Рішення № 113529774, 18.09.2023, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 вересня 2023 року № 320/5996/23

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі по тексту також позивач, ОСОБА_1 ) з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі по тексту також відповідач, ГУ ПФУ в м. Києві), у якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в м. Києві від 11.08.2022 №2600-0208-8/98850, яким ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

- зобов`язати ГУ ПФУ в м. Києві зарахувати позивачу до загального страхового стажу періоди роботи з 01.07.1966 по 10.06.1967, з 02.06.1979 по 28.09.1979, з 15.11.1982 по 26.07.1983 відповідно до записів у трудовій книжці від 14.07.1966 та призначити і виплачувати йому пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 26.07.2022.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач повідомив, що відповідачем протиправно відмовлено у призначенні йому пенсії за віком з підстав незарахування до страхового стажу періодів роботи з 01.07.1966 по 10.06.1967 у зв`язку з пошкодженням записів у трудовій книжці, оскільки такі записи є читабельними та з них можливо ідентифікувати інформацію щодо означеного періоду роботи.

Також відповідач протиправно не зарахував період роботи позивача з 02.06.1979 по 28.09.1979 до страхового стажу з підстав відсутності підпису відповідальної особи, оскільки, на думку позивача, такі записи містять посилання на усі необхідні реквізити, є читабельними та дозволяють встановити дату прийняття на роботу та звільнення з роботи, причину звільнення, містять посилання на відповідні накази та скріплені печаткою.

Щодо незарахування до страхового стажу періоду роботи позивача з 15.11.1982 по 26.07.1983 з підстав некоректного здійснення запису про звільнення та прийняття на роботу, позивач вказує на відсутність конкретизації з боку відповідача стосовно того, у чому саме полягає некоректність таких записів.

Позивач стверджує, що не може нести відповідальність за правильність заповнення трудової книжки та, відповідно, недотримання правил ведення трудової книжки не повинна нести негативні наслідки для позивача.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17.03.2023 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, зазначив про відсутність у позивача страхового стажу понад 28 років, внаслідок чого йому правомірно було відмовлено у призначенні пенсії за віком.

Також відповідач стверджує, що позивачу правомірно не було зараховано до страхового стажу періоди роботи за записами у трудовій книжці №№ 1, 2 у зв`язку з її пошкодженням, за період з 02.06.1979 по 28.09.1979 у зв`язку з відсутністю підпису уповноваженої особи, та з 15.11.1982 по 26.07.1983 у зв`язку з некоректно зробленим записом дати наказу на прийняття.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

у с т а н о в и в:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією паспорта серії НОМЕР_1 , виданого Мінським РУ ГУ МВС України в м. Києві 17.01.1998.

Заявою від 26.07.2022 позивач звернувся до ГУ ПФУ в м. Києві про призначення пенсії за віком.

Рішенням ГУ ПФУ в м. Києві від 02.08.2022 №262540009300 за наслідками розгляду заяви від 26.07.2022 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу 15 років відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». У рішенні зазначено, що вік заявника становить 74 роки при необхідному віці 60 років, страховий стаж становить 14 років 03 місяці 29 днів при необхідному 15 років.

У вказаному рішенні зазначено, що за доданими документами до страхового стажу не зараховано:

- за записами трудової книжки №№ 1, 2 на сторінках 2-3, оскільки пошкоджена трудова книжка;

- період з 02.06.1979 по 28.09.1979, оскільки відсутній підпис відповідальної особи;

- період з 15.11.1982 по 26.07.1983, оскільки некоректно зроблений запис дати наказу на прийняття.

Для врахування зазначених періодів необхідно надати уточнюючі довідки про періоди роботи, видані підприємствами, на яких працював заявник, на підставі первинних документів за час виконання роботи.

Листом ГУ ПФУ в м. Києві від 11.08.2022 №2600-0208-8/98850 позивача повідомлено про прийняття рішення щодо відмови у призначенні йому пенсії за віком з підстав, викладених у рішенні.

Не погоджуючись з правомірністю прийняття відповідачем рішення про відмову у призначенні пенсії за віком, позивач звернувся з даним позовом до суду, з приводу чого суд зазначає таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, який побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058).

Статтею 1 Закону № 1058 визначено, що страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Згідно із статтею 26 Закону № 1058 особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Відповідно до абзацу 1 частини другої статті 24 Закону № 1058 страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина четверта статті 24 Закону №1058).

Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 №1566/11846 (далі по тексту Порядок № 22-1).

Відповідно до підпунктів 1, 2 пункту 2.1.розділу ІІ Порядку № 22-1 до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи:

1) документ, що підтверджує реєстраційний номер облікової картки платника податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), або свідоцтво про загальнообов`язкове державне соціальне страхування;

2) документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). За періоди роботи після впровадження персоніфікованого обліку орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення (далі - індивідуальні відомості про застраховану особу).

