Рішення № 11357148, 05.07.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"05" липня 2010 р.Справа № 33/74-10-2191 за позовом: заступника прокурора м. Одеси в інтересах держави в особі Південної митниці, м. Одеса

до відповідача: ТОВ „21 вік”, м. Одеса

про стягнення заборгованості у сумі 2454012,86 грн.

За участю представників сторін:

від прокуратури: Вигнанюк Т.Л., довіреність в матеріалах справи

від позивача: Пшеничний М.М.., довіреність в матеріалах справи

від відповідача: не з’явився. Про дату, місце та час розгляду справи повідомлений належним чином.

Суддя Мазур Д.Т.

СУТЬ СПОРУ: прокуратурою м. Одеси заявлено позов в інтересах держави в особі Південної митниці про стягнення з ТОВ „21 вік” заборгованості за нестачу товаро –матеріальних цінностей прийнятих на зберігання.

З метою повідомлення відповідача про дату, місце та час судових засідань у справі відповідні ухвали господарського суду скеровувались відповідачу за адресами зазначеними як у позовній заяві так і у довідці Головного управління статистики в Одеській області №01-02-104-999 від 14 квітня 2010 року про місцезнаходження товариства.

Згідно пункту 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-08/140 від 15 березня 2010 року „Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві” особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеної у позовній заяві.

Відповідач не скористався правом участі у судовому засіданні, відзив на позовну заяву до господарського суду області не надіслав у зв'язку з чим справа розглядається за наявними у ній матеріалами у порядку ст. 75 ГПК України.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

          27 січня 2006 року Одеською митницею, правонаступником якої є Південна митниця, та товариством з обмеженою відповідальністю „21 вік” укладено договір зберігання №5 за умовами якого відповідач у справі прийняв на себе зобов’язання зберігати майно яке передається йому митницею в асортименті та кількості згідно супровідних документів, які є невід’ємною частиною договору зберігання.

          Відповідно до положень ст. 936 ЦК України, пунктів 3.1; 3.2 договору зберігання №5 від 27 січня 2006 року позивач у справі зобов’язується розмістити на складі відповідача майно вилучене за протоколами про порушення митних правил, вилучене за рішенням суду та інші предмети, що підлягаються передачі у власність держави, а зберігач повинен, поряд з іншими обов’язками, забезпечити належні умови та вживати усіх відповідних заходів для схоронності майна прийнятого на зберігання.

          Пунктами 2.1.2; 3.2.9 договору зберігання визначено право поклажодавця проводити інвентаризацію предметів які знаходяться на зберіганні та обов’язок зберігача забезпечити доступ до них членів інвентаризаційної комісії.

          Розділом 5 договору №5 від 27січня 2006 року передбачено, що зберігач несе відповідальність за забезпечення схоронності предметів з дати передання предметів на зберігання і до моменту їх повернення поклажодавцю. У випадку виявлення за результатами проведеної інвентаризації недостачі, знищення або пошкодження прийнятого на зберігання майна, або його частини відповідач за свій рахунок має відшкодувати позивачу нанесені збитки у відповідності до „Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, знищення, пошкодження (псування) матеріальних цінностей” затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №116 від 22 січня 1996 року (з змінами та доповненнями).

          Згідно розділу 8 договору зберігання строк його дії визначено сторонами до 31 грудня 2008 року, з пролонгацією на наступний календарний рік на тих же умовах, якщо за 20 діб до закінчення строку дії договору ні одна із сторін не заявить про намір припинити його дію.

          Протоколом інвентаризаційної комісії Південної митниці від 5 червня 2009 року №440 встановлено, що відповідно до актів передачі позивачем майна не відповідальне зберігання відповідачу передано майно вилучене за протоколами про порушення митних правил на суму 214704, 70 грн., конфісковане за рішенням суду на суму 641653,13 грн., прийняте на зберігання на суму 16906,44 грн., а всього на суму 2773264,27 грн. За результатами інвентаризації передано на зберігання майна встановлена його наявність на суму 1546257,84 грн. та нестача на суму 1227006,43 грн. у тому числі товари вилучені за протоколами про порушення митних правил на суму 881777,0 грн., конфісковані за рішенням суду на суму 345051,63 грн., прийняті на зберігання на суму 177,80 грн.

          Відповідно до вимог ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

          Приписами ч.1 ст. 950 ЦК України визначено, що за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах.

          Нестача отриманих відповідачем для зберігання від позивача матеріальних цінностей на суму 1227006,43 грн. підтверджується залученими до матеріалів справи актами передачі майна на відповідальне зберігання підписаними уповноваженими особами позивача та відповідача у справі, протоколами інвентаризаційної комісії тощо, у зв’язку з чим означена сума підлягає стягненню на користь позивача у справі.

          Заявлені у справі вимоги про застосування коефіцієнта 2 до суми нестачі не підлягає задоволенню, оскільки означений механізм визначення розміру збитків згідно „Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей” затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №116 від 22 січня 1996 року не може бути застосована до тих матеріальних цінностей нестача яких встановлена позивачем у справі. Застосування коефіцієнта 2, згідно означеного Порядку (п.п. 3;4) передбачено при визначенні вартості продукції виготовленої підприємствами для внутрішньовиробничих потреб, продукції виробництво якої не закінчено, а також вартості плодово –ягідних соків.

          Товаро –матеріальні цінності передані позивачем на зберігання відповідачу не є продуктами власного виробництва митниці і не відносяться до категорії тих товарів вартість яких визначається з застосуванням коефіцієнтів передбачених „Порядком визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей”.

          Судові витрати у справі покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 49; 82-84; ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1) Позовні вимоги у справі задовольнити частково.

2) Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „21 вік” (65058 м. Одеса, вул. Довженка –9 кв. 32 МФО 328209, ЄДРПОУ 31579402) на користь Південної митниці (65078 м. Одеса вул. Гайдара –21 „А”) 1227006,43 грн. (один мільйон двісті двадцять сім тисяч, шість гривень) 43 коп.

3) Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „21 вік” (65058 м. Одеса, вул. Довженко 9 кв. 32, р/р 26009310957201 в АБ „Південний” МФО 328209, ЄДРПОУ 31579402) на користь державного бюджету –12270,01 грн. державного мита (дванадцять тисяч двісті сімдесят гривень) 01 коп. в особі головного управління Державного казначейства України в Одеській області р/р 31114095700008 в ГДКУ в Одеській області МФО 828011, код платежу за бюджетною класифікацією: 22090200, 236 грн. (двісті тридцять шість гривень) 00 коп. судових витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу в особі головного управління Державного казначейства України в Одеській області р/р 31217259700008 в ГДКУ в Одеській області МФО 828011, код платежу за бюджетною класифікацією: 22050000.

Рішення набирає законної сили у порядку ст. 85 ГПК України

Рішення підписано 07 липня 2010 року.

Суддя