Рішення № 113557347, 18.09.2023, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/30814/21

Провадження № 2/752/1871/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.09.2023 року м. Київ

Суддя Голосіївського районного суду м. Києва Ольшевська І.О., за участю секретаря судового засідання Крекотень О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Києва за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Національного комплексу «Експоцентр Україна» про визнання неправомірними дій щодо визначення вартості послуг з управління будинком гуртожитку та стягнення безпідставно набутих коштів, -

у присутності:

позивача: ОСОБА_1

представника відповідача: Пасічник С.О. (згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань)

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Голосіївського районного суду міста Києва з позовом до Національного комплексу «Експоцентр Україна» про визнання неправомірними дій щодо визначення вартості послуг з управління будинком гуртожитку та стягнення безпідставно набутих коштів та просить визнати неправомірними дії відповідача щодо визначення вартості з управління будинком гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 . З 10.01.2019р. в розмірі 27,18 грн./кв.м. жилої площі з урахуванням площі місць загального користування, що встановлений відповідачем пунктом 2 наказу від 20 грудня 2018р. №198; визнати протиправним та нечинним пункт 2 наказу відповідача від 20.12.1018р. №198 «Щодо питань гуртожитку НК «Експоцентр України»; визнати недійсним та скасувати тариф з управління будинком гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 , у розмірі 27,18 грн./кв.м. жилої площі з урахуванням площі місць загального користування, що затверджений та введений у дію відповідачем з 10.01.2019р. пунктом 2 наказу відповідача від 20.12.2018р. №198; визнати незаконними та протиправними дії відповідача щодо застосування тарифу з управління будинком гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 , у розмірі 27,18 грн./кв.м. жилої площі з урахуванням площі місць загального користування, що затверджений та введений у дію відповідачем з 10.01.2019р. пунктом 2 наказу відповідача від 20.12.2018р. №198; стягнути на користь позивача з відповідача як безпідставно набуті (без достатньої правової підстави) кошти в сумі 22 831,29 грн., що сплачені позивачем.

В обгрунтування позову зазначає, що проживає у складі сім`ї з трьох чоловік у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 . До

2019р. тариф на житлово-комунальні послуги в гуртожитку вводився в дію рішенням керівника відповідача після його встановлення відповідним органом місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг, що передбачалось п. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги». Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 14.09.2016р. №830 «Про внесення змін до Тарифів та структури тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, які надають виконавці цих послуг, по кожному будинку окремо для здійснення розрахунків із споживачами залежно від оплати останніми не пізніше або після 20 числа місяця, що настає за розрахунковим» затверджено тариф на послуги з утримання будинку та прибудинкової території гуртожитку по АДРЕСА_1 , в розмірі 6,98 за 1 кв.м. загальної площі. Відповідач, керуючись розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 14.09.2016р. №830, ввів у дію наказом від 04.10.2016р. №75 з 04.10.2016р. тариф на послуги з утримання будинку та прибудинкової території гуртожитку по АДРЕСА_1 у розмірі 6,98 грн. за 1 кв.м. загальної площі. 09.11.2017р. прийнято Закон України «Про житлово-комунальні послуги», який набрав законної сили 10.12.2017р. та введений у дію з 10.06.2018р., який вже не містить норму про те, що тариф на житлово-комунальні послуги встановлюється органом місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг. Тобто, як вказує позивач, з 10.06.2018р. органи місцевого самоврядування не наділені повноваженнями щодо встановлення ціни на послуги з управління багатоквартирним будинком. Позивач зазначає, що відповідач протягом з 01.01.2019р. по 31.12.2019р. не виставляв та не надавав мешканцям гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 , у тому числі і позивачу, рахунки на оплату за житлово-комунальні послуги. Інформація про суму, яку необхідно заплатити мешканцю за надані у відповідному місяці житлово-комунальні послуги доводилась до мешканця в наступному порядку: комендант (завідувач) гуртожитку відповідача кожного місяця, за який необхідно було вносити оплату, говорила мешканцю або просто від руки писала на папері суму, яку необхідно оплатити, при цьому сума повідомлялась загальна на місяць, без розмежування вартості житлової та комунальної послуги. У квітні-травні 2021р. позивачу випадково стало відомо про існування рішення відповідача у формі наказу від 20.12.2018р. №198, з якого стало відомо, що п. 2 наказу прийнято рішення затвердити та ввести в дію з 10.01.2019р. розрахований КР «Головний інформаційно-обчислювальний центр» тариф з управління будинком гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 , у розмірі 27,18 грн./кв.м. жилої площі з урахуванням площі місць загального користування. Позивач, як і інші мешканці гуртожитку, рішення не приймали про відміну надання житлової послуги в розмірі тарифу 6,98 грн. за 1 кв.м. загальної площі та надання житлової послуги (послуги з управління багатоквартирним будинком) у розмірі 27,18 грн. за 1 кв.м. Таким чином, як підсумовує позивач, відповідачем встановлено тариф з управління будинком гуртожитку в розмірі 27,18 грн. за 1 кв.м. жилої площі з урахуванням площі місць загального користування в порушення ч. 2 ст. 10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», а саме встановлено вказаний тариф не за домовленістю сторін. Також у порушення ч. 3 ст. 10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 27.07.2018р. №190 «Про

