Ухвала суду № 11356807, 05.07.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

УХВАЛА

"05" липня 2010 р. Справа № 1-2-32/152-07-4665

За заявою кредитора: УПФУ в Балтському районі, Одеська область, м. Балта

до боржника: Сільськогосподарського виробничого кооперативу „Ракулово”, Одеська область, Балтський район, с. Ракулово

про визнання банкрутом

Суддя Найфлейш В.Д.

Представники сторін:

Від заявника: Заболотна С. Г. (довіреність)

Від боржника: Лабуда А. С. (посвідчення)

Суть спору: про визнання банкрутом

Управління Пенсійного фонду України в Балтському районі Одеської області звернулось до господарського суду Одеської області із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство СВК „Ракулово” в порядку ст. 52 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на те, що боржник неспроможній погасити кредиторську заборгованість перед Управлінням Пенсійного фонду України в Балтському районі Одеської області в сумі 47 545, 49 грн., відсутній за юридичною адресою та не надає протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій та документів бухгалтерської звітності.

Ухвалою господарського суд Одеської області від 08.06.2007р. порушено провадження у справі №32/152-07-4665 про визнання банкрутом СВК „Ракулово”, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 16.06.2009 р., яка залишена без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 29.09.2009 р., залишено без розгляду в порядку п. 5 ст. 81 ГПК України заяву Управління Пенсійного фонду України в Балтському районі Одеської області про визнання банкрутом Сільськогосподарського виробничого кооперативу „Ракулово”.

Постановою Вищого господарського суду України від 01.12.2009р. скасовано постанову Одеського апеляційного господарського суду від 29.09.2009 та ухвалу господарського суду Одеської області від 16.06.2009, справу передано на розгляд до господарського суду Одеської області.

Відповідно до ст. 52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” у разі якщо громадянин - підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Отже, за правилами цієї статті справа про банкрутство може бути порушена у разі наявності хоча б однієї з перерахованих умов, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника.

Таким чином, заявником має бути доведений факт нездійснення боржником підприємницької діяльності, зокрема у зв’язку з його відсутністю за місцезнаходженням.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" в Єдиному державному реєстрі містяться зокрема відомості про місцезнаходження юридичної особи, а також про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу.

Положеннями ч. 1 ст. 18 цього Закону, яка визначає статус відомостей Єдиного державного реєстру, передбачено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Згідно ст. 20 вказаного Закону відомості, які містяться в Єдиному державному реєстрі, є відкритими і загальнодоступними, за винятком ідентифікаційних номерів фізичних осіб - платників податків. Відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, надаються у вигляді витягу з Єдиного державного реєстру та довідки про наявність або відсутність в Єдиному державному реєстрі інформації, яка запитується.

У зв’язку з цим при встановленні факту відсутності керівних органів боржника - юридичної особи за її місцезнаходженням як ініціюючий кредитор, так і суд мають керуватися відомостями, які містяться в Єдиному державному реєстрі і відповідно до вимог статті 34 ГПК допустимими доказами, які можуть підтверджувати вказані факти є витяг чи довідка з ЄДР.

Відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд України, зокрема у постановах від 06.06.2006 р. у справі № Б48/12-05, від 22.05.2007 р. у справі 21/19-06-518, а також Вищий господарський суд України у постановах № 7387-6/0 від 22.01.2008р.та № Б-23/2 від 17.12.2008 р.

В матеріалах справи міститься довідка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, згідно якої станом на 03.06.2010 р. державним реєстратором не внесено запис про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням. Натомість, вказана довідка містить запис 7 про проведення 22.05.2009 р. реєстраційної дії відносно підтвердження відомостей про юридичну особу, згідно якої місцезнаходженням юридичної особи є Одеська область, Балтський район, с. Ракулове.

Частиною 36 Постанови Пленуму Верховного суду України „Про судову практику у справах про банкрутство” № 15 від 18.12.2009 р. встановлено, що Законом не врегульовано подальшого перебігу провадження у справі у випадках, коли у встановленому законодавством порядку виявлено безпідставність вимог кредитора (кредиторів), за заявою якого (яких) було порушено справу про банкрутство боржника, або коли порушено провадження у справі про банкрутство підприємств, стосовно яких діє законодавча заборона порушувати справи про банкрутство. У таких випадках судам слід припиняти провадження у справі на підставі пункту 7 частини першої статті 40 Закону (за відсутності інших підстав для такого припинення) та пункту 11 частини першої статті 80 ГПК України (за відсутністю предмету спору).

Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України та іншими законодавчими актами України.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Статтею 34 ГПК України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовом процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов’язковим.

Враховуючи, що в процесі розгляду справи спростовані доводи Управління Пенсійного фонду України в Балтському районі Одеської області відносно відсутності СВК „Ракулово” за місцезнаходженням, господарський суд дійшов висновку відносно безпідставності вимог Управління Пенсійного фонду України в Балтському районі Одеської області, за заявою якого порушено справу про банкрутство СВК „Ракулово” згідно ст. 52 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, у зв’язку з чим провадження у справі підлягає припиненню на підставі п. 1- 1 ст. 80 ГПК України.

За таких обставин, господарським судом припиняється дія мораторію на задоволення вимог кредиторів та скасовуються заходи забезпечення вимог кредиторів шляхом заборони боржнику та іншим особам вчиняти будь-які дії по відчуженню (продажу, даруванню, міні) майна боржника, де б воно не знаходилось та в якому б вигляді воно не було, здійснювати дії по реорганізації боржника, внесення майна та інших активів як внеску у підприємства, організації, що засновуються.

Керуючись п. 1-1 ст. 80, ст. 86 ГПК України, ст. 52 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”,

ч. 36 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судову

практику у справах про банкрутство” № 15 від 18.12.2009 р., суд, -

У Х В А Л И В:

1.          Припинити провадження у справі № 1-2-32/152-07-4665 за заявою Управління пенсійного фонду України в Балтському районі Одеської області про банкрутство СВК „Ракулово” (код 30080059, Одеська область, Балтський район, с. Ракулово).

2.          Припинити дію мораторію на задоволення вимог кредиторів, введеного ухвалою суду від 08.06.2007 р.

3.          Скасувати заходи забезпечення вимог кредиторів шляхом заборони боржнику та іншим особам вчиняти будь-які дії по відчуженню майна боржника, де б воно не знаходилось та в якому б вигляді воно не було, здійснювати дії по реорганізації боржника, внесення майна та інших активів як внеску у підприємства, організації, що засновуються.

Копію ухвали надіслати: заявнику, боржнику, державному реєстратору, державному органу з питань банкрутства.

Суддя