Рішення № 11356104, 22.06.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" червня 2010 р.Справа № 25/49-10-1435 За позовом: Закритого акціонерного товариства "ЄВРОФІНАНС"

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення заборгованості по лізинговим платежам в сумі 36263,48 грн., пеню в сумі 3747,55 грн., інфляційні витрати в сумі 3831,37 грн., три проценти річних в сумі 990,90 грн., штраф у сумі 8228,18 грн.

Суддя: Малярчук І.А.

В судових засіданнях приймали участь представники:

Позивача: Корнілов О.О., довір. від 03.12.09 р., Цапенко С.С., довір. від 11.01.10 р.

Відповідача: ОСОБА_1, згідно свідоцтва

В судовому засіданні 22.06.10 р. приймали участь представники:

Позивача: не зявився

Відповідача: не зявився

Суть спору: про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь Закритого акціонерного товариства „Єврофінанс” заборгованість по лізинговим платежам в сумі 36263,48 грн., пеню в сумі 3747,55 грн., інфляційні витрати в сумі 3831,37грн., три проценти річних в сумі 990,90 грн., штраф у сумі 8228,18 грн.

Представник позивача на заявлених позовних вимогах наполягає, надав суду клопотання про залучення документів до матеріалів справи від 31.05.10 р вх. № 13806 згідно якого подав суду витребувані документи, пояснення до позовної заяви від 17.05.10 р. вх.№12678, де виклав позовні вимоги у вищенаведеній остаточній редакції, навів пояснення обставинам справи, розрахунок заборгованості.

Первинні позовні вимоги позивача складали: про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованості по лізинговим платежам в сумі 36263,48 грн., пеню в сумі 4079,92 грн., інфляційні витрати в сумі 3831,37грн., три процента річних в сумі 990,90 грн., штраф в сумі 8228,18 грн.

Так, обґрунтовуючи заявлений позов позивач зазначає, що між ним та відповідачем на підставі укладених договорів фінансового лізингу існували правовідносини щодо передачі у фінансовий лізинг автомобілів з оплатою за них ФОП ОСОБА_1 лізингових платежів до яких входили платежі за користування автомобілями та вартість автомобілів, однак в порушення п. 8.2. договорів відповідач не сплачував виставлені до оплати починаючи з 30.09.08 р. по 24.07.09 р. рахунки, що і спричинило подальше розірвання договорів лізингу та повернення автомобілів.

Як відмічає позивач, ціна позову, уявляє собою лізингові платежі, несплачені відповідачем згідно виставлених рахунків, пеню за неналежне виконання грошових зобовязань згідно п. 8.9. договору, індекс інфляції, три проценти річних, штраф.

Відповідач у судових засіданнях заперечував проти позову позивача, однак, відзив на позов та витребувані судом документи не надав, правову позицію щодо невизнання позову до відома суду не довів, при цьому, позивачем було подано до суду підписаний відповідачем акт звірки взаємних розрахунків, станом 16.04.2010р. із визначенням заборгованості по лізинговим платежам в сумі 36263,48 грн. Справа згідно ст.75 ГПК України розглядається за наявними в ній документами.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 25.05.10 р., відповідно до ч.4 ст.69 ГПК України, продовжено строк розгляду даної справи.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи, заслухавши доводи сторони в їх сукупності, суд встановив наступне:

22 січня 2008 р. між ЗАТ „Єврофінанс” (Лізингодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Лізингоодержувач) був укладений договір фінансового лізингу №LA08000022 відповідно до п.п. 1.1., 3.4. якого Лізингодавець зобовязується надати, а Лізингоодержувач прийняти предмет лізингу згідно Додатку 1 на умовах цього договору: предмет лізингу Faw CA 1047 3,168л, 5МТ Bort-tent, лізинговий період (місяці) 60, вартість предмету лізингу 69873,47грн., референційна валюта USD, перший платіж 2063,20 USD, 10481,06 UАН, щомісячний платіж 440,35 USD, 2236,98 UАН.

Всі додатки до цього договору є його невідємними частинами. Специфікація предмета лізингу додаток 1, загальні умови договору фінансового лізингу додаток 2, визначення нормального зносу виключено, графік платежів додаток 4, загальні умови страхування додаток 5 (п.2.1. договору фінансового лізингу).

