Рішення № 11354460, 02.09.2010, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

02 вересня 2010 р.           Справа 11/92-10

за позовом Першого заступника прокурора Вінницької області в інтересах держави

в особі відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна

«Украгролізинг», м. Київ

До товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське орендне

підприємство «Михайлівське», с. Михайлівка Вінницького району

про стягнення 227 349,99 грн.

Суддя В. Матвійчук

при секретарі судового засідання Т. Кармаліта, за участю представників:

прокурор - І. Жовмір;

від позивача - В. Григораш за довіреністю № 14/20-401-09 від 14.12.2009р.;

від відповідача - не з’явився.

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське орендне підприємство «Михайлівське»заборгованість за договором фінансового лізингу № 2-06-118 від 15.11.2006р. в загальному розмірі 227 349, 99 грн, з них: 147 997, 43 грн. –заборгованість по лізингових платежах, 16 061, 36 грн. - пеня; 53 353, 07 грн. - інфляційні втрати та 9 938, 13 грн. - 3 % річних.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на підставі договору фінансового лізингу № 2-06-118 від 15.11.2006р. відповідачу було передано у платне користування сільськогосподарську техніку.

Відповідно до п. 3.4.3, 4.1. договору з моменту підписання тристороннього акту одержання предмета лізингу відповідач зобов’язався своєчасно та в повному обсязі сплачувати за користування предметом лізингу чергові лізингові платежі, що включають: відшкодування вартості предмета лізингу рівними частками за весь термін лізингу від суми невідшкодованої попереднім лізинговим платежем вартості предмета лізингу та винагороду в розмірі 7% річних від залишкової невідшкодованої вартості предмета лізингу. Згідно п. 4.2 договору розмір лізингових платежів, їх складових частин встановлюється додатком до договору «Графік сплати лізингових платежів».

В зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань по сплаті лізингових платежів, останнім 02.02.2008р., згідно акту приймання –передачі сільськогосподарської техніки, повернуто позивачу предмет лізингу.

При цьому, на момент повернення техніки відповідач зобов’язаний був сплатити за користування предметом лізингу лізингові платежі в сумі 465289,63 грн., тоді як фактично сплачено 317292,20 грн.. Отже заборгованість по лізингових платежах становить 147997,43 грн..

Відповідач в поясненнях від 25.06.2010р. позовні вимоги не визнає в повному обсязі посилаючись зокрема на те, що згідно трьохстороннього акту приймання –передачі сільськогосподарської техніки від 02.02.2008р. сторони повністю погодили суму боргу за договором та визначили зобов’язання відповідача сплатити 349122,31 грн. за відшкодування вартості предмета лізингу, з яких погашено 312292,20 грн.. Крім того, позивачем не враховано, що існує переплата по сплаті зобов’язань в частині винагороди від залишкової невідшкодованої вартості предмета лізингу.

Також позивачем не вказано, що на день подання позовної заяви сума заборгованості в частині відшкодування вартості предмета лізингу зменшалась на 5000 грн., та становила 24121,52 грн..

Станом на 24.06.2010р. борг повністю погашено.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників процесу, оцінивши наявні докази на засадах всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, судом встановлено наступне.

15 листопада 2006 року між відкритим акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг»(позивач, за договором Лізингодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське орендне підприємство «Михайлівське»(відповідач, за договором Лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу за № 2-06-118 сфл.

Предметом договору фінансового лізингу є передача Лізингодавцем Лізингоодержувачу у користування на визначений договором строк Предмет лізингу, який набувається ним у власність у постачальника т визначений у додатку до договору «Найменування, кількість, ціна і вартість Предмета лізингу», що є специфікацією Предмета лізингу, а Лізингоодержувач сплачує за це лізингові платежі на умовах договору.

Пунктом 4.1 договору сторони визначили, що з моменту підписання тристороннього акту одержання Предмета лізингу Лізингоодержувач за користування останнім сплачує Лізингодавцю чергові лізингові платежі, що включають:

-          відшкодування вартості Предмета лізингу рівними частками за весь термін лізингу від суми невідшкодованої попереднім лізинговим платежем вартості Предмета лізингу;

-           винагороду в розмірі 7% річних від залишкової невідшкодованої вартості

Предмета лізингу.

