Рішення № 113587646, 20.09.2023, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 4/130/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.09.2023 Справа № 908/2135/23

м.Запоріжжя Запорізької області

Суддя Зінченко Наталя Григорівна, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РАДОС СВ», (53200, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Запорізька, буд. 49), представник позивача адвокат Кобеляцький Дмитро Миколайович, (АДРЕСА_1)

до відповідача Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3) в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція», (71503, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, буд. 133)

про стягнення 628443,15 грн.

28.06.2023 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна вих. № 641 від 23.06.2023 (вх. № 2315/08-07/23 від 28.06.2023) Товариства з обмеженою відповідальністю «РАДОС СВ», м. Нікополь Дніпропетровської області до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», м. Київ в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція», м. Енергодар Запорізької області про стягнення 545 748,30 грн. інфляційних втрат та 82 694,85 грн. 3 % річних, а всього 628 443,15 грн. грошових коштів за порушення зобов`язань за договором поставки товару № 53-121-01-21-10282 від 18.05.2021.

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.06.2023 справу № 908/2135/23 за вищевказаною позовною заявою розподілено судді Зінченко Н.Г.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 05.07.2023, позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2135/23 в порядку спрощеного позовного провадження, присвоєно справі номер провадження 4/130/23, вирішено здійснювати розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Наразі строк, на який введено в Україні режим воєнного стану, продовжений до 15.11.2023.

Заявлені позивачем вимоги викладені в позовній заяві та обґрунтовані посиланням ст., ст. 525, 526, 530, 599, 610, 612, 625, 629, 712 ЦК України, ст., ст. 161-164,171, 172 ГК України, договором поставки товару № 53-121-01-21-10282 від 18.05.2021, на підставі яких позивач просить позов задовольнити та стягнути з відповідача 545 748,30 грн. інфляційних втрат та 82 694,85 грн. 3 % річних, а всього 628 443,15 грн. грошових коштів. Також, до попереднього (орієнтованого) розрахунку судових витрат відповідачем віднесено 41422,16 грн. витрат на правничу допомогу

Ухвалою суду від 05.07.2023у справі № 908/2135/23 відповідачу запропоновано у строк до 20.07.2023, але не пізніше 15 днів з дня отримання ухвали суду, подати відзив на позовну заяву і всі можливі докази у підтвердження його заперечень проти позову або його визнання, а також у строк до 18.08.2023 подати заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву. Позивачу цією ж ухвалою суду запропоновано у строк до 04.08.2023 подати суду відповідь на відзив на позовну заяву.

Ухвалою суду від 20.09.2023 судом продовжено Державному підприємству «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», м. Київ, в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція», м. Енергодар, Запорізька області процесуальний строк для подання відзиву на позовну заяву до 28.07.2023 включно.

Відповідачем на підставі ст., ст. 165, 251 ГПК України через підсистему «Електронний суд» подано Відзив на позовну заяву за вих. № б/н від 28.07.2023 (вх. №16212/08-08/23 від 28.07.2023) відповідно до якого відповідач просив в задоволенні позову відмовити повністю. Так, зокрема відповідач зазначає, що 01.05.2023 заступником Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_3 з примусового виконання наказу № 908/3448/21. 01.05.2023 заступником начальника Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Зюбрицьким Л.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання наказу №6908/3118/21.01.05.2023 зазначені виконавчі провадження з примусового виконання наказів у справі № 908/3448/21 приєднані до зведеного виконавчого провадження № НОМЕР_2, яке веде ВПВР УЗПВР у Запорізькій області Південного МУМЮ (м. Одеса). 06.06.2023 на суму 10 052,97 грн., 20.06.2023 на суму 50,19 грн., 23.06.2023 на суму 376,64 грн., 07.07.2023 на суму 36 000,00 грн., 18.07.2023 в сумі 27 600,00 грн., 21.07.2023 в сумі 4 287,04 грн., 24.07.2023 в сумі 10 627,59 грн., 25.07.2023 в сумі 22 742,43 грн. з банківських рахунків ДП «НАЕК «Енергоатом» в порядку примусового виконання рішень, на депозитний рахунок органу примусового виконання рішень були стягнуті кошти в загальному розмірі 309 737,16 грн. Отже, зазначає, що заборгованість за спірним договором сплачується відповідачем шляхом примусового стягнення. Крім того, відповідач не погоджується з періодом нарахування інфляційних втрат та 3 % річних. Також вказує, що відповідач наразі змушений працювати у виняткових загальновідомих обставинах, які не залежать від його волі та мають бути враховані судом під час розгляду справи зокрема: надзвичайні події, які відбуваються у зв`язку з військовою агресію проти України: переобування в окупації Енергодарської територіальної громади Запорізької області, в межах якої розташовані виробничі потужності відповідача, також постійну присутність озброєних військових окупаційних військ на майданчику ВП «Запорізька АЕС». Крім того, заперечив щодо стягнення 41422,16 грн. витрат на правничу допомогу, оскільки вважає їх значно завищеними та документально не підтвердженими.

