Рішення № 11356490, 05.07.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"05" липня 2010 р.Справа № 34/66-10-1859 За позовом Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради

до відповідача Приватного підприємства "ЕДЕМ-О"

про розірвання договору оренди, виселення та стягнення на суму 178438,1грн.

Суддя Фаєр Ю.Г.

Представники

від позивача: Семенюк Ю.В., діюча на підставі довіреності №01-13/11408 від 22.12.09р.;

від відповідача: не з’явилися.

СУТЬ СПОРУ: Позивач, Представництво по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Приватного підприємства "ЕДЕМ-О" про розірвання договору оренди №214/4 від 03.11.05р., укладеного між Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради та Приватним підприємством "ЕДЕМ-О", виселення Приватного підприємства "ЕДЕМ-О" з нежитлових приміщень підвалу, загальною площею 238,5кв.м, розташованого за адресою: м. Одеса, провул. Онілової, 26/28, стягнення заборгованості з орендної плати на суму 169780,34грн. та пені на суму 8657,76грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 27.04.2010р. порушено провадження у справі №34/66-10-1859.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 28.05.10р. строк розгляду справи №34/66-10-1859 продовжено по 23.07.10р.

Відповідач про місце та час судових засідань, згідно повідомлень про вручення поштових відправлень, повідомлявся вчасно та належним чином, у судові засідання не з’являлася, відзив на позов та витребувані судом документи не надав, своє право на захист не використав.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами в порядку ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив.

03.11.05р. між Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради (Орендодавець) та Приватним підприємством "ЕДЕМ-О" (Орендар) укладено договір оренди нежитлового приміщення №214/4, відповідно до умов якого Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування нежитлові приміщення підвалу, загальною площею 238,5кв.м, розташованого за адресою: м. Одеса, провул. Онілової, 26/28, з метою розміщення творчої майстерні.

Пунктом 1.2. встановлено строк дії договору до 01.09.2006р.

Згідно п.п.2.2, 2.4 договору за орендоване приміщення Орендар зобов’язується сплачувати орендну плату відповідно до розрахунку, приведеного у додатку 1 до договору, що становить за перший після підписання договору оренди місяць 1367,82грн. без урахування ПДВ та індексу інфляції. При цьому, розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за минулий місяць на щомісячний індекс інфляції, що друкується Мінстатом України. Орендар вносить орендну плату щомісячно до 15 числа поточного місяця, незалежно від результатів його господарської діяльності.

Згідно з п.4.7 даного договору після закінчення строку дії договору чи у випадку його дострокового розірвання, Орендар зобов’язався у 15-ти денний термін передати Орендодавцю приміщення за актом у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду та відшкодувати Орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) об’єкта оренди.

Відповідно до пункту 4.10 договору у випадку припинення дії цього договору у зв’язку із закінченням строку чи дострокового розірвання договору, Орендар сплачує Орендну плату по день підписання акту приймання-передачі приміщення.

Відповідно до п.5.2 цього договору за несвоєчасне внесення орендної плати Орендар сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченного платежу за кожен день прострочки.

Пунктом 5.3 вказаного договору визначено, що у разі невнесення орендарем орендної плати на протязі 3-х місяців з дати закінчення терміну платежу, договір підлягає розірванню у відповідності з чинним законодавством.

Відповідно до п.7.5 зміна або розірвання договору можуть мати місце за погодженням сторін. Зміни та доповнення, що вносяться до договору, розглядаються сторонами на протязі 20 днів. Одностороння відмова від виконання умов договору та внесених змін не допускається.

Згідно п.7.6. договір може бути розірваний на вимогу однієї із сторін за рішенням арбітражного суду у випадках передбачених чинним законодавством.

Відповідно до п.7.7 після закінчення строку дії договору, орендар має право на його продовження у разі належного виконання ним умов договору.

09.10.06р. між сторонами підписане додаткове погодження до договору оренди нежитлового приміщення №214/4 від 03.11.05р., згідно якого строк дії договору оренди продовжено до 01.03.07р.; доповнено договір п.7.15 наступного змісту: «Амортизаційні відрахування нараховуються та залишаються в розпорядженні балансоутримуваяа приміщення.».

