Рішення № 11357325, 14.07.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" липня 2010 р.Справа № 19/48-10-1342 Господарський суд Одеської області у складі:

головуючого – судді Петренко Н.Д.

при секретарі Гавриловій А.А.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу №19/48-10-1342

за позовом: приватного підприємства „Промводсервіс”, м. Одеса

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю „Ростдорстрой”, м. Одеса

про стягнення 366433,28 грн. та визнання недійсними застережень в договорі підряду

За участю представників сторін:

від позивача: Умеренков П.Є., довіреність у матеріалах справи, Лащук В.П. - директор

від відповідача: Шумахер А.Є., довіреність у матеріалах справи

СУТЬ СПОРУ: приватне підпрємство „Промводсервіс” (ПП „Промводсервіс”, субпідрядник) звернулось до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю „Ростдорстрой” (ТОВ „Ростдорстрой”, підрядник) заборгованості за договором субпідряду № 26/6-СБ від 26 червня 2008 року у сумі 713621,80 грн. про реконструкцію вул. Балківської на ділянці від вул. Мельницької до автовокзалу (вул. Розумовська) в м. Одесі, з яких 664714,80 грн. основного боргу, 48906,60 грн. пені.

          Відповідач у справі частково визнав заявлені вимоги у сумі 321162,95 грн., вказуючи, що субпідряднику на підставі п. 1.1. укладеного між сторонами договору були надані підрядником матеріали на суму 333581,13 грн.. Проти позову заперечував з огляду на положення п. 3.2., 3.4. договору підряду № 26/6-СБ від 26 червня 2008 року щодо здійснення оплати за умови отримання грошових коштів від замовника робіт –Управління дорожнього господарства Одеської міської ради (т.1, а.с.59-60, а.с. 102-103, а.с. 139-140, т.2, а.с. 6-8, 13-15).

          У відповіді на запит суду в порядку ст. 38 ГПК України Управління дорожнього господарства Одеської міської ради повідомило про відсутність оплати у сумі 664714,80 грн. щодо реконструкції вул. Балківської на ділянці від вул. Мельницької до автовокзалу (вул. Розумовська) в м. Одесі (т.1, а.с. 74-88).

          Під час розгляду справи позовні вимоги неодноразово уточнювалися: 12 травня 2010 року позивач уточнив заявлені вимоги і просив стягнути з відповідача 321162,95 грн. основного боргу та 32829,01 грн. пені, повернути надмірно сплачене державне мито у сумі 3596,00 грн. (т.1, а.с. 99-100). 19 травня 2010 року позивач, підтримуючи раніше заявлені уточнені вимоги про стягнення, просив визнати недійсними застереження в договорі підряду № 26/6-СБ від 26 червня 2008 року, що міститься у п.п. 3.2., 3.4. про здійснення підрядником оплати виконаних субпідрядником робіт при умові отримання грошових коштів від замовника, з моменту її виникнення (т.1, а.с. 141-142 ). 31 травня 2010 року позивач доповнив уточнені вимоги вимогою про відшкодування збитків у сумі 12441,32 грн., з яких 3211,63 грн. інфляційних втрат та 6229,69 грн. трьох процентів річних, відшкодування витрат на юридичні послуги у сумі 3000,00 грн. (т.2, а.с. 2-3).

          За взаємною згодою сторін строк розгляду справи подовжувався ухвалою суду (т.1, а.с. 146).

          В судовому засіданні 14 липня 2010 року представник позивача підтримав останні уточнені позовні вимоги і відмовився від клопотання про повернення надлишково сплаченого державного мита.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

          26 червня 2008 року між ТОВ „Ростдорстрой” (підрядник) та ПП „Промводсервіс” (субпідрядник) був укладений договір підряду № 26/6-СБ, згідно умов якого субпідрядник зобов’язався на власний ризик, власними або залученими силами та засобами, із своїх матеріалів і/або матеріалів підрядника виконати роботи по перекладенню теплотраси на перехрестях по вулиці Балківській напроти будинку № 119, а також біля вулиці Виноградної під час реконструкції вулиці Балківської (від вул. Мельницької до автовокзалу на вул. Разумовської) у м. Одесі у відповідності з проектно-кошторисною документацією, а підрядник зобов’язався прийняти та оплатити виконані роботи (пункт 1.1.).