Відповідно до п.2 договору фінансового лізингу сторонами були підписані додатки №№ 1, 2, 4, 5, які собою уявляють умови лізингу щодо специфікації предметів лізингу, загальні умови договорів, визначення щомісячних лізингових платежів.

Нараз, детальному аналізу судом підлягає додаток № 2 до договору, відповідно до п.п. 1.1., 2.2., 2.3., 2.4., 2.5. якого Лізингодавець зобовязується, після підписання Лізингоодержувачем ДФЛ, придбати і передати у володіння та користування Лізингоодержувачу предмет лізингу ТЗ, а Лізингоодержувач зобовязується прийняти відповідний ТЗ та використовувати його у відповідності до умов ДФЛ. Склад та вартість ТЗ, ознаки, параметри та комплектність кожного ТЗ вказується в ДФЛ та Специфікації, яка є невідємною частиною ДФЛ... ТЗ вважається переданим у лізинг на умовах цього ДФЛ з дати підписання Сторонами акту приймання-передачі ТЗ. Лізингоодержувач має право відмовитися від прийняття ТЗ, що не відповідає специфікації. Якщо Лізингоодержувач невзмозі прийняти ТЗ відповідно до п. 2.1. (тобто відмова, що не повязана з будь-якими недоліками ТЗ), то це не звільняє Лізингоодержувача від зобовязань щодо сплати Лізингових та інших платежів, що підлягають сплаті за період простою, через неотримання ТЗ Лізингоодержувачем. Місце передачі предмета лізингу визначається Лізингодавцем.

Право власності на ТЗ, що передається у фінансовий лізинг згідно ДФЛ, належить Лізингодавцю... З моменту передачі ТЗ у володіння та користування Лізингоодержувачу, ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження ТЗ несе Лізингоодержувач в розмірі франшизи, відповідно до розділу 6 цього додатку. Державна реєстрація ТЗ здійснюється на імя та за рахунок Лізингодавця. Лізингодавець надає Лізингоодержувачу усі необхідні реєстраційні документи, згідно з якими Лізингоодержувач отримає можливість законно експлуатувати ТЗ, а саме: Свідоцтво про реєстрацію ТЗ, дійсний Талон технічного огляду ТЗ, довіреність на керування ТЗ, видану Лізингоодержувачу, та поліс обовязкового страхування цивільної відповідальності (п.3.1., 3.2., 5.1., 5.2. додатку № 2).

Лізингодавець страхує ТЗ за власний рахунок по програмі повного КАСКО, а також страхує цивільну відповідальність перед третіми особами. Страховка поширює свою дію на всій території України. Вигодонабувачем за зазначеним договором страхування є Лізингодавець. В разі настання страхового випадку Лізиногоодержувач здійснює спеціальний лізинговий платіж на користь Лізиногодавця згідно розміру власної відповідальності, що дорівнює відповідній франшизі по страховому полісу. Лізингоодержувач зобовязаний не пізніше 1 (одного) календарного дня з моменту настання страхового випадку сповістити Лізингодавця про такий випадок. Лізингоодержувач зобовязаний надати до страхової компанії, з якою укладені договори страхування, всі необхідні документи для отримання страхового відшкодування відповідно до умов страхування, що вказані в Додатку 5. У разі, якщо Лізингодавець не отримає належні йому страхові платежі від страхової компанії, повязані з страховим випадком, Лізингоодержувач сплачує Лізингодавцеві повну вартість ремонту ТЗ у випадку його пошкодження, або повну суму відшкодування вартості ТЗ у випадку його повної втрати або знищення (п.п. 6.2., 6.3., 6.4., 6.5. додатку № 2).

Нарахування щомісячних лізингових платежів розпочинається з дати підписання сторонами відповідного Акту приймання-передачі ТЗ, але не пізніше 5 робочих днів з дня повідомлення Лізингоодержувача про готовність ТЗ до передачі. Лізингоодердувач зобовязується сплачувати Лізиногодавцю лізингові платежі згідно ДФЛ, протягом 5 (пяти) календарних днів з дати виставлення відповідних рахунків Лізингодавцем, але не пізніше 7 (сьомого) числа кожного місяця, шляхом перерахування відповідних сум коштів на поточний рахунок Лізингодавця, зазначений в ДФЛ та виставленому рахунку-фактурі. Неодержання рахунку Лізингоодержувачем не звільняє його від зобовязання своєчасно здійснювати лізингові платежі згідно ДФЛ. Лізингові платежі сплачуються в українській гривні. Якщо у ДФЛ вказана референційна валюта долари США або Євро, всі платежі будуть конвертовані в гривні на дату формування відповідного рахунку... Датою сплати будь-якого платежу за ДФЛ є дата фактичного надходження коштів на поточний рахунок Лізингодавця. У разі прострочення сплати платежів за ДФЛ, Лізингоодержувач сплачує на користь Лізингодавця пеню, виходячи з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на відповідну дату, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення виконання зобовязань (п.п. 8.1., 8.2., 8.8., 8.9. додатку № 2).

