Рішення № 11358640, 18.12.2009, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" грудня 2009 р.Справа № 15/157-09-5428 Господарський суд Одеської області у складі:

судді Петрова В.С.

При секретарі Стойковій М.Д.

За участю представників:

від позивача – Бойко О.І.;

від відповідача - не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Відкритого акціонерного товариства „Акціонерний комерційний банк „Одеса-Банк” до Товариства з обмеженою відповідальністю „Оксія” про стягнення 25177642,12 грн., –

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство „Акціонерний комерційний банк „Одеса-Банк” звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Оксія” заборгованості в сумі 25177642,12 грн., посилаючись на наступне.

Між ЗАТ „Акціонерний комерційний банк „Одеса-Банк” та ТОВ „Оксія” 27 червня 2007 року було укладено договір № 64/07 про надання довгострокового кредиту у вигляді відновлювальної кредитної лінії в сумі 22000000,00 грн. з урахуванням внесених змін додатковими угодами № 1 від 16.07.2007 р., № 2 від 24.07.2007 р., № 3 від 14.08.2007 р., № 4 від 04.03.2008 р., № 5 від 13.03.2008 р., № 6 від 19.03.2008 р., № 7 від 14.04.2008 р., № 8 від 12.05.2008 р., № 9 від 15.10.2008 р. зі сплатою 22% річних строком на 24 місяці.

Як вказує відповідач, фактично на особовий рахунок відповідача було зараховано 22000000,00 грн., що підтверджується випискою по особовому рахунку відповідача.

В подальшому ЗАТ „Акціонерний комерційний банк „Одеса-Банк” було реорганізовано шляхом перетворення у ВАТ „Акціонерний комерційний банк „Одеса-Банк”, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію та статутом банку, згідно п. 2.5 якого ВАТ „Акціонерний комерційний банк „Одеса-Банк” є правонаступником прав та обов’язків ЗАТ „Акціонерний комерційний банк „Одеса-Банк”.

Разом з тим позивач зазначає, що згідно п. 2 ч. 1 та п. 1.2 ч. 2 вказаного договору № 64/07 відповідач зобов’язався повернути кредитні кошти до 26.06.2009 р. При цьому позивач посилається на те, що за умовами вказаного кредитного договору сплата відсотків здійснюється не пізніше 15 числа місяця, наступного за місяцем, у якому нараховані відсотки.

Однак, за твердженнями позивача, відповідач не здійснює погашення кредиту, у зв’язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем.

Так, станом на 08.10.2009 р. заборгованість за договором № 64/07 складає 25177642,12 грн., у т.ч.:

-          22 000000,00 грн. - прострочена заборгованість за кредитом;

-          2952749,65 грн. –прострочена заборгованість за відсотками;

-          223792,47 грн. –пеня за несвоєчасне погашення відсотків по кредиту з 21.01.2009 р. (дата виникнення простроченої заборгованості по відсотках) по 07.10.2009 р.;

-          1100,00 грн. –прострочена заборгованість по комісії за розрахункове обслуговування по кредиту.

При цьому позивач посилається на те, що неодноразово звертався до відповідача з вимогою про погашення існуючої заборгованості, але відповідачем заборгованість не погашена.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 02.11.2009 р. порушено провадження у справі № 15/157-09-5428 та справу призначено до розгляду в засіданні суду.

Відповідач відзив на позов не надав, також представник відповідача у судові засідання не з’явився. Так, відповідачем тричі до суду подавались клопотання про відкладення розгляду справи у зв’язку з перебуванням представника у відрядженні, однак жодних доказів направлення представника у відрядження та неможливість з’явлення відповідача в засідання суду відповідачем до суду не представлялись. Такі дії, на думку суду, вчиняються з метою затягування судового процесу, що є недопустимим. У зв’язку з цим подане 16.12.2009 р. до суду останнє клопотання відповідача про відкладення розгляду справи судом до уваги не приймається.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, господарський суд зазначає наступне.