затвердження Обов`язкового переліку робіт (послуг), витрати на які включаються

до складу витрат на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території» відсутній кошторис витрат на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території з урахуванням обов`язкового переліку робіт (послуг), з встановленням періодичності виконання (надання) робіт (послуг) з утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території. За таких обставин, на думку позивача, даний тариф не може вважатись дійсним (законним) і, як наслідок, дії відповідача щодо застосування даного тарифу до позивача є не законними, у зв`язку з чим отримані від позивача кошти відповідачем у сумі 22 831,29 грн. за житлово-комунальні послуги за період з 01.01.2019р. по 31.12.2019р. підлягають поверненню позивачу як безпідставно набуті.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 15.02.2022р. відкрито провадження у справі, постановлено розглядати її в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 26.09.2022р. закрито підготовче провадження, справу призначеного до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду від 23.01.2023р. повернуто до стадії підготовчого засідання за клопотанням відповідача.

Відповідач надав письмовий відзив на позов, за яким просить відмовити в задоволенні позову, як такого, що є недоведений та необґрунтований. Зазначає, що 20.12.2018р. відповідачем був виданий наказ №198, яким затверджено та введено в дію з 10.01.2019р. розрахований КП «Головний інформаційно-обчислювальний центр» тариф з управління будинком гуртожитку в розмірі 27,18 грн./кв.м. жилої площі з урахуванням площі місць загального користування. Інформування мешканців гуртожитку про зміну тарифу було проведено шляхом розміщення наказу на інформаційному стенді в гуртожитку, тому твердження позивача про те, що їй не було відомо про введення в дію тарифу не відповідає дійсності, тим більше, що вона проживала із сім`єю в гуртожитку. З 01.01.2019р. по 31.12.20109р. позивачу були виставлені рахунки на оплату за проживання в гуртожитку на загальну суму 19 592,78 грн. Рахунки, що виставлялися позивачу, складаються не тільки з послуг з управління будинком гуртожитку в розмірі 27,18 грн./кв.м. жилої площі з урахуванням площі місць загального користування, а й з таких житлово-комунальних послуг як відшкодування вартості витрат по електроенергії, гуртожиток; відшкодування вартості водопостачання та водовідведення, гуртожиток; відшкодування вартості по вивозу сміття, гуртожиток. Відповідач звертає увагу на те, що загальну сума послуг з управління будинком гуртожитку, виставлена позивачу за 2019 рік, склала 8 299,99 грн., решта - 11 362,89 грон. склали комунальні послуги. Тому вимоги позивача щодо повернення коштів за отримані комунальні послуги є безпідставні. Відповідач вказує про те, що позивач зазначає про незаконність тарифу з управління будинком, але не наводить нормативного обгрунтування такої незаконності. Гуртожиток Національного комплексу «Експоцентр України» перебуває на балансі відповідача і призначений для проживання працівників під час роботи на підприємстві. Позивач не наводить конкретну норму закону, якою би передбачався обов`язок відповідача погоджувати розмір плати за проживання в гуртожитку з його мешканцями. Закон України «Про житлово-комунальні послуги» також не містить норм про погодження