Лізингоодержувач зобовязується повернути ТЗ Лізингодавцю у випадку розірвання ДФЛ чи дострокового його припинення. Строк повернення 3 календарних дні з дати розірвання (або припинення) ДФЛ. Лізингодавець має право в односторонньому порядку припинити дію ДФЛ у випадку, якщо Лізингоодержувач: надає недостовірну інформацію щодо свого фінансового стану; стає неплатоспроможним (порушено справу про банкрутство; припиняє свою діяльність; порушує будь-яке з зобовязань, покладене на нього у відповідності до положень ДФЛ, та якщо таке порушення не буде виправлене протягом 30 календарних днів після направлення відповідної претензії Лізингодавцем у письмовому вигляді; не сплатив перший лізинговий платіж протягом 30 календарних днів з дня виставлення рахунку на сплату першого лізингового платежу; не приймає ТЗ протягом 30 днів з дати повідомлення Лізингоодержувача про готовність ТЗ до передачі; не відновлення ТЗ Лізингоодержувачем в разі настання страхового випадку, з урахуванням положень п.6.9. цього договору. У разі дострокового припинення ДФЛ Лізингоодержувач зобовязаний власними силами та за власний рахунок повернути ТЗ Лізингодавцю у стані з урахуванням нормального зносу, за адресою, вказаною Лізингодавцем, крім випадків, коли відбулася крадіжка або знищення ТЗ. Стан ТЗ визначається спеціалістами Лізингодавця та вказується в акті повернення ТЗ. У разі затримки повернення ТЗ Лізингодавцю Лізингоодержувачем останній сплачує на користь Лізингодавця штраф за кожен день прострочення виконання зобовязання у розмірі 1/15 щомісячного Лізингового платежу. Дострокове розірвання договору фінансового лізингу можливе за умов відшкодування в повному обсязі витрат Лізингодавця, яких він зазнав внаслідок дострокового розірвання договору з вини Лізингоодержувача, а також із можливістю застосування санкцій, а саме: сплати 10% від вартості всіх недоотриманих лізингових платежів Лізингодавцю за договором оперативного лізингу (п.п. 9.3., 10.1., 10.3. 10.7., 10.8. додатку № 2).

Додатковою угодою № 2 від 11.02.2008 р. до договору №LA08000022 від 22.01.2008р. було змінено вартість предмета лізингу та її визначено у розмірі 69900,00 UAH, зазначено щомісячні платежі в сумі 440,44 USD, відшкодування вартості предмету лізингу 194,94 USD, відсотки та комісію в сумі 245,50 USD.

Доказами фактичної передачі предмету лізингу, тобто транспортного засобу, за договором лізингу від 22.01.08 р. №LA08000022 є акт приймання-передачі предмета лізингу від 22.02.2008 р.

Так, позивач вказує, що протягом дії договору лізингу в порушення його умов, а саме п.8.2., відповідач не оплачував лізингові платежі, згідно виставлених йому до оплати Лізингодавцем рахунків, наданих ЗАТ „Єврофінанс” до матеріалів справи, що мало наслідком направлення останнім відповідачу повідомлення про розірвання договору від 01.07.09 р., та підписання сторонами акту повернення предмету лізингу від 01.07.09 р.

За позицією ЗАТ „Єврофінанс”, з підстав систематичної не оплати заборгованості по лізинговим платежам, повідомлення про розірвання договору від 01.07.09 р. та акт повернення предмету лізингу від 01.07.09 р. і є доказом розірвання вищенаведеного договору лізингу.

