Рішення № 11355641, 23.09.2010, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14.09.10р.Справа № 17/310-10 За позовом Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Криворіжгаз", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області до Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

про стягнення 1 502 грн. 85 коп.

Суддя Суховаров А.В.

Представники:

від позивача: Лихин М.М., довір. б/н від 04.01.10р.;

від відповідача: не зявився.

Суть спору:

Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Криворіжгаз" (надалі позивач) звернулось до господарського суду з позовом, у якому просить стягнути з Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 (надалі відповідач) суму 944,15 грн. пені, 178,61 грн. 3% річних, 380,09 грн. інфляційних, а всього 1502,85 грн. заборгованості за порушення строків виконання грошових зобовязань по договору № 1043-ТП на постачання природного газу та його транспортування від 02.01.09р.

Позивач наполягав на задоволені позовних вимог в повному обсязі.

Відповідач явку повноважного представника у призначене судове засідання не забезпечив. Надіслав до канцелярії господарського суду клопотання про розгляд спору без його участі.

У відзиві на позов вказує на те, що дійсно між сторонами у справі існували у спірний період договірні відносини, а оплати спожитої вартості природного газу здійснювались несвоєчасно. При цьому зазначає, що позивачем не надані докази на підтвердження індексу інфляції та платіжні доручення, що підтверджують строки оплати. Також, заперечує проти заявленого розміру пені на підставі п. 7.2 спірного договору, оскільки ст. 258 ЦК України передбачена позовна даність в один рік до вимог про стягнення неустойки.

Справа розглядається за відсутності представника відповідача та наданими позивачем оригіналами документів для огляду у судовому засіданні, завірені копії яких долучені до матеріалів справи.

В порядку ст. 85 ГПК України, за згодою представника позивача, у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

встановив:

02.01.2009 року між позивачем (газорозподільним підприємством) та відповідачем (споживачем) було укладено договір № 1043-ТП на постачання природного газу та його транспортування (далі - Договір), згідно з умовами якого позивач належним чином здійснив у період з січня по квітень 2010 року включно постачання та транспортування природного газу споживачу в загальному обсязі 5319 м3 на загальну суму 14187,63 грн., що підтверджується наявними у справі двосторонніми актами приймання-передачі і транспортування газу, проте відповідач, в порушення умов п.п. 6.2, 6.8 Договору, своєчасно не здійснив розрахунок за поставлений газ та його транспортування, оскільки названу вище загальну вартість газу та послуг з його транспортування оплатив лише у червні місяці 2010 року.

Сторони є субєктами господарювання, тому згідно до положень ст.ст. 4, 173-175 і 193 Господарського кодексу України, до прав і обовязків сторін, що виникли на підставі зазначеного договору є господарськими зобовязаннями, і мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Умовами ст. 530 ч. 1 ЦК України встановлено, що якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобовязання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобовязання, а ст. 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Вимоги ст.ст. 4, 16, 258, 549-551, 611, 625 Цивільного кодексу України та ст.ст. 20, 216-220, 224-226 та 230 Господарського кодексу України передбачають, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку передбачених Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими законами і договором, а держава забезпечує захист прав і законних інтересів субєктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обовязку в натурі, відшкодування збитків та застосування штрафних санкцій.

На підставі умов п. 7.2 Договору за порушення строків здійснення розрахунків з газорозподільним підприємством, позивач за кожен день прострочення нарахував відповідачу пеню, розмір якої згідно обґрунтованого розрахунку, з урахуванням строків та сум здійснених споживачем оплат, становить суму 944,15 грн.

В силу положень ч. 2 ст. 625 ЦК України відповідачу, внаслідок вищевказаного прострочення виконання грошового зобовязання, нарахований позивачем розмір індексу інфляції у сумі 380,09 грн., а також розмір 3% річних у сумі 178,61 грн., де такі нарахування провадились з урахуванням строків та сум здійснених споживачем оплат та відображаються в обґрунтованих розрахунках, які додані до матеріалів справи.

Відповідач доказів погашення вказаного розміру пені, індексу інфляції та 3% річних на час розгляду справи суду не надав, а обставин наведених позивачем в обґрунтування позовних вимог не спростував.

Відповідно до вимог частин 1 і 7 ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору; одностороння відмова від виконання зобовязань не допускається крім випадків, передбачених законом.

Наведене є підставою для задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Посилання ж відповідача наведені у відзиві на позов щодо умов ст. 258 ЦК України, які передбачають до вимог про стягнення неустойки (пені) позовну даність в один рік, судом не приймаються як безумовна підстава для відмови в її задоволенні, насамперед і строки спеціальної позовної давності не можуть бути застосовані судом до цієї частини позову, так як відповідно до положень п. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Тоді як, відповідачем фактично здійснено тільки посилання на приписи ст. 258 ЦК України, згідно яких до пені передбачена позовна давність в один рік, проте споживачем так і не заявлено суду клопотання про застосування строків позовної даності до позовних вимог в частині заявленого до стягнення розміру пені.

Судові витрати у справі покладаються на відповідача, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 4, 32, 33, 36, 43, 45, 49, 82-85, 115-118 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Криворіжгаз" (50051, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, пр-т Металургів, 1; ЄДРПОУ 03341397) суму 944,15 грн. (девятсот сорок чотири грн. 15 коп.) пені, 178,61 грн. (сто сімдесят вісім грн. 61 коп.) 3% річних, 380,09 грн. (триста вісімдесят грн. 09 коп.) індексу інфляції, 102,00 грн. (сто дві грн. 00 коп.) державного мита, 236 грн. 00 коп. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя А.В. Суховаров

Рішення підписано ________