балансоутримувачами гуртожитків плати за проживання з мешканцями. Відповідач

зазначає, що споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними, тому проживання позивача в гуртожитку без укладеного з відповідачем договору найму жилого приміщення в гуртожитку само по собі не може бути підставою для звільнення її від оплати послуг у повному обсязі. Позивач не відмовлялася від надання послуг відповідачем, доказів ненадання послуг або надання послуг неналежної якості, що б давало підстави для звільнення від їх оплати, позивачем надано не було. До того ж позивач вносила плату за отримані послуги, що підтверджує її обізнаність про дію тарифу з управління будинком гуртожитку в розмірі 27,18 грн./кв.м жилої площі з урахуванням площі місць загального користування та визнання її обов`язку як споживача оплачувати такі житлово-комунальні послуги.

Позивач надала письмову відповідь на відзив, за яким підтримує свою позицію, викладену в позові. Вказує про те, що Законом України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги з цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства. Тобто у випадку встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги не відповідно до законодавства, споживач не зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги і, відповідно, у відповідача відсутнє право вимагати від позивача сплатити за житлово-комунальні послуги за тарифом, що встановлений не відповідно до законодавства. Твердження відповідача, що позивач не наводить конкретну норму закону, якою передбачається обов`язок відповідача погоджувати вартість послуг з управління будинком гуртожитку з його мешканцями, не відповідає дійсності, так як позивач зазначила норми закону в позовній заяві, обґрунтовуючи свої вимоги та повторно зазначила її у відповіді на відзив. Крім того додає, що незаконні нарахування за тарифом у розмірі 27,18 грн./кв.м. ще й здійснювались на розмір площі кімнати, що не відповідає реальній площі кімнати 11.

Ухвалою суду від 15.05.2023р. закрито підготовче засідання, справу призначено до судового розгляду та призначено дату судового засідання.

У судовому засіданні позивач підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити.

Представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог, вказавши на їх необгрунтованість та недоведеність, просив відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Дослідивши матеріали цивільної справи, всебічно, повно та об`єктивно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, що мають істотне значення для правильного вирішення справи по суті та на яких ґрунтується позовні вимоги, оцінивши докази на предмет належності, достовірності та допустимості у їх сукупності, заслухавши учасників справи, судом встановлено наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних,

земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється порядку іншого судочинства.

Так, ОСОБА_1 , яка згідно Свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 змінила прізвище на « ОСОБА_1 », 15.06.2009р. Національним комплексом «Експоцентр України» видано ордер на жилу площу в гуртожитку №08 на право зайняття із сім`єю кімнати АДРЕСА_1 .

Відповідач є балансоутримувачем гуртожитку за вказаною адресою та надає в гуртожитку житлово-комунальні послуги.

20.12.2018р. відповідачем видано наказ №198 «Щодо питань гуртожитку НК «Експоцентр України», пунктом 2 якого затверджено та введено в дію з 10.01.2019р. розрахований КП «Головний інформаційно-обчислювальний центр» тариф з управління будинком гуртожитку в розмірі 27,18 грн./кв.м. з урахуванням площі місць загального користування.

Спір між сторонами виник у зв`язку із затвердженням та введенням відповідачем тарифу з управління будинком гуртожитку в розмірі 27/18 грн./кв.м. з урахуванням площі місць загального користування згідно вказаного наказу.

Позивач вважає п. 2 наказу протиправним, просить скасувати тариф та визнати незаконними дії відповідача щодо його застосування, а також стягнути безпідставно набуті кошти в сумі 22 831,29 грн. На думку позивача, тариф встановлено не за домовленістю сторін, як того вимагає ч. 1 ст. 10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», і, окрім того, в порушення ч. 3 ст. 10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 27.07.2018р. №190 «Про затвердження Обов`язкового переліку робіт (послуг), витрати на які включаються до складу витрат на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території».

Відповідач не погоджується з думкою позивача, зазначає, що Закон України «Про житлово-комунальні послуги» не містить норм про погодження балансоутримувачами гуртожитків плати за проживання з мешканцями. Споживачі зобов`язані оплачувати житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними, тому проживання позивача в гуртожитку без укладеного з відповідачем договору найму жилого приміщення в гуртожитку само по собі не може бути підставою для звільнення її від оплати послуг у повному обсязі.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 20.06.2018р. №498 «Про затвердження Примірного положення про користування гуртожитками» це положення визначає порядок користування гуртожитками: жилою площею, жилими та іншими приміщеннями в них. Дія цього Положення поширюється на всі гуртожитки незалежно від форми власності.

