Рішення № 11358435, 22.12.2009, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" грудня 2009 р.Справа № 30/198-09-5151 За позовом: Санаторно-курортна асоціація здравниць і підприємств профспілок Республіки Молдова «Літорал»в особі ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Гриба Євгенія Григоровича

До відповідача: Сергіївська селищна рада м. Білгород-Дністровського Одеської області

Про визнання права власності та скасування свідоцтва про право власності

Суддя РОГА Н.В.

Представники:

Від позивача: Гриб Є.Г. згідно паспорту.

Від відповідача : Желєзко Ю.Ю.- довіреність № 15 від 12.01.2009р.

Суть спору: Позивач, Санаторно-курортна асоціація здравниць і підприємств профспілок Республіки Молдова «Літорал»в особі ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Гриба Євгенія Григоровича, звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Сергіївської селищної ради про скасування свідоцтва про право власності серії САА №893299 від 31.03.2004р. на нерухоме майно цілісний майновий комплекс пансіонату «Патрія», розташований за адресою: Одеська обл., м.Білгород-Дністровський, смт.Сергіївка, пансіонат «Патрія», вул.Лесі Українки, 2-а.

В ході розгляду справи позивач надав до суду заяву про збільшення позовних вимог, згідно якої вимагає визнати за Санаторно-курортною асоціацією здравниць і підприємств профспілок Республіки Молдова «Літорал» право власності на нерухоме майно- цілісний майновий комплекс пансіонату «Патрія», розташований за адресою: Одеська обл., м.Білгород-Дністровський, смт.Сергіївка, пансіонат «Патрія», вул.Лесі Українки, 2-а.

Відповідач проти позову заперечує з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

14 травня 2007р. господарським судом Одеської області прийнято постанову про визнання банкрутом Санаторно-курортною асоціацією здравниць і підприємств профспілок Республіки Молдова «Літорал» та відкрито ліквідаційну процедуру. Ухвалою суду від 08 серпня 2007р. ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Гриба Є.Г., якого зобовязано провести заходи щодо ліквідації банкрута відповідно до положень ст.52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

В ході проведення встановлених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»дій арбітражному керуючому стало відомо, що 31.03.2004р. виконавчим комітетом Сергіївської селищної ради видано Свідоцтво про право власності на нерухоме майно Серія САА №893299, згідно якого цілісний майновий комплекс пансіоната «Патрия», розташований за адресою: Одеська обл., м.Білгород-Дністровський , смт.Сергіївка, «Патрия»пансіонат , вул.Лесі Українки, 2-а, який складається з спального корпусу,1; адміністративного корпусу,2; складів,3; альтанки,4; насосної,5, альтанки,6; ємності, 7; належить на праві комунальної власності територіальній громаді смт.Сергіївка в особі Сергіївської селищної ради . Свідоцтво видано на підставі рішення виконкому Сергіївської селищної ради від 17.12.2003р. №392.

Рішенням господарського суду Одеської області від 29.05.2009р. у справі №23-3\2-08-188 за позовом Санаторно-курортної асоціації здравниць і підприємств профспілок Республіки Молдова «Літорал»в особі ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Гриба Євгенія Григоровича до виконкому Сергіївської селищної ради визнано незаконним та скасовано рішення виконавчого комітету Сергіївської селищної ради №392 від 17.12 2003р. „Про оформлення права власності на майно цілісний майновий комплекс пансіонату „Патрия”, розташований по вул..Л.Українки,2а в смт.Сергіївка. Зазначене рішення суду набрало законної сили. За таких підстав, позивач вважає, що у звязку із скасуванням рішення, на підставі якого було видано свідоцтво про право власності , скасованим має бути і само Свідоцтво.

Крім того, позивач зазначив, що відповідно до п.1.1. Статуту Санаторно-курортної асоціації здравниць і підприємств профспілок Республіки Молдова «Літорал” Асоціація створена на базі Обєднання санаторно-курортних установ профспілок Республіки Молдова на курорті Сергіївка постановою виконавчого комітету республіканської фірми санаторно-курортних установ профспілок Молдови „Синдбальнеосервис Молдова” пр.4 п.3 від 10.03.1994р.

Згідно додатку до Статуту до Переліку санаторно-курортних установ, установ відпочинку та підприємств, що входять до складу асоціації „Літорал” станом на 01 січня 1994р. входить, зокрема, санаторій „Патрия” з долею у статутному фонді 906935,6 тис. крб..

В обґрунтування позову позивач посилається на ст.ст.15,16 Цивільного кодексу України, абз.13 п.1 ст.25 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що даний спір не підвідомчий господарським судам України та має розглядатися в порядку адміністративного судочинства.

Крім того, відповідач зазначив, що на даний час спірне майно за позивачем не зареєстроване.

Розглянув матеріали справи суд доходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог за таких підстав:

Згідно ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до ст.. 16 цього ж кодексу, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а одним із способів захисту є визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до ст.20 Господарського кодексу України держава забезпечує захист прав і законних інтересів субєктів господарювання та споживачів. Права та законні інтереси зазначених субєктів захищаються в тому числі шляхом визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування , інших актів субєктів , що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси субєкта господарювання або споживачів.

