділів, а також дирекції ДП «НАЕК «Енергоатом» (головного офісу) були заплановані заздалегідь і не враховували можливості здійснення розрахунків за інші відокремлені підрозділи. Перерозподіл коштів на даному етапі і у даній ситуації і спрямування їх на погашення боргів ВП ЗАЕС, який не отримує жодних фінансових надходжень, а є дотаційним внаслідок тимчасової окупації міста Енергодар, неможливе без завдання шкоди функціонуванню інших підрозділів ДП «НАЕК «Енергоатом» і, насамперед шкоди функціонуванню АЕС (Південноукраїнської, Рівненської, Хмельницької). На теперішній час повністю зупинена робота шести енергоблоків ВП ЗАЕС (перебування в режимі холодного зупинення внаслідок ворожих обстрілів). При цьому, в Україні спостерігається загальне зниження рівня оплати електричної енергії, що тягне за собою неповний розподіл коштів ДП «НАЕК «Енергоатом». Отже, ДП «НАЕК «Енергоатом» знаходиться в скрутному фінансовому стані, внаслідок військової агресії з боку російської федерації та введенням воєнного стану в Україні. В зв`язку із складною ситуацією на ринку електричної енергії, зокрема, в зв`язку зі зниженням рівня оплати електричної енергії, дефіцитом коштів за відпущену електроенергію, нерегулярністю та в неповному обсязі розрахунків контрагентів з ДП «НАЕК «Енергоатом», тривалим перебуванням ВП ЗАЕС в умовах тимчасової окупації, перебоями постачання електроенергії, відповідач позбавлений можливості виконати зобов`язання в частині сплати стягнутої рішенням суду у справі № 908/1117/22 заборгованості. Крім того, ДП «НАЕК «Енергоатом» внесене до Переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави (затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 № 83). Так, частка електроенергії, виробленої атомними електростанціями ДП «НАЕК «Енергоатом», в загальному обсязі електроенергії, виробленої в Україні в 2021 році склала 55,1 %. За 2022 рік загальне виробництво електроенергії в Україні скоротилося на 27,5 % в порівнянні з 2021 роком. Виробництво електроенергії на АЕС впало на 28 %. Влітку 2023 року вперше за багато років Запорізька АЕС недоступна українській енергосистемі через тимчасову окупацію. Безпека держави та населення України знаходяться у безпосередній залежності від сталої роботи об`єктів ДП «НАЕК «Енергоатом». В свою чергу стала робота енергетичних об`єктів ДП «НАЕК «Енергоатом» залежить від повного та своєчасного фінансування всіх виробничих потреб цих об`єктів. Внаслідок масованих ракетних атак і атак БПЛА на об`єкти енергетичної системи України спричинено шкоду, яка складає 30 % енергетичних потужностей держави. Це означає, що основним постачальником електричної енергії у цей критично важливий для України період є АЕС.

Відтак, з врахуванням цих обставин, зважаючи на складний фінансовий стан підприємства відповідача та неспроможність на даний час сплатити заборгованість в повному розмірі, відповідач просить суд відстрочити виконання рішення господарського суду Запорізької області від 29.11.2022 та постанови Центрального апеляційного господарського суду від 07.08.2023 у справі № 908/1117/22 терміном на 6 місяців.

Надаючи оцінку доводам ДП «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі ВП «Запорізька атомна електрична станція» щодо необхідності надання відстрочки виконання рішення господарського суду Запорізької області від 29.11.2022 та постанови Центрального апеляційного господарського суду від 07.08.2023 у справі № 908/1117/22 терміном на 6 місяців, суд виходить з наступного:

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Згідно з ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав особи і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Савіцький проти України» (Заява № 38773/05) від 26.07.2012 суд наголосив, що право на суд, захищене пунктом 1 статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали щоб остаточні та обов`язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній із сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок.

Разом з тим, за приписами ч., ч. 1, 2 ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Частиною третьою цієї ж ГПК України встановлено, що підставою для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує ступінь вини відповідача у виникненні спору, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Відстрочка це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

Таким чином, запроваджений процесуальними нормами права механізм відстрочення виконання судового рішення є винятковою мірою, який спрямований на досягнення кінцевої мети судового розгляду виконання ухваленого судом рішення.

Отже, питання щодо надання відстрочки або розстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.

Системний аналіз чинного законодавства свідчить, що підставою для відстрочення, можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк.

Вирішуючи питання про відстрочку господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини за правилами, встановленими цим Кодексом.

Тобто, можливість відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку у будь-якому випадку пов`язується з об`єктивними, непереборними, винятковими обставинами, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення. При цьому рішення про відстрочку виконання рішення суду має ґрунтуватись на додержанні балансу інтересів стягувача та боржника.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом.

Рішенням Суду у справі «Глоба проти України» № 15729/07 від 05.07.2012 суд повторює, що пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції.

Обґрунтовуючи необхідність надання відстрочки виконання рішення господарського суду Запорізької області від 24.03.2022 у справі № 908/154/22 ДП «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі ВП «Запорізька атомна електрична станція» посилається на наявність непередбачуваних обставин, які пов`язані з військовою агресією збройних сил Російської Федерації проти України та введенням на території України режиму воєнного стану, що підтверджується листом від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 Торгово-промислової палати України.