31.07.2023 через службу діловодства господарського суду Запорізької області Товариством з обмеженою відповідальністю «РАДОС СВ» подана Відповідь на відзив вих. № 801 від 28.07.2023 (вх. № 16270/08-08/23від 31.07.2023), в якій позивач зокрема зазначив, що ТОВ «РАДОС СВ», перевіривши надходження по своїх рахунках не виявило жодних зарахувань коштів від державного виконавця чи від самого відповідача на виконання відкритого виконавчого провадження № НОМЕР_3 або самого рішення суду по справі № 908/3448/21. Також зазначив, що всі громадяни та підприємства, установи та організації України знаходяться в однаковому становищі, тому позивач у справі також знаходиться в несприятливому економічному становищі.

У відповідності до частин 2 і 3 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Отже, 04.08.2023 сплив тридцятиденний термін наданий сторонам на вчинення процесуальних дій, строк вчинення яких обмежений першим судовим засіданням. Будь-яких процесуальних заяв або заяв по суті протягом цього періоду до суду не надходило. Тому суд вважає за можливе розглянути вказану справу по суті.

Відповідно до ч., ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.

Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, приймаючи до уваги військову агресію Російської Федерації проти України, ведення на території України режиму воєнного стану, складну безпекову ситуацією в місті Запоріжжі, постійні ракетні обстріли обласного центру і, відповідно, наявність обставин, що загрожують життю, здоров`ю та безпеці працівників апарата суду та відвідувачів суду в умовах збройної агресії проти України, рішення прийнято без його проголошення - 20.09.2023.

Розглянувши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ

Згідно із ч., ч. 4, 7 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для господарського суду.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 29.11.2022 по справі № 908/3448/21 задоволені позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «РАДОС СВ», Дніпропетровська область, м. Нікопольдо Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція», Запорізька область, м. Енергодар про стягнення 1 643 988,00 грн. з ПДВ за договором № 53-121-01-21-10282 від 18.05.2021, стягнуто з відповідача 1 643 988,00 грн. суми основного боргу, 24659, 82 грн. судового збору, 11000, 40 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Рішенням суду у справі № 908/3448/21 встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "РАДОС СВ" (постачальник, позивач у справі) та Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (покупець, відповідач у справі) укладено договір про закупівлю товару № 53-121-01-21-10282 від 18.05.2021 (далі за текстом - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору, постачальник зобов`язується поставити покупцю товар, зазначений в даному пункті договору, а покупець прийняти і оплатити такий товар.

Умовами п. 1.2 договору сторони визначили, що строк поставки товару: травень-липень 2021.

Відповідно до п. 3.1 договору, вартість договору становить 136999,00 грн, крім того ПДВ - 273998,00 грн., разом - 1643988,00 грн.

Згідно з п. 3.2, оплата за товар, поставлений відповідно до п. 1.1 договору, здійснюється протягом 60 (шістдесят) календарних днів з дати поставки повного обсягу товару, визначеного в п. 1.1 договору, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Оплата покупцем частини вартості товару у розмірі суми ПДВ здійснюється після за реєстрації постачальником належним чином оформленої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) (пункт 3.3 договору).

За пунктами 4.1, 4.2, 4.3 договору, поставка продукції відбувається відповідно до Правил ІНКОТЕРМС 2010 на умовах Р - вул. Промислова, 133, м. Енергодар Запорізької області (склад № 5). Вантажоодержувач ЗВ ВП «Складське господарство».

