Рішення № 113550918, 07.09.2023, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

07.09.2023Справа № 910/11121/22Господарський суд міста Києва у складі судді Полякової К.В., за участі секретаря судового засідання Саруханян Д.С., розглянувши за правилами загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району м. Києва"

до фізичної особи-підприємця Орлової Інни Ігорівни

про стягнення 95109,95 грн.

за зустрічним позовом фізичної особи-підприємця Орлової Інни Ігорівни

до Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району м. Києва"

про визнання договору недійсним

за участі представників:

від позивача (відповідача за зустрічним): не з`явився,

від відповідача (позивача за зустрічним): Орлова І.І., особисто; Кудрицький Р.П., адвокат,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району м. Києва" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до фізичної особи-підприємця Орлової Інни Ігорівни про стягнення 95109,95 грн. заборгованості за договором про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій від 16.07.2015 № 198. Також позивач просив здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.10.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

Фізична особа-підприємець Орлова Інна Ігорівна звернулася до суду із зустрічною позовною заявою до Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району м. Києва" про визнання недійсним договору від 16.07.2015 № 198 про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. Також у зустрічній позовні заяві викладено клопотання про визнання поважними причини пропуску процесуального строку на подання зустрічної позовної заяви та поновлення такого строку.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.04.2023 клопотання фізичної особи-підприємця Орлової Інни Ігорівни про поновлення пропущеного процесуального строку на подання зустрічної позовної заяви задоволено. Поновлено фізичній особі-підприємцю Орловій Інні Ігорівні пропущений процесуальний строк на подання зустрічної позовної заяви. Залишено зустрічну позовну заяву фізичної особи-підприємця Орлової Інни Ігорівни без руху та надано строк на усунення її недоліків.

26.04.2023 через відділ діловодства та документообігу суду від позивача надійшла заява на усунення недоліків зустрічної позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.04.2023 прийнято зустрічний позов фізичної особи-підприємця Орлової Інни Ігорівни до розгляду (спільно з первісним позовом). Вимоги за зустрічним позовом об`єднано в одне провадження з первісним позовом, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено проведення підготовчого засідання за зустрічним позовом разом із первісним позовом.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.07.2023 задоволено клопотання фізичної особи-підприємця Орлової Інни Ігорівни про витребування оригіналів доказів. Витребувано в Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району м. Києва» оригінал договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій від 16.07.2015 № 198. Зазначено надати суду витребувані документи в строк до 18.07.2023 включно.

На виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 04.07.2023 Комунальним підприємством "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району м. Києва" надані 02.08.2023 письмові пояснення у справі щодо відсутності оригіналу витребуваного документу.

Протокольною ухвалою суду від 10.08.2023 відмовлено в задоволенні клопотання фізичної особи-підприємця Орлової Інни Ігорівни про призначення судової почеркознавчої експертизи. Суд наголосив, що жодною стороною не надано до суду оригіналу договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій від 16.07.2015 № 198. У той же час, відповідно до п. 1.1 "Почеркознавча експертиза" Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень та пункту 3.5 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України № 53/5 від 08.10.1998 з останніми змінами від 26.12.2012, для проведення почеркознавчих досліджень рукописних записів та підписів надаються оригінали документів.

У відзиві на позовну заяву відповідач наголосила, що не підписувала договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій від 16.07.2015 № 198, та розмір заборгованості є необґрунтованим. Також відповідачем заявлено про застосування строку позовної давності до вимог, заявлених за період з 01.01.2018 до 24.10.2019 року.

У відповіді на відзив позивач вказав, що відповідачем вчинені конклюдентні дії зі схвалення договору шляхом здійснення оплати 08.12.2015 року. Крім того, позивач послався на продовження строку позовної давності внаслідок дії карантину та в подальшому - введення воєнного стану на території України.

У відзиві на зустрічну позовну заяву відповідач послався на наявність конклюдентних дій зі сторони позивача по схваленню позивачем договору. До того ж, відповідач звернув увагу, що позивачем не оспорюється додаток до договору, а встановлення факту підробки документів може бути здійснено лише в межах кримінального судочинства.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача (позивача за зустрічним позовом), повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району м. Києва" у позовній заяві послалося на те, що 16.07.2015 між КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району м. Києва" (виконавець) та фізичною особою-підприємцем Орловою Інною Ігорівною (споживач) укладено договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій № 198, предметом якого є забезпечення виконавцем надання послуг з утримання житлового будинку № 14 та прибудинкової території по пр-ту Героїв Сталінграда у м. Києві, в якому знаходиться нежитлове приміщення, яке належить споживачу, відповідно до погодженого сторонами переліку послуг та їх вартості, що є невід`ємною частиною цього договору, а споживачем - забезпечення своєчасної оплати таких послуг за встановленим тарифом у строк та на умовах, що передбачені цим договором.

