Ухвала суду № 113573661, 14.09.2023, Харківський районний суд Харківської області

Справа № 635/4387/18

Провадження №1-кп/635/282/2023

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2023 року сел. Покотилівка Харківського району Харківської області

Харківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

за участі прокурора - ОСОБА_2 ,

обвинуваченого - ОСОБА_3 ,

захисника обвинуваченого ОСОБА_3 - ОСОБА_4 ,

секретар судового засідання - ОСОБА_5 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 15 ч.1 ст. 115, ч.2 ст.185 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Харківського районного суду Харківської області знаходиться зазначене кримінальне провадження.

Прокурором у підготовчому судовому засіданні заявлено клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_3 строком на 60 днів без визначення розміру застави відповідно до вимог ч.4 ст.183 КПК України, посилаючись на наявність ризиків, передбачених п.п.1,3,5 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме: можливість переховування від суду, незаконного впливу на потерпілого та свідків у цьому кримінальному провадженні, та вчинення нових кримінальних правопорушень. Зауважив, що на даний час вказані ризики не зменшились та продовжують існувати, що виправдовує тримання обвинуваченого під вартою.

В обґрунтування клопотання прокурор посилається на те, що обвинуваченому інкримінується вчинення умисного особливо тяжкого злочину проти життя та здоров`я особи, передбаченого ч.3 ст. 15 ч.1 ст. 115 КК України, за який законом передбачено покарання у виді від 7 до 15 років позбавлення волі, а тому усвідомлюючи тяжкість та реальність покарання ОСОБА_3 з метою уникнення відповідальності може переховуватись від суду. Зважаючи на те, що обвинуваченому відкриті показання потерпілих та свідків, насамперед протоколи допиту із зазначення їх місця проживання, а на даній стадії процесу свідки сторони обвинувачення та потерпілі ще не допитані, є достатні підстави вважати, що перебуваючи на свободі, він може здійснювати незаконний вплив на них, що свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України. Крім того, враховуючи, що обвинувачений офіційно не працює, офіційних джерел доходу не має, раніше неоднарозо судимий є всі підстави вважати, що в разі перебування на свободі, останній може скоїти інше правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення у якому обвинувачується. Зазначені обставини унеможливлюють запобігання зазначеним ризикам, шляхом обрання більш м`якого запобіжного заходу та виправдовують тримання обвинуваченого під вартою.

Обвинувачений ОСОБА_3 у судовому засіданні заперечував проти продовження строку тримання під вартою, вважав клопотання прокурора необґрунтованим, заявлені ризики безпідставними і не підтвердженими жодними доказами.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_4 підтримав позицію обвинуваченого, вказав на те, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, з часом зменшуються, вплив на свідків жодним чином не підтверджується, докази вчинення ОСОБА_3 кримінального правопорушення сумнівні, а він тривалий час перебуває під вартою. У зв`язку з чим просив змінити обвинуваченному запобіжний захід з тримання під вартою на більш м`який у вигляді домашнього арешту.

Вислухавши думку учасників кримінального провадження, суд приходить до наступного.

Ухвалою слідчого судді Харківського районного суду Харківської області від 12.02.2018 року відносно ОСОБА_3 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, який в подальшому був неодноразово продовжений, останній раз до 24 вересня 2023 року включно

Відповідно до ч. 1 ст. 197 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

Строк тримання під вартою обвинуваченого закінчується 24 вересня 2023 року.

Згідно вимог ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до ч.3 ст.315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.

Відповідно до ст.331 КПК України до спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Під час обрання та продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_3 судом встановлено в тому числі наявність ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, на які посилається прокурор в обґрунтування клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а саме ризику можливості обвинуваченого переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілого та свідків у цьому кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Відповідно до сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів суспільства. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства ( «Летельє проти Франції»).

Ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»), а наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин («Сельчук проти Туреччини», «Мацнеттер проти Австрії»).

Поряд з цим, у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Вирішуючи питання про продовження строку обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує дані про особу обвинуваченого, який раніше судимий, ніде не працює, не має офіційних джерел заробітну, обвинувачується у вчиненні злочину проти життя та здоров`я особи, що свідчить про підвищену суспільну небезпеку, а також відсутніть відомостей, які б вказували на наявність міцних соціальних зв`язків з державою, які б могли бути беззаперечним стримуючим фактором.