Товар, що поставляється, повинен супроводжуватись, наступними документами: а)видаткова накладна - у 3 прим., б) сертифікат якості або паспорт, виданий підприємством - виробником, або сертифікат якості, гарантійний талон, або інший супровідний документ, що передбачений підприємством-виробником товару, копія завірена постачальником; в) рахунок-фактура.

Згідно з п. 4.4, постачальник зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі та зареєструвати її в ЄРПН у строки, визначені для реєстрації податкових накладних чинним законодавством, з дотриманням вимог Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «;Про електронні довірчі послуги». Електронна адреса для листування в рамках адміністрування ПДВ: pdvzaes@mgw.npp.zp.ua.

Згідно з п. 12.1, договір вважається укладеним з моменту підписання його сторонами і діє протягом одного року з моменту укладання.

Із матеріалів справи № 908/3448/21 судом встановлено, що на виконання умов укладеного договору постачальник поставив, а покупець прийняв продукцію на загальну суму 1643988,00 грн., що підтверджується видатковими накладними № 10 від 25.05.2021, № 21 від 08.06.2021, № 33 від 16.06.2021, № 47 від 08.07.2021, № 59 від 23.07.2021, № 62 від 30.07.2021, № 81 від 20.08.2021. Позивач склав та зареєстрував в ЄРПН податкові накладні, що підтверджується квитанціями про реєстрацію податкових накладних.

Задовольняючі позовні вимоги у справі № 908/3448/21 судом встановлено, що у зв`язку із порушенням умов Договору в частині своєчасної та повної оплати відповідачем за поставлену продукцію у останнього виник борг в сумі 1 643 988,00 грн.

Рішення господарського суду Запорізької області від 29.11.2022 по справі № 908/3448/21 (в частині стягнення основного боргу) сторонами не оскаржувалося і у встановленому порядку набуло законної сили - 13.03.2023.

27.03.2023 на примусове виконання рішення суду від 29.11.2022у справі № 908/3448/21 господарським судом Запорізької області виданий наказ про примусове виконання судового рішення.

Відповідач стягнуту за рішенням суду від 29.11.2022 у справі № 908/3448/21 заборгованість добровільно не сплатив.

В липні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «РАДОС СВ» звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом, за яким порушено провадження у даній справі, в якому просить стягнути з відповідача загальну суму 628 443,15 грн., з яких:

- 82 694,85 грн. 3 % річних, нараховані за період з 20.10.2021 по 23.06.2023;

- 545 748,30 грн. інфляційні нарахування, нараховані за період з 20.10.2021 по 23.06.2023.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши наявні в матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню на таких підставах.

Статтями 11, 509 ЦК України встановлено, що підставою виникнення зобов`язань (цивільних прав та обов`язків) є, зокрема, договір. Зобов`язанням є право відношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст., ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. За відсутності інших підстав припинення зобов`язання, передбачених договором або законом, зобов`язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Судове рішення у справі № 908/3448/21 станом на час прийняття судом рішення у даній справі не виконано, що свідчить про те, що відповідач продовжує порушувати грошове зобов`язання перед позивачем за Договором поставки товару № 53-121-01-21-10282 від 18.05.2021.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За змістом статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Звертаючись з позовом у даній справі позивач, у зв`язку із тим, що відповідач не сплатив заборгованість стягнуту рішенням господарського суду у справі № 908/3448/21, просить стягнути з відповідача 3 % річних та інфляційні нарахування за порушення грошових зобов`язань з оплати наданих послуг по розподілу електричної енергії за період з 20.10.2021 по 23.06.2023.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов`язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов`язання.

З урахування вищенаведених обставин справи, факт прострочення оплати за поставлену продукцію за період з 25.05.2021 по 20.08.2021встановлено в рішенні господарського суду Запорізької області по справі № 908/3448/21.

З урахуванням п. 3.2 Договору граничним строком для здійснення оплати за поставлений товар згідно видаткових накладних є - 19.10.2021 (60 календарних днів з дати поставки повного обсягу товару).

За розрахунком позивача відповідачу нараховано 3 % річних в сумі 82 694,85 грн. за період з 20.10.2021 по 23.06.2023.

Перевіривши за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» наданий позивачем розрахунок 3 % річних, судом встановлено, що даний розрахунок виконаний правильно.

З урахуванням викладеного, вимога про стягнення з відповідача 82 694,85 грн. 3 % річних судом задовольняється.

Що стосується інфляційних втрат, слід зазначити наступне.