          Сторони обумовили строк виконання робіт з 26 червня по 27 серпня 2008 року з правом субпідрядника достроково виконати свої зобов’язання (п. 2.1.-2.3.).

          Сума договору та порядок розрахунків сторони погодили у розділі 3 договору. Зокрема у пункті 3.2. визначили, що оплата здійснюється підрядником субпідряднику на його поточний рахунок у національній валюті України поетапно, за фактично виконаний обсяг робіт субпідрядником, на підставі актів виконаних підрядних робіт за формою КБ-2б, довідки про виконані підрядні роботи за формою КБ-3, за умови отримання підрядником оплати від замовника. Остаточний розрахунок за даним договором здійснюється підрядником після підписання акта приймання-передачі виконаних робіт протягом п’яти днів за умови отримання підрядником оплати від замовника (пункт 3.4.).

          У відповідності з умовами договору підрядник вправі у будь-який час здійснювати контроль та технічний нагляд за ходом та якістю робіт, що виконуються субпідрядником, дотриманням строків їх виконання, якістю матеріалів (пункт 4.4.1.), вимагати безкоштовного виправлення недоліків виконаних робіт тощо (п. 4.4.2.), а субпідрядник зобов’язався забезпечити виконання робіт, гарантувати їх належну якість, дотримуватися заходів пожежної безпеки, охорони праці тощо (п.п. 4.1.1.-4.1.8.).

Пунктом 4.2.1. сторони визначити право субпідрядника отримати оплату за виконані обсяги робіт в сумі та строки, передбачені умовами договору, який кореспондується з пунктами 4.3.3., 4.3.4. вказаного договору щодо обов’язку підрядника прийняти результати робіт субпідрядника в порядку, передбаченому діючим законодавством та оплатити вартість робіт згідно положень укладеного договору.

Умовами договору сторони також погодили порядок здачі та приймання робіт, гарантійні строки, взаємну відповідальність та форс-мажорні обставини, матеріали та інструменти, необхідні для виконання підрядник робіт, порядок вирішення спорів тощо.

Зокрема, п. 7.1. договору передбачено, що за порушення термінів перерахування платежів за виконані роботи підрядник сплачує субпідрядникові пеню за кожен день у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за виконані роботи.

Строк дії договору відповідно п. 10.1. сторони визначили з моменту його підписання до повного виконання сторонами своїх зобов’язань, у т.ч. взаєморозрахунків.

ПП „Промводсервіс” свої зобов’язання по договору виконало, про що у т.ч. були складені акти приймання виконаних підрядник робіт (форма № КБ-2в) за вересень 2008 року на загальну суми 358273,20 грн. та 306441,60 грн. та відповідні довідки про вартість виконаних підрядних робіт (форма № КБ-3) всього на суму 664714,80 грн.

З посиланням на п. 5.3. щодо обов’язку підрядника прийняти виконані субпідрядником роботи не пізніше 5-ти календарних днів від дня отримання від субпідрядника актів виконаних робіт, субпідрядник направив підряднику претензію № 16 від 14 вересня 2009 року про оплату 6645714,80 грн. основного боргу та 147138,71 грн. пені.

У відповіді № 227 від 24 вересня 2009 року на заявлену претензію ТОВ „Ростдорстрой” послався на відсутність у підрядника вказаних у претензії форм на заявлену до стягнення суму основного боргу, витребував первинні облікові документи, також вказав на надання субпідряднику матеріалів на загальну суму 333581,13 грн. згідно видаткових накладних № 10 від 4 червня 2008 року, № 17 від 31 липня 2008 року, що обумовлює виконання зобов’язань

підрядником лише на суму 331133,67 грн., яка може бути оплачена після отримання грошових коштів від замовника реконструкції дороги згідно п. 3.3., 3.3. договору.

