Рішення № 113561697, 19.09.2023, Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 686/22848/21

Провадження № 2/686/279/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.09.2023

Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області в складі

головуючого судді - Салоїд Н.М.,

за участю секретаря - Лоб І.А.,

представника позивача Кащенка В.В.,

представників відповідачів Сороки П.В., Косенка М.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Служби безпеки України у Хмельницькій області, Управління Служби безпеки України у Вінницькій області, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства, прокуратури і суду,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до управління Служби безпеки України у Хмельницькій області, Управління Служби безпеки України у Вінницькій області, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства, прокуратури і суду.

В обґрунтування заявлених вимог зазначив, що 10.04.2016 року слідчим СВ УСБ України в Хмельницькій області Наумцем О.О. було проведено обшук автомобіля «Mersedes Vaneo», номерний знак НОМЕР_1 , який знаходився у його користуванні та його особистий обшук, в ході якого було виявлено та вилучено психотропну речовину амфетамін, мобільні телефони «Nokia» з сім-картами операторів мобільного зв`язку, паспорт громадянина України для виїзду за кордон на його ім`я. Означені обставини щодо обшуку підтверджуються вироком Жмеринського міськрайонного суду від 18.02.2020.

Цього ж дня, 10.04.2016, слідчим СВ УСБ України в Хмельницькій області Наумцем О.О. було внесено відомості за № 22016240000000012 по вчинене ним кримінальне правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.3 ст. 305 КК України та 11.06.202016 йому було повідомлено про підозру у вчиненні вказаного кримінального правопорушення.

Згідно протоколу затримання особи, складеного слідчим Наумцем О.О. його було затримано в службовому кабінеті приміщення УСБ в Хмельницькій1області о 00 годин 30 хвилин 11 квітня 2016 року, однак відповідно до ухвали Хмельницького міськрайонного суду від 13.04.2016 його було звільнено зпід варти з зали суду, та вказаною ухвалою був встановлений момент його затримання 0 10 год. 08 хв. 10 квітня 2016 року.

Отже, 10.04.2016 о 10 годині 08 хвилин його було затримано за підозрою у вчиненні особливо тяжкого злочину, передбаченого ч.2 ст.15, ч. 3 ст. 305 КК України.

Згідно з вимогами частини першої статті 52 КПК України при проведенні з ним, як підозрюваним подальшим процесуальних дій участь захисника була обов`язковою. Проте, всупереч приписам закону під час здійснення затримання, обшуку він не був забезпечений правовою допомогою адвоката, чим істотно було порушено його право на захист.

З огляду на ці обставини працівники Управління СБУ в Хмельницькій області незаконно утримували його під вартою протягом 14 годин 22 хвилин з моменту фактичного його затримання до часу офіційно зафіксованого арешту у службовому приміщенні 11.04.2016 в 00 годин 30 хвилин без забезпечення участі захисника, чим було грубо порушено його право на свободу та право на захист.

Отже були допущені істотне порушення його прав людини і основоположних свобод під час здійснення слідчих дій у кримінальному провадженні, що виразилось у порушенні його права на захист та незаконного незареєстрованого утримання під вартою, що підтверджується вироком Жмеринського міськрайонного суду від 18.02.2020).

23.08.2016 старшим слідчим в ОВС СВ УСБ України у Вінницькій області Остапчуком М.В. було складено обвинувальний акт йому було повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.309, ч.3 ст. 305 КК України.

25.08.2016 старшим слідчим в ОВС СВ УСБ України в Вінницькій області Остапчуком М.В. було складено обвинувальний акт, затверджено його процесуальним прокурором та направлено його до Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області.

В ході судового розгляду кримінального провадження 18.03.2019 процесуальним прокурором, враховуючи необхідність зміни правової кваліфікації, було складено новий обвинувальний акт з формулюванням зміненого обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.. 309 ч.3, ч. 3 ст. 305 КК України.

Після трьох з половиною років розгляду справи в судах вироком Жмеринського міськрайонного суду від 18.02.2020 його визнано невинуватим у вчинені вказаних злочинів виправдано у зв`язку із недоведеністю вини .

