Рішення № 113552079, 14.09.2023, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.09.2023 Справа № 914/1388/23

За позовною заявою: Публічного акціонерного товариства Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія Укртатнафта, м.Кременчук

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіон-Хол", м.Львів

про стягнення 1181007,29грн заборгованості за договором поставки нафтопродуктів №58/2/2118 від 01.01.2022

Суддя У.І. Ділай

Секретар О.Старостенко

За участі представників:

Від позивача: не з`явився

Від відповідача: не з`явився

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.05.2023, справу №914/1388/23 розподілено судді У.І.Ділай.

Ухвалою від 08.05.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі. Розгляд справи призначено в судовому засіданні на 30.05.2023.

Ухвалами від 30.05.2023, від 15.06.2023, від 04.07.2023 та від 20.07.223 розгляд справи відкладений з підстав, зазначених в ухвалах.

11.08.2023 від позивача до суду надійшло клопотання, до якого долучено оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Представник позивача в судове засідання від 14.09.2023 не з`явився, однак направив клопотання, відповідно до якого просив розглядати справи без його участі за наявними матеріалами справи. Також представник позивача в клопотанні повідомив, що відповідачем борг не сплачений.

Відповідач в судове засідання 14.09.2023 явку повноважного представника не забезпечив, причин неявки та невиконання вимог ухвал суду не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

В процесі розгляду матеріалів справи суд

встановив:

Між сторонами укладено договір поставки нафтопродуктів №58/2/2118 від 01.01.2022, відповідно до пункту 1.1. якого, позивач зобов`язався поставити покупцю нафтопродукти, а відповідач зобов`язався їх прийняти і оплатити в асортименті, кількості та за ціною, узгодженими сторонами в додатках (специфікаціях) до даного договору.

Відповідно до пункту 3.2. договору, передача товару здійснюється партіями на підставі актів приймання-передачі нафтопродуктів, підписаних сторонами. Зобов`язання постачальника по поставці товару вважаються виконаними, право власності на товар та ризики по його втраті (псуванню) переходять від постачальника до покупця з моменту підписання сторонами акту приймання - передачі нафтопродуктів.

Згідно з пунктом 4.2. договору, оплата товару може бути здійснена покупцем як на умовах попередньої оплати, так і після поставки товару. В останньому випадку, оплата повинна бути здійснена покупцем у строк, вказаний у листі-вимозі постачальника про оплату, а у випадку відсутності такої вимоги не пізніше 60-ти календарних днів від дати передачі товару згідно з актом приймання-передачі нафтопродуктів. Оплата товару може здійснюватись частинами. Підставою для перерахування оплати за товар є рахунок постачальника. В рахунку постачальник вказує вартість товару виходячи з ціни товару, зазначеної у відповідному додатку до даного договору. Датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, який вказаний в рахунку. Оплата товару, що постачається, здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника із зазначенням в платіжному документі номера і дати цього договору, номера і дати виписки рахунку на оплату, найменування покупця, його коду ЄДРПОУ та найменування товару, що підлягає оплаті.

Пунктом 7.1. договору передбачено, що строк дії договору становить: з моменту підписання його сторонами по 31.12.2022, а в частині розрахунків до повного їх здійснення.

01.01.2022 між сторонами підписано специфікацію на поставку товару.

На виконання умов договору позивач передав, а відповідач прийняв товар на загальну суму 1181007,29грн. На підтвердження до позову долучено копію акту приймання-передачі нафтопродуктів від 31.01.2022 (оригінал оглянуто судом).

14.04.2023 позивач надіслав відповідачу рахунки від 31.01.2022 №90863253, №90863246 та №90863249. Копії доказів надіслання долучено до позову.

За твердженням позивача відповідач своїх зобов`язань щодо оплати за поставлений товар не виконав.

Спір виник внаслідок того, що відповідач в порушення умов договору не оплатив позивачу вартості поставленого товару. Відтак, ПАТ Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія Укртатнафта подало позов до Господарського суду Львівської області про стягнення з відповідача 1181007,29грн основного боргу.

Відповідач заперечив проти позову з огляду на таке. Публічне акціонерне товариство Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта» здійснило на користь ТОВ "Регіон-Хол" поставку нафтопродуктів на суму 1 181 007,29 що підтверджується актом приймання-передачі від 31.01,2022, оригінал якого є у відповідача.

Проте у відповідача відсутній оригінал самого договору поставки нафтопродуктів, а отже відсутні докази того, що строк оплати за товар настав і є підстави для звернення до суду.

ТОВ "Регіон-Хол" просило позивача надіслати договір поставки №58/2/2118 від 01.01.2022, проте такий відповідач не отримав.

Також відповідач звернув увагу на форс-мажорні обставини, які існували на момент виконання сторонами зобов`язань, а саме військову агресію російської федерації проти України та запровадженням, у зв`язку з цим, воєнного стану в Україні, є загально відомими, не можуть бути ніким спростовані та не підлягають доказуванню. Внаслідок ведення країною-агресором безперервних бойових дій та обстрілів усієї території України виникли значні перебої з нормальним функціонуванням ринку пального, у тому числі і з роботою підприємства відповідача.

