Рішення № 113529117, 18.09.2023, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

18 вересня 2023 року м. Ужгород№ 260/2987/23 Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Микуляк П.П., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до 27 прикордонного загону імені героїв Карпатської Січі (м. Мукачево) Державної прикордонної служби України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до 27 прикордонного загону імені героїв Карпатської Січі (м. Мукачево) Державної прикордонної служби України, яким просить суд:

- визнати протиправними дії начальника 4 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби (тип А) впс « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип Б) прикордонного загону лейтенанта ОСОБА_2 ;

- скасувати рішення про відмову в перетинанні державного кордону України громадянину України, який досяг 16-ти річного віку - ОСОБА_1 ;

- стягнути з 27 прикордонного загону імені Героїв Карпатської Січі Державної прикордонної служби України сплачений при подачі позову судовий збір в сумі 1073,60 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що Рішенням начальника 4 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби (типу А) впс « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип Б) НОМЕР_1 прикордонного загону лейтенантом Павлом Сава від 31 березня 2023 року було відмолено ОСОБА_1 у виїзді за межі території України.

Позивач зазначає, що оскаржуване рішення не містить посилання на жодну із підстав, передбачених ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», водночас позивач, як батько малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка є інвалідом І групи (підгрупи «А»), має безумовне право на перетин державного кордону, а тому позивач вважає, що відповідачем було протиправно прийнято рішення про відмову у перетині державного кордону України.

Представником відповідача до суду було подано відзив на позовну заяву, відповідно до якої в повній мірі заперечує проти викладених позовних вимог та вважає, що вони не підлягають задоволенню.

Представник відповідача зазначає, що відповідно до абз.13 п.23 Правил №57, в разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану рішення щодо надання дозволу на виїзд за межі України особі чоловічої статі, яка супроводжує дитину, яка не досягла 16-річного віку, приймається з урахуванням приналежності супроводжуючої особи до переліку категорій осіб, які звільнені від військової служби та мобілізації, за наявності у неї підтвердних документів. Перелік категорій осіб, які звільнені від військової служби та мобілізації, передбачений зокрема і Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» №5343 від 21.10.1993.

Представник відповідача вважає, що із наданих до позовної заяви документів, позивач є батьком дитини з інвалідністю, а тому звільнений від військової служби при мобілізації. Тому за наявності та подання документів дитини, які підтверджують її інвалідність і супроводу дитини на виїзд за межі України позивач міг перетинати державний кордон, однак 31.03.2023 позивач намагався в умовах правового режиму воєнного стану перетнути державний кордон без дитини, що суперечить умовам абз.13 п.23 Правил №57, відтак оскаржуване рішення є обґрунтованим і було прийнято у спосіб та в межах повноважень посадової особи Державної прикордонної служби України.

Згідно ч.5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 31 березня 2023 року у зв`язку з наміром перетнути державний кордон України позивач прибув у пункт пропуску Вилок.

За наслідками проведеного паспортного контролю рішенням начальника 4 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби (тип А) впс " ІНФОРМАЦІЯ_1 " (тип Б) НОМЕР_1 прикордонного загону лейтенантом ОСОБА_4 , прийнято рішення про відмову у перетинанні державного кордону на виїзд з України громадянину України ОСОБА_5 .

Вказану відмову аргументовано тим, що на ст.6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в`їзду в України громадян України тимчасово обмежено у праві виїзду з України, у зв`язку з відсутністю документів на право перетину ДКУ в умовах правового режиму воєнного стану.

Вважаючи вказану відмову протиправною та такою, що порушує його право на вільне пересування, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, судом враховано наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.1 ст.33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Отже, конституційне право особи вільно залишати територію України може бути обмежене лише Законом.