27 червня 2007 року між Закритим акціонерним товариством „Акціонерний комерційний банк „Одеса-Банк” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Оксія” був укладений договір № 64/07 про надання довгострокового кредиту у вигляді відновлювальної кредитної лінії (а.с .7-16), згідно якого банк зобов’язався надати відповідачу грошові кошти в розмірі 22000000,00 грн. у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання шляхом оплати протягом терміну дії цього договору розрахункових документів (платіжних доручень) відповідача безпосередньо з позичкового рахунку № 20636048222, відкритого в ЗАТ „АКБ „Одеса-Банк”, на рахунки контрагентів відповідача на поточний рахунок відповідача, відкритий у АКБ „Одеса-Банк”, у відповідності до цільового призначення кредиту.

В свою чергу відповідач зобов’язався за користування кредитом сплачувати відсотки у розмірі 22% річних (п. 3 ч. 1 договору) та повернути кредит у строк –26 червня 2009 року (п. 2 ч.1 та п. 1.2, п. 4.7 ч. 2 договору).

Згідно п. 5.1 ч. 2 договору № 64/07 кредит надається відповідачу для поповнення обігових коштів (поточні витрати).

П. 6.2 ч.2 договору передбачено, що виконання зобов’язань відповідача забезпечується заставою цінних паперів.

В подальшому ЗАТ „Акціонерний комерційний банк „Одеса-Банк” та ТОВ „Оксія” до № 64/07 уклали додаткові угоди № 1 від 16.07.2007 р. (а.с. 17), № 2 від 24.07.2007 р. (а.с. 18), № 3 від 14.08.2007 р. (а.с. 19), № 4 від 04.03.2008 р. (а.с. 20), № 5 від 13.03.2008 р. (а.с. 21), № 6 від 19.03.2008 р. (а.с. 22), № 7 від 14.04.2008 р. (а.с. 23), № 8 від 12.05.2008 р. (а.с. 24), № 9 від 15.10.2008 р. (а.с. 25), якими вносились зміни до п. 6.2 ч. 2 вказаного кредитного договору стосовно виду заставного майна.

Так, як вбачається з матеріалів справи, в забезпечення виконання відповідачем зобов’язань за договором про надання довгострокового кредиту № 64/07 від 27.06.2007 р. між ЗАТ „Акціонерний комерційний банк „Одеса-Банк” та ТОВ „Оксія” були укладені: договір застави векселів № 39/07-3 від 27.06.2007 р. (а.с. 51-52) і додаткові угоди до нього №№ 1, 2, 3, 4, 5 (а.с .56, 58, 59, 61, 62), договори застави майнових прав за договором банківського вкладу № 64/07-Д/6 від 14.04.2008 р. (а.с .63) і № 64/07-Д/7 від 14.04.2008 р. (а.с. 64).

Як з’ясовано судом, згідно вказаного договору банком було перераховано відповідачу 22000000,00 грн., про що свідчить виписка по особовому рахунку відповідача (а.с. 27) та підтверджується платіжними дорученнями № 1 від 27.06.2007 р. (а.с. 48), № 2 від 01.11.2007 р. (а.с. 49) і № 3 від 22.02.2008 р. (а.с. 50).

Однак, як з’ясовано судом, відповідачем умови договору № 64/07 не виконуються, погашення заборгованості за цим договором відповідачем не здійснюється, хоча строк повернення кредитних коштів сплинув 26 червня 2009 року. У зв’язку з цим у відповідача виникла заборгованість перед АКБ „Одеса-Банк”, яка станом на 08.10.2009 р. складає: по кредиту - 22000 000,00 грн., по несплаченим відсоткам –2952749,65 грн., розрахунок яких наведено у розрахунку ціни позову (а.с. 30-31).

Крім того, згідно умов кредитного договору № 64/07 від 27.06.2007 р. відповідач зобов’язався сплатити банку комісію за розрахункове обслуговування в розмірі 2500,00 грн. одноразово у липні 2007 року та по 275,00 грн. (без ПДВ) щомісячно, починаючи з липня 2007 року. Так, заборгованість відповідача по комісії за розрахункове обслуговування по кредиту складає 1100,00 грн. згідно розрахунку ціни позову (а.с. 33).