У додатку до договору визначено адресу приміщення: м. Київ, пр-т Героїв Сталінграда, 14, площа нежитлового приміщення - 487,9 км.м, а також наведено розрахунок плати за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у сумі 1088,55 грн. на місяць.

З огляду на те, що фізична особа-підприємець Орлова Інна Ігорівна не здійснювала оплату за послуги з утримання житлового будинку № 14 та прибудинкової території по пр-ту Героїв Сталінграда у м. Києві, за нею утворилась заборгованість у сумі 95109,95 грн. за період січень 2018 року - липень 2022 року.

До матеріалів справи КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району м. Києва" долучено відповідну копію договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій від 16.07.2015 № 198.

У свою чергу, фізична особа-підприємець Орлова Інна Ігорівна укладення нею вказаного договору заперечувала, пославшись на те, що договір не підписувала, а проставлений від її імені підпис на договорі їй не належить.

Так, ухвалою суду від 04.07.2023 задоволено клопотання фізичної особи-підприємця Орлової Інни Ігорівни про витребування оригіналів доказів та витребувано в КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району м. Києва» оригінал договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій від 16.07.2015 № 198.

Разом із цим, КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району м. Києва» у письмових поясненнях зазначило, що не має можливості подати до суду оригінал витребуваного договору, оскільки даний договір втрачено безповоротно внаслідок залиття кабінету сектору управління нежитловим фондом. На підтвердження відповідних обставин до пояснень долучено наказ «Про призначення службової перевірки» від 21.06.2023 № Н-46 та акт за результатами службової перевірки щодо факту пошкодження та втрати частини документів сектору управління нежитловим фондом.

Також до пояснень долучено витяг з акту ревізії фінансово-господарської діяльності КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району м. Києва» № 11-30/353 від 14.07.2021 за період з 01.01.2018 по 31.03.2021 та окремих питань фінансово-господарської діяльності від 01.01.2017 по 31.12.2017, в якому містяться відомості про відображення в бухгалтерському обліку підприємства договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій від 16.07.2015 № 198.

Згідно з частиною 1 статті 181 ГК України (у редакції, чинній станом на 16.07.2015) господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

За частиною першою статті 205 ЦК України (у редакції, чинній станом на 16.07.2015) правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 207 ЦК України (у редакції, чинній станом на 16.07.2015) встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною 2 статті 207 ЦК України (у редакції, чинній станом на 16.07.2015) визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина 1 статті 638 ЦК України).

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся.

Згідно з частиною 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Таким чином, судом не можуть бути прийняті в якості належного доказу укладення договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій від 16.07.2015 № 198 відомості з акту ревізії фінансово-господарської діяльності КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району м. Києва» № 11-30/353 від 14.07.2021 за період з 01.01.2018 по 31.03.2021 та окремих питань фінансово-господарської діяльності від 01.01.2017 по 31.12.2017 року.

До того ж, обставини щодо не оспорювання додатку до договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій від 16.07.2015 № 198, копія якого міститься в матеріалах справи, не свідчить про визнання фізичною особою-підприємцем Орловою Інною Ігорівною факту укладення договору, оскільки відповідний додаток є невід`ємною частиною договору, а не окремим правочином.

Поряд із цим, КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району м. Києва» посилалося на вчинення фізичною особою-підприємцем Орловою Інною Ігорівною конклюдентних дій зі схвалення договору шляхом здійснення 08.12.2015 оплати на суму 6531,30 грн. згідно договору від 16.07.2015 № 198, що відображено у виписці з банківського рахунку КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району м. Києва».

У той же час, фізичною особою-підприємцем Орловою Інною Ігорівною заперечувався факт здійснення будь-яких оплат за договором про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій від 16.07.2015 № 198.