Дослідивши надані відповідачем в обґрунтування заяви про відстрочку виконання судового рішення докази та обставини, на які він посилається, суд не знаходить достатньо правових підстав для задоволення цієї заяви з урахуванням наступного.

Згідно із ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.

За змістом ст. 13 ГПК України встановлений такий принцип господарського судочинства як змагальність сторін, згідно з яким судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України встановлено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Тобто, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції.

Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру», а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути оправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.

Окрім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв`язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого виконання.

Практика Європейського суду з прав людини свідчить, що «державний орган або інша юридична особа не може посилатися на відсутність коштів, щоб не виплачувати борг, підтверджений судовим рішенням. У такому випадку не може прийняти аргумент, що визначає таку відсутність як «виняткові обставини». (§ 40 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Півень проти України» від 29.06.2004)

Суд зазначає, що ст. 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Відповідно до ч. 2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно з частиною 2 статті 141 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» військові дії вважаються форс-мажорними обставинами, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору.

Форс-мажор, або ж обставини непереборної сили, це надзвичайні та невідворотні обставини, настання яких призвело до об`єктивної неможливості виконати зобов`язання. При цьому закон звільняє від відповідальності за порушення зобов`язань, якщо воно стало саме наслідком форс-мажору.

Отже, визначення форс-мажору передбачає, що сам по собі воєнний стан не може бути автоматично форс-мажором, для визнання його таким обов`язково щоб він безпосередньо спричинив неможливість виконати те чи інше договірне зобов`язання.

Таким чином, ознаками форс-мажорних обставин є наступні: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності.

Господарський суд наголошує, що форс-мажор (у даному випадку військова агресія проти України) повинен бути у причинному зв`язку з негативними наслідками для підприємницької діяльності.

Сторона, яка посилається на вищезгадані обставини, повинна довести, що саме введення воєнного стану призвело до унеможливлення виконання конкретних зобов`язань за договором.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 141 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю.

Керуючись вищевказаною нормою, Торгово-промислова палата України ухвалила рішення спростити процедуру засвідчення форс-мажорних обставин. З метою позбавлення обов`язкового звернення до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП і підготовки пакету документів у період дії воєнного стану, на сайті Торгово-промислової палати України розміщено загальний офіційний лист щодо засвідчення форс-мажорних обставин.

Зокрема, листом від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, що розміщений в мережі Інтернет, та адресований «Всім кого це стосується», Торгово-промислова палата України (далі - ТПП України) на підставі ст., ст. 14, 14№ Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997 № 671/97-ВР, Статуту ТПП України, цим засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Разом з цим, незважаючи на те, що такий загальний офіційний лист щодо засвідчення форс-мажорних обставин стосується невизначеного кола осіб, це не означає, що такий лист звільняє від цивільно-правової відповідальності сторону договору. Зокрема, у будь-якому разі стороні необхідно буде довести, що зобов`язання невиконане саме у зв`язку з воєнними діями.

Більш того, 13.05.2022 ТПП України опублікувала на своєму сайті пояснення, що в період дії воєнного стану у разі порушення зобов`язань згаданий вище лист від 28.02.2022 можна роздрукувати із сайту ТПП України та долучати до повідомлення про форс-мажорні обставини, які унеможливили виконання договірних зобов`язань у встановлений термін, для спроможності обґрунтованого перенесення строків виконання зобов`язань та вирішення спірних питань мирним шляхом. Також вказується, що у разі необхідності сторона, яка порушила свої зобов`язання в період дії форс-мажорних обставин, має право звертатися до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП за отриманням відповідного Сертифіката про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), дотримуючись порядку, встановленого Регламентом ТПП України від 18.12.2014, за кожним зобов`язанням окремо.

З огляду на це, абстрактний та загальний лист ТПП України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 щодо засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), зумовлених військовою агресією РФ проти України, не відповідає вимогам конкретизації впливу відповідної форс-мажорної обставини на конкретне зобов`язання (а доведення причинно-наслідкового зв`язку в такому випадку є обов`язковим).

З урахуванням викладеного, суд вважає за необхідне зазначити, що ДП «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» не позбавлене права представляти інтереси свого Відокремленого підрозділу у відносинах з іншими особами, а тому мало можливість отримати у встановленому законом порядку відповідний Сертифікат про форс-мажорні обставини, який би засвідчував наявність форс-мажорних обставин у конкретних правовідносинах, що були предметом спору у справі № 908/1117/22.

Також суд відзначає, що ключовою ознакою форс-мажору є причинно-наслідковий зв`язок між форс-мажорними обставинами та неможливістю виконати конкретне зобов`язання. Іншими словами, сама по собі війська агресія Російської Федерації проти України не може автоматично означати звільнення від виконання будь-ким в Україні будь-яких зобов`язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні.

Війна як обставина непереборної сили звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов`язаних із нею обставин юридична чи фізична особа не може виконати ті чи інші зобов`язання.

