Рішення № 113550872, 06.09.2023, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.09.2023Справа № 910/7735/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О., при секретарі судового засідання Котиш П.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вантажер" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Полігран-Трейд" про стягнення 3240230,90 грн., за участю представників позивача - Литвиненко А.І., відповідача - Парчевського В.Ю.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення 3 000 000 грн. заборгованості за послуги перевезення, 191 784,66 грн. пені, 33 688,13 грн. інфляційних втрат, 14 758,11 грн. 3% річних за договором перевезення вантажів автомобільним транспортом № 66-22/В-П від 31.10.2022 року на підставі ст. ст. 509, 510, 610, 611 ЦК України, ст. ст. 42, 193, 216, 218, 222 ГК України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.05.2023 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків протягом 5 (п`яти) днів з моменту отримання ухвали.

05.06.2023 року позивач подав до суду заяву про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.06.2023 року відкрито провадження, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 05.07.2023 року.

03.07.2023 року відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог про стягнення 3 000 000 грн. заборгованості за послуги перевезення та зменшити розмір штрафних санкцій до 4202,83 грн.

04.07.2023 року позивач подав до суду заяву про зменшення розміру позовних вимог, у якій просив суд, у зв`язку зі сплатою відповідачем суми основного боргу, стягнути 191 874 грн. 66 коп. пені, 33 688 грн. 13 коп. інфляційних втрат, 14 758 грн 11 коп. 3 % річних, яка прийнята судом до розгляду.

У підготовчому засіданні 05.07.2023 року оголошено перерву до 02.08.2023 року.

17.07.2023 року позивач подав до суду відповідь на відзив, у якій позивач не погоджувався із твердженнями відповідача, викладеними у відзиві на позовну заяву та просив суд задовольнити позовні вимоги.

28.07.2023 року відповідач подав клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.08.2023 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 06.09.2023 року.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що між позивачем (перевізник за договором) та відповідачем (замовник за договором) укладено договір перевезення вантажів автомобільним транспортом № 66-22/В-П від 31.10 2022 року, відповідно до якого замовник доручає, а перевізник приймає на себе обов`язки від свого імені та за рахунок замовника здійснювати перевезення вантажів автомобільним транспортом по території України.

Відповідно до п. 3.2. Договору вартість перевезення та порядок розрахунків узгоджується Сторонами за кожним окремим перевезенням.

Згідно з п. 3.3. Договору по закінченню виконання замовлення перевізник оформлює акти виконаних робіт, які підписуються уповноваженими представниками сторін та скріплюються печатками сторін за наявності.

Відповідно до п. 3.5. Договору оплата замовником послуг по перевезенню здійснюється у строк 5 календарних днів з моменту доставлення вантажу у пункт призначення.

Відповідно до п. 4.7. Договору за недотримання строків сплати, зазначених в п. 3.5. Договору, відправник сплачує перевізнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення за кожний день прострочення.

За період з 01.01.2023 року по 12.05.2023 року позивач надав відповідачу послуги перевезення на загальну суму 6 698 083,12 грн., що підтверджується підписаними представниками сторін та скріпленими печатками актами надання послуг.

Наявність вказаної заборгованості підтверджується також Актом звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2023 року по 24.04.2023 року, підписаним представниками двох сторін та скріпленим печаткою.

Відповідач сплатив частину заборгованості у розмірі 3 335 707,12 грн., у зв`язку з чим станом на 12.05.2023 року заборгованість замовника перед перевізником за послугами перевезення становила 3 000 000,00 грн.

У подальшому, сума основного боргу в розмірі 3 000 000,00 грн. повністю була погашена відповідачем.

Ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У зв`язку із порушенням відповідачем взятих на себе зобов`язань з оплати позивачем нараховано відповідачу 191 784,66 грн. пені на підставі п. 4.7. Договору, 33 688,13 грн. інфляційних втрат, 14 758,11 грн. 3% річних.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня).

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок та дійшов висновку про його правильність та обґрунтованість, а відтак, вимоги позивача є такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно заявленого відповідачем клопотання про зменшення штрафних санкції, суд зазначає, що згідно із усталеною судовою практикою нарахування на суму боргу трьох процентів річних та інфляційних втрат відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Таких висновків у подібних правовідносинах Велика Палата Верховного Суду дійшла у постановах від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, у постанові від 07.07.2020 у справі № 296/10217/15-ц, у постанові від 08.11.2019 у справі № 127/15672/16-ц, у постанові від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16.

Отже, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат не є санкцією, а виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та у отриманні компенсації від боржника. Означені за змістом висновки містяться, зокрема, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 01 жовтня 2020 року по справі № 904/5610/19.

Враховуючи, що нарахування на суму боргу трьох процентів річних та інфляційних втрат відповідно до статті 625 ЦК України не є штрафною санкцією, а носить компенсаційний характер, суд прийшов до висновку про неможливість зменшення 3% річних та інфляційних втрат.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд вважає, що відповідач у даному випадку не довів наявності виняткових обставин, що можуть бути підставою для зменшення розміру штрафних санкцій, як і не навів поважних причин порушення зобов`язання, яке стало підставою для застосування заходів відповідальності позивачем.