Черговість лізингових платежів кратна шести місяцям. Термін сплати кожного лізингового платежу встановлюється числом дати підписання тристороннього акту. Перший лізинговий платіж сплачується через шість місяців з дати підписання тристороннього акту, подальші платежі через кожні шість місяців.

Відповідно до п. 4.2 договору, розмір лізингових платежів, їх складових частин встановлюються додатком до договору «Графік сплати лізингових платежів».

Згідно п. 4.3. договору Лізингоодержувач після укладення договору, перераховує на рахунки Лізингодавця попередній лізинговий платіж в частині відшкодування вартості Предмета лізингу в розмірі 15% його вартості, включаючи ПДВ та в частині винагороди в розмірі 7% невідшкодованої вартості, включаючи ПДВ. Датою сплати попереднього платежу є дата надходження коштів на рахунок Лізингодавця.

Як стверджується матеріалами справи, зокрема платіжними дорученнями № 661 від 30.01.2007р. та № 658 від 30.01.2007р. відповідачем перераховано на рахунок позивача попередній лізинговий платіж 15% в частині відшкодування вартості техніки в розмірі 312292,20 грн. та попередній лізинговий платіж 7% в частині винагороди в розмірі 123875,91 грн..

07.02.2007р. позивачем передано відповідачу сільськогосподарську техніку, що стверджується тристороннім актом приймання-передачі сільськогосподарської техніки.

Виходячи з Графіку сплати лізингових платежів (додаток № 2 до договору) черговість лізингових платежів сплачується наступним чином:

-          1 платіж, термін сплати - 07.08.2007р. –238903,53 грн., що включає в себе відшкодування вартості техніки 176965,58 грн. і сплати винагороди в сумі 61 937,95 грн.;

-           2 платіж, термін сплати –07.02.2008р. –232709,74 грн., що включає в себе відшкодування вартості техніки 176965,58 грн. і сплату винагороди в сумі 55744,16 грн..

Відповідно до матеріалів справи та пояснень учасників процесу, відповідачем 02.02.2008р. відповідно до тристороннього акту приймання-передачі сільськогосподарської техніки, було повернуто Предмет лізингу позивачу.

Отже фактичний період використання відповідачем Предмета лізингу становить з 07.02.2007р. по 02.02.2008р., за який останній зобов’язався здійснити лізингові платежі як зазначено вище 07.08.2007р. та 07.02.2008р. в розмірі відповідно 238903,53 грн. та 232709,74 грн.. Зважаючи, що Предмет лізингу повернуто до моменту здійснення чергового платежу 07.02.2008р., їх розмір становить 226386,10 грн., з них 172156,73 грн. –відшкодування вартості техніки та 54229,37 грн. –сума винагороди.

На виконання умов договору відповідачем сплачено 317292,20 грн., що включає в себе попередній лізинговий платіж в частині відшкодування вартості техніки, який у разі вилучення техніки зараховується Лізингоодержувачу як оплата в сумі 312292 грн., і зараховано позивачем у рахунок сплати чергових платежів та 5000 грн. відшкодування вартості техніки, що стверджується платіжними дорученнями № 661 від 30.01.2007р. та № 289 від 28.05.2009р..

Крім того, після порушення провадження у справі відповідачем в рахунок проведення чергових лізингових платежів, згідно платіжних доручень № 308 від 10.06.2010р., № 310 від 14.06.2010р., № 309 від 11.06.2010р., перераховано на рахунок позивача 26830,11 грн..

За таких обставин провадження у справі в частині стягнення 26830,11 грн. заборгованості по лізингових платежах слід припинити у відповідності до п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, з покладенням судових витрат в цій частині на відповідача, оскільки спір доведено до суду з його вини.

Таким чином, станом на день розгляду справи, заборгованість по лізинговим платежам становить 121167,32 грн..