13.04.2021 року ухвалою Вінницького апеляційного суду вирок Жмеринського міськрайонного суду від 18.02.2020 залишено без змін.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконним діями, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» право на відшкодування шкоди в розмірах і порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутності, відсутності у діянні складу кримінального правопорушення або не встановлення достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпання можливостей їх отримання.

Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством і судом провадиться, виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Впродовж 57 місяців він без відповідної підстави перебував під кримінальним переслідуванням, при цьому понад 3 доби утримувався під вартою, внаслідок чого був ізольований від суспільства, що є надзвичайною мірою впливу.

Аналізуючи ступінь негативного впливу на його життя та свідомість, як факту безпідставного кримінального переслідування в цілому, так і факту його тривалого безпідставного утримання під вартою та під домашнім арештом, зокрема порушення звичного життєвого укладу та моральні страждання, котрі він поніс через неможливість тривалого відновлення своїх прав, вважає, що належним розміром відшкодування завданої йому моральної шкоди становить 3 000 000 грн.

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду від 27 вересня 2021 року відкрито провадження за правилами загального позовного провадження.

Державною казначейською службою України 18.10.2023 подано відзив на позов, в якому заявленого позову не визнала, покликається на те, що саме державний орган (посадова особа державного органу). Який своїми протиправними діями/бездіяльністю завда шкоду є відповідачем у справі, а не Казначейство, котре лише виконує функцію щодо безспірного списання коштів згідно судового рішення у випадках, передбачених законом. Просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Управлінням Служби безпеки України у Вінницькій області 18 жовтня 2021 року подано відзив на позов. Просить відмовити у задоволенні позову, оскільки позивачем не дотримано Положення про застосування Закону України «про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування прокуратури і суду, оскільки не додано доказів вжиття заходів досудового врегулювання спору у випадку, коли такі заходи є обов`язковими.

23 жовтня 2021 року Управління Служби безпеки у Хмельницькій області подано відзив на позов.

20.12.2021 року відмовлено у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі.

Ухвалою суду від 30 березня 2023 року відмолено представнику позивача у задоволенні клопотання про призначення судової психологічної експертизи.

30.03.2023 судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження.

13 вересня 2023 року ухвалено рішення у справі.

Представник позивача в судовому засіданні заявлений позов підтримав, підтвердив доводи, наведені в його обґрунтування та просив його задовольнити в повному обсязі.

В судовому засіданні представник Управління Служби безпеки у Хмельницькій області вважає, що у задоволенні позову слід відмовити. позовні вимоги не визнали з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву.

Представник Служби безпеки України просить відмовити у задоволенні позову.

Представник відповідача Державної казначейської служби України в судове засідання не з`явилась, подала заяву про розгляд справи за її відсутності.

Заслухавши доводи позивача та його представника, заперечення представників відповідачів, дослідивши матеріали справи доказами, суд встановив наступні фактичні обставини та зміст спірних правовідносин.

Позивачу ОСОБА_1 10.04.2016 слідчим СВ УСБ України в Хмельницькій області Наумцем О.О. було внесено відомості за № 22016240000000012 по вчинене ним кримінальне правопорушення та 11.06.2016 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.3 ст. 305 КК України.

Підставою для цього став обшук автомобіля «Mersedes Vaneo», номерний знак НОМЕР_1 , який знаходився у його користуванні та його особистий обшук, в ході якого було виявлено та вилучено психотропну речовину амфетамін, мобільні телефони «Nokia» з сім-картами операторів мобільного зв`язку, паспорт громадянина України для виїзду за кордон на його ім`я, проведений слідчим СВ УСБ України в Хмельницькій області Наумцем О.О.

Означені обставини щодо обшуку підтверджуються вироком Жмеринського міськрайонного суду від 18.02.2020

Позивача ОСОБА_1 було затримано в службовому кабінеті приміщення УСБ в Хмельницькій1області о 00 годин 30 хвилин 11 квітня 2016 року за вчинення особливо тяжкого злочину, однак відповідно до ухвали Хмельницького міськрайонного суду від 13.04.2016 його було звільнено зпід варти із зали суду, та вказаною ухвалою був встановлений момент його затримання 0 10 год. 08 хв. 10 квітня 2016 року.

