Ухвала суду № 113557670, 14.09.2023, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1 УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИСправа № 335/11554/21 1-кп/335/234/2023

14 вересня 2023 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді: ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжя клопотання прокурора про продовження строків тримання під вартою та клопотаннязахисника обвинуваченогопро змінузапобіжного заходупо кримінальному провадження відносноОСОБА_4 обвинуваченогоу вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2ст.307, ч.4 ст. 185 КК України, -

в с т а н о в и в:

В провадженні Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя знаходиться кримінальне провадженнявідносно ОСОБА_4 обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2ст.307, ч.4 ст. 185 КК України.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20.07.2023 року відносно обвинуваченого ОСОБА_4 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з можливістю внесення застави у розмірі 53680 гривень строком на 60 днів до 17.09.2023 року, проте до спливу строку тримання під вартою завершити кримінальне провадження не можливо з незалежних від суду причин.

У судовому засіданні відповідно до вимог ч.3 ст. 331 КПК України, прокурором заявлено клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , та в обґрунтування продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 покладається необхідність запобігання спробам переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків та потерпілого, вчинити інше кримінальне правопорушення. Так, ОСОБА_4 , не працює, зловживає спиртними напоями, веде аморальний спосіб життя, не має постійного джерела доходу, стійких соціальних зв`язків, обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, санкція якого передбачає максимальне покарання у вигляді позбавлення волі строком до 8 років. Таким чином, є підстави вважати, що розуміючи суворість та невідворотність покарання, обвинувачений буде ухилятись від суду, що є ризиком, передбаченим п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України. Ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України підтверджується тим, що обвинуваченому відомо про місце проживання свідків та потерпілих, тому останній може погрозами та залякуванням примушувати її змінити свої покази. Крім того, ОСОБА_4 неодноразово засуджений за вчинення корисливих злочинів, тому може продовжити злочинну діяльність. Зважаючи на викладене, встановлено наявність ризику вчинення інших кримінальних правопорушень, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України,

Більш м`які запобіжні заходи у вигулі особистої поруки, особистого зобов`язання або домашнього арешту не здатні забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків.

Таким чином, у разі застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, неможливо запобігти вищевказаним ризикам, оскільки вони передбачають перебування на волі, що дає можливість негативно впливати на повне та всебічне встановлення об`єктивної істини у кримінальному провадженні та ухилитися від суду.

У зв`язку з чим, з метою захисту громадян і суспільство від злочинних посягань, та з метою присікти злочинну діяльність ОСОБА_4 прокурор вважає, що неможливо запобігти вищезазначеним ризикам шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів у зв`язку з чим просить суд продовжити ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб з утриманням в ДУ «Запорізький слідчий ізолятор».

Обвинувачений ОСОБА_4 не заперечував проти задоволення клопотання прокурора.

Дослідивши клопотання прокурора, заслухавши думку обвинуваченого, з приводу заявленого клопотання, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч.1 ст.331 КПК України під чассудового розглядусуд заклопотанням сторониобвинувачення абозахисту маєправо своєюухвалою змінити,скасувати,обрати абопродовжити запобіжнийзахід щодообвинуваченого.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення..

Відповідно до ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.

За змістом ч.ч. 3, 5 ст. 199 КПК України, якою суд керується в силу положень ч. 2 ст. 331 КПК України, суд може продовжити строк тримання під вартою, якщо прокурор доведе, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, а також, що є наявними обставин, які перешкоджають завершенню кримінального провадження до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

При вирішенні питання про продовження запобіжного заходу суд також враховує засаду верховенства права, закріплену у ст. 8 КПК, та практику Європейського суду з прав людини (далі - Суд, ЄСПЛ), яка у відповідності до вимог ч. 2 зазначеної статті підлягає обов`язковому застосуванню під час кримінального провадження.