Відповідно до ч. 2 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Згідно ст. 2 Закону України „Про судоустрій”, суд здійснює правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами прав і законних інтересів юридичних осіб. П.3 ст. 3 зазначеного закону встановлено, що судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи в порядку встановленому Конституцією України та законами. Відповідно до п. 1 ст. 6 Закону України „Про судоустрій”, усім субєктам правовідносин гарантується захист їх прав і законних інтересів незалежним та неупередженим судом. Відповідно до п. 3 ст. 6 зазначеного закону, ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2002р. по справі №1-2/2002 визначено, що частина 2 ст. 124 Конституції України передбачає право юридичною особи на захист судом своїх прав, встановлює юридичні гарантії їх реалізації, надаючи можливість кожному захищати права будь-якими не забороненими засобами. Кожна особа має право вільно обирати не заборонений законом засіб захисту прав, у тому числі судовий захист. Право на судовий захист своїх прав не може бути обмежене. Субєкти правовідносин у тому числі юридичні особи, у разі виникнення спору можуть звертатися до суду за його вирішенням. Юридичні особи мають право на звернення до суду для захисту своїх інтересів безпосередньо на підставі Конституції України. Держава має забезпечувати захист прав усіх субєктів права власності, в тому числі у судовому порядку. Право юридичної особи на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежено законом, іншими нормативно - правовими актами.

Приведені законодавчі норми надають суду підстави вважати, що зацікавлені особи мають право на встановлення у судовому порядку свого будь-якого права або захисту своїх інтересів.

Таким чином, позовні вимоги про скасування визнання права власності та скасування свідоцтва про право власності є формою безпосередньої реалізації субєктом господарювання даного законом права на захист своїх інтересів.

У вирішенні питання про те, чи є правовідносини господарськими, а спір -господарським, слід виходити з визначень, наведених у статті 3 Господарського кодексу України. Господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: а) участь у спорі суб'єкта господарювання; б) наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; в) відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції. Таким чином, господарські суди на загальних підставах вирішують усі спори між суб'єктами господарської діяльності, а також спори, пов'язані з: - утворенням суб'єктів господарювання, їх реорганізацією і ліквідацією, включаючи спори про визнання недійсними установчих документів, припинення діяльності юридичної особи та скасування її державної реєстрації, крім відповідних спорів за позовами суб'єктів владних повноважень; - приватизацією державного та комунального майна (крім спорів про приватизацію державного житлового фонду), в тому числі спори про визнання недійсними відповідних актів органів місцевого самоврядування та органів приватизації; - захистом права власності, в тому числі з визнанням цього права; - з використанням у господарському обороті об'єктів інтелектуальної власності, включаючи спори за позовами суб'єктів господарювання до органів державної влади про визнання недійсними актів про видачу документів, що посвідчують право інтелектуальної власності.

Поняття "справа адміністративної юрисдикції" визначено у статті 3 КАС України , і під такою справою розуміється переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією з сторін є суб'єкт, що здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Отже, справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, який виник між двома (кількома) конкретними суб'єктами стосовно їхніх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єктів, а ці суб'єкти відповідно зобов'язані виконувати вимоги та приписи такого владного суб'єкта.

Статтею 17 КАС України встановлено категорії спорів, на які поширюється компетенція адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ. З господарськими спорами можуть пересікатися категорії спорів, визначені в пунктах 1, 3, 4 частини першої зазначеної статті, а саме: а) спори суб'єкта господарювання із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності останнього; б) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, а також спори з приводу укладання та виконання адміністративних договорів; в) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

Поняття "суб'єкт владних повноважень" визначено статтею 3 КАС України, згідно з якою це - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відтак необхідною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення цим суб'єктом владних управлінських функцій, причому ці функції повинні здійснюватися відповідним суб'єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір. Якщо суб'єкт (у тому числі орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа) у спірних правовідносинах не здійснює зазначених владних управлінських функцій (щодо іншої особи, яка є учасником спору), то такий суб'єкт не перебуває "при здійсненні управлінських функцій" і не має встановлених нормами КАС України ознак суб'єкта владних повноважень і, отже, спір за участю останнього повинен вирішуватися господарським судом. Таким чином, від справ господарської юрисдикції за участю суб'єктів господарської діяльності і суб'єктів владних повноважень адміністративні справи відрізняються особливим змістом правовідносин між сторонами та предметом позовних вимог.