Згідно пункту 4.2 розділу ІV Порядку № 22-1 при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб: ідентифікує заявника (його представника); надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії; реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта; уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз`яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов`язкового пенсійного страхування; з`ясовує наявніcть у заявника особливого (особливих) статусу (статусів), особливих заслуг, інших обставин, які можуть бути підставою для встановлення підвищень, надбавок, доплат; повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів; сканує документи. На створені електронні копії накладає кваліфікований електронний підпис; надсилає запити про витребування з відповідних інформаційних систем необхідних відомостей, передбачених пунктом 2.28 розділу II цього Порядку; повідомляє про можливості подавати заяви через вебпортал; видає особі або посадовій особі розписку із зазначенням дати прийняття заяви, переліку одержаних і відсутніх документів, строку подання додаткових документів для призначення пенсії та пам`ятку пенсіонеру (додаток 6). Скановані розписка та пам`ятка пенсіонеру зберігаються в електронній пенсійній справі; повідомляє особу, у вибраний нею спосіб, про відсутність відомостей або/та наявність розбіжностей у відповідних інформаційних системах та строки подання необхідних документів для призначення пенсії, не пізніше двох робочих днів після отримання відповіді органу, який веде відповідний інформаційний реєстр.

Згідно пункту 4.3. розділу ІV Порядку № 22-1 рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника органу, що призначає пенсію, на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.

Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі по тексту - Закон № 1788) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі - Інструкція №58) до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди.

Кабінет Міністрів України було прийнято постанову від 12.08.1993 № 637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» (далі-Порядок №637).

Пунктом 1 Порядку №637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків (пункт 2 Порядку № 637).

Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Отже, виходячи з наведених норм Порядку №637, у разі відсутності в трудовій книжці записів про роботу, такий стаж встановлюється на підставі інших документів, уточнюючих довідок, відомостей та інших документів, які містять відомості про періоди роботи.

Пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про трудові книжки працівників» від 27.04.1993 №301 визначено, що за порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що основним документом, який підтверджує трудовий стаж позивача є його трудова книжка. При цьому, лише у разі відсутність трудової книжки або записів в ній органи пенсійного фонду мають право встановлювати трудовий стаж на підставі інших первинних документів чи показань свідків.

Крім того, суд зазначає, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у її трудовій книжці, оскільки неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення особи її конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.

Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом у постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 72366973) та від 16.04.2020 у справі №159/4315/16-а (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР -88814807).

Верховний Суд у постанові від 06.02.2018 у справі №677/277/17 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 72028704) зазначив, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення.

У постанові від 06.03.2018 у справі №754/14898/15-а (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 72608654) Верховний Суд зауважив, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Судом встановлено, що з тексту рішення ГУ ПФУ в м. Києві від 02.08.2022 №262540009300 вбачається, що позивачу не зараховано до страхового стажу наступні періоди: за записами трудової книжки №№ 1, 2 на сторінках 2-3, оскільки пошкоджена трудова книжка; період з 02.06.1979 по 28.09.1979, оскільки відсутній підпис відповідальної особи; період з 15.11.1982 по 26.07.1983, оскільки некоректно зроблений запис дати наказу на прийняття.

Дослідивши наявну в матеріалах справи копію трудової книжки ОСОБА_1 в частині записів №№ 1, 2, судом встановлено, що у зв`язку з частковим пошкодженням трудової книжки неможливо встановити число, місяць та рік призначення позивача на посаду електрослюсаря та звільнення з цієї посади у Фащівському шахтоуправлінні тресту «Комунарсуголь». При цьому вказаний недолік пов`язаний не з неналежним порядком ведення та заповнення трудової книжки адміністрацією підприємства, а з неналежним зберіганням позивачем вказаного документа, що є наслідком дій саме позивача.

Означене, на думку суду, виключає можливість зарахування спірного періоду до страхового стажу без надання позивачем додаткових доказів для підтвердження трудового стажу.

Щодо спірних записів у трудовій книжці за період з 02.06.1979 по 28.09.1979, оскільки відсутній підпис відповідальної особи, суд зазначає таке.

Відповідно до записів у трудовій книжці №№ 15, 16 позивач прийнятий на посаду слюсаря-монтажника 5 розряду Об`єднання «Сургутнафтогаз».

Як вже зазначалося судом, на позивача не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці, оскільки неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення особи її конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.

З урахуванням означеного суд дійшов висновку, що відповідачем протиправно не зараховано спірний період з 02.06.1979 по 28.09.1979 з підстав відсутності підпису відповідальної особи.

Водночас, як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, у трудовій книжці позивача двічі зазначено номер запису « 15» з відмінними датами прийняття його на роботу, а саме: запис №15 з 28.09.1979 та запис №15 з 01.06.1979. датою звільнення позивача відповідно до запису №16 є 28.09.1979.

Позивачем в адміністративному позові не надано жодних пояснень стосовно дати прийняття його на роботу в Об`єднання «Сургутнафтогаз». При цьому, посилання його на наказ від 04.05.1979 як на підставу для прийняття на роботу не приймається судом до уваги, оскільки матеріали справи не містять копії такого наказу. В свою чергу, із запису у трудовій книжці щодо підстави прийняття позивача на роботу наказу від 04.05.1978 №57/к, неможливо встановити точну дату прийняття позивача на роботу.