У відповідача відсутні оригінали первинних документів, які підтверджують той факт, що настав строк оплати за нафтопродукти.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

Як підтверджується матеріалами справи, позивач та відповідач уклали договір поставки нафтопродуктів №58/2/2118 від 01.01.2022, у зв`язку з чим набули взаємних прав і обов`язків.

У матеріалах справи відсутні та сторонами не надані докази визнання недійсним спірного договору чи визнання неукладеним в певній частині. Також відсутні докази про розірвання спірного договору.

За договором поставки, відповідно до вимог п. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Основні вимоги щодо укладення та виконання договорів поставки встановлюються цим Кодексом, іншими законодавчими актами (ч. 3 ст. 264 ГК України).

У частині 2 ст. 712 Цивільного кодексу зазначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу (ст. 663 Цивільного кодексу України).

Позивач свої зобов`язання щодо передачі товару на загальну 1181007,29грн за спірним договором виконав повністю, що підтверджено копією акту приймання-передачі нафтопродуктів від 31.01.2022 (оригінал оглянуто судом).

Згідно із матеріалами справи, жодних зауважень зі сторони відповідача в акті не зазначено.

Згідно з пунктом 4.2. договору, оплата товару може бути здійснена покупцем як на умовах попередньої оплати, так і після поставки товару. В останньому випадку, оплата повинна бути здійснена покупцем у строк, вказаний у листі-вимозі постачальника про оплату, а у випадку відсутності такої вимоги не пізніше 60-ти календарних днів від дати передачі товару згідно з актом приймання-передачі нафтопродуктів. Оплата товару може здійснюватись частинами. Підставою для перерахування оплати за товар є рахунок постачальника. В рахунку постачальник вказує вартість товару виходячи з ціни товару, зазначеної у відповідному додатку до даного договору. Датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, який вказаний в рахунку. Оплата товару, що постачається, здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника із зазначенням в платіжному документі номера і дати цього договору, номера і дати виписки рахунку на оплату, найменування покупця, його коду ЄДРПОУ та найменування товару, що підлягає оплаті. Позивач свої зобов`язання щодо передачі товару за спірним договором виконав повністю, що підтверджено копіями видаткових накладних, долученими до матеріалів справи (оригінали оглянуто судом).

14.04.2023 позивач надіслав відповідачу рахунки від 31.01.2022 №90863253, №90863246 та №90863249. Копії доказів надіслання долучено до позову.

Відповідач проти позову заперечив, покликаючись на відсутність в ТОВ "Регіон-Хол" первинних документів та форс-мажорні обставини внаслідок запровадження воєнного стану на території України.

Розглянувши заперечення відповідача, господарський суд відзначає, що після отримання рахунків ТОВ "Регіон-Хол" не вчиняв дій на спростування факту отримання товару. Доказів протилежного матеріали справи не містять.

Також суд звертає увагу на положення п. 201.10. Податкового кодексу України, відповідно до якого при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

У п. 198.1 Податкового кодексу України визначено операції, за якими платник ПДВ може визнавати податковий кредит, зокрема, за придбання або виготовлення товарів і послуг.

Пункт 198.3 Податкового кодексу України визначає базу для нарахування податкового кредиту. Так, податковий кредит визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг і складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником ПДВ за ставкою, установленою п. 193.1 Податкового кодексу України, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів і наданням послуг.

Платники податку зобов`язані вести окремий облік операцій з постачання та придбання товарів/послуг, які підлягають оподаткуванню, а також які не є об`єктами оподаткування та звільнені від оподаткування згідно з цим розділом. Зведені результати такого обліку відображаються в податкових деклараціях, форма яких встановлюється у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу (п. 201.14, 201.15. Податкового кодексу України).

Господарський суд звертає увагу, що відповідач мав право подати звернення до податкової служби для отримання інформації про наявність розбіжностей в податковому (бухгалтерському) обліку з контрагентом: ПАТ Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія Укртатнафта.

Водночас матеріали справи не містять належних та допустимих доказів наявності розбіжностей в податковому (бухгалтерському) обліку з контрагентом: ПАТ Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія Укртатнафта. Отже, ТОВ "Регіон-Хол" до податкового кредиту включено податкові накладні, видані позивачем за результатами поставки нафтопродуктів, які фактично свідчать про визнання відповідачем операцій по отриманих послугах від позивача, в тому числі на суму заборгованості в цьому спорі.

Стосовно покликання відповідача на форс-мажор у зв`язку із військовим вторгненням росії на територію України суд зазначає таке.

Відповідно до листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 форс-мажорною обставиною в Україні визнано військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення 24 лютого 2022 року воєнного стану в нашій державі. Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року і до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними.

Відповідно до ч. 1 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати України», Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності.