У відповідності до п. 6 та п. 7 Примірного положення про користування гуртожитками на підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації, орган місцевого самоврядування видає особі ордер за формою згідно з додатком, який є єдиним документом, що підтверджує право вселення на надану жилу площу в гуртожитку. Під час одержання ордера пред`являються документи, що посвідчують особу наймача та

всіх членів сім`ї (для осіб, які не досягли 14 років, - свідоцтва про народження), включених до ордера. Ордер зберігається у особи, яка вселяється на жилу площу в гуртожитку, протягом усього строку її проживання у гуртожитку. Користування жилою площею здійснюється: у гуртожитках державної та комунальної форми власності - виключно за договором найму жилого приміщення, укладеним на підставі ордера; у гуртожитках, що були включені до статутних капіталів господарських товариств, створених у процесі приватизації та корпоратизації, - за договором найму жилого приміщення, укладеним на підставі ордера, або на підставі договору оренди житла.

Згідно з п. 12 Примірного положення організація, що здійснює управління гуртожитком, зобов`язана організувати належне утримання майна гуртожитку; створювати умови для безперешкодного користування особами, які проживають у гуртожитку, його допоміжними приміщеннями; вести облік осіб, які проживають у гуртожитку на умовах найму (оренди); забезпечувати виконання положення про користування гуртожитками, затвердженого з профспілками (за наявності), що перебувають у їх власності, управлінні, розпорядженні чи користуванні; інформувати осіб, які проживають в гуртожитку про прийняття рішень, які стосуються їх проживання та організації побуту у гуртожитку; забезпечувати за власний рахунок проведення поточного та капітального ремонтів гуртожитку, його допоміжних приміщень, інвентарю, обладнання, крім поточного ремонту переданих у найм (оренду) жилих приміщень та ремонту жилих приміщень, які перебувають у приватній власності.

За п. 11 Примірного положення наймачі, які користуються жилою площею в гуртожитку, зобов`язані, зокрема, своєчасно сплачувати за проживання в гуртожитку у строки, встановлені договором або законом; забезпечувати за власний рахунок проведення ремонту жилого приміщення у гуртожитку.

Аналогічні норми містить Положення про користування гуртожитку Національного комплексу «Експоцентр України» за адресою: м. Київ, проспект Голосіївський, 101, затверджене генеральним директором НК «Експоцентр України», Додаток №1 до Наказу №198 від 20.12.2018р.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01.06.2011р. №869 «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги» з метою забезпечення єдиного для всіх регіонів підходу до формування тарифів у сфері житлово-комунальних послуг було затверджено, в тому числі, Порядок формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

Вказаний Порядок формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій виключено на підставі постанови Кабінету Міністрів №291 від 03.04.2019р., а, отже, станом на момент формування, затвердження та введення в дію спірного тарифу згідно наказу від 20.12.2018р. №198 Порядок був діючим, а тому підлягає до застосування при вирішенні даного спору до спірних правовідносин.

Так, цей Порядок визначав механізм формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій і поширювався на суб`єктів господарювання всіх форм власності, які надають послуги, суб`єктів господарювання всіх форм власності, що спеціалізуються на виконанні окремих

послуг, на умовах субпідрядних договорів з виконавцями, органи місцевого самоврядування, власників, орендарів житлових будинків (гуртожитків), власників (наймачів) квартир (житлових приміщень у гуртожитках), власників нежитлових приміщень у житлових будинках (гуртожитках).

Згідно з п. 2 Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій тариф на послуги з утримання будинків та прибудинкових територій є сукупною (загальною) вартістю надання таких послуг, розрахованої на основі економічно обґрунтованих планованих (нормативних) витрат, витрат на відшкодування втрат, планового прибутку та податку на додану вартість або єдиного податку. Тариф на послуги розраховується окремо за кожним будинком залежно від запланованих кількісних показників послуг, що фактично повинні надаватися для забезпечення належного санітарно-гігієнічного, протипожежного, технічного стану будинків і споруд та прибудинкових територій з урахуванням переліку послуг згідно з додатком до цього Порядку. З власниками (наймачами) квартир (житлових приміщень у гуртожитку) та власниками, орендарями нежитлових приміщень у житловому будинку (гуртожитку) укладається договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. Послуги надаються з урахуванням встановленого рішенням органу місцевого самоврядування тарифу, його структури, періодичності та строків надання послуг. Копія такого рішення є невід`ємною частиною договору про надання послуг. Інформація про перелік послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, їх вартість, структуру тарифу, його зміну з обґрунтуванням її необхідності доводиться до відома споживачів у порядку, затвердженому Мінрегіоном.

