Рішення № 11355206, 22.09.2010, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16.09.10р.Справа № 17/285-10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Техновід", м. Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерно-технічна лабораторія "ЛАССО", м. Дніпропетровськ

про стягнення 51 037 грн. 70 коп.

Суддя Суховаров А.В.

Представники:

від позивача: Петров О.А., директор, протокол № 2 від 06.12.05р.;

Бенецька В.Л., довір. б/н від 17.08.10р.;

від відповідача: Курпіль А.М., довір. № 19-08 від 19.08.10р.

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Техновід" (надалі –позивач) звернулось до господарського суду з позовом, у якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ""Інженерно-технічна лабораторія "ЛАССО" (надалі –відповідач) суму 30000,00 грн. основного боргу, 11962,18 грн. пені, 7460,46 грн. інфляції, 1615,06 грн. 3% річних, а всього 51037,70 грн. заборгованості за порушення виконання зобов’язань по договору № 07/24/2 від 24.07.08р.

Вмотивовує заявлені вимоги тим, що в силу умов спірного договору відповідачем продукція, в обсягах передплаченої позивачем 25.07.08р. грошової суми, так і не поставлена до теперішнього часу, тоді як таке зобов’язання повинно було бути виконано у другій декаді серпня 2008 року. На підставі відсутності поставленого товару та повернення отриманого розміру передоплати позивач і нараховує розмір пені, 3% та інфляції.

Відповідач заперечує проти позову. У відзиві на позов стверджує про те, що позивачем були порушенні умови п.п. 1.1, 3.3 Договору та положення цивільного законодавства щодо здійснення передоплати за металопродукцію, так як загальна сума товару складає 50523,60 грн., а покупцем сплачено тільки 30000,00 грн., тому відповідач був вимушений зупинити виконання свого обов’язку до здійснення позивачем повної передоплати за металопродукцію. По-друге, вмотивовує свою позицію тим, що позивач не звертався до відповідача за поверненням передоплати, отже і вимога покупця про стягнення 30000,00 грн. –виконання грошового зобов’язання є такою, що суперечить ч. 2 ст. 16 ЦК України, ч. 2 ст. 20 ГК України, при цьому наголошує на правових наслідках невідповідності предмету даного позову встановленим законом способам захисту прав, наслідками чого є відмова в позові. Таким чином наголошує на тому, що враховуючі зміст умов спірного договору та названих вище норм цивільного законодавства вимога позивача про стягнення з відповідача пені, інфляційних та 3% річних є безпідставною.

У судовому засіданні оголошувалась перерва з 02.09.10р. по 16.09.10р., згідно ст. 77 ГПК України.

В порядку ст. 85 ГПК України, за згодою представників позивача та представника відповідача, у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

встановив:

24.07.2008 року між позивачем (покупцем) та відповідачем (постачальником) було укладено договір № 07/24/2 (далі - Договір), згідно з умовами якого сторони погодили, що відповідач здійснює власним транспортом поставку, а позивач приймає та здійснює оплату за поставлену нержавіючу трубу ГОСТ 9941-81 d 76х4,5 (товар) на розрахунковий рахунок постачальника за ціною 59300,00 грн., без врахування ПДВ, за одну тону металопродукції (п.п. 1.1, 2.2, 3.1 Договору).

Загальна сума Договору на час його підписання сторонами у справі, згідно специфікації зазначеній у п. 1.1 цієї ж угоди складала 50523, 60 грн., з урахуванням ПДВ, що дорівнює загальній кількості 0,710 тон спірного товару.

Відповідно п. 3.3 вказаної угоди, поставка товару здійснюється у другій декаді серпня місяця 2008 року (до 20 числа) після зарахування передоплати на рахунок відповідача.

Відносини, що виникли між сторонами по справі на підставі вказаного договору, є господарськими зобов’язаннями, тому, згідно положень ст.ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

У відповідності до положень ст. 265 Господарського кодексу України, які кореспондуються з умовами ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки одна сторона –постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Згідно до приписів ст. 525 Цивільного кодексу України, цивільні (господарські) зобов’язання мають бути виконані належним чином і у встановлений договором строк, а одностороння відмова від виконання зобов’язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Вивчивши матеріали справи суд встановив, що 23.07.2008 року позивачем на виконання умов договору здійснено на рахунок відповідача передоплату спірного товару в розмірі 30000,00 грн., що підтверджується наявною у справі банківською випискою (а.с. 12) та не заперечується відповідачем.