Заборгованість відповідача по не оплаті лізингових платежів за договором лізингу від 22.01.08 р. №LA08000022 позивач обраховує згідно виставлених до оплати рахунків-фактур в сумі загалом 36263,48 грн., на яку нараховано пеню за прострочення виконання грошового зобовязання, в порядку ст.232 ГК України, за шість місяців від дня подачі позову до суду в розмірі загалом 3747,55 грн., три процента річних загалом в сумі 990,90 грн., індекс інфляції в сумі загалом 3831,37 грн., штраф в сумі 8228,18 грн.

Так, проаналізувавши наявні в матеріалах справи документи, які свідчать про існування між сторонами правовідносин, суд дійшов висновку щодо часткового задоволення заявлених позивачем позовних вимог з огляду на наступне.

Засадами чинного Закону України „Про фінансовий лізинг” в редакції від 11.12.03 р. №1381-ІV, а саме ст.1 якого передбачено, що фінансовий лізинг це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу лізингодавець зобовязується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Підпунктом 3) п.2 ст. 11 Закону України „Про фінансовий лізинг” передбачено, що до зобовязань Лізингоодежувача віднесено своєчасну сплату лізингових платежів.

Сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом; інші витрати лізингодавця, що безпосередньо повязані з виконанням договору лізингу (ст. 16 Закону України „Про фінансовий лізинг”).

Засадами чинного Цивільного кодексу України в редакції від 16.01.03 р. передбачено, що зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Згідно ч.1 п.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Так як, судом встановлено існування правовідносин сторін за договором лізингу від 22.01.08 р. №LA08000022, тобто передачу позивачем у лізинг та прийняття відповідачем в лізинг транспортного засобу, не сплата останнім за період з 30.09.08 р. по 24.07.09 р. лізингових платежів, то судом підлягає стягненню з відповідача сума заборгованості за лізинговими платежами в сумі 36263,48грн.

Таким чином, заявлені позивачем позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості в сумі 36263,48грн. підлягають судом задоволенню в повній мірі.

Також, позивачем заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 3747,55грн., які він обґрунтовував з посиланням на п.6 ст.232 Господарського кодексу України, при цьому зазначивши що періодом нарахування пені є 184 дня, а саме з 13.08.2009р. по 13.02.2010р., тобто з дати підписання позовної заяви в період шість місяців по кожному несплаченому рахунку-фактурі. В даному випадку, судом враховується період нарахування позивачем пені який співпадає з періодом обрахованим судом відповідно до правової позиції позивача згідно п.6 ст.232 ГК України, зокрема з 22.09.09 р. по 22.03.10 р., та періодом, наведеним позивачем в його розрахунку, тобто з 22.09.09 р. по 13.02.10 р., з врахуванням зазначеного позивачем за кожним рахунком періоду нарахування пені, в який, доречі облікова ставка НБУ була встановлена в 10,25%. Звідси, пеня за договором від 22.01.08 р. №LA08000022 загалом складає 2953,24 грн., а не 3747,55грн., заявлених позивачем до стягнення, у звязку з чим судом задоволенню підлягає пеня розрахована за період з 22.09.09 р. по 13.02.10 р. саме в сумі 2953,24 грн., в решті частині заявлених позивачем позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені за даними договорами в сумі 794,31 грн., суд відмовляє.

Відповідно до п.1 ст.546, п.1 ст.547, п.1 ст.548, п.1, 2 ст. 549, ст. 550 Цивільного кодексу України виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, притриманням, завдатком; правочин щодо забезпечення виконання зобовязання вчиняється у письмовій формі; виконання зобовязання (основного зобовязання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання. Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання. Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобовязання. Кредитор не має права на неустойку в разі, якщо боржник не відповідає за порушення зобовязання. Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом.

Із змісту ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України вбачається, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Таким чином, судом розрахована пеня, відповідно до п.8.9. договору лізингу та п.6 ст.232 ГК України із суми заборгованості відповідача по лізинговим платежам за виставленими до оплати рахунками в період з 22.09.09 р. по 13.02.10 р., помноженої на подвійну облікову ставку НБУ 10,25%, помножену на кількість днів прострочки, поділену на 100% та поділену на 365 днів, що за розрахунком суду по договору лізингу від 22.01.08 р. №LA08000022 складає 2953,24грн., яка і підлягає судом стягненню з відповідача, в решті частині заявлених позивачем позовних вимог про стягнення пені в розмірі 794,31 грн., суд відмовляє.