Наявність вказаної заборгованості у відповідача перед АКБ „Одеса-Банк” за кредитним договором № 64/07 від 27.06.2007 р. відповідачем не спростовано.

Разом з тим згідно ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Між тим, як зазначалось вище, відповідач в порушення умов договору № 64/07 від 27.06.2007 р. не виконав прийняті на себе зобов'язання: не здійснив повне погашення кредиту у встановлений цим договором строк і не сплатив проценти за користування кредитними коштами, а також комісію за розрахункове обслуговування по кредиту. Такі дії відповідача свідчать про порушення ним зобов’язання.

Ст. 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Разом з тим частиною 1 ст. 548 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

Згідно положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як передбачено п. 4.14.4 ч. 2 договору № 64/07, у разі прострочення строку сплати відсотків відповідач сплачує банку за кожен день прострочки пеню, яка нараховується на суму несплачених своєчасно відсотків із розрахунку фактичної кількості прострочених днів, починаючи з дати виникнення простроченої заборгованості і до дати повного погашення заборгованості по відсотках, у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи те, що відповідачем не були належним чином виконані зобов’язання за вказаним кредитним договором № 64/07 від 27.06.2007 р. щодо своєчасної сплати відсотків за користування кредитними коштами, на думку суду, позивачем правомірно нарахована відповідачу пеня, яка складає 223792,47 грн. згідно розрахунку ціни позову (а.с. 30-32).

Таким чином, загальна сума заборгованості відповідача перед АКБ „Одеса-Банк” за вказаним договором № 64/07 від 27.06.2007 р. складає 25177642,12 грн.

До того ж слід зазначити, ЗАТ „АКБ „Одеса-Банк” було перетворено у ВАТ АКБ „Одеса-Банк”, який є правонаступником ЗАТ, про що свідчить статут ВАТ АКБ „Одеса-Банк” (а.с. 35). Як вбачається зі свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 509819 (а.с. 36), ВАТ „АКБ „Одеса-Банк” зареєстровано виконавчим комітетом Одеської міської ради 23 червня 2009 року.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, є примусове виконання обов’язку в натурі.

Оцінюючи надані докази в сукупності, господарський суд вважає, що позовні вимоги ВАТ „АКБ „Одеса-Банк” цілком обґрунтовані та відповідають фактичним обставинам справи і вимогам чинного законодавства, у зв’язку з чим підлягають задоволенню.

У зв’язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України понесені позивачем судові витрати по сплаті держмита та послуг на ІТЗ судового процесу в розмірі 236 грн., покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1.          Позовну заяву Відкритого акціонерного товариства „Акціонерний комерційний банк „Одеса-Банк” до Товариства з обмеженою відповідальністю „Оксія” про стягнення 25177642,12 грн. задовольнити у повному обсязі.

2.          СТЯГНУТИ з Товариства з обмеженою відповідальністю „Оксія” (65039, м. Одеса, вул. Середньофонтанська, 16; код ЄДРПОУ 31182221; п/р 26004001030358 в ТОВ КБ „Місто-Банк”, МФО 328760) на користь Відкритого акціонерного товариства „Акціонерний комерційний банк „Одеса-Банк” (65029, м. Одеса, вул. Князівська, буд. 32; код ЄДРПОУ 19361350; накопичув. рахунок № 32074100801 в Управлінні НБУ в Одеській області, код банку 328027) заборгованість в сумі 25177642/двадцять п’ять мільйонів сто сімдесят сім шістсот сорок дві/грн. 12 коп., витрати по держмиту в сумі 25500/двадцять п’ять тисяч п’ятсот/грн. 00 коп., витрати по сплаті послуг на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236/двісті тридцять шість/грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Наказ видати після набрання рішення законної сили.

Рішення підписано 23.12.2009 р.

Суддя