Рішення № 11358033, 14.09.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

14.09.10                                                                                           Справа№ 2/214

Господарський суд Львівської області у складі судді Бортник О.Ю. при секретарі судових засідань Цяпка О.І., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Сільськогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю (надалі –СТзОВ) “Прогрес-Плюс ”, с. Гаї Бродівського району,

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю (надалі –ТзОВ) “Мільйонер”, с. Суховоля Бродівського району,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Відкритого акціонерного товариства Комерційний банк (надалі –ВАТ КБ) «Надра», м. Київ.

про розірвання договору та стягнення 17468,3 грн. інфляційних і 3 % річних.

За участю представників:

від позивача: Карпій Р.М. - представник;

від відповідача: не з”явився,

від третьої особи Мочульський Л.Б. –представник.

Суть спору: СТзОВ Прогрес-Плюс”, с. Гаї, 10.07.2007 р. звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до ТзОВ “Мільйонер”, с. Суховоля, про розірвання договору купівлі-продажу, укладеного 24 грудня 2004 р., та про стягнення з відповідача на користь позивача 17468,3 грн. інфляційних та 3 % річних від суми простроченого платежу. Позовні вимоги мотивовані тим, зокрема, що згідно з п. 2.4. договору від 24.12.2004 р. відповідач мав оплатити повну вартість предмета договору (125886,5 грн.) до 01.10.2005 р. Відповідач умов договору не виконав. Заборгованість відповідача на день звернення позивача з позовом до суду становила 100886,5 грн. Вказане порушення умов договору, на думку позивача, є істотним. Відтак, договір купівлі-продажу від 24 грудня 2004 р. на підставі ст. 651 ЦК України може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін. Крім цього, позивач на підставі п. 2.4. договору, норм ст.ст. 611, 615, 625 ЦК України просить стягнути з відповідача 12242,2 грн. інфляційних та 5226,28 грн. трьох процентів річних за прострочення сплати, передбачених п. 2.4. договору платежів, до червня 2007 р.

          Відповідач у запереченнях на позовну заяву просить провадження у справ припинити на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, оскільки ним повністю оплачено позивачу вартість придбаного за договором майна.

Позивач подав суду 04.10.2007 р. заяву за № 143/286 про зменшення розміру позовних вимог, в якій просив розірвати договір купівлі-продажу від 24.12.2004 р. та стягнути з відповідача інфляційні втрати в сумі 9599,04 грн. та 3433,26 грн., оскільки позивач встановив, що відповідачем на день звернення з позовом було сплачено 72000 грн. вартості придбаного майна.

Справу передано на розгляд судді Бортник О.Ю. розпорядженням голови господарського суду Львівської області від 26.03.2008 р. у зв»язку із обранням судді Зварич О.В. суддею Львівського апеляційного господарського суду.

Розгляд справи відкладався та зупинявся з підстав, наведених у наявних в матеріалах справи ухвалах суду. У судових засіданнях за клопотаннями представників сторін оголошувались перерви.

Ухвалою суду від 18.08.2010 р. залучено до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ВАТ КБ «Надра».

У судовому засіданні 14.09.2010 р. представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, представник третьої особи проти задоволення позову в частині розірвання договору заперечив, посилаючись на те, що нерухоме майно, яке є предметом купівлі-продажу за договором від 24.12.2004 р. перебуває у іпотеці банку.

          Відповідач вимог ухвал суду не виконав, витребуваних доказів не подав, явки свого представника в засідання суду не забезпечив.

Заслухавши пояснення представників позивача та третьої особи, дослідивши наявні у справі докази, господарський суд Львівської області дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню. Роблячи такий висновок, господарський суд виходив з наступного.