Враховуючи порушення орендарем порядку внесення плати за користування приміщенням, Представництво по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради звернулось на адресу Орендаря з повідомленням від 10.03.10р. вих№01-13/198, в якому запропонувало у строк до 26.03.10р. здійснити фактичну передачу нежитлових приміщень та підписати акт приймання-передачі, а також оплатити заборгованість з орендної плати та пені. Відповідач відповіді на пропозицію не надав, наявну заборгованість не сплатив.

Не отримавши відповіді на надісланповідомлення, посилаючись на несвоєчасну сплату відповідачем орендної плати, Представництво по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради звернулося до суду із позовом про розірвання договору оренди №214/4 від 03.11.05р., укладеного між Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради та Приватним підприємством "ЕДЕМ-О", виселення Приватного підприємства "ЕДЕМ-О" з нежитлових приміщень підвалу, загальною площею 238,5кв.м, розташованого за адресою: м. Одеса, провул. Онілової,26/28, стягнення заборгованості з орендної плати на суму 169780,34грн. за період з серпня 2008р. по 29.03.10р. та пені на суму 8657,76грн.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, суд дійшов наступних висновків.

Згідно ст.763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Правові наслідки продовження користування майном після закінчення строку договору оренди безпосередньо передбачені ст.764 Цивільного кодексу України, ст.17 Закону "Про оренду державного та комунального майна" та опосередковано нормою ч.4 ст.291 Господарського кодексу України, згідно з якою правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.764 Цивільного кодексу України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму (оренди), то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Аналогічна норма міститься в ч.2 ст.17 Закону "Про оренду державного та комунального майна", відповідно до якої у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Зі змісту зазначених правових норм вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець. При цьому такі заперечення мають бути висловлені ним як до закінчення терміну дій договору оренди, так і протягом одного місяця після закінчення цього строку. Передбачений порядок подання однією із сторін заяви про припинення або зміну умов договору, вимога про дотримання якого є способом захисту прав як орендодавця так і орендаря на майно, передане в оренду.

Отже, враховуючи викладені правові положення норм та матеріали справи, договір оренди №214/4 від 03.11.05р. поновлювався на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором та діє на час розгляду справи.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. При цьому, зобов’язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається. В свою чергу, порушенням зобов’язання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до п.п.1,2 ст.762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч.3 ст.18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", п.5 ст.762, п.1 ст.530 Цивільного кодексу України орендар зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі вносити плату за користування приміщенням.

Відповідно до ч.1 ст.549, п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки –грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов’язання.

Згідно ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожний день прострочення виконання.

Відповідно до ч.2 ст.615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов’язання.

Як вбачається з матеріалів справи та наданого Представництвом по управлінню комунальної власності Одеської міської ради розрахунку заборгованості, відповідачем в порушення вищезазначених приписів закону та договору, договірні зобов’язання з своєчасної сплати орендних платежів не виконувались, внаслідок чого за відповідачем рахується заборгованість з орендної плати за період з серпня 2008р. по березень 2010р. у сумі 169780,34грн. та 8657,76грн. пені, яку відповідачем до теперішнього часу не сплачено.

З огляду на вищевикладене, суд вважає позовні вимоги Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради про стягнення заборгованості з орендної плати у розмірі 169780,34грн. та 8657,76грн. пені розрахованої з врахуванням ч.6 ст.232 Господарського кодексу України станом на 29.03.10р., підтвердженими матеріалами справи, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо позовних вимог Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради про розірвання договору оренди №214/1 від 03.11.05р., укладеного між позивачем та відповідачем, необхідно зазначити наступне.

Частиною 3 ст.26 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі, зокрема, невиконання сторонами своїх зобов’язань.

Відповідно до ст.651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

В абзаці другому пункту 13 роз’яснення президії Вищого арбітражного суду України від 25.05.2000р. №02-5/237 „Про деякі питання практики застосування Закону України „Про оренду державного та комунального майна” зазначено, що підставою для розірвання договору може бути належним чином доведене невиконання орендарем хоча б одного з його зобов’язань, передбачених ст.18 Закону України „Про оренду держаного та комунального майна”.