З часу його затримання та обшуку відповідно до положень частини 1 статті 52 КПК України проведення з ним, як підозрюваним подальших процесуальних дій участь захисника була обов`язковою. Однак, всупереч вимогам зазначеним приписам закону він не був забезпечений правовою допомогою захисника. Тобто, працівники СБК у Хмельницькій області незаконно утримували його під вартою протягом 14 годин 22 хвилин з моменту фактичного його затримання 10 год. 08 хвилин 10.04.2016 року до часу офіційно зафіксованого арешту у службовому приміщенні СБУ у Хмельницькій області 00 годин 30 хвилин 11.04.2016 без забезпечення участі захисника.

З огляду на вказані обставини працівниками УСБУ у Хмельницькій області його було незаконно затримано, проведено огляд місця події за правилами обшуку, поза межами своєї територіальної юрисдикції, незаконно утримували його під вартою понад три доби, незаконно повідомили про підозру та безпідставно проводили досудове розслідування. Вважає, що ухвалою слідчого-судді йому незаконно було обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

23.06.2016 року старшим слідчим ОВС СВ УСБУ у Вінницькій області Остапчуком М.В. йому було повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 309, ч.3 ст. 305 КК України та 25.08,2016 ухвалою слідчого судді Вінницького районного суду до нього було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 24.10.2016.

25.08.2016 старшим слідчи УСБУ у Вінницькій області було складено обвинувальний акт, затверджено його процесуальним прокурором та направлено для розгляду до Могилів-Подільського міськрайонного суду.

Справа направлялась для розгляду належному суду неодноразово.

Вироком Жмеринського міськрайонного суду від 18.02.2020 його визнано невинуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 309 КК України, ч.3 ст. 305 КК України, виправдано за недоведеністю у вчиненні інкримінованих йому злочинів.

13.04.2021 ухвалою Вінницького апеляційного суду вирок Жмеринського міськрайонного суду від 18.02.2020 залишено без змін, а апеляційну скаргу прокурора без задоволення.

Таким чином, його повністю виправдано за всіма епізодами обвинувачення.

Незаконними діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органів досудового слідства, прокуратури йому завдано моральної шкоди, відшкодування якої державою лише у випадках вчинення незаконних дій унормовано частиною 1 статті 1176 ЦК України, зокрема у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання.

Шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від посади та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян, підлягає відшкодуванню шкоди на підставі Закону «України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

Згідно положень пункту 2 частини 1 статті 2 цього Закону право на відшкодування шкоди в розмірах та порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або не встановлення достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.

Згідно з частинами п`ятою та шостою статі 4 Закону відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду, завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до частини третьої статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом проводиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць на момент перебування під слідством чи судом. При цьому суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діє на час розгляду справи.

Така правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-2203цс15, від якої не відступила Велика Палата Верховного Суду й у постанові від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц (провадження № 14-298цс18).

Зазначена норма Закону не зобов`язує суд визначати розмір відшкодування моральної шкоди в межах мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом, а лише встановлює найнижчу межу розміру такого відшкодування. Тобто розмір відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом може бути визначений у сумі більшій, ніж один мінімальний розмір заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Визначення розміру моральної шкоди не в мінімальному розмірі є правом суду.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» з 01 січня 2023 року установлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі 6 700,00 грн.

Визначаючи строк перебування ОСОБА_1 під судом і слідством суд вважає, що його початком є 10 квітня 2016 року (день затримання ), а останнім днем перебування позивача під слідством і судом є 13 квітня 2021 року (дата винесення ухвали про залишення вироку Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області без змін), тобто позивач під слідством та судом перебував 57 місяців 6 днів.

Таким чином, станом на час ухвалення рішення судом з урахуванням мінімальної заробітної плати - 6 700,00 грн. та періоду часу перебування позивача під слідством та судом - 57 місяців 6 днів розмір моральної шкоди, який розраховується відповідно до статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», становить 381 900,00 грн.