На спростування наведеного КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району м. Києва» факту, фізичною особою-підприємцем Орловою Інною Ігорівною надано лист АТ КБ «Приватбанк» від 14.06.2023 № 20.1.0.0.0/7-230607/43808 на адвокатський запит від 06.06.2023 року. У листі повідомлено, що рахунок № НОМЕР_1 не належить клієнтці ФОП Орлова І.І., та даний рахунок є транзитним рахунком банку. При цьому, надання копії квитанції платежу від 08.12.2015 на суму 6531,30 грн. не є можливим, оскільки банком не встановлено факту авторизації клієнтки ФОП Орлова І.І. для здійснення цього платежу. Під час проведення платежу авторизація проведена іншою особою, у зв`язку з чим правові підстави для розкриття інформації відсутні, запитувана інформація є інформацією з обмеженим доступом, а саме банківською таємницею.

Згідно з частиною 6 статті 91 ГПК України, якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Ураховуючи те, що жодною стороною оригінал договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій від 16.07.2015 № 198 до суду на огляд не надано, у той час як фізична особа-підприємець Орлова Інна Ігорівна ставить під сумнів наявну матеріалах справи копію такого договору, а також заперечує факт укладення та підписання нею відповідного договору, суд дійшов висновку, що договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій від 16.07.2015 № 198 є неукладеним.

При цьому, судом із підстав не надання до суду оригіналу спірного договору відмовлено в задоволенні клопотання фізичної особи-підприємця Орлової Інни Ігорівни про призначення судової почеркознавчої експертизи щодо підпису, проставленого від імені фізичної особи-підприємця Орлової Інни Ігорівни в такому договорі.

Разом із цим, факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Дана правова позиція викладена в поставі Верховного Суду від 20.09.2018 у справі №522/7683/13-ц.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (тут і надалі в редакції, чинній у період виникнення заборгованості) індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

До матеріалів справи долучено копію першої сторінки договору дарування частки нежилих приміщень від 17.04.2015, за яким Орловій Інні Ігорівні прийнято в дар 84/300 частки нежилих приміщень (що дорівнює 1/3 від 84/100 частки нежилих приміщень), що розташовані за адресою: м. Київ, пр-т Героїв Сталінграду, 14, у підвалі, загальною площею 489,7 кв.м., з яких відчужувана площа складає 409,9 кв.м.

Також у матеріалах справи міститься копія витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 17.04.2015, відповідно до якого за Орловою Інною Ігорівною зареєстровано право власності на 84/300 частки нежилих приміщень, що розташовані за адресою: м. Київ, пр-т Героїв Сталінграду, 14, у підвалі, загальною площею 489,7 кв.м.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Дане нежитлове приміщення використовується фізичною особою-підприємцем Орловою Інною Ігорівною для здійснення господарської діяльності, що підтверджується наданою нею для огляду до суду оригіналом договору від 17.02.2016 № 170216 про оренду нежитлового приміщення за адресою: м. Київ, пр-т Героїв Сталінграду, 14, підвал.

Також, відповідні пояснення надані під час розгляду справи представником фізичної особи-підприємця Орлової Інни Ігорівни, який підтвердив використання зазначеного нежитлового приміщення для здійснення господарської діяльності.

Частиною 4 статті 319 ЦК України унормовано, що власність зобов`язує.

Згідно зі статтею 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, на фізичну особу-підприємця Орлову Інну Ігорівну, як на власника частки в нерухомому майні, покладений тягар зі здійснення оплати за спожиті житлово-комунальні послуги, що надаються щодо спірного нерухомого майна.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Згідно з частиною 1 статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Договір про надання комунальної послуги укладається між виконавцем відповідної послуги та споживачем або особою, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача, або з управителем багатоквартирного будинку з метою постачання електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку (частина 1 статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

У частині 5 статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що відмова споживача (іншої особи, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача) від укладання договору з виконавцем комунальної послуги не звільняє його від обов`язку оплати фактично спожитої комунальної послуги, наданої таким виконавцем.

Із матеріалів справи вбачається, що за період з січня 2018 року до липня 2022 року КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району м. Києва» виставлені фізичній особі-підприємцю Орловій Інні Ігорівні акти прийняття-передачі робіт (про надання послуг) з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій за адресою: м. Київ, пр-т Героїв Сталінграду, 14, на загальну суму 95109,95 грн.

Дані акти прийняття-передачі робіт (про надання послуг) направлялися на юридичну адресу місця реєстрації фізичної особи-підприємця Орлової Інни Ігорівни ( АДРЕСА_1 ), зазначену в Єдиному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Крім того, фізичній особі-підприємцю Орловій Інні Ігорівні направлялися претензія про сплату боргу від 15.07.2019 № 463-3507, акт звірки розрахунків за період з 01.10.2021 по 31.10.2021, претензія про сплату боргу від 26.01.2021 № 05/01 з актом звірки розрахунків за період з 01.10.2015 по 31.12.2020, претензія про сплату боргу від 07.12.2020 № б/н з актом звірки розрахунків за період з 01.10.2015 по 30.11.2020 року.