Водночас суд також враховує, що сума належних до стягнення штрафних санкцій не є значною чи надмірно великою, а строк оплати настав задовго до запровадження на території України карантину та введення військового стану.

У даному випадку судом враховано також інтереси позивача, який здійснює власну господарську діяльність та, уклавши договір, розраховував на своєчасне отримання оплати за поставлений відповідачу товар.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Оскільки відповідач не довів наявність зазначених у вказаній статті обставин, суд вважає, що підстави для зменшення штрафних санкцій, за встановленого та підтвердженого факту прострочення зобов`язання, відсутні.

Відносно посилання відповідача на факт збройної агресії рф проти України як на загальновідомий факт і як підставу для зменшення розміру пені, суд зазначає наступне. У постанові від 30.11.2021 у справі № 913/785/17 Верховний Суд зазначає: «Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання». Як встановлено із матеріалів справи, відповідачем не доведено поширення форс-мажорних обставин на правовідносини сторін, а містяться лише посилання на ці факти без надання підтверджуючих документів.

Окремо суд звертає увагу, що спірні правовідносини сторін тривали з 01.01.2023 року по 12.05.2023 року, тобто вже після початку повномасштабного вторгнення рф на територію України, а отже відповідач у повній мірі усвідомлював всі ризики, пов`язані із діяльністю в воєнний стан.

Таким чином, суд не вбачає підстав для зменшення розміру штрафних санкцій.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір за позовні вимоги про стягнення пені, інфляційних та відсотків річних суд покладає на відповідача.

Крім того, позивачем було заявлено до стягнення 25 000, 00 грн. витрат на правову допомогу.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

04.05.2023 року між ТОВ «ВАНТАЖЕР» та АО «ПАРТНЕРИ» укладено договір про надання професійної правничої допомоги № 20230504/1, п. 1.1. якого визначено, що АО бере на себе зобов`язання надавати професійну правничу допомогу в обсязі і на умовах, передбачених цим договором, а Клієнт зобов`язаний сплатити винагороду (гонорар) та витрати, необхідні для виконання його доручень, у порядку і строки обумовлені Сторонами у договорі.

Згідно з п. 1.2. Договору, АО надає послугу з професійної правничої допомоги у справі за Договором №66-22/В-П.

Відповідно до п. 4.2 Договору за правничу допомогу Клієнт оплачує АО гонорар в сумі 25 000,00 грн. (двадцять п`ять тисяч гривень 00 коп.).

Оплата гонорару підтверджується рахунком № 04/05/1 від 04.06.2023 та квитанцією № 04/05/1.

Дослідивши вказані докази, суд вважає їх достатніми для підтвердження факту понесених витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 25 000,00 грн.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

При цьому, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі № 910/4201/19).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (постанова Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 №910/12876/19).

Разом з тим, частина четверта статті 126 ГПК України передбачає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

За частиною п`ятою статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Суд, зважаючи на принцип співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи, критерій розумності розміру витрат, їх доцільності та необхідності, беручи до уваги ціну позову, обставини справи, зазначає, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), ціною позову, не є завищеним та відповідає критерію розумності.

Щодо заперечень відповідача про неподання позивачем разом з першою заявою по суті спору попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат, суд зазначає, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку у суду є право, а не обов`язок відмовити у відшкодуванні відповідних судових витрат. Тобто неподання стороною попереднього розрахунку судових витрат не є безумовною підставою для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат. Отже, у разі неподання попереднього розрахунку у суду є право, а не обов`язок для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат.

Аналогічні висновки Верховного Суду щодо застосування частини другої статті 124 ГПК України, яка є тотожною за змістом частині другій статті 134 ЦПК України, містяться у постановах Верховного Суду від 12 грудня 2019 року у справі №922/1897/18, від 24 грудня 2019 року у справі № 909/359/19, від 13 лютого 2020 року у справі № 911/2686/18, від 19 лютого 2020 року у справі № 910/16223/18, від 21 травня 2020 року у справі № 922/2167/19, від 10 грудня 2020 року у справі №922/3812/19.

Таким чином, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 25 000,00 грн. є доведеними, обґрунтованими та підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Полігран-Трейд" (03143, м. Київ, вул. Метрологічна, 42, секція 42/2, код 43462455) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вантажер" (36020, м. Полтава, вул. Конституції, 13, код 44592090) 191 874 (сто дев`яносто одну тисячу вісімсот сімдесят чотири) грн. 66 коп. пені, 33 688 (тридцять три тисячі шістсот вісімдесят вісім) грн. 13 коп. інфляційних втрат, 14 758 (чотирнадцять тисяч сімсот п`ятдесят вісім) грн 11 коп. 3 % річних, 3603 (три тисячі шістсот три) грн 46 коп. судового збору та 25 000 (двадцять п`ять тисяч) грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню в порядку та у строк, які визначені розділом IV ГПК України.

Повний текст рішення складено 18.09.2023р.

Суддя С.О. Чебикіна