Рішення № 11357897, 23.09.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.09.10                                                                                 Справа № 4/245

Розглянувши матеріали справи за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю Науково –виробничого комерційного підприємства «ТЕХНО-СИЗ», м. Макіївка Донецької області

до Державного підприємства «Донбасантрацит», м.Красний Луч Луганської області

про стягнення 36802 грн. 35 коп.,

Суддя: Батюк Г.М.

за участю секретаря судового засідання: Макаренка В.А.

у присутності представників сторін:

від позивача –Сегіда В.М., довіреність № 175 від 01.09.2010;

- Романенко В.І., генеральний директор , протокол № 4 від 22.05.2003;

від відповідача –Смиков С.О., довіреність № 1-1/802 від 19.04.2010.

У судовому засіданні 16.09.2010 по справі № 4/245, згідно ст. 77 ГПК України, була оголошена перерва до 23.09.2010.

Рішення господарського суду Луганської області виноситься 23.09.2010.

Суть справи: позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за виконані роботи в сумі 20861 грн. 28 коп. за договором на сервісне технічне обслуговування комплексу КАГИ № 112 від 12.07.2007, інфляційних нарахувань в сумі 9874 грн. 06 коп., 3 % річних в сумі 6067 грн. 01коп.

Представником позивача надано до суду зміни до позовної заяви, здані до суду 23.09.2010, в порядку ст. 22 ГПК України, якою зменшив розмір позовних вимог та просить суд стягнути з відповідача заборгованості за виконані роботи в сумі 20861 грн. 28 коп., інфляційних нарахувань в сумі 9874 грн. 06 коп., 3 % річних в сумі 2036 грн. 49 коп.

Представник позивача вимоги викладені в змінах до позовної заяви, зданих до суду 23.09.2010, у судовому засіданні підтримав.

Вказані зміни до позовної заяви, здані до суду 23.09.2010, оцінюється судом, як заява про зменшення розміру позовних вимог у розумінні ст.22 ГПК України та приймається судом повністю.

Таким чином, з врахуванням зменшення зі змінами до позовної заяви, зданих до суду 23.09.2010, позовними вимогами слід вважати: вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за виконані роботи в сумі 20861 грн. 28 коп., інфляційних нарахувань в сумі 9874 грн. 06 коп., 3 % річних в сумі 2036 грн. 49 коп.

Представник відповідача відзивом на позовну заяву від 24.08.2010 № 1-13877 та від 10.09.2010 № 1-13/893, зданого до суду 16.09.2010, розмір позовних вимог визнав частково, посилаючись на те, що відповідно до п. 2.3 договору конкретної дати розрахунку оплати за виконані роботи не встановлено, тому вимогою про виконання обов’язку у вигляді сплати за виконані роботи необхідно вважати направлення претензії № 180 від 30.10.2008, яка була отримана відповідачем вх.№435 від 10.11.2008, і саме з цього дня почався перебіг семиденного строку, передбачений ст. 530 ЦК України, тобто датою з якої почалось прострочення виконання обов’язку слід вважати 18.11.2008 року, та з інших підстав, викладених у відзивах.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення учасників судового процесу, всебічно і повно з’ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, суд –

в с т а н о в и в:

Заява про зміну позовних вимог, здану до суду 23.09.2010, підлягає до задоволення.

Позовними вимогами слід вважати: вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за виконані роботи в сумі 20861 грн. 28 коп., інфляційних нарахувань в сумі 9874 грн. 06 коп., 3 % річних в сумі 2036 грн. 49 коп. (з урахуванням заяви про зміну позовних вимог).

Новою ціною позову (з урахуванням заяв про зміну позовних вимог) слід вважати: вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за виконані роботи в сумі 20861 грн. 28 коп., інфляційних нарахувань в сумі 9874 грн. 06 коп., 3 % річних в сумі 2036 грн. 49 коп.