Частиною третьою статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» визначено, що у подібних правовідносинах відшкодування моральної шкоди провадиться, виходячи з розміру, який не може бути меншим одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом. Разом з цим з урахуванням конкретних обставин справи, суди не обмежені у визначенні більшого розміру відшкодування моральної шкоди.

Встановивши, що ОСОБА_1 незаконно перебував під слідством та судом, а відповідно, він має право на відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями і діями органів досудового слідства та прокуратури згідно із Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», суд з врахуванням завданих моральних страждань, завданих позивачеві незаконними діями органів досудового слідства і прокуратури вважає необхідним визначити розмір такого відшкодування у сумі більшій, ніж один мінімальний розмір заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом у зв`язку із чим вважає необхідним визначити розмір моральної шкоди, який підлягає до стягненню, у сумі 500 000,00 грн.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Відповідно до частини першої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень встановлено статтею 56 Конституції України.

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені статтею 1167 ЦК України, відповідно до якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 1167 ЦК України якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт, то моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала.

Згідно з частинами першою, другою статті 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.

Отже статтею 1176 ЦК України визначені спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець відокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

Порядок відшкодування такої шкоди визначається законом (частина сьома статті 1176 ЦК України). Цим законом є Закон України від 01 грудня 1994 року №266/94-ВР "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" (далі - Закон №266/94-ВР).

Відповідно до статті 1 Закону №266/94-ВР підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок, зокрема, незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадянина.

У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 2 Закону №266/94-ВР право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку постановлення виправдувального вироку суду.

Відповідно до пункту 5 статті 3 Закону України №266/94-ВР у наведених у статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовується моральна шкода.

Разом з тим відповідно до статті 23 ЦК України моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку зі знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 і 5 статті 3 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету. Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру (частини перша, п`ята, шоста статті 4 Закону №266/94-ВР).

Отже, моральна шкода у цих правовідносинах у випадках, передбачених статтею 1176 ЦК України та статтею 4 Закону №266/94-ВР, відшкодовується особі щодо якої допущено передбачені статтею 1 цього Закону дії без встановлення вини органу, що відповідає за відшкодування такої шкоди.

Згідно з частинами другою, третьою статті 13 Закону України №266/94-ВР розмір відшкодування моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

У постанові від 20 вересня 2018 року у справі №686/23731/15-ц (провадження №14-298цс18) Великою Палатою Верховного Суду зроблено висновок про те, що моральною шкодою визначаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють під час розгляду справи. Тобто цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом. Але визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі.

Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

Викладене дає підстави для висновку, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні до мінімального розміру заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, суд при вирішенні питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподаткованого мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи. При цьому визначений законом розмір є мінімальним, що гарантований державою, а суд, враховуючи обставини конкретної справи, може визнати обґрунтованим і достатнім й більший розмір відшкодування.

Вказане відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 27.03.2019 у справі №405/7623/16-ц, від 08.11.2018 у справі №296/2443/16-ц.

Судом встановлено, що внаслідок незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення та необґрунтованого кримінального переслідування позивачу завдано моральної шкоди, право на відшкодування якої він набув на підставі виправдувального вироку Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 18.02.2020, який залишений без змін ухвалою Вінницького апеляційного суду від 13.04.2021.

При визначенні розміру моральної шкоди суд враховує, що позивачем пред`явлено вимогу про відшкодування моральної шкоди у розмірі 3 000 000 грн., яка не відповідає розміру завданих моральних страждань та підлягає лише частковому задоволенню.

Водночас, суд враховує тривалість перебування позивача під слідством та судом з 10 квітня 2016 року (повідомлення про підозру) до 13 квітня 2021 року (набрання законної сили виправдувальним вироком), що загалом становить 57 місяців 6 днів. Характер і обсяг страждань, яких позивач зазнав внаслідок тривалого незаконного перебування під слідством та судом; тяжкість вимушених змін у його життєвих відносинах; ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану; взявши до уваги, що під час досудового розслідування, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд визнає необхідною і достатньою суму відшкодування моральної шкоди у розмірі 500 000 гривень.