Пунктом 3 Порядку визначено, що під час установлення тарифу на послуги необхідно забезпечувати прозорість визначення вартості усіх послуг з розрахунку на 1 кв. метр загальної площі квартири, житлового приміщення у гуртожитку та нежитлового приміщення у житловому будинку (гуртожитку).

Суд відмічає, що між позивачем та відповідачем договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій не укладався.

Механізм доведення суб`єктами господарювання, що виробляють або надають житлово-комунальні послуги, до відома споживачів інформації про перелік житлово-комунальних послуг, структуру цін/тарифів, зміну цін/тарифів з обгрунтуванням її необхідності та врахування відповідної позиції територіальних громад при встановленні органами місцевого самоврядування тарифів на житлово-комунальні послуги визначався Порядком доведення до споживачів інформації про перелік житлово-комунальних послуг, структуру цін/тарифів, зміну цін/тарифів з обгрунтуванням її необхідності та про врахування відповідної позиції територіальних громад, затвердженим Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 30.07.2012р. №390, чинного на момент затвердження та введення в дію тарифу згідно п. 2 наказу відповідача від 20.12.2018р.

Розділом ІІ Порядку №390 визначався порядок доведення до відома споживачів, зокрема, інформації про зміну ці/тарифів з обгрунтуванням її необхідності.

Згідно з пунктами 2.1. та 2.2. Порядку №390 встановлювалось, що суб`єкти

господарювання здійснюють розрахунки економічно обгрунтованих витрат на виробництво (надання) житлово-комунальних послуг і подають їх органам, уповноваженим встановлювати тарифи. Протягом п`яти робочих днів з дня подання відповідних розрахунків (у тому числі здійснених за результатами коригування встановлених тарифів) до органу, уповноваженого встановлювати тарифи, суб`єкти господарювання інформують споживачів про намір здійснити зміну тарифів за визначеними цим Порядком способами та доводять до відома споживачів інформацію, передбачену цим Порядком. Зауваження і пропозиції від фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань приймають суб`єктом господарювання у строк, що визначений відповідно до пункту 2.12. цього Порядку.

Відповідно до п. 2.4. Порядку №390 суб`єктами господарювання, що надають послугу з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, до відома споживачів доводиться така інформація: загальний розмір планованого тарифу (з податком на додану вартість), поданого до органу, уповноваженого встановлювати тарифи, для кожного конкретного будинку; перелік послуг, що входять до складу послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, що надаватимуться в кожному конкретному будинку, та їх вартість; періодичність та строки надання послуг; обгрунтування причини зміни тарифу (зазначення розміру діючого тарифу та відсотка відшкодування затвердженим тарифом собівартості, планового економічно обгрунтованого тарифу, дати, коли тариф востаннє переглядався, причини перегляду тарифу, визначення відсотка зростання основних складових тарифу (заробітної плати, електроенергії, матеріалів), визначення відсотка підвищення тарифу тощо); інша додаткова інформація, визначена суб`єктом господарювання та/або органом, уповноваженим встановлювати тарифи. Зазначена інформація доводиться до відома споживачів шляхом розміщення на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування в мережі Інтернет (за наявності), в друкованому засобі масової інформації місцевої сфери розповсюдження (перевага надається друкованим засобам масової інформації органу місцевого самоврядування), веб-сайті суб`єкта господарювання (за наявності) та в кожному конкретному будинку (на прибудинковій території), зокрема на інформаційних стендах у під`їздах будинків та біля них. Суб`єкт господарювання може обрати один із вищеперелічених способів доведення інформації (крім розміщення в кожному конкретному будинку (на прибудинкові території), зокрема на інформаційних стендах у під`їздах будинків та біля них) як основний для розміщення всього масиву необхідної інформації, визначеної цим Порядком. За допомогою інших способів, передбачених в абзаці сьомому цього пункту, суб`єкт господарювання повідомляє споживачів про намір зміни тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та обов`язково вказує на джерело розміщення всієї необхідної інформації, з якою без перешкод може ознайомитися споживач. Суб`єкт господарювання додатково може також доводити до відома споживачів інформацію про намір зміни тарифів за допомого радіо, телебачення та способу, визначеного статутом територіальної громади. Вибір та використання додаткових способів доведення до споживачів інформації про гамір зміни тарифів здійснюється за бажанням суб`єкта господарювання.