Між позивачем (далі - Виконавець) та відповідачем (далі - Замовником) укладено договір на сервісне технічне обслуговування комплексу КАГИ № 112 від 12.07.2007 (надалі - Договір), відповідно до якого Замовник доручає, а Виконавець зобов’язується виконати відповідно до умов цього договору роботи на сервісне технічне обслуговування комплексу КАГИ, який знаходиться в експлуатації на ВП «Шахта «Краснокутська»ДП «Донбасантрацит» (п.1.1 договору).

Згідно п. 2.3 договору, оплата виконаних робіт проводиться Замовником щомісячно на розрахунковий рахунок Виконавця за фактом виконання робіт.

Пунктом 2.4 договору, роботи вважаються виконаними при підписанні сторонами актів прийому-здачі виконаних робіт.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що позивач згідно умов договору виконав відповідачу роботи, що підтверджено актами здачі-приймання робіт до договору № 112 від 12.07.2007: акт № 1 від 31.07.2007,№2 від 31.08.2007, акт № 3 від 30.09.2007, акт № 4 від 31.10.2007,акт № 5 від 30.11.2007, акт № 6 від 31.12.2007, акт № 7 від 31.01.2008, акт № 8 від 29.02.2008, акт № 9 від 31.03.2008, але відповідач умови договору не виконав, оплату за виконані роботи не провів, тому заборгованість відповідача перед позивачем за виконані роботи складає 20861 грн. 28 коп..

Відповідно до п.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов‘язання, на вимогу кредитора зобов‘язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків, які відповідно склали 3% річних в сумі 2036 грн. 49 коп. за період з серпня 2007 року по липень 2010 року, інфляційні нарахування в сумі 9874 грн. 06 коп. за період з серпня 2007 року по липень 2010 року (з урахуванням заяви про зміну позовних вимог).

Відповідач в порушення умов Договору оплату за виконані роботи у повному обсязі не здійснив.

Позивачем на адресу відповідача направлені претензії від 30.10.2008 № 180 на суму 20861 грн. 28 коп. та від 26.10.2010 № 050 на суму 35392 грн. 55 коп., відповідач претензію від 30.10.2008 № 180 на суму 20861 грн. 28 коп. визнав, але оплату за виконані роботи не провів.

Позивачем 18.08.2010 року подано позов до суду, яким просить суд стягнути з відповідача заборгованості за виконані роботи в сумі 20861 грн. 28 коп., інфляційних нарахувань в сумі 9874 грн. 06 коп., 3 % річних в сумі 2036 грн. 49 коп. (з урахуванням заяви про зміну позовних вимог).Позов обґрунтовано умовами Договору та положеннями ст.ст.525,526, 625 ЦК України .

Відповідач проти позовних вимог заперечує частково, з підстав, викладених у відзивах.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи позивача та надані ним докази суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог частково виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За приписами статті 173 Господарського кодексу України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку, а саме: виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо.

Відповідно до приписів статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог —відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 цього ж кодексу передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 610 Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Приписами статті 530 згаданого кодексу, зокрема, встановлено, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до пункту 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлений факт порушення відповідачем зобов’язання по сплаті за виконані роботи, згідно договору на сервісне технічне обслуговування комплексу КАГИ № 112 від 12.07.2007, на суму 20861 грн. 28 коп.

Як свідчать матеріали справи, позивач, відповідно до умов договору на сервісне технічне обслуговування комплексу КАГИ № 112 від 12.07.2007, виконав роботи відповідачу, що підтверджено актами здачі-приймання робіт до договору № 112 від 12.07.2007 за період липень 2007 року по березень 2008 року на загальну суму 20861 грн. 28 коп., які підписані сторонами у справі без доповнень та зауважень та скріплений печатками їх підприємств, але відповідач умови договору не виконав, оплату за виконані роботи не провів, тому заборгованість відповідача перед позивачем за виконані роботи за спірним договором складає 20861 грн. 28 коп.