Як передбачено у ч.1 ст.14 Закону України «Про прикордонний контроль» №1710-VI від 05.11.2009 року, з наступними змінами та доповненнями (далі - Закон №1710-VI), іноземцю або особі без громадянства, які не відповідають одній чи кільком умовам перетинання державного кордону на в`їзд в Україну або на виїзд з України, зазначеним у частинах першій, третій статті 8 цього Закону, а також громадянину України, якому відмовлено у пропуску через державний кордон при виїзді з України у зв`язку з відсутністю документів, необхідних для в`їзду до держави прямування, транзиту, в передбачених законодавством випадках або у зв`язку з наявністю однієї з підстав для тимчасового обмеження його у праві виїзду за кордон, визначених статтею 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України", відмовляється у перетинанні державного кордону лише за обґрунтованим рішенням уповноваженої службової особи підрозділу охорони державного кордону із зазначенням причин відмови. Уповноважена службова особа підрозділу охорони державного кордону про прийняте рішення доповідає начальнику органу охорони державного кордону. Таке рішення набирає чинності невідкладно. Рішення про відмову у перетинанні державного кордону оформляється у двох примірниках. Один примірник рішення про відмову у перетинанні державного кордону видається особі, яка підтверджує своїм підписом на кожному примірнику факт отримання такого рішення. У разі відмови особи підписати рішення про це складається акт.

Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в`їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України, порядок розв`язання спорів у цій сфері регулюється Законом України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» від 21.01.1994 року №3857-XII, з наступними змінами та доповненнями (далі - Закон № 3857).

Частиною 1 ст.1 Закону №3857 передбачено, що громадянин України має право виїхати з України, крім випадків, передбачених цим Законом, та в`їхати в Україну.

Відповідно до ч.2 цієї ж норми на громадян України, які звернулися з клопотанням про виїзд з України, поширюються усі положення чинного законодавства, вони користуються всіма правами і несуть встановлені законом обов`язки.

Частиною 1 ст.6 Закону №3857 встановлено підстави для тимчасового обмеження права громадян України на виїзд з України.

Так, право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли: 1) він обізнаний з відомостями, які становлять державну таємницю, - до закінчення терміну, встановленого статтею 12 цього Закону; 3) стосовно нього у порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством, застосовано запобіжний захід, за умовами якого йому заборонено виїжджати за кордон, - до закінчення кримінального провадження або скасування відповідних обмежень; 4) він засуджений за вчинення кримінального правопорушення - до відбуття покарання або звільнення від покарання; 5) він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов`язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів; 9) він перебуває під адміністративним наглядом Національної поліції - до припинення нагляду; 10) він є керівником юридичної особи або постійного представництва нерезидента (згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру, наданими відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань»), що не виконує встановленого Податковим кодексом України податкового обов`язку щодо сплати грошових зобов`язань, що призвело до виникнення у такої юридичної особи або постійного представництва нерезидента податкового боргу в сумі, що перевищує 1 мільйон гривень, та якщо такий податковий борг не сплачено протягом 240 календарних днів з дня вручення платнику податків податкової вимоги, - до погашення суми такого податкового боргу, у зв`язку з яким таке обмеження встановлюється.

Суд звертає увагу, що вищевказані підстави для тимчасового обмеження права громадян України на виїзд з України функціонують за відсутності особливих правових режимів, які вводяться в дію указом Президента України та затверджуються Верховною Радою України.

Одним із таких правових режимів є правовий режим воєнного стану, який введено в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб згідно з Указом Президента України від 24 лютого 2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п.20 ч.1 ст.106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», строк якого неодноразово продовжувався Указами Президента України та діяв на момент виникнення спірних правовідносин.

Як вбачається із ст.1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 року №389-VIII, з наступними змінами та доповненнями (далі - Закон №389-VIII), воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Пунктом шостим ч.1 ст.8 Закону №389-VIII передбачено, що в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану: встановлювати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, особливий режим в`їзду і виїзду, обмежувати свободу пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також рух транспортних засобів.

Відповідно до п.2 Указу Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» військовому командуванню (зокрема, Державні прикордонній службі України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

Пунктом 3 цього ж Указу передбачено, що у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені ст.30-34, 38, 39, 41 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені ч.1 ст.8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану".

Частиною 2 ст.3 Закону №3857 передбачено, що правила перетинання державного кордону України громадянами України встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до цього Закону та інших законів України.

Правилами перетинання державного кордону України, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 року №57, з наступними змінами та доповненнями (далі - Правила №57) визначено порядок перетинання громадянами України державного кордону.