Господарським судом встановлено, а відповідачем не спростовано, що останній протягом дії договору оренди договірні зобов'язання по сплаті орендних платежів виконував неналежним чином, сплачував орендну плату несвоєчасно і не у повному обсязі, у зв'язку з чим орендодавець був позбавлений прибутку у вигляді орендної плати, на який міг розраховувати, укладаючи договір.

В свою чергу, відповідно до ч.3 ст.291 Господарського кодексу України договір оренди може бути розірвано за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України, для розірвання договору найму, в порядку, встановленому ст.188 цього Кодексу.

При цьому, порядок розірвання господарських договорів врегульовано ст.188 Господарського кодексу України п.4 якої встановлено, що заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду, якщо сторони не досягли згоди щодо розірвання договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового пробігу.

Досудовий порядок врегулювання спорів, що виникають у разі зміни та розірвання певної категорії господарських договорів врегульовано ст.11 Господарського процесуального кодексу України. Зокрема, підприємство, яке вважає за необхідне розірвати договір, надсилає другій стороні пропозицію про те.

Підприємство, яке одержало пропозицію про розірвання договору, повинне повідомити на неї не пізніше 20 днів після одержання пропозиції. Якщо підприємство не досягло згоди щодо розірвання договору, а також у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового пробігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення господарського суду.

Натомість, позивачем не дотримано встановленого порядку врегулювання спору щодо розірвання договору оренди.

Посилання позивача на повідомлення №01-15/198 від 10.03.10р. не заслуговують на увагу, оскільки останнє містить посилання на ст.782 Цивільного кодексу України та за своїм змістом є повідомленням про відмову від договору, а не пропозицією про розірвання договору в розумінні ст.11 Господарського процесуального кодексу України та ст.188 Господарського кодексу України. Так, з метою захисту прав та інтересів учасників чинне законодавство надало право стороні, у разі порушення іншою стороною своїх зобов'язань, відмовитись від договору. Підставою односторонньої відмови наймодавця від договору найму є невнесення плати за користування річчю протягом трьох місяців підряд (ч.1 ст.782).

Відповідно до ч.2 ст.782 Цивільного кодексу України у разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору. При цьому, наймодавцеві для припинення договору не потрібно звертатися до суду.

Таким чином законодавець чітко розрізняє право висувати вимогу про розірвання договору та право на односторонню відмову від договору. Одностороння відмова від виконання договору здійснюється без звернення до суду і, відповідно, в силу самого факту його здійснення договір вважається розірваним.

З огляду на викладене, враховуючи висновки суду про відсутність підстав для розірвання договору оренди №214/1 від 03.11.05р., керуючись вищенаведеними положеннями чинного законодавства України, суд доходить висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовної вимоги про виселення відповідача з нежитлових приміщень підвалу, загальною площею 238,5кв.м, розташованого за адресою: м. Одеса, провул. Онілової, 26/28.

Відповідно до вимог ст.ст.32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги Представництва по управлінню комунальної власності Одеської міської ради підлягають задоволенню в частині стягнення з Приватного підприємства "ЕДЕМ-О" заборгованості з орендної плати на суму 169780,34грн. та пені на суму 8657,76грн. В решті позовних вимог слід відмовити.

Виходячи з розміру задоволених позовних вимог, згідно статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України слід стягнути з відповідача витрати по сплаті державного мита на суму 1784,38грн. та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу на суму 236грн.

Керуючись ст.ст.32, 33, ст.ст.82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "ЕДЕМ-О" (67624, Одеська область, Біляївський район, с. Дачне, провул. Лазо, код 33171756) на користь Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул.Артилерійська, 1, р/р37326027001909 в ГУДКУ у Одеській області, МФО 828011, код ЄДРПОУ 26302595) заборгованість з орендної плати на суму 169780(сто шістдесят дев’ять тисяч сімсот вісімдесят)грн.34коп., пеню у розмірі 8657(вісім тисяч шістсот п’ятдесят сім)грн.76коп., витрати по сплаті державного мита у сумі 1784(одну тисячу сімсот вісімдесят чотири)грн.38коп. та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у сумі 236(двісті тридцять шість)грн.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду Одеської області набирає законної сили у порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати в порядку ст.116 ГПК України.

Суддя