Сума заборгованості за виконані роботи в розмірі 20861 грн. 28 коп., нарахована позивачем обґрунтовано, підтверджена матеріалами справи, визнана відповідачем та підлягає стягненню з відповідача у повному обсязі.

Як було встановлено при розгляді справи, станом на день її слухання заборгованість відповідача не змінилась. Розмір суми боргу відповідачем не оспорюється.

Щодо позовних вимог про стягнення інфляційних нарахувань в сумі 9874 грн. 06 коп., 3 % річних в сумі 2036 грн. 49 коп. (з урахуванням заяви про зміну позовних вимог) слід зазначити наступне.

Згідно п. 2.3 договору, оплата виконаних робіт проводиться Замовником щомісячно на розрахунковий рахунок Виконавця по факту виконання робіт.

Пунктом 2.4 договору, роботи вважаються виконаними при підписанні сторонами актів прийому-здачі виконаних робіт.

Приписами статті 530 згаданого кодексу, зокрема, встановлено, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивачем на адресу відповідача направлені претензії від 30.10.2008 № 180 на суму 20861 грн. 28 коп. та від 26.10.2010 № 050 на суму 35392 грн. 55 коп., відповідач претензію від 30.10.2008 № 180 на суму 20861 грн. 28 коп. визнав, але оплату за виконані роботи не провів.

Як вбачається з матеріалів справи, вимогою про виконання зобов’язання про сплату за виконані роботи можна вважати направлення відповідачу претензію № 180 від 30.10.2008, яка була отримана відповідачем вх.№435 від 10.11.2008 ( згідно напису у правому нижньому куті), саме з цього дня слід вважати початок перебігу семиденного строку, передбаченого ч.2 ст. 530 ЦК України, тобто датою з якої почалось прострочення виконання зобов’язання необхідно вважати 18.11.2008 року.

На підставі викладеного, суд вважає, що прострочення виконання зобов’язання по сплаті за виконані роботи починає перебіг з 18.11.2008, тому саме з цієї дати необхідно проводити нарахування інфляційних нарахувань та 3% річних.

Тому, інфляційні нарахування в сумі 3963 грн. 64 коп. за період з грудня 2008 року по липень 2010 року, 3 % річних в сумі 1063 грн. 07 коп. за період 18.11.2008 по 01.08.2010, нараховані позивачем обґрунтовано, відповідно до вимог ст. 625 ЦК України, підтверджені матеріалами справи і підлягають стягненню з відповідача.

У стягненні решти інфляційних нарахувань та 3% річних слід відмовити.

З огляду на вищенаведене, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за виконані роботи в сумі 20861 грн. 28 коп. за договором на сервісне технічне обслуговування комплексу КАГИ № 112 від 12.07.2007, інфляційних нарахувань в сумі 3963 грн. 64 коп., 3 % річних в сумі 1063 грн. 07 коп. такими, що підлягають задоволенню повністю, оскільки вони підтверджені матеріалами справи, та підлягає стягненню з відповідача.

Також, слід звернути увагу позивача на те, що діючим законодавством не передбачено повернення державного мита у разі зміни або зменшення розміру позовних вимог позивачем .

Відповідно до ст. ст.44,49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 525,526,530,625 ЦК України, ст.ст.173, 193 ГК України, ст.ст. 22,33,34,44,49, 77, 82,84, 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства «Донбасантрацит», м.Красний Луч Луганської області, вул. Косіора,10, код ЄДРПОУ 32446546 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Науково –виробничого комерційного підприємства «ТЕХНО-СИЗ», м. Макіївка Донецької області, вул. Лихачева,60, код ЄДРПОУ 32087543, заборгованість за виконані роботи в сумі 20861 грн. 28 коп., інфляційні нарахування в сумі 3963 грн. 64 коп., 3 % річних в сумі 1063 грн. 07 коп., державне мито у сумі 258 грн. 88 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 186 грн. 42 коп., наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Повне рішення складено –28.09.2010.

Суддя                                                                                 Г.М. Батюк

Пом. судді Ю.А.Зайцева