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст. 173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Як вбачається із матеріалів справи предметом позову є стягнення боргу за договором фінансового лізингу.

Відповідно до ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Зважаючи на викладене, позовні вимоги в розмірі 121167,32 грн. є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Судом також розглянуто вимоги позивача про стягнення пені в розмірі 16061,36 грн., інфляційних втрат в розмірі 53353,07 грн. та 3% річних в сумі 9938,13 грн..

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно з ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання .

Згідно ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконання частини зобов'язання, або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 7.1 договору визначено, що за порушення строків сплати лізингових платежів Лізингоодержувач за кожний календарний день прострочення від несплаченої суми сплачує Лізингодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Відповідно до п. 7.6 договору нарахування штрафних санкцій за невиконання грошових зобов’язань здійснюється на всю несплачену суму і припиняється тільки в разі виконання зобов’язань в повному обсязі.

Згідно п. 7.8 договору неустойка за цим договором носить штрафний характер.

Пунктом 9.3 договору сторони визначили строк позовної давності 10 років, а для пені, штрафу, інших видів неустойки –три роки.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивачем правомірно заявлено до стягнення 16061,36 грн. пені за період з 03.02.2008р. по 31.07.2009р..

Приписами ст.629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором, він є боржником, що прострочив.

Відповідно до п.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення. Отже, позивачем правомірно нараховано 53353,07 грн. інфляційних втрат за період з березня 2008 року по березень 2010 року.

Вказаною нормою встановлена також відповідальність за порушення зобов‘язань у вигляді стягнення трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При проведенні перевірки заявлених до стягнення відсотків річних, судом встановлено, що позивачем допущено помилку в бік завищення, оскільки розмір 3% річних за період заявлений позивачем становить 9914,93 грн..

В силу ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов’язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Заперечення відповідача не беруться судом до уваги, оскільки спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи. Щодо посилань відповідачем на акт від 02.02.2008р., в якому сторонами визначено суму заборгованості за договором, суд не приймає даний акт як належний доказ, оскільки останній не відповідає фактичним розрахункам за договором.

Враховуючи вищевикладене, позов підлягає частковому задоволенню з розподілом судових витрат за правилами ст. 49 ГПК України.

Керуючись п. 1-1 ст. 80, ст.ст.43, 32, 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85, 115 Господарського процесуального кодексу України, -

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське орендне підприємство «Михайлівське»( 23203, Вінницька область, Вінницький район, с. Михайлівка, код 03733950) на користь відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг»(01023, м. Київ, вул. Мечнікова, 16 а, код 30401456) 121167 (сто двадцять одну тисячу сто шістдесят сім) грн.. 32 грн. –заборгованості по лізинговим платежам; 16061 (шістнадцять тисяч шістдесят одну) грн. 36 коп. –пені; 53353 (п’ятдесят три тисячі триста п’ятдесят три) грн. 07 коп. –інфляційних втрат; 9914 (дев’ять тисяч дев’ятсот чотирнадцять) грн. 93 коп. –3% річних.

3.           Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське орендне підприємство «Михайлівське»( 23203, Вінницька область, Вінницький район, с. Михайлівка, код 03733950) в дохід державного бюджету України 2273 (дві тисячі двісті сімдесят три) грн. 27 коп. – державного мита та 235 (двісті тридцять п’ять) грн. 98 коп. - витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.          Накази видати після набрання рішенням законної сили.

5.          Провадження у справі в частині стягнення 26830,11 грн. заборгованості по

лізинговим платежам припинити.

6.          В позові в частині стягнення 23,20 грн. – 3% річних відмовити.

7.          Копію рішення направити сторонам та прокурору рекомендованим листом.

Рішення оформлено та підписано 06.09.2010р.

Суддя В. Матвійчук

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - прокурору (21050, м. Вінниця, вул. Володарського, 33)

3- позивачу - (01023, м. Київ, вул. Мечнікова, 16 а)

4- відповідачу -(23203, Вінницька область, Вінницький район, с. Михайлівка )