Статтею 617 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Також згідно з положеннями статті 218 Господарського кодексу України, у разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарську-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Таким чином, відповідно до приписів частини 1 статті 617 Цивільного кодексу, ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу та ст. 14-1 Закону «Про торгово-промислові палати в Україні» форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні і невідворотні обставини за даних умов здійснення господарської діяльності, що об`єктивно унеможливлюють виконання особою зобов`язань за умовами договору, обов`язків, передбачених законодавством.

28.02.2022 ТПП України видала лист-підтвердження про настання форс-мажорних обставин, утім такий лист не може слугувати абсолютним доказом неможливості виконати зобов`язання для всіх без виключення суб`єктів господарювання. І навіть в самому листі є застереження про те, обставини є надзвичайними та невідворотними за зобов`язаннями, виконання яких стало неможливим у встановлений термін, але аж ніяк не для всіх зобов`язань, як помилково вказує відповідач.

Тобто головним є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести.

Щоб засвідчити форс-мажорні обставини відповідачу необхідно звернутися до Торгово-промислової палати, а для того, щоб отримати сертифікат про форс-мажорні обставини, потрібно довести причинно-наслідковий зв`язок між зобов`язаннями, які сторона не може виконати, та обставинами (їхнім результатом), на які сторона посилається, як на підставу неможливості виконати зобов`язання. Утім відповідачем не надано належних та допустимих доказів наявності форс-мажору у спірних правовідносинах (відповідний сертифікат Торгово-промислової палати).

Для застосування форс-мажору (обставин непереборної сили) як умови звільнення від відповідальності та покликаючись на введення воєнного стану в Україні відповідач стверджує, що ці обставини (форс-мажорні) зумовили неможливість виконання умов договору та застосування штрафних санкцій.

Крім того, одне лише передбачене законом віднесення воєнного стану до форс-мажорних обставин не свідчить про існування форс-мажору у конкретних правовідносинах сторін, де така обставина може стати форс-мажорною лише у випадку, якщо особа доведе, що конкретний обмежувальний захід, запроваджений в рамках воєнного стану (надзвичайного стану, надзвичайної ситуації тощо), унеможливлює виконання взятих зобов`язань.

У постанові Верховного Суду від 30.11.2021 у справі №913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

У матеріалах справи відсутній сертифікат, виданий Торгово-промисловою палатою України чи уповноваженими регіональними торгово-промисловими палатами, що засвідчують наявність форс-мажорних обставин, які впливають на виконання зобов`язань за спірним договором.

Відтак, твердження відповідача про значні перебої з нормальним функціонуванням ринку пального, у тому числі і з роботою ТОВ "Регіон-Хол", сталися з причин настання форс-мажорних обставин, а саме з початком військової агресії російської федерації проти України та введенням воєнного стану, є необґрунтованим.

Суд зауважує, що матеріали справи не містять відомостей про те, що позивач перебуває в кращому становищі порівняно з відповідачем, з огляду на запровадження в державі воєнного стану, тобто такі форс-мажорні обставини, стосуються обох сторін договору.

З урахуванням наведеного суд доходить висновку, що форс-мажор не є автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов`язань, стороною договору має бути підтверджено не факт настання таких обставин, а саме їхня здатність впливати на реальну можливість виконання зобов`язання, тому суд відхиляє заперечення відповідача як недоведені документально й такі, що ґрунтуються на бажанні уникнути відповідальності за несвоєчасне виконання поставки товару.

Укладений між сторонами договір оренди є дійсним і обов`язковим для виконання сторонами, а отже, в силу положень статті 179 Господарського кодексу України, статей 204, 629 Цивільного кодексу України породжує для його сторін відповідні права та обов`язки, зокрема право ПАТ "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" як постачальника отримати плату за товар та обов`язок ТОВ "Регіон-Хол" як покупця сплатити цю плату у визначені договором розмірі та строки.

Підписання відповідачем акту приймання-передачі нафтопродуктів, який є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і який відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Відповідно до положень ст. 538 ЦК України, виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання. При зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Відповідач самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями і така відповідальність не може ставитися у залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб.

Згідно із ст. 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Отже, відповідач своїх зобов`язань не виконав, чим порушив вимоги ч. 2 ст. 193 ГК України, якою передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості по сплаті вартості поставленого товару є підставною та до стягнення підлягає 1181007,29грн основного боргу.

Судовий збір покладається на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Керуючись статтями 4, 7, 8, 73, 76-79, 129, 233, 236, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задоволити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіон-Хол" (79049, м. Львів, Проспект Червоної Калини, будинок 62 А, ідентифікаційний код 41559573) на користь Публічного акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" (39610, Полтавська область, м. Кременчук, вул. Свіштовська, 3, ідентифікаційний код 00152307) заборгованість в розмірі 1181007,29грн та 17716,00 грн судового збору.

3.Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки передбачені ст.ст. 241, 256, 257 ГПК України та може бути оскаржено в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.

Повне рішення складено 19.09.2023.

Суддя Ділай У.І.