З огляду на викладене до компетенції господарських судів не відноситься розгляд справ у спорах: а) про оскарження рішень (нормативно-правових актів чи актів індивідуальної дії), ухвалених суб'єктом владних повноважень, яким останній зобов'язує суб'єкта господарювання вчинити певні дії, утриматись від вчинення певних дій або нести відповідальність, за умови, що оскаржуваний акт згідно із законодавством України є обов'язковим до виконання; б) про оскарження суб'єктом господарювання дій (бездіяльності) органу державної влади, органу місцевого самоврядування, іншого суб'єкта владних повноважень, їхньої посадової чи службової особи, що випливають з наданих їм владних управлінських функцій, якщо ці дії (бездіяльність) не пов'язані з відносинами, врегульованими господарським договором; в) між суб'єктами владних повноважень з приводу їхньої компетенції у сфері управління; г) з приводу укладання та виконання адміністративних договорів; д) за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

Інші справи за участю господарюючих суб'єктів та суб'єктів владних повноважень не мають ознак справ адміністративної юрисдикції і повинні розглядатися господарськими судами на загальних підставах. До таких справ належать усі справи у спорах про право, що виникають з відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства.

За таких обставин, даний спір є спором про право та має розглядатися в порядку господарського судочинства.

Зазначена позиція підтверджується, зокрема, Вищим господарським судом України у рекомендаціях президії Вищого господарського суду України від 27.06.2007р. №04-5\120 „Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам”, інформаційному листі Вищого господарського суду України від 21.01.2009р. №01-08\33 „Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права (за матеріалами справ, розглянутих Верховним Судом України)”.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до п.1.1. Статуту Санаторно-курортної асоціації здравниць і підприємств профспілок Республіки Молдова «Літорал” Асоціація створена на базі Обєднання санаторно-курортних установ профспілок Республіки Молдова на курорті Сергіївка постановою виконавчого комітету республіканської фірми санаторно-курортних установ профспілок Молдови „Синдбальнеосервис Молдова” пр.4 п.3 від 10.03.1994р.

Згідно додатку до Статуту до Переліку санаторно-курортних установ, установ відпочинку та підприємств, що входять до складу асоціації „Літорал” станом на 01 січня 1994р. входить, зокрема, санаторій „Патрия” з долею у статутному фонді 906935,6 тис. крб..

Відповідно до ст. 177 Цивільного кодексу України об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші, цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

Судовий захист права власності та майнових інтересів власників , здійснюється шляхом розгляду справ, зокрема про визнання права власності на майно та за іншими позовами, повязаними з охороною права власності . Згідно ч.1 ст.392 Цивільного кодексу України власник майна може предявити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою. Як вбачається з матеріалів справи,

За таких обставин, суд вважає за можливе задовольнити вимогу позивача щодо визнання за ним права власності на нерухоме майно- цілісний майновий комплекс пансіонату „Патрия”, що розташований за адресою: Одеська обл.., м.Білгород-Дністровський, смт.Сергіївка, пансіонат „Патрия” , вул..Лесі Українки, 2-а.

Що стосується вимоги позивача щодо скасування Свідоцтва про право власності серії САА №893299 від 31.03.2004р. на нерухоме майно цілісний майновий комплекс пансіонату «Патрія», розташований за адресою: Одеська обл., м.Білгород-Дністровський, смт.Сергіївка, пансіонат «Патрія», вул.Лесі Українки, 2-а, то з цього приводу слід зазначити, що само по собі Свідоцтво про право власності не може виступати предметом спору, оскільки не має статусу акту державного чи іншого органу , а видається на підставі та на виконання рішення уповноваженого на це органу . За таких обставин. у цій частині провадження у справі підлягає припиненню на підставі п.1 ст.80 ГПК України.

Судові витрати по сплаті держмита та витрат на забезпечення судового процесу покласти на відповідача згідно зі ст.ст.44,49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 , п.1 ст.80 ГПК України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву Санаторно-курортної асоціації здравниць і підприємств профспілок Республіки Молдова „Літорал” в особі ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Гриба Євгенія Григоровича задовольнити частково.

2. Визнати за Санаторно-курортної асоціації здравниць і підприємств профспілок Республіки Молдова „Літорал” (Одеська обл.., м.Білгород-Дністровський, смт.Сергіївка, вул..Гагаріна,2, код ЄДРПОУ 20920257) право власності на нерухоме майно - цілісний майновий комплекс пансіонату „Патрия” , що розташований за адресою: Одеська обл.., м.Білгород-Дністровський, смт.Сергіївка, пансіонат „Патрия” , вул..Лесі Українки, 2-а.

3. Стягнути з Сергіївської селищної ради м.Білгород-Дністровського Одеської області (Одеська обл.., м.Білгород-Дністровський, смт.Сергіївка, вул..Гагаріна, 3, код ЄДРПОУ 23215016, р\р 33213812800013 в УДК в Одеській обл.., МФО 828011) на користь Санаторно-курортної асоціації здравниць і підприємств профспілок Республіки Молдова „Літорал” (Одеська обл.., м.Білгород-Дністровський, смт.Сергіївка, вул..Гагаріна,2, код ЄДРПОУ 20920257) судові витрати по сплаті державного мита у сумі 4373 грн. 62 коп. та витрати на ІТЗ судового процесу у сумі 236 грн.

4.У частині вимоги щодо скасування свідоцтва про право власності провадження у справі припинити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення підписане 28 грудня 2009р.

Суддя