Крім того, ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушення, передбачень за ч.3 ст. 15 ч.1 ст. 115, ч.2 ст.185 КК України, які відповідно до ст. 12 КК України відносяться до нетяжких та особливо тяжких злочинів, за найтяжчий з яких законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 15 років.

Отже, усвідомлюючи ризик бути засудженим до тривалого терміну ув`язнення, обвинувачений перебуваючи на свободі може переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків з метою зміни ними показань на його користь, вчинити інші кримінальні правопорушення.

Зважаючи на тяжкість злочину, який інкримінується ОСОБА_3 , суспільну небезпечність та покарання, яке загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим, дані про особу обвинуваченого, суд вважає, що ризики, передбачені п.п. 1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, які стали підставою для обрання та продовження строку запобіжного заходу, доведені прокурором, не зникли та продовжують існувати, та виправдовують тримання особи під вартою. Враховуючи викладене, а також з урахуванням того, що розгляд кримінального провадження знаходиться на стадії підготовчого судового засідання, потерпілий та свідки по даному кримінальному провадженню ще не допитані, суд приходить до висновку про неможливість запобігання встановленим ризикам шляхом застосування до обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.

За таких обставин, суд не може погодитись з доводами сторони захисту щодо відсутності або втрати актуальності ризиків, які існували на час обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки ризик це подія, яка імовірно може настати за наявності певних підстав.

Об`єктивність існування зазначених підстав щодо ризиків вбачається з вищенаведених відомостей, а тому суд не може погодитись з доводами сторони захисту щодо дієвості інших запобіжних заходів ніж тримання під вартою.

В засіданні не здобуто відомостей, які б безумовно свідчили про неможливість тримання обвинуваченого під вартою, а також не отримано відомостей щодо інших обставин, які б переважали ризики, передбачені ст. 177 КПК України.

У відповідності до ч.4 ст.183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування та щодо злочину, який спричинив загибель людини.

Доводи захисника щодо сумнівності доказів вчинення злочину судом не приймаються, оскільки вказана обставина підлягає перевірці та оцінці судом в залежності від досліджених в судовому засідання доказів.

Крім того, на підтвердження доводів обвинуваченого та його захисника щодо поганого стану здоров`я ОСОБА_3 та неможливості утримання останнього під вартою в установі попереднього ув`язнення суду не надано жодних підтверджуючих медичних документів, відомості щодо самостійного його звернення до адміністрації ДУ «Харківській слідчий ізолятор» з приводу надання йому медичної допомоги суду також не надано.

Враховуючи викладене, суд задовольняє клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу обвинуваченогоу виді тримання під вартою, оскільки більш м`які запобіжні заходи не забезпечать запобіганню існуючим ризикам та забезпечення виконання обвинуваченим його процесуальних обов`язків.

Разом з цим, у підготовчому судовому засіданні учасники судового провадження вважали за можливе призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту.

Обвинувальний акт підсудний Харківському районному суду Харківської області, складені у відповідності до вимог ст.ст. 291, 292 КПК України.

Підстав для прийняття рішень, передбачених п.п.1-4 ч.3 ст.314 КПК України, судом не встановлено.

Заслухавши думку учасників судового провадження, суд вважає можливим призначити судовий розгляд кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 15 ч.1 ст. 115, ч.2 ст.185 КК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177-178, 183, 197, 199, 315, 537, 392 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Призначити судовий розгляд кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 15 ч.1 ст. 115, ч.2 ст.185 КК України у відкритому судовому засіданні на 21 вересня 2023 року на 12 годину 45 хвилин.

Клопотання прокурора Харківської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_2 ,. про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_3 - задовольнити.

Строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 15 ч.1 ст. 115, ч.2 ст.185 КК України, продовжити на шістдесят днів, тобто до 12 листопада 2023 року включно.

Встановити строк дії ухвали до 12 листопада 2023 року включно.

Ухвала протягом п`яти днів з дня її оголошення може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду, а обвинуваченим - в той же строк, з моменту вручення йому копії ухвали суду.

Повний текст ухвали складено 18 вересня 2023 року

Суддя ОСОБА_1