Відповідно до норм ст.ст. 611, 651, 653 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору. Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Між СТзОВ «Прогрес»та відповідачем у справі 24 грудня 2004 року укладено Договір купівлі-продажу, який посвідчено 24.12.2004 р. приватним нотаріусом Бродівського районного нотаріального округу Львівської області, та зареєстровано в реєстрі за № 2225. Згідно з випискою з протоколу № 2 Зборів засновників відповідача СТзОВ «Прогрес»перейменовано 01.04.2005 р. у СТзОВ «Прогрес-плюс». Відповідно до умов вищезгаданого договору (п.п. 1.1., 2.3., 2.4.) позивач продав, а відповідач прийняв у власність комплекс будівель, а саме: адмінбудинок –А-1, загальною площею 104,4 м кв., адмінбудинок –Аґ-1, загальною площею 25,5 м кв., склад –Б, загальною площею 62,8 м кв., склад –В, загальною площею 53,3 м кв. (надалі –майно), що розташоване за адресою: Львівська область, Бродівський район, с. Суховоля по вул. Заводська, буд. 1. Сторони погодили, що продаж майна за домовленістю між ними здійснюється за 125886,5 грн., в тому числі ПДВ. Розрахунок між сторонами здійснюється з розстроченням платежу. Передоплата в розмірі 38200 грн. проведена відповідачем протягом квітня-жовтня 2004 р. Сума, що залишилася, розстрочується і сплачується упродовж 10 календарних місяців, а саме 25000 грн. відповідач зобов»язувався сплатити до 01 березня 2005 р.; суму, що залишилася, а саме 62686,5 грн. відповідач зобов»язувався сплатити пропорційними частками в період з 01 червня 2005 року по 01 жовтня 2005 року на поточний рахунок позивача. Факт проведення повного розрахунку та виконання договору мав бути засвідчений заявою позивача, справжність підпису, на якій мала бути засвідчена нотаріально. 24 грудня 2004 р. позивач передав відповідачу придбане за договором купівлі-продажу від 24.12.2004 р. майно, що підтверджується Актом приймання-передачі (том І, а.с. 7). Як вбачається з наявних у матеріалах справи платіжних доручень № 18 від 07 травня 2004 р., № 19 від 13 травня 2004 р., № 26 від 13 травня 2004 р., № 32 від 19 травня 2004 р., № 42 від 18 червня 2004 р., № 55 від 15 жовтня 2004 р., № 62 від 22 жовтня 2004 р., № 2 від 16 серпня 2005 р., квитанцій № 185 від 26.09.2005 р., № 186 від 27 вересня 2005 р., № 128 від 10.05.2006 р., № 187 від 23.06.2006 р., № 153 від 29.05.2006 р., № 174 від 12.06.2006 р., № 135 від 17.05.2006 р. (том І, а.с. 22-29), відповідач протягом 2005 р. - червня 2006 р. сплатив позивачу 72000 грн. за придбане майно, з порушенням строків оплати, встановлених п. 2.4. договору. Решта 53886,5 грн. вартості майна станом на червень 2007 р. відповідачем позивачу сплачено не була. В порядку ст. 188 ГК України позивач звернувся до відповідача з пропозицією розірвати договір купівлі-продажу комплексу будівель цегельного заводу в с. Суховоля. Розглянувши пропозицію про розірвання договору, відповідач листом за № 5 від 21 червня 2007 р. (том І, а.с. 41) просив позивача надати термін до 20 липня 2007 р. для повного погашення заборгованості по договору. Не погодившись з пропозицією відповідача, позивач 10.07.2007 р. звернувся до суду з позовом, у тому числі й про розірвання спірного договору. Суд вважає за доцільне зазначити, що недотримання стороною договору порядку розірвання договорів, передбаченого ст. 188 ГК України, при наявності встановлених законом матеріально-правових підстав для розірвання договору не може бути підставою для відмови в захисті судом порушеного цивільного права, оскільки інше суперечило б положенням частини 2 ст. 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, та частині 2 ст. 16 ЦК України, згідно з якою кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Отже, недотримання вимог частини 2 ст. 188 ГК України щодо обов”язку надсилання іншій стороні пропозицій про розірвання договору, у разі виникнення такої необхідності, не позбавляє позивача права звернутися за захистом порушеного права шляхом вчинення прямого позову до відповідача про розірвання оспорюваного договору. Такий висновок суду узгоджується з судовою практикою та відповідає висновкам Вищого господарського суду України, викладеним у постанові від 18 вересня 2008 р. у справі № 17/10пд.