Позивачем заявлена вимога про стягнення 545 748,30 грн. інфляційних втрат, які нараховані за період з 20.10.2021 по 23.06.2023 включно.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Індекс інфляції це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. Для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно помісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою з урахуванням відповідних оплат.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 14.01.2020 по справі № 924/532/19 та від 05.07.2019 по справі № 905/600/18.

Судом за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» перевірено розрахунок інфляційних втрат, наданий позивачем, та встановлено, що даний розрахунок виконаний правильно.

Таким чином, вимога про стягнення з відповідача 545 748,30 грн. інфляційних нарахувань задовольняється судом.

Стосовно посилань відповідача на те,що заборгованість за спірним договором сплачується відповідачем шляхом примусового стягнення, то судом ці доводи відхиляються, з огляду на наступне.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 74 ГПК України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 1 ст. 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч.3 ст. 80 ГПК України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Суд зазначає, що матеріали справи не містять, а сторонами не надано належних та допустимих доказів щодо зарахувань коштів від державного виконавця чи від самого відповідача на виконання відкритого виконавчого провадження № НОМЕР_3 або самого рішення суду по справі № 908/3448/21.

Щодо посилань відповідача на надзвичайні події, які відбуваються у зв?язку з військовою агресію проти України, які є підставою для відмови у позовних вимогах, суд звертає увагу, що, статтею 3 ЦК України закріплено, що одним із основних принципів цивільного права є принцип добросовісності, розумності та справедливості.

Введення на території України режиму воєнного стану є загальновідомою обставиною, проте всі громадяни та підприємства, установи та організації України знаходяться в однаковому становищі, тому позивач у справі (Товариство з обмеженою відповідальністю «РАДОС СВ») також знаходиться в несприятливому економічному становищі, а отже правомірно очікує на сплату йому відповідачем боргу за Договором поставки товару № 53-121-01-21-10282 від 18.05.2021.

Також, суд зазначає, що існуюча заборгованість виникла у відповідача - 19.10.2021, тобто до періоду введення воєнного стану.

Відповідачем також не надано належних доказів того, що саме введення воєнного стану стало причиною неможливості проведення покупцем своєчасного розрахунку.

Воєнний стан на території України не означає, що відповідач не може здійснювати підприємницьку діяльність та набувати кошти. Відповідач не підтвердив настання форс-мажорних обставин саме для спірного випадку невиконання господарського зобов`язання.

Матеріали справи свідчать, що відповідач прострочив виконання обов`язку за Договором.

Дослідивши наведені відповідачем обставини та подані в їх обґрунтування докази, суд вважає, що надані документи жодним чином не свідчать про відсутність вини відповідача у виникненні заборгованості і здійсненні з його боку конкретних дій щодо вжиття усіх можливих заходів для виконання зобов`язань за Договором поставки товару № 53-121-01-21-10282 від 18.05.2021.

Отже, посилання відповідача на введення на території України воєнного стану, та, на думку відповідача, звільняє його від відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання, є необґрунтованим та безпідставним.

Що стосується витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.

В додатку до позовної заяви позивачем до попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат віднесено :

- 10 000,00 грн. - відповідно до п. 6.8 прайс-листа АО «ЛЕГАЛ ПАРТНЕРС ЮКРЕЙН», в тому числі у справах по ГПК, згідно договору про надання правової допомоги № 1/2022 від 04.01.2022;

- у разі задоволення позовних вимог, 5% від ціни позову - 31 422, 16 грн., відповідно до п. 6.10 прайс-листа АО «ЛЕГАЛ ПАРТНЕРС ЮКРЕЙН» - у справах по ГПК участь у суді першої інстанції (гонорар за прийняття рішення на користь клієнта-позивача у майновому спорі (незалежно від інстанції суду).

Відповідно до статті 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частини 1, 2 ч. 2 статті 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 ГПК України).

Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Зі змісту ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та АО «ЛЕГАЛ ПАРТНЕРС ЮКРЕЙН» було укладено Договір про надання правової допомоги № 1/2023 від 02.01.2023, за умовами якого адвокат Шашликов Д. Г. приймає на себе зобов`язання надати правову допомогу по стягненню заборгованості з контрагента в судовому порядку.

Позивач згідно умов договору зобов`язався оплатити надані послуги відповідно до тарифів зазначених у прайс-листі адвокатського об`єднання.