Вище наведене у сукупності дає підстави для висновку, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Тобто, в даному випадку саме відповідач повинен довести, що саме введення воєнного стану призвело до унеможливлення виконання рішення сулу у справі № 908/1117/22.

Аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду від 30.05.2022 у справі № 922/2475/21.

Однак, належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що введення воєнного стану є форс-мажорними обставини саме у випадку, що стосується своєчасного і повного виконання ДП «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі ВП «Запорізька атомна електрична станція» рішення господарського суду Запорізької області від 29.11.2022 у справі № 908/1117/22 відповідач не надав.

Крім того, суд відзначає, що складний фінансовий стан підприємства не є беззаперечною підставою для надання відстрочки виконання рішення. Неможливість виплати за судовим рішенням відповідачем має доводитися в загальному порядку.

Тобто, в будь-якому випадку відсутність коштів, тяжкий фінансовий стан боржника не є винятковими обставинами, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, та не є підставою для відстрочки або розстрочки виконання рішення.

Частина 2 статті 617 ЦК України передбачає, що відсутність у боржника необхідних коштів, не вважається обставиною, яка є підставою для звільнення боржника від відповідальності за порушення зобов`язання.

Крім того, згідно усталеної судової практики не вважаються такими, що звільняють від відповідальності, випадками, зокрема, недотримання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, необхідних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів. Це так звані фактори звичайного комерційного ризику, які не можуть бути підставою для звільнення від обов`язку виконати договір.

Із підстав, умов та меж надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання відстрочки та розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

За таких обставин, відповідачем не подано належних доказів, які свідчать про наявність виняткових обставин, що ускладнюють виконання рішення суду або роблять його неможливим, подані боржником докази не можуть розцінюватись як належні докази на підтвердження факту неможливості виконання рішення.

Суд також зазначає, що посилання заявника на введення на території України режиму воєнного стану, як на підставу для надання відстрочення виконання рішення, є загальновідомою обставиною, проте всі громадяни та підприємства, установи та організації України знаходяться в однаковому становищі, тому позивач у справі (Товариство з обмеженою відповідальністю Запорізький тепловозоремонтний завод») також знаходиться в несприятливому економічному становищі, а отже правомірно очікує на сплату йому боргу за рішенням суду.

Також слушними та доречними суд вважає доводи позивача, що відповідачем не подано належних і допустимих доказів, в розумінні ст., ст. 76,77 ГПК України, щодо критичного фінансового становище підприємства. Поданий відповідачем Звіт про фінансові результатми (Звіт про сукупний дохід) за 2022 рік з Розшифруванням витрат на збут по ДП «НАЕК «Енергоатом» за 2022 рік не є таким беззаперечним доказом.

Поряд з цим, надання відстрочки виконання рішення суду є правом, а не обов`язком суду. Посилання відповідача на обставини, які не підтвердженні засобами доказування, не вказують на ускладнення або неможливість виконання рішення суду та не є підставою для надання відстрочки суб`єкту господарювання.

За таких обставин, відповідачем не подано належних доказів, які свідчать про наявність виняткових обставин, що ускладнюють виконання рішення суду або роблять його неможливим, подані боржником докази не можуть розцінюватись як належні докази на підтвердження факту неможливості виконання рішення.

Крім того, розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови. (ч. 5 ст. 331 ГПК України).

Таким чином, законодавець встановлює термін в межах, якого при достатності підстав та наявності поважних причин, можливе розстрочення або відстрочення виконання судового рішення.

Вказана норма чітко встановлює, що строк для розстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року саме з дня ухвалення рішення, яке підлягає розстроченню.

В даному випадку період розстрочення рішення господарського суду Запорізької області від 29.11.2022 у справі № 908/1117/22 не може перевищувати більше одного року та тривати більше ніж до 29.11.2023, оскільки датою ухвалення рішення суду є 29.11.2022.

Питання щодо надання відстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі. Таким чином, необхідною умовою задоволення заяви про надання відстрочки виконання рішення суду є з`ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати як доводи позивача, так і заперечення відповідача, а також дотримуватися розумно встановленого строку відстрочки.

З огляду на викладене, зважаючи на відсутність доказів на підтвердження виняткових обставин, беручи до уваги відсутність згоди стягувача на надання відстрочки, правові підстави для задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду відсутні.

Таким чином, заява Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» про відстрочку виконання рішення господарського суду Запорізької області від 29.11.2022 та постанови Центрального апеляційного господарського суду від 07.08.2023 у справі № 908/1117/22 терміном на 6 місяців задоволенню не підлягає.

Керуючись ст., ст. 234, 235, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ

В задоволенні заяви Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», м. Київ в особі відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція», м. Енергодар Запорізької області про відстрочення виконання рішення господарського суду Запорізької області від 29.11.2022 та постанови Центрального апеляційного господарського суду від 07.08.2023 у справі № 908/1117/22 терміном на 6 місяців відмовити повністю.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Повний текст ухвали складено і підписано 20.09.2023.

Учасники по справі можуть отримати інформацію по справі на офіційному веб-порталі судової влади України за адресою: http://zp.arbitr.gov.ua/sud5009/.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2 ст. 261 цього Кодексу.

Суддя Н. Г. Зінченко