Рішення № 11356529, 07.07.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"07" липня 2010 р.Справа № 12/64-10-2377

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю „Фоззі-Фуд”

Відповідач: фізична особа підприємець ОСОБА_1

про виселення та стягнення 9327,96 грн.

Суддя Цісельський О.В.

За участю представників сторін:

від позивача: Гуцол Н.М. довіреність від 06.11.2009р.;

від відповідача: не зявився.

СУТЬ СПОРУ: Позивач товариство з обмеженою відповідальністю „Фоззі-Фуд” (надалі ТОВ „Фоззі-Фуд”) звернулось до господарського суду Одеської області із позовною заявою до фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (надалі ФОП ОСОБА_1.), в якій просить суд виселити ФОП ОСОБА_1 з частини нежитлового приміщення площею 1,5 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та стягнути з Відповідача на користь Позивача суму боргу за суборенду в розмірі 7084,18 грн., пеню в розмірі 562,28 грн. та неустойку в розмірі 1681,5 грн.

У судовому засіданні представник Позивача позовні вимоги підтримує, наполягає на їх задоволенні.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, проте Відповідач був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, а саме, за його юридичною адресою, підтвердженою витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 16.06.2010р. наданим суду позивачем, а також поштовими повідомленнями, що є у матеріалах справи, але у судове засідання не зявився, про поважність причин відсутності не повідомив, відзиву на позов не надав, своїм правом на захист не скористався.

Згідно п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006р. № 01-8\1228 та п.11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. №01-8\123 до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Справа розглядається в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

16 листопада 2009 року між ТОВ „Фоззі-Фуд” та ФОП ОСОБА_1 було укладено договір суборенди частини нежитлового приміщення 243/11 (надалі Договір).

Відповідно до п.1.1 Договору, Позивач передає, а Відповідач приймає в тимчасове користування частину нежитлового приміщення площею 4,3 кв.м. у торговельному центрі, розташованому за адресою: АДРЕСА_1. Зазначене приміщення було передано в користування Відповідача за актом приймання - передачі від 01.12.2009 року.

Актом від 28.02.2010 року зазначене приміщення було повернуто, а в користування Відповідачеві було передано приміщення площею 1,5 кв.м., згідно акту приймання-передачі від 01.03.2010 року.

Пунктом 3.1. Договору, визначено, що розмір щомісячної плати за суборенду становить 1505 грн.

Відповідно до п.3.2. Договору, плата за суборенду підлягає щомісячній індексації відповідно до індексу інфляції оприлюдненого Держкомстатом. Плата за суборенду, згідно п. 3.4. Договору, повинна сплачуватися Суборендарем авансом до 5-го числа поточного місяця за наступний місяць.

Відповідно до п. 7.1. Договору, у випадку несвоєчасного перерахування сум, зазначених в ч. 3 даного Договору та страхового платежу, Суборендар, сплачує Орендарю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми оплати за кожний день прострочення платежу.

01 березня 2010р. сторони уклали додаткову угоду до Договору, згідно якої Відповідач та Позивач дійшли згоди зменшити розмір плати за суборенду та встановити її в розмірі 833,25 грн. з 01 березня 2010 року.

В порушення вищезазначених умов Договору, Суборендар не сплачує плату за суборенду в період з 01 грудня 2009 року.

Зважаючи на наявність заборгованості, ТОВ „Фоззі-Фуд” телеграмою від 29.04.2010р. повідомив ФОП ОСОБА_1 про розірвання договору суборенди та необхідність звільнити приміщення з 01.05.2010 року. Зазначену телеграму Відповідач отримав 05.05.2010р.

Відповідно до п. 4.3. Договору, в останній день строку суборенди, або в день дострокового розірвання Договору, Суборендар повинен повернути Орендареві Обєкт суборенди в справному стані з урахуванням нормального зносу, який вважається поверненим з моменту підписання сторонами Акту приймання-передачі.

Посилаючись на невиконання Відповідачем умов даного договору а саме п. 3.1, п.3.4 та неповернення орендованого майна після припинення дії Договору, Позивач звернувся до суду із відповідним позовом.

Відповідач доказів належного виконання умов договору, а також доказів звільнення обєкту оренди та передачі його Позивачу до суду не надав.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав:

Стаття 41 Конституції України, ст.319 Цивільного кодексу України гарантують право власника на свій розсуд володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном.

З огляду на норми ст.509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. При цьому, зобовязання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами. Припинення зобовязання на вимогу однієї із сторін в силу положень ч.2 ст.598 цього Кодексу допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.782 Цивільного кодексу України, орендодавець має право відмовитись від договору оренди та вимагати повернення орендованого майна, якщо орендар не сплачує орендну плату протягом трьох місяців підряд. Тобто зазначена норма кодексу закріплює в якості підстави для односторонньої відмови наймодавця від договору найму факт невнесення наймачем плати за користування річчю протягом трьох місяців підряд. Право на відмову від договору виникає у наймодавця після настання строку внесення плати за користування майном за третій місяць.