На день звернення позивача з позовом до суду з вимогою про розірвання договору від 24.12.2004 р. відповідач в порушення умов договору не оплатив 42,81 % вартості майна, встановленої п. 2.3. договору. Прострочення відповідачем платежу відповідно до умов, встановлених п. 2.4. договору, мало місце, починаючи з 01 березня 2005 р. У матеріалах справи відсутні та відповідачем суду не подані докази, які б свідчили про сплату зазначеної заборгованості станом на день звернення позивача з пропозицією про розірвання договору та на день звернення позивача з позовом до суду. Як вбачається з висновку судової будівельно-технічної експертизи № 2432 від 20 січня 2010 р., вартість комплексу будівель цегельного заводу за адресою: вул. Заводська, 1, с. Суховоля, яка визначена експертом порівняльним підходом з округленням станом на день звернення позивача з позовом до суду (10.07.2007 р.) істотно зросла і становила 1049640 грн., з урахуванням ПДВ. Станом на дату проведення експертизи (15.01.2010 р.) вартість майна теж зросла і становила уже 1257480 грн., з урахуванням ПДВ. Докази здійснення відповідачем за час використання комплексу будівель поліпшень, придбаного за договором купівлі-продажу від 24.12.2004 р., майна, у матеріалах справи відсутні та відповідачем суду не подані. Як зазначено у висновку судової будівельно-технічної експертизи № 2432 від 20 січня 2010 р., не подані такі докази відповідачем й на вимогу експерта. Відтак, у суду відсутні підстави для висновку, що станом на 2007 рік вартість придбаного майна істотно зросла за рахунок здійснених відповідачем поліпшень цього майна. Враховуючи наведене, суд вважає, що несплата відповідачем у строки, встановлені п. 2.4. договору, повної вартості майна станом на день звернення позивачем з позовом до суду та на день вирішення справи судом є істотним порушенням ним умов договору купівлі-продажу від 24.12.2004 р. Внаслідок завданої цим порушенням шкоди позивач з огляду збільшення вартості майна значною мірою позбавлений того, на що він розраховував при укладенні згаданого договору. Встановлене судом істотне порушення відповідачем договору є підставою для розірвання договору купівлі-продажу від 24.12.2004 р., який зареєстрований в реєстрі за № 2225.

Суд не бере до уваги долучені відповідачем до матеріалів справи платіжні доручення № 1 від 29 березня 2004 р., № 6 від 07 квітня 2004 р., № 3 від 23 серпня 2007 р. (том І, а.с. 21, 22, 27) як докази оплати вартості придбаного майна. Платіжними дорученнями № 1 від 29 березня 2004 р. та № 6 від 07 квітня 2004 р. відповідач згідно з вказаним у них призначенням платежу сплачував орендну плату за договором оренди приміщення від 19 березня 2004 р.(том ІІ, а.с. 47). Залишок заборгованості за майно, придбане по договору купівлі-продажу перераховане відповідачем 23 серпня 2007 р., тобто уже після звернення позивача з позовом до суду. За таких обставин позивач обґрунтовано не зарахував, перераховані відповідачем грошові кошти в рахунок погашення боргу, та повернув відповідачу вказані кошти як помилково перераховані. Наведене підтверджується платіжним дорученням № 870 від 18 вересня 2007 р. (том І, а.с. 111) та Довідкою № 476 від 12 березня 2008 р. Базового відділення рівненської обласної дирекції «Райффайзен Банк Аваль»(том ІІ, а.с. 48). Зарахування цих коштів судом в рахунок сплати відповідачем вартості придбаного майна унеможливлюється через погодження сторонами у п. 2.4. договору умови про повну оплату вартості майна до 1 жовтня 2005 р.

Судом не беруться до уваги заперечення третьої особи проти розірвання договору, висловлені її представником у судовому засіданні 14.09.2010 р., оскільки згідно з нормами ст. 23 Закону України «Про іпотеку»у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки. Представник позивача про наявність іпотеки довідався у ході судового розгляду справи № 2/214 та зазначив у судовому засіданні, що позивач не має наміру порушувати вимоги Закону України «Про іпотеку».

Позовні вимоги в частині стягнення інфляційних та трьох процентів річних задоволенню не підлягають, оскільки згідно з ст. 625 ЦК України кредитор вправі вимагати від боржника сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. З позовної заяви СТзОВ «Прогрес-Плюс»вбачається, що позивач не вимагає сплати боргу. Навпаки, він втратив інтерес до виконання відповідачем станом на 10.07.2007 р. своїх грошових зобов»язань за договором з оплати придбаного майна і на цій підставі просить розірвати договір за рішення суду.

Судові витрати у справі на підставі ст. 49 ГПК України слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 75, 82, 84, 85, 116 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити частково.

          Розірвати Договір купівлі-продажу, укладений між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Прогрес», яке перейменовано на Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Прогрес-Плюс»(80650, с. Гаї Бродівського району Львівської області, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 30472034) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мільйонер»(80652, с. Суховоля Бродівського району Львівської області, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 32891313) у місті Броди Львівської області, 24.12.2004 р., зареєстрований в реєстрі за № 2225.

2. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мільйонер»(80652, с. Суховоля Бродівського району Львівської області, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 32891313) на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес-Плюс»(80650, с. Гаї Бродівського району Львівської області, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 30472034) 85 грн. державного мита та 59 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 ГПК України.

5. Рішення може бути оскаржене в апеляційному або касаційному порядку.

          6. Повне рішення складено 20.09.2010 р.

Суддя