У відповідності до п. 2.6. Порядку №390 способи доведення до відома споживачів інформації не обмежуються тими, що передбачені цим Порядком.

Згідно з п. 2.8. Порядку №390 у процесі доведення до відома споживачів інформації усі зауваження і пропозиції фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань підлягають реєстрації та обов`язковому розгляду суб`єктом господарювання.

Згідно з п. 2.12. та п. 2.13. Порядку №390 строк, протягом якого від фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань приймаються зауваження і пропозиції, встановлюється суб`єктом господарювання, але він не може бути меншим за 7 календарних днів та більшим ніж 14 календарних днів з дня повідомлення споживачів про намір здійснити зміну тарифів на житлово-комунальні послуги. Суб`єктом господарювання під час доведення до відома споживачів інформації про намір зміни цін/тарифів обов`язково вказується форма (спосіб) зміни цін/тарифів: повний перегляд цін/тарифів чи коригування окремих їх складових. При цьому зазначається строк, протягом якого від фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань приймаються зауваження і пропозиції, а також повідомляється адреса, на яку необхідно їх надсилати.

Пунктом 2.15. Порядку №390 визначено, що процедура доведення до відома споживачів інформації про перелік житлово-комунальних послуг, структуру цін/тарифів, зміну цін/тарифів з обгрунтуванням її необхідності та про врахування відповідної позиції територіальних громад вважається такою, що відбулася, незалежно від надходження до суб`єкта господарювання/органу, уповноваженому встановлювати тарифи протягом встановленого строку зауважень і пропозицій від фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань.

Як встановлено вище, наказом відповідача №198 від 20.12.2018р., а саме пунктом 2 цього наказу, затверджено та введено в дію з 10.01.2019 року розрахований КП «Головний інформаційно-обчислювальний центр» тариф з управління будинком гуртожитку в розмірі 27/18 грн./кв.м. жилої площі з урахуванням площі місць загального користування.

Як вказує відповідач інформування мешканців гуртожитку про зміну тарифу було проведено шляхом розміщення наказу на інформаційному стенді в гуртожитку.

Позивач заперечила проти цього факту та вказала, що про зміну тарифу вона дізналась випадково в 2021 році, рахунків на оплату від відповідача не отримувала.

Матеріали справи не містять доказів того, що відповідач проінформував мешканців гуртожитку про те, що має намір змінити тариф у спосіб, визначений Порядком №390, як то шляхом розміщення на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування в мережі Інтернет (за наявності), в друкованому засобі масової інформації місцевої сфери розповсюдження (перевага надається друкованим засобам масової інформації органу місцевого самоврядування), веб-сайті суб`єкта господарювання (за наявності) та в кожному конкретному будинку (на прибудинковій території), зокрема на інформаційних стендах у під`їздах будинків та біля них.

З огляду на це суд приходить до висновку, що відповідач не в повній мірі виконав вимоги діючого у спірний період законодавства щодо інформування населення про зміну тарифу на управління будинком гуртожитку.

При цьому, на переконання суду одним із найдієвіших та найефективніших додаткових способів доведення виконавцем житлово-комунальних послуг інформації до споживачів про намір змінити тарифи є розміщення інформаційного повідомлення у платіжному документі (рахунку), що застосовується для оплати

спожитих послуг, оскільки розрахунки, платіжні документи споживачі отримують щомісяця, так як оплата вказаних послуг здійснюється саме на підставі розрахунків, наданих виконавцем житлово-комунальних послуг, а тому кожен споживач безперешкодно зможе дізнатися про зміну відповідного тарифу.