При цьому, проведений господарським судом аналіз умов Договору відображає, що не можуть вважатися судом обґрунтованими твердження відповідача щодо обов’язкового здійснення покупцем (позивачем у справі) попередньої оплати у розмірі 100% від загальної кількості спірного товару, що насамперед на думку відповідача є необхідною та безумовною підставою для настання обставин для виконання постачальником, в свою чергу, обов’язку з поставки спірного товару, оскільки положення Договору не передбачають визначеної сторонами грошової суми передоплати або у відсотковому співвідношенні розміру передоплати до загальної вартості товару.

В той же час, суд зазначає, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу (ст. 662 ЦК України).

Обов'язок продавця передати товар покупцеві, в силу умов ст. 664 ЦК України, вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.

Такий обов’язок по доставці товару відповідачем на себе взято, однак фактичного вручення товару так і не здійснено.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов’язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов’язання, а ст. 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Таким чином, суд визнає обґрунтованим, і насамперед правомірним посилання позивача на фактичне порушення відповідачем взятих на себе зобов’язань, визначених п. 3.3 Договору (а.с. 11), так як в граничний строк до 20.08.08р. спірний товар у визначеній специфікацією кількості не поставлений позивачу.

Окрім того, відповідачем на час розгляду спору не надано суду належних доказів здійснення власними засобами спірної поставки товару, а заперечення які б спростовували заявлені позовні вимоги або вказували б на безпідставність обставин наведених позивачем в обґрунтування позову –відсутні в матеріалах справи.

Положення ч. 1 ст. 670 ЦК України передбачають, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Заперечення ж відповідача, в силу положень ст.ст. 33, 34 ГПК України, господарським судом не приймаються за недоведеністю, та відсутністю належних доказів в їх обґрунтування.

Разом з тим, нарахований позивачем відповідно умов п. 4.1 Договору розмір пені та в силу положень ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України розмір інфляції та 3% річних, за результатами проведеного судом перерахунку підлягають частковому задоволенню у сумі 3602,70 грн. - пені за період 21.08.08р. по 19.02.09р., 7015,84 грн. - інфляції за період з вересня 2008 року по липень 2010 року, 1614,17 грн. –3% річних за період з 21.08.08р. по 07.06.10р., а в решті заявлених нарахувань відмовляє за безпідставністю.

Відповідно до вимог частин 1 і 7 ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору; одностороння відмова від виконання зобов’язань не допускається крім випадків, передбачених законом.

В силу положень ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб’єктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом до присудження стягнення боргу в натурі та застосування штрафних санкцій.

Наведене є підставою для часткового задоволення позовних вимог.

Згідно ст. 49 ГПК України, сплата судових витрат покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 4, 32, 33, 36, 43, 45, 49, 75, 82-85, 115-118 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерно-технічна лабораторія "ЛАССО" (49100, м. Дніпропетровськ, пр-т Героїв, 1/205; ЄДРПОУ 34776007) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Техновід" (49010, м. Дніпропетровськ, вул. Погребняка, 22а/54; ЄДРПОУ 21921980) суму 30000,00 грн. (тридцять тисяч грн. 00 коп.) основної заборгованості, 7015,84 грн. (сім тисяч нуль п'ятнадцять грн. 84 коп.) індексу інфляції, 1614,17 грн. (одна тисяча шістсот чотирнадцять грн. 17 коп.) 3% річних, 3602,70 грн. (три тисячі шістсот дві грн. 70 коп.) пені, 422,66 грн. (чотириста грн. 66 коп.) державного мита, 195,28 грн. (сто дев’яносто п’ять грн. 28 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті позовних вимог –відмовити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя А.В. Суховаров

Рішення підписано –21.09.2010 р.