Згідно прайс-листа, який є додатком до договору № 1/2023 від 02.01.2023, позивач зобов`язаний сплатити:

- 10 000,00 грн. - відповідно до п. 6.8 прайс-листа АО «ЛЕГАЛ ПАРТНЕРС ЮКРЕЙН», в тому числі у справах по ГПК, згідно договору про надання правової допомоги № 1/2022 від 04.01.2022;

- у разі задоволення позовних вимог, 5 % від ціни позову - 31 422, 16 грн., відповідно до п. 6.10 прайс-листа АО «ЛЕГАЛ ПАРТНЕРС ЮКРЕЙН» - у справах по ГПК участь у суді першої інстанції(гонорар за прийняття рішення на користь клієнта-позивача у майновому спорі (незалежно від інстанції суду).

23.06.2023 позивачем та АО «ЛЕГАЛ ПАРТНЕРС ЮКРЕЙН» складено акт про надання правової допомоги на суму 41 422, 16 грн.

Відповідно до положень ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Тобто профільним законом напряму визначено два варіанти встановлення оплати - фіксований розмір та/або погодинна оплата. Фіксований розмір оплати є більш зрозумілим та передбачуваним/чітким для клієнта, не тягне за собою додаткових витрат, поза-як адвокат незалежно від фактичного розміру витраченого часу зобов`язується виконати узяту на себе роботу.

Суд вважає, що заявлена позивачем сума витрат на правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн.,з огляду на визначені нормами ГПК України та практикою ЄСПЛ критерії, є обґрунтованою, відповідає умовам договору про надання правової допомоги, реальному обсягу такої допомоги, часом, витраченим на надання таких послуг, тобто відповідає критерію реальності таких витрат.

Формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту є гонорар (плата за договором), порядок обчислення якого (фіксований розмір чи погодинна оплата), підстави для зміни його розміру, порядок сплати, умови повернення тощо відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару відповідно до частини третьої статі 30 Закону врахуванню підлягають складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, витрачений ним час, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.

Що стосується визначеної пунктом 6.10. додатку № 1 (Прайс-листа) до договору про надання правової допомоги від 02.01.2023 № 1/2023 гонорару за прийняття рішення на користь клієнта-позивача у розмірі 5 % від задоволених позовних вимог, то за своїм змістом і правовою природою така винагорода не є ціною договору (платою за надані послуги) у розумінні статей 632, 903 ЦК України та статті 30 Закону, а є платою за сам результат (позитивне рішення), досягнення якого відповідно до умов договору не ставиться в залежність від фактично наданих послуг.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 12.06.2018 у справі № 462/9002/14-ц.

Відповідно до ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи, що гонорар за прийняття рішення на користь клієнта-позивача не є платою за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту, враховуючи складність справи, час, витрачений адвокатом на виконання відповідних послуг, суд з урахуванням клопотання відповідача, у задоволенні вимог про відшкодування з відповідача грошових коштів в сумі 31 422, 16 грн. на відшкодування витрат на правничу допомогу відмовляє.

Відповідно до ч., ч. 1-4 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Доводи відповідача суд визнав хибними.

На підставі викладеного, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, заснованими на законі, доведеними та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Згідно зі ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача, оскільки спір доведено до суду з його вини.

Керуючись ст., ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «РАДОС СВ», Дніпропетровська область, м. Нікополь до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», м. Київ, в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція», м. Енергодар, Запорізька область задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (вул. Назарівська, буд. 3, м. Київ, 01032, код ЄДРПОУ 24584661) в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» (вул. Промислова, буд. 133, м. Енергодар, Запорізька область, 71504, код ЄДРПОУ 19355964) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РАДОС СВ» (53200, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Запорізька, буд. 49, код ЄДРПОУ 44055420) 82 694 (вісімдесят дві тисячі шістсот дев`яносто чотири) грн. 85 коп. 3 % річних, 545 748 (п`ятсот сорок п`ять тисяч сімсот сорок вісім) грн. 30 коп. інфляційних втрат, 10 000 (десять тисяч) грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу та 9 426 (дев`ять тисяч чотириста двадцять шість) грн. 65 коп. судового збору.

Повне судове рішення складено « 20» вересня 2023 р.

Суддя Н. Г. Зінченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Запорізької області, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.