Оскільки з наявної у справі копії трудової книжки, пояснень позивача, викладених у позовній заяві, неможливо встановити точну дату прийняття його на роботу, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог в частині зобов`язання зарахувати означений спірний період до страхового стажу позивача.

Щодо спірних записів у трудовій книжці за період з 15.11.1982 по 26.07.1983, оскільки некоректно зроблений запис дати наказу на прийняття, суд зазначає таке.

Пунктом 2.4 Інструкції №58 передбачено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Якщо підприємство, яке зробило неправильний або неточний запис, ліквідоване, відповідний запис робиться правонаступником і засвідчується печаткою, а в разі його відсутності - вищестоящою організацією, якій було підпорядковане підприємство, а в разі його відсутності - облархівом, держархівом м. Києва, держархівом м. Севастополя і держархівом при Раді Міністрів Криму (п. 2.8 Інструкції).

Відтак, усі записи в трудові книжці здійснюються роботодавцем.

Системний аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що означені норми стосуються неправильних або неточних даних про періоди роботи та не стосуються незначних описок у реквізитах документів, на який міститься посилання у трудовій книжці, якщо власне період роботи визначений чітко та недвозначно.

Відповідно до записів у трудовій книжці позивача №№ НОМЕР_2 , НОМЕР_3 у період з 15.11.1982 по 26.07.1983 він працював монтажником в Сургут Тюменського СІ-16 тресту «Спецнафтогазстрой». Підставою прийняття позивача на роботу вказано наказ №63/к від 15.11.83; підставою звільнення наказ №41/к від 26.07.83.

Дослідивши наявну в матеріалах справи копію трудової книжки в частині спірних записів щодо періоду роботи позивача з 15.11.1982 по 26.07.1983, судом встановлено, що роком прийняття позивача на роботу вказано «1982», у той час як підставою для прийняття його на роботу вказано наказ від 15.11.83.

Оскільки запис про дату прийняття позивача на роботу та про дату його звільнення чітко визначений та не містить неточностей, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача підстав для незарахування його до страхового стажу позивача для вирішення питання щодо призначення йому пенсії за віком.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо зобов`язання зарахувати спірний період його роботи з 15.11.1982 по 26.07.1983 до загального страхового стажу є такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ в м. Києві від 11.08.2022 №2600-0208-8/98850 про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком суд зазначає таке.

Листом ГУ ПФУ в м. Києві від 11.08.2022 №2600-0208-8/98850 позивача повідомлено про відмову у призначенні йому пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу 15 років.

Водночас з наданих відповідачем матеріалів пенсійної справи позивача вбачається, що відмовлено йому було рішенням ГУ ПФУ в м. Києві від 02.08.2022 №262540009300.

З урахуванням означеного належним способом відновлення порушеного права позивча у спірних правовідносинах, що спричинена протиправно винесеним рішенням ГУ ПФУ в м. Києві від 02.08.2022 №262540009300, є саме визнання протиправним та скасування такого рішення.

Суд зауважує, що оскільки рішення ГУ ПФУ в м. Києві від 02.08.2022 №262540009300, враховуючи наведені в ньому мотиви його ухвалення, було прийнято відповідачем неправомірно, одне лише скасування цього рішення не в повній мірі відновить порушені права позивача.

За таких обставин, враховуючи предмет позову, суд вважає, що для правильного вирішення цієї справи та обрання ефективного способу захисту порушених прав позивача необхідно задовольнити позовні вимоги шляхом зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком та прийняти відповідне рішення за результатом такого розгляду, з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні (зокрема, щодо необхідності врахування у страховому стажі позивача періоду його з 15.11.1982 по 26.07.1983).

Водночас позовні вимоги про зобов`язання ГУ ПФУ в м. Києві призначити і виплачувати йому пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 26.07.2022 не підлягають задоволенню як такі, що заявлені передчасно.

Таким чином, позов слід задовольнити частково.

Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Під час звернення до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 858,88 грн, що підтверджується квитанцією від 09.02.2023 №32528798800006299806.

Враховуючи часткове задоволення позову, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 858,88 грн, підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень ГУ ПФУ в м. Києві.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 02.08.2022 №262540009300.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати ОСОБА_1 до загального страхового стажу період його роботи з 15.11.1982 по 26.07.1983 відповідно до записів у трудовій книжці від 14.07.1966.

4. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 26.07.2022 про призначення пенсії за віком та прийняти відповідне рішення за результатом такого розгляду, з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні (зокрема, щодо необхідності врахування у страховому стажі позивача періоду його з 15.11.1982 по 26.07.1983).

5. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

6. Стягнути на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 858,88 грн (вісімсот п`ятдесят вісім грн 88 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (ідентифікаційний код 42098368, місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Дудін С.О.