На виконання умов договору та вимог відповіді на претензію субпідрядником були направлені підряднику довідки про вартість виконаних робіт (за формою № КБ-3) та акти приймання виконаних підрядних робіт (форма № КБ-2в), що підтверджується листом ПП „Промводсервіс” № 17 від 1 жовтня 2009 року та квитанцією про кур’єрську доставку.

У матеріалах справи міститься численне листування сторін щодо погодження вартості виконаних робіт з підтверджуючими документами.

Замовником будівництва Управлінням дорожнього господарства Одеської міської ради виконана ПП „Промводсервіс” ділянка роботи щодо реконструкції вул. Балківської на ділянці від вул. Мельницької до автовокзалу (вул. Розумовська) в м. Одесі була прийнята у грудні 2009 року, що підтверджується копіями актів приймання виконаних підрядних робіт № 7 та 8 від від 22 грудня 2009 року.

З урахуванням всіх обставин виконання укладеного субпідрядного договору ТОВ „Ростдорстрой” не заперечувало щодо наявності заборгованості перед ПП „Промводсервіс” у сумі 321162,95 грн. Вказана сума облікована з урахуванням наданих субпідряднику матеріалів для виконання субпідрядних робіт та положень п. 3.6. договору, яким сторони погодили обов’язок субпідрядника повертати підряднику підрядний відсоток у розмірі 1,5% від суми виконаних робіт, що за розрахунками відповідача становить 9970,12 грн. Основна сума боргу так визначена відповідачем: 664714,80 грн. (сума виконаних підрядних робіт)-9970,72 (1,5 підрядний %)-622104,98 грн. (надані підрядником матеріли)+288523,85 грн.=321162,95 грн.

З’ясоване стало підставою для уточнення заявленого до господарського суду позову ПП „Промводсервіс” до ТОВ „Ростдорстрой”. Остаточні позовні вимоги визначені у наданих до суду уточненнях позивача від 31 травня 2010 року. Позивач просив визнати недійсними умови договору підряду № 26/6-СБ від 26 червня 2008 року, що містяться в п. 3.2., 3.4. про оплату послуг субпідрядника при умові отримання грошових коштів від замовника як такі, що суперечать вимогам Закону, з моменту їх виникнення, стягнути відповідача 353991,96 грн. заборгованості, з яких 321162,95 грн. основного боргу, 32829,01 грн. пені (розрахованої з 8 жовтня 2009 року по 7 квітня 2010 року за 182 дні прострочення) та 12441,32 грн. збитків, з яких 3211,63 грн. інфляційних втрат, 6229,69 грн. трьох відсотків річних, 3000,00 грн. витрат на юридичні послуги а також судові витрати. В обґрунтування заявленого посилався на положення ст.ст. 525, 526, 530, 599, 610-612, 624, 625, 837, 838, 854, 875, 886 ЦК України, ст.ст. 193, 198, 207, 216, 217, 218, 222, 224, 225, 229, 230, 232, 343 ГК України.

Відповідач у справі не заперечував наявності основного боргу у сумі 321162,95 грн., однак посилаючись на положення п. 3.2., 3.4. зазначеного в позові договору, ст.ст. 203, 215, 526, 538, 612, 617, 639 ЦК України, ст. 193 ГК України просив у задоволені позову відмовити.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення уточнених позовних вимог з огляду на наступне:

- відповідно до положень ст. 193 ГК України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів. договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі статтею 180 ГК України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визначені такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов’язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до вимог ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3 та 6 ст. 203 ЦК України.

Положеннями ч.1 ст. 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

За правилами ст. 2 ГК України, положення якої кореспондується з змістом ст. 2 ЦК України, учасниками відносин у сфері господарювання є суб’єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією.

Відповідно до ст. 837 ЦК України, за договором підряду, одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Зі змісту ст. 854 ЦК України вбачається, що замовник зобов’язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк, або за згодою замовника –достроково.

Будь-якій роботі виконаній підрядником за завданням замовника відповідає зустрічне грошове зобов’язання з його боку щодо оплати підрядних робіт.