Зважаючи на наведене суд дійшов висновку, що відповідачем не дотримано процедури механізму доведення до відома споживачів інформації про зміну тарифу на управління будинку гуртожитку з обґрунтуванням її необхідності.

Так, дефектні процедури, прийняття в даному випадку наказу №198 від 20.12.2028р., як правило, тягнуть настання дефектних наслідків. Порушення порядку доведення до споживачів інформації про зміну тарифу з обґрунтуванням необхідності його підвищення порушило права позивача в законний спосіб бути повідомленим виконавцем житлово-комунальних послуг про намір зміни тарифів на послуги, про джерело розміщення всієї необхідної інформації, з якою без перешкод міг ознайомитись позивач як споживач, та на участь в формуванні цих тарифів.

Дані обставини є визначальними для правильного вирішення даного спору, оскільки не оприлюднення інформації у визначений спосіб призводить до того, що споживачі або особи, кого може стосуватися ця інформація, не мають можливості подати свої зауваження чи заперечення щодо зміненого тарифу.

Таким чином, судом встановлено порушення процедури прийняття оскаржуваного наказу (пункту 2), які допущені відповідачем, що є підставою для його скасування.

При цьому суд не надає правову оцінку щодо економічної необґрунтованості та невиправданості затвердженого відповідачем тарифу на управління будинком гуртожитку, в даному спорі саме порушення процедури прийняття рішення має правовим наслідком його протиправність.

Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку про необхідність визнання протиправним та нечинним пункту 2 наказу відповідача від 20.12.2018р. №198 «Щодо питань гуртожитку НК «Експоцентр України».

Разом з тим суд відмовляє в решті позовних вимог, виходячи з наступного.

Вимога щодо стягнення на користь позивача з відповідача як безпідставно набутих 22 831,29 грн. є необґрунтованою, оскільки вказана сума включає не тільки послуги з управління будинком гуртожитку, а й відшкодування вартості витрат по електроенергії, відшкодування вартості водопостачання та водовідведення, відшкодування вартості витрат по вивозу сміття, які споживалися позивачем, а, отже, мають бути оплачені ним.

Вимога про визнання недійсним та скасування тарифу з управління будинком гуртожитку є фактично ідентичною тій, що задоволена судом у даній справі, а тому повторно розглядати аналогічну, лиш сфомульовану, викладену іншим чином вимогу, не є доцільним, оскільки право позивача в цій частині вже відновлено.

Вимога про визнання незаконними та протиправними дії відповідача щодо застосування тарифу з управління будинком гуртожитку в розмірі 27/18 грн./кв.м. жилої площі з урахуванням площі місць загального користування та щодо визначення відповідачем вартості послуг, на думку суду, не направлена на відновлення прав позивача. До того ж слід звернути увагу на те, що тариф застосовувався при обрахуванні послуги за спірний 2019 рік за відсутності рішення суду про визнання п. 2 наказу відповідача протиправним.

У відповідності до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Відповідно до ч. 1 та 3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У відповідності до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, в суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Враховуючи вищевикладене, виходячи із принципу диспозитивності цивільного судочинства, визначеного ст. 13 ЦПК України, відповідно до якої суд розглядає справу лише в межах заявлених сторонами вимог і лише на підставі поданих ними доказів, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати розподіляються у відповідності до ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 141, 247, 258, 259, 354 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги ОСОБА_1 до Національного комплексу «Експоцентр Україна» про визнання неправомірними дій щодо визначення вартості

послуг з управління будинком гуртожитку та стягнення безпідставно набутих коштів задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та нечинним пункт 2 наказу Національного комплексу «Експоцентр України» від 20.12.2018р. №198 «Щодо питань гуртожитку НК «Експоцентр України».

3. В іншій частині вимог відмовити.

4. Стягнути з Національного комплексу «Експоцентр України» в дохід держави судовий збір у розмірі 908,00 (дев`ятсот вісім грн. 00 коп.).

5. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

6. Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Київського апеляційного суду або через Голосіївський районний суд міста Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Відповідач: Національний комплекс «Експоцентр України» (03127, м. Київ, проспект Академіка Глушкова, б. 1, код ЄДРПОУ 21710384).

Повний текст рішення суду складений та підписаний 18.09.2023р.

Суддя І.О. Ольшевська