При цьому, не отримання фізичною особою-підприємцем Орловою Інною Ігорівною документів, направлених на адресу її місця реєстрації, не свідчить про неналежність дій КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району м. Києва» із надання споживачу актів прийняття-передачі робіт (про надання послуг), оскільки отримання поштових відправлень адресатом перебуває поза межами контролю відправника.

Близька за змістом правова позиція наведена в постанові Верховного Суду від 25.06.2018 у справі № 904/9904/17, від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19.

Одночасно, матеріали справи не містять доказів звернення фізичної особи-підприємця Орлової Інни Ігорівни з претензіями до КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району м. Києва» щодо наданих послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у спірний період, невідповідності розрахунку оплати за послуги чи їх якості.

При цьому, фізичною особою-підприємцем Орловою Інною Ігорівною не надавався під час розгляду справи контррозрахунок заборгованості.

За наведених обставин, суд дійшов висновку стягнути з фізичної особи-підприємця Орлової Інни Ігорівни заборгованість за фактично надані КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району м. Києва» житлово-комунальні послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій за період з січня 2018 року до липня 2022 року у сумі 95109,95 грн.

Щодо заявленої фізичною особою-підприємцем Орловою Інною Ігорівною заяви про застосування строку позовної давності до вимог, заявлених за період з 01.01.2018 до 24.10.2019, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно з положеннями статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).

Частинами 3, 4 статті 267 ЦК України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Разом із цим, постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" з 12 березня 2020 року на усій території України встановлено карантин, дія якого тривала до 30.06.2023 року.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 ЦК України, продовжуються на строк дії такого карантину".

Таким чином, суд дійшов висновку, що строк позовної давності за вимогами, пред`явленими щодо стягнення заборгованості за період з 01.01.2018 до 24.10.2019 не сплив, оскільки відповідний строк був продовжений на час дії карантину.

У той же час, фізичною особою-підприємцем Орловою Інною Ігорівною подано зустрічну позовну заяву про визнання недійсним договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій від 16.07.2015 № 198, оскільки проставлений у договорі підпис від імені фізичної особи-підприємця Орлової Інни Ігорівни їй не належить та остання відповідний договір не підписувала.

Відповідно до частин першої - третьої статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.

Згідно з частиною 5 статті 202 ЦК України до правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов`язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.

Згідно з положеннями статті 16 ЦК України визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів і загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені ст. 215 ЦК.

Відповідно до частини 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Приписи статті 203 Цивільного кодексу України передбачають, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Разом із цим, у випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення.

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Дана правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц.

Так, у мотивувальній частині даного рішення судом вже викладений висновок про неукладеність договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій від 16.07.2015 № 198, зважаючи на заперечення фізичною особою-підприємцем Орловою Інною Ігорівною факту укладення та підписання нею відповідного договору, не надання жодною із сторін оригіналу такого договору та заперечення проти наявної у матеріалах справи копії спірного договору.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається цією статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема його застосування не повинно бути ускладнено діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення ЄСПЛ у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005).

Отже, оскільки спірний договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій від 16.07.2015 № 198 є неукладеним, суд дійшов висновку в задоволенні позовної вимоги про визнання недійсним такого договору відмовити, з огляду на неналежний спосіб захисту.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до статті 129 ГПК України понесені позивачем за первісним позовом витрати по оплаті судового збору покладаються на відповідача за первісним позовом, та витрати позивача за зустрічним позовом по оплаті судового збору залишаються за позивачем за зустрічним позовом.

Керуючись статтями 86, 129, 232, 236-241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги первісного позову Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району м. Києва" задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи-підприємця Орлової Інни Ігорівни ( АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) на користь Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району м. Києва» (04214, м. Київ, вул. Північна, 22; ідентифікаційний код 39611267) 95109 (дев`яносто п`ять тисяч сто дев`ять) грн. 95 коп. основного боргу, а також 2481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одну) грн. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні позовних вимог зустрічного позову фізичної особи-підприємця Орлової Інни Ігорівни відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне судове рішення складено: 18.09.2023 року.

Суддя К.В. Полякова