Положеннями ст. 530 ЦК України визначено, що строк виконання зобов’язань встановлюється або визначається шляхом зазначення точної календарної дати або проміжком часу (від/до), протягом якого необхідно провести виконання, або шляхом вказівки на настання у майбутньому події, яка неминуче має настати.

Визначення у пунктах 3.2., 3.4. договору № 26/6-СБ від 26 червня 2008 року, укладеного позивачем та відповідачем у справі, строків оплати підрядних робіт та безпосереднього здійснення платежів, на виконання договірних зобов’язань, відкладальними застереженнями, тобто можливістю розрахунків за виконані роботи на підставі акту приймання виконаних підрядних робіт –форми №КБ-2а і довідки про вартість виконаних підрядних робіт –форми КБ-3 - за умови надходження коштів від замовника, не відповідає положенням чинного законодавства України, у зв’язку з чим уточнені позовні вимоги в цій частині у справі підлягають задоволенню з слідуючих підстав:

- положення частини 2 пункту 1 статті 530 ЦК України щодо визначення терміну виконання зобов’язання боржником є імперативними і передбачають не будь-яку подію, визначену сторонами угоди, а саме таку, яка має настати як неминуча, тобто така якої не можна уникнути, обійти, обминути, яка обов’язково без ніякого сумніву має настати, відбутися, яка обов’язково випливає з певних причин та/або умов,

- буквальне тлумачення пунктів 3.2 договору, вказаному в позові взагалі виключає перспективу оплати підрядних робіт, оскільки передбачає можливість розрахунків за виконані роботи тільки „при умові отримання підрядником оплати від замовника”.

Укладання договору підряду, є підставою виникнення господарсько-виробничих відносин між сторонами у справі, а наявність зобов’язань за угодами передбачає усвідомлення суб’єктами господарювання можливих наслідків виконання/невиконання ними відповідних домовленостей (договорів).

Зазначені у пунктах 3.2., 3.4. застереження між сторонами у справі термін „при умові отримання грошових коштів від замовника” за бажанням управленої сторони може бути використано для відмови у оплаті підрядних робіт за формальних підстав;

Викладені у пунктах 3.2., 3.4. укладеного між сторонами договору від 26 червня 2008 року застереження щодо строку та умов розрахунків відповідача з позивачем сприяє відтермінуванню строку оплати підрядних робіт на невизначений період та по суті нівелює обов’язок підрядника щодо виконання договірних зобов’язань, що порушує майнові інтереси позивача, обмежує його право на отримання плати на умовах, визначених угодами сторін.

Означені застереження прямо суперечать положенням п. 7 ст. 193 ГК України, згідно положень якої не допускаються одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Положеннями ст. 207 ГК України встановлено, що господарське зобов’язання, що не відповідає вимогам закону може бути на вимогу однієї із сторін визнано судом недійсним повністю або в частині. Недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов’язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов’язння порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб. Виконання господарського зобов’язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішення суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення.

З огляду на викладене уточнені позовні вимоги частині визнання недійсними застережень щодо проведення розрахунків за виконані роботи за умови „отримання підрядником оплати від замовника” підлягають задоволенню з моменту їх виникнення.

Враховуючи викладене, підлягають задоволенню уточнені позовні вимоги щодо стягнення погодженої суми основного боргу у розмірі 321162,95 грн.

Пунктом 7.1. укладеного між сторонами договору встановлено, що у разі порушення з вини підрядника передбачених даним договором строків перерахування платежів за виконані роботи, вказані в розділі 3 даного договору, підрядник сплачує субпідряднику пеню за кожний день у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за виконані роботи.

Задоволення позовних вимог про визнання недійсним застережень щодо порядку оплати обумовлює задоволення вимог щодо стягнення пені за 182 дні прострочення у сумі 32829,01 грн.

          Статтею 625 Цивільного Кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

          Позивачем заявлені до стягнення інфляційні втрати у сумі 3211,63 грн. за період з жовтня 2009 по квітень 2010 року та три проценти річних у розмірі 6229,69 грн. за 236 днів прострочення.