Суд враховує перебування на стаціонарному лікуванні в період з 21.03.2017 по 07.04.2017 року, котре виникло на підставі правобічного брахіплекситу з січня 2016 року, за три місяці до висунення підозри, повідомлення про вчинення кримінального правопорушення позивачем та публікацію із зображенням його особи у соцмережах, встановлення ІІ групи інвалідності, змін у його звичному житті та докладанні додаткових зусиль для організації свого життя, дає підстави суду для збільшення такого розміру шкоди, понад встановлений Законом мінімальний його розмір.

На думку суду він є необхідним і достатнім для покриття завданої шкоди. Натомість, розмір за явлений позивачем про відшкодування завданої моральної шкоди в сумі 3 000 000,00 грн. є надто завищеним, не відповідає розміру завданих страждань, виходить за межі розумності і справедливості.

Посилання відповідачів у відзивах на те, що позивачем не доведено спричинення йому моральної шкоди, не можуть бути прийняті судом, оскільки Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено безумовне право на відшкодування моральної шкоди у розмірах і порядку, встановленому в ньому, у випадку постановлення виправдувального вироку суду.

Крім того суд приймає до уваги, що ОСОБА_1 були завдані негативні наслідки, оскільки він дуже сильно хвилювався, переносив нервові стреси.

Отже, внаслідок незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення та необґрунтованого кримінального переслідування позивачу завдано моральної шкоди.

З цих підстав та, враховуючи норми чинного законодавства щодо права позивача на відшкодування моральної шкоди у разі незаконного притягнення до кримінальної відповідальності та постановлення виправдувального вироку суду незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, суд не приймає до уваги заперечення представників відповідачів.

Частиною першою статті 1176 ЦК України встановлено, що шкода у цих випадках відшкодовується державою.

Відповідно до статті 2 ЦК України учасником спірних правовідносин у справі про відшкодування шкоди за рахунок держави на підставі статті 1176 ЦК України є держава Україна.

Кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 170 ЦК України держава набуває і здійснює права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Відповідно до пункту 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого указом Президента України від 13 квітня 2011 року №460/2011, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, є Державна казначейська служба України (Казначейство України), яка, зокрема, здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Отже, відповідачем у справі є держава, яка бере участь у справі через відповідний орган державної влади. Кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України.

Враховуючи, що відшкодування шкоди відповідно до статті 1176 ЦК України та пп.1 п.35 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року №845 (далі - Порядок №845), здійснюється за рахунок держави шляхом безспірного списання коштів з Державного бюджету України, суд стягує на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди з Держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом безспірного списання коштів з Державного бюджету України.

Відповідно до частин першої, п`ятої, шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності та незаконного обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень, у розмірі 500 000,00 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню та стягненню на користь позивача з Держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом безспірного списання коштів з Державного бюджету України.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст.141 ЦПК України. Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 13 ч. 2 ст.5 Закону України "Про судовий збір", судові витрати компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Крім того, підлягають стягненню витрати, понесені на правничу допомогу в кримінальному провадженні в розмірі 50 000 грн., які підтверджені документально.

На підставі наведеного та керуючись ст..ст. 12, 13, 263-265 ЦПК України, ст. 56 Конституції України, ст. ст. 23, 297,299, 1167, 1174 статті 1176 Цивільного кодексу України та Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 500 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди та 50 000 грн. понесених адвокатських витрат шляхом списання Державною казначейською службою України у безспірному порядку з відповідного казначейського рахунку Державного бюджету України.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Судові витрати віднести на рахунок держави..

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Хмельницького апеляційного суду через Хмельницький міськрайонний суд протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення в повному обсязі складене 23.08.2023 року.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації АДРЕСА_1 .

Відповідачі: Управління Служби безпеки України у Хмельницькій області, місце знаходження: м. Хмельницький, вул. Героїв Майдану, 19.

Управління Служби безпеки України у Вінницькій області, місце знаходження: м. Вінниця, вул. Грушевського, 27.

Державна казначейська служба України, місце знаходження: м. Київ, вул. Бастіонна, буд. 6.

Суддя: