Рішення № 113527947, 18.09.2023, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2023