Суд перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат дійшов до висновку про математичну помилковість нарахованої суми інфляційних втрат у розмірі 3211,63 грн. на суму заборгованості 321162,95 грн. за період з жовтня 2009 по квітень 2010 року, а саме відповідно до розрахунку суду зазначена сума інфляційних втрат за вказаний період повинна становити 23795,83 грн., що більше заявлених вимог на 20584,20 грн.

Однак, суд не може виходити за межі позовних вимог без відповідного клопотання заінтересованої сторони, що прямо передбачено п.2) ч. 1 ст. 83 ГПК України, а тому заявлені до стягення інфляційні втрати у сумі 3211,63 грн. та три проценти річних у розмірі 6229,69 грн. підлягають задоволенню у заявленому до стягнення розмірі.

          Інформаційним листом Вищого господарського суду України від 21 січня 2009 року № 01-08/34 „Про внесення змін до пункту 29 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 18 березня 2008 року № 01-8/164 „Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році” повідомлено, що „якщо витрати, понесені стороною у зв’язку з реалізацією процесуальних прав у розгляді справи в господарському суді, відносяться до судових витрат, то вони відшкодовуються згідно статті 49 ГПК України і їх не може бути стягнуто за позовною вимогою про відшкодування збитків”.

          В підтвердження понесених збитків на оплату юридичних послуг позивачем наданий договір про надання юридичних послуг № 1/5-10 від 22 лютого 2010 року, укладений між ПП „Промводсервіс” та суб’єктом підприємницької діяльності Умеренковим Павлом Євгеновичем про надання СПД Умеренковим П.Є. юридичних послуг про стягнення заборгованості за договором підряду з ТОВ „Ростдорстрой” та видатковий касовий ордер від 24 травня 2010 року про плату ПП „Промводсервіс” 3000,00 грн. СПД Умеренкову П.Є.

          Суд не може погодитися з позицією позивача про відшкодування витрат на надання юридичної допомоги у якості збитків. Витрати на юридичні послуги не є збитками в розумінні ст. 22 ЦК України, оскільки не мають обов’язкового характеру.

          Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення 3000,00 грн. витрат на юридичні послуги у заявленому виді відшкодуванню не підлягають і відмовляє у задоволенні позовних вимог у цій частині.

          Судові витрати у справі покладаються на позивача і відповідача пропорційно розміру задоволених вимог у відповідності з положеннями ст.ст. 44,49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 44, 49, ст. ст. 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Визнати недійсними застереження, викладені у п. 3.3., 3.4. договору підряду № 26/6-СБ від 26 червня 2008 року, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю „Ростдорстрой” (65012, м. Одеса, вул. Мала Арнаутська, б. 46, код ЄДРПОУ 33658865) та приватним підприємством „Промводсервіс” (65023, м. Одеса, вул. Ніжинська, б. 11; 65078, м. Одеса, вул. Генерала Петрова, б. 22, код ЄДРПОУ 34800495), якими розрахунки підрядника з субпідрядником за виконані роботи обумовлені „отриманням підрядником оплати від замовника”.

3. Стягнути з товариством з обмеженою відповідальністю „Ростдорстрой” (65012, м. Одеса, вул. Мала Арнаутська, б. 46, код ЄДРПОУ 33658865) на користь приватного підприємства „Промводсервіс” (65023, м. Одеса, вул. Ніжинська, б. 11; 65078, м. Одеса, вул. Генерала Петрова, б. 22, код ЄДРПОУ 34800495)

- 321162 (триста двадцять одну тисячу сто шістдесят дві) грн. 95 коп. основного боргу,

- 32829 (тридцять дві тисячі вісімсот двадцять дев’ять) грн. 01 коп. пені,

- 3211 (три тисячі двісті одинадцять) грн. 63 коп. інфляційних втрат,

- 6229 (шість тисяч двісті двадцять дев’ять) грн. 69 коп. трьох процентів річних,

-          3634 (три тисячі шістсот тридцять чотири) грн. 33 коп. державного мита,

-          234 (двісті тридцять чотири) грн. 06 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Наказ видати у порядку ст.116 ГПК України.

Рішення підписане 16 липня 2010 року.

Рішення суду набирає законної сили у порядку ст.85 ГПК України.

Суддя