Крім того, позивач заявив позовні вимоги про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 10% від вартості всіх недоотриманих лізингових платежів, згідно п.10.8 Договору, що складає 8228,18 грн.

З розрахунку штрафу, наведеного позивачем в позовній заяві та поясненнях від 17.05.2010р. вбачається, що загальна сума штрафу була ним обрахована по договору лізингу за 42 місяці із застосуванням суми щомісячного лізингового платежу (банківських відсотків та комісії) в розмірі 245,50 USD, яка визначена додатковою угодою №1 від 11.02.2008р.

Приймаючи до уваги те, що даний вид забезпечення виконання зобовязань передбачено умовами договору лізингу від 22.01.08 р. № LA08000022, , суд вважає заявлені позивачем вимоги стосовно стягнення з ФОП ОСОБА_1 8228,18 грн. штрафу правомірними, що є підставою для суду для їх задоволення.

Також, позивач заявив позовні вимоги про стягнення з відповідача індекс інфляції в сумі 3831,37 грн. та 990,90 грн. три проценти річних, які судом підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

У відповідності з приписами ст. 625 ЦК України в редакції від 16.01.03 р. боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок трьох процентів річних позивачем зроблено із суми заборгованості відповідача за лізинговими платежами згідно виставлених до оплати останньому рахунків-фактур помножених на кількість днів прострочки, зазначеної позивачем в розрахунку в позовній заяві в період існування заборгованості, помножених на 3% річних, поділених на 365 днів в році та поділених на 100, що загалом позивачем зроблено вірно, та згідно проведеного судом перерахунку відповідає сумі, заявленій позивачем до стягнення в розмірі 990,90 грн.

Розрахунок індексу інфляції, також наведений ЗАТ „Єврофінанс” в позовній заяві, здійснений ним неналежним чином, зокрема позивачем невірно визначений індекс інфляції в період нарахування до якого включено місяць, в який згідно п.п. 8.1., 8.2. договору наступив момент оплати та лютий 2010р., 13 число якого, позивачем визначено як кінець нарахування прострочки, у звязку з чим за розрахунком суду індекс інфляції складатиме 3412,77 грн., тому суд задовольняє заявлені позивачем позовні вимоги щодо стягнення індексу інфляції частково у розмірі 3412,77 грн., в решті частині заявлених позовних вимог про стягнення з відповідача індексу інфляції в розмірі 418,6 грн., суд відмовляє.

Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст.43 ГПК України).

Враховуючи вищезазначені норми матеріального права та наявні в матеріалах справи документи, суд дійшов до висновку про часткове задоволення заявлених ЗАТ „Єврофінанс” позовних вимог щодо стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованості по лізинговим платежам в сумі 36263,48 грн., пені в сумі 2953,24грн., три проценти річних в сумі 990,90 грн., індекс інфляції в сумі 3412,77 грн., штраф в сумі 8228,18 грн. В решті частині заявлених позивачем позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені в сумі 794,31 грн., індексу інфляції в сумі 418,6 грн., суд, відмовляє.

Згідно ст. 49 ГПК України позивачу за рахунок відповідача підлягають відшкодуванню витрати повязані зі сплатою державного мита в розмірі 518,46 грн., витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в розмірі 230,60 грн.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82- 85 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

1. Задовольнити позов ЗАТ „Єврофінанс” частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Закритого акціонерного товариства „Єврофінанс” (02100, м. Київ, вул.І.Дубового, 14, Код ЄДРПОУ 30726921) 36263 (тридцять шість тисяч двісті шістдесят три) грн. 48 коп. заборгованість по лізинговим платежам, 2953 (дві тисячі девятсот пятдесят три) грн. 24 коп. пеня, 990 (девятсот девяносто) грн. 90 коп. три проценти річних, 3412 (три тисячі чотириста дванадцять) грн. 77 коп. індекс інфляції, 8228 (вісім тисяч двісті двадцять вісім) грн. 18 коп. штраф, 518 (пятсот вісімнадцять) грн. 46 коп. державного мита, 230 (двісті тридцять)грн. 60 коп. витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Відмовити в решті частині заявлених ЗАТ „Єврофінанс” позовних вимог.

Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст. 85 ГПК України, після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Накази видати згідно зі ст. 116 ГПК України.

Суддя

Рішення підписане 29.06.10 р.