Так, у п. 219 рішення у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року (заява № 42310/04) Суд зазначив, що питання про те, чи є тривалість тримання під вартою розумною, не можна вирішувати абстрактно. Наявність підстав для залишення обвинуваченого під вартою слід оцінювати в кожній справі з урахуванням її особливостей. Продовжуване тримання під вартою може бути виправданим заходом у тій чи іншій справі лише за наявності чітких ознак того, що цього вимагає справжній інтерес суспільства, який, незважаючи на існування презумпції не винуватості, переважує інтереси забезпечення права на свободу (див. рішення у справі «Єчюс проти Литви», N 34578/97, п. 93, ECHR 2000-IX).

Обраний відносно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжний захід з урахуванням його тривалості не виходить за межі розумного строку, відповідає характеру та тяжкості діяння, яке йому інкримінується, кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.

Підставами продовження запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, тяжкість кримінальних правопорушень в яких він обвинувачується.

Крім того, наявність ризиків перешкоджання обвинуваченим встановленню об`єктивної істини у кримінальному провадженні, вчинення ним нових правопорушень, що він може переховуватися від суду, продовжити злочинну діяльність та вчинити інші аналогічні кримінальні правопорушення, виключає підстави для скасування чи зміни обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на більш м`який, оскільки будь-яких даних про відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, для застосування стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою в судовому засіданні не встановлено.

Оцінюючи тяжкість вчинених злочинів, які інкримінуються обвинуваченому, суд враховує ступінь суспільної небезпечності злочинівв конкретних умовах місця і часу та враховує, що до особи, яка обвинувачується у вчиненнітяжких злочинів, взяття під варту як запобіжний захід може бути застосовано за мотивом однієї лише небезпечності злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі строком до 10 років.

Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції не винуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним у пункті 35 рішення Європейського Суду з прав людини в справі «Летельє проти Франції», суд вважає виправданим тримання обвинуваченого під вартою.

Крім того, згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

З урахуванням сукупності встановлених обставин, зокрема, наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст.307, ч. 4 ст. 185 КК України, вагомості наявних доказів про вчинення обвинуваченим злочинів, тяжкості покарання, що загрожує останньому, у разі визнання його винуватим, суд приходить до переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не буде достатнім і не зможе запобігти існуючим ризикам та забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, що виправдовує продовження найсуворішого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Судом також враховується що обвинувачений ніде не працює, зловживає спиртними напоями, веде аморальний спосіб життя, не має постійного джерела доходу, стійких соціальних зв`язків.

Зважаючи на вказані вище обставини та факти, суд приходить до переконливого висновку, що доводи прокурора про те, що подальше тримання обвинуваченого ОСОБА_4 під вартою, в зв`язку з існуванням ризиків, визначених ст. 177 КПК України, є доцільним та необхідним.

Розглядаючи можливість альтернативних запобіжних заходів, суд вважає їх такими, що не здатні на цей час забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, тобто застосування більш м`яких запобіжних заходів до обвинуваченого на даний час неможливе, відповідні ризики продовжують існувати та не зменшилися, є достатніми та виправдовують тримання особи під вартою.

Будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого ОСОБА_4 судом, на даному етапі, не встановлено та сторонами не доведено.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини, суд не знаходить підстав для скасування або зміни щодо обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а тому зважаючи на те, що строк дії попередньої ухвали про тримання під вартою закінчується 17.09.2023 року суд вважає за доцільне продовжити тримання останнього під вартою строком на 60 днів до 12.10.2023 року.

При цьому суд вважає, що таке продовження даного запобіжного заходу обвинуваченим не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки, незважаючи на презумпцію невинуватості, тримання під вартою, завжди є законним, якщо є достатні підстави вважати, що існує необхідність у запобіганні вчиненню особою правопорушення чи ухиленню від правосуддя після вчинення злочину, з тією метою, щоб особа, яка обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, постала перед компетентними органами.

Керуючись ст.ст. 177,199, 331 КПК України суд,-

у х в а л и в:

Клопотання прокурора ОСОБА_3 про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання від вартою задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 строктримання підвартою вЗапорізькому слідчомуізоляторі на 60днів до 12 листопада 2023 року включно з можливістю внесення застави у розмірі, визначеному ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20 липня 2023 року.

Ухвала може бути оскарженапротягом семи днів з дня її оголошення до Запорізького апеляційного суду.

Суддя ОСОБА_1