Абзацом п`ятим п.21 Правил №57 передбачено, що у разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану перетинати державний кордон мають право батьки, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, які виховують дитину з інвалідністю віком до 18 років, за наявності свідоцтва про народження дитини або документів, що підтверджують відповідні повноваження особи, що супроводжує дитину з інвалідністю (у разі здійснення супроводу опікуном, піклувальником, одним або обома прийомними батьками, батьками-вихователями), посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Закону України Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю, в якому зазначено статус дитина з інвалідністю, або довідки про отримання державної соціальної допомоги дітям з інвалідністю, виданої структурним підрозділом з питань соціального захисту населення районної, районної у м. Києві держадміністрації, виконавчим органом міської ради, до території територіальної громади якої входить територія міста обласного значення, районної у місті (у разі її утворення) ради (незалежно від того, кого призначено отримувачем допомоги), або індивідуальної програми реабілітації дитини з інвалідністю, виданої лікарсько-консультативною комісією закладу охорони здоров`я, або медичного висновку про дитину з інвалідністю до 18 років (їх нотаріально засвідчених копій);

Згідно із п.26 Правил №57 у разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану право на перетин державного кордону, крім осіб, зазначених у пунктах 21 та 22 цих Правил, також мають інші військовозобов`язані особи, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації. Ця норма не поширюється на осіб, визначених в абзацах другому - восьмому ч.3 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

Судом встановлено, що позивач є батьком дитини, якій встановлено інвалідність.

Вказане підтверджується:

- свідоцтвом про народження від 28 січня 2022 року;

- довідкою Управління соціального захисту населення Берегівської районної державної адміністрації про те, що позивач дійсно отримує Державну соціальну допомогу дітям з інвалідністю до 18 років; ( замінює посвідчення)

- індивідуальною програмою реабілітації дитини інваліда виданої ЛКК; від 01.09.2022 року;

- витягом з протоколу ЛКК №022/112 від 26 серпня 2022 року

- корінцем медичного висновку №1 про дитину-інваліда віком до 18 років від 06 вересня 2022 року.

31 березня 2023 року позивач здійснював перетин державного кордону України через міжнародний пункт пропуску "Вилок", однак отримав відмову у зв`язку із відсутністю документів, які дають право для перетинання такого.

При цьому, в матеріалах справи наявні документи, які передбачені чинним законодавством, та дають праву позивачу на перетин державного кордону.

Посилання відповідача на те, що позивач не має права на перетинання державного кордону без дитини згідно абзацу 13 п.23 Правил №57 є безпідставним, оскільки позивач має право для перетинання державного кордону на підставі абзацу п`ятого п.21 Правил №57, як батько який виховує дитину з інвалідністю віком до 18 років.

За таких обставин, рішення про відмову в перетинанні державного кордону України громадянину України, який досяг 16-річного віку від 31 березня 2023 року, прийняте щодо позивача є безпідставним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно із ч.2 ст.6 КАС України та ст.17 Закону України Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.

Так, у п. 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Отже, провівши правовий аналіз законодавчих норм, що регулюють спірні правовідносини крізь призму встановлених судом обставин справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та наявність підстав для задоволення позову.

Згідно вимог ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі наведеного та керуючись ст.241, 243, 255, 257, 295 КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до 27 прикордонного загону імені героїв Карпатської Січі (м. Мукачево) Державної прикордонної служби України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії - задовольнити.

Визнати протиправним дії начальника 4 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби (тип А) впс " ІНФОРМАЦІЯ_1 " (тип Б) прикордонного загону ОСОБА_2 та скасувати рішення ІНФОРМАЦІЯ_3 від 31 березня 2023 року про відмову в перетинанні державного кордону України громадянину України, який досяг 16-річного віку - ОСОБА_1 1986 р.н.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань 27 прикордонного загону імені героїв Карпатської Січі (код ЄДРПОУ - 14321676) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_2 ) сплачений судовий збір в розмірі 1073,60 грн. (одну тисячу сімдесят три гривні шістдесят копійок).

Рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст.255 КАС України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

СуддяП.П.Микуляк