Відповідно до ч.2 ст.782 Цивільного кодексу України, у разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

В порушення умов п. 4.3 Договору Відповідачем, в день дострокового розірвання Договору орендоване приміщення за відповідним актом приймання-передачі повернуто не було.

Відповідно до вимог ч.4 ст.291 Господарського кодексу України та вимог ст.785 Цивільного кодексу України, якими передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобовязаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно зі ст. 785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Відповідно до вимог ст.ст.32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як вбачається із матеріалів справи, а саме з розрахунку заборгованості не спростованого Відповідачем, останнім в порушення вищезазначених приписів закону та договору, договірні зобовязання з своєчасної сплати орендних платежів не виконувались в повному обсязі на протязі шести місяців з 01 грудня 2009 по 30 травня 2010 р., внаслідок чого у Відповідача утворилась заборгованість з орендної плати на суму 7084,18 грн., яку Відповідачем до теперішнього часу не сплачено.

Відповідно до ч.1 ст.549, п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення ним зобовязання. Згідно ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожний день прострочення виконання. При цьому, відповідно до ст.ст.1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” від 22.11.1996 р. платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст.1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 7.1. Договору, у випадку несвоєчасного перерахування сум, зазначених в ч. 3 даного Договору та страхового платежу, Суборендар, сплачує Орендарю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми оплати за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до ч.2 ст.615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобовязання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобовязання.

З огляду на вищевикладене, суд вважає позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю „Фоззі-Фуд” в частині виселення фізичної особи підприємця ОСОБА_1 з частини нежитлового приміщення площею 1,5 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 підтвердженими матеріалами справи, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Стосовно стягнення з Відповідача суму боргу за суборенду в розмірі 7084,18 грн., пені в розмірі 562,28 грн. та неустойки в розмірі 1681,5 грн., судом було зроблено розрахунок пені відповідно до даних наданих позивачем, згідно якого сума пені становить 445,45 грн., тому суд вважає що в частині стягнення пені позовні вимоги Позивача повинні бути задоволені частково.

З урахуванням задоволених вимог Позивача та згідно статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України слід стягнути з Відповідача на користь Позивача витрати по сплаті державного мита на суму 80,80 грн. та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу на суму 186,96 грн.

Позивач повинен був сплатити державне мито у справі в сумі 102 грн. Однак позивач помилково сплатив держмито в сумі 200 грн., що підтверджено відповідним платіжним дорученням.

Таким чином позивач надмірно сплатив до державного бюджету України державне мито в сумі 98 грн., які підлягають поверненню позивачу з державного бюджету відповідно до ст. 8 Декрету КМУ “Про державне мито”, яка передбачає, що сплачене державне мито підлягає поверненню частково або повністю у випадку внесення мита в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством.

З урахуванням зазначеного суму державного мита, що переплачена позивачем в розмірі 98 грн. слід повернути позивачу з державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Виселити фізичну особу підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, інн НОМЕР_1) з частини нежитлового приміщення площею 1,5 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Фоззі-Фуд” (08132, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Промислова, 5, ЄДРПОУ 32294926, р/р 26004301349401 в ФАБ АБ «Південний»м. Києва, МФО 320917).

3. Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, інн НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Фоззі-Фуд” (08132, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Промислова, 5, ЄДРПОУ 32294926, р/р 26004301349401 в ФАБ АБ «Південний»м. Києва, МФО 320917) - 7084,18 грн. (сім тисяч вісімдесят чотири грн. 18 коп.) боргу за суборенду, 445,45 грн. (чотириста сорок пять грн. 45 коп.) пені, 1681,50 грн. (тисяча шістсот вісімдесят одну грн. 50 коп.) неустойки, 80,80 грн. (вісімдесят грн. 80 коп.) витрат на оплату державного мита; 186,96 (сто вісімдесят шість грн. 96 коп.) витрат на ІТЗ судового процесу.

4. Повернути товариству з обмеженою відповідальністю „Фоззі-Фуд” (08132, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Промислова, 5, ЄДРПОУ 32294926, р/р 26004301349401 в ФАБ АБ «Південний»м. Києва, МФО 320917) з державного бюджету України надмірно сплачене держмито у розмірі 98 (девяносто вісім) грн.

5. В іншій частині позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Видати довідку на повернення позивачу суми надмірно сплаченого держмита.

Рішення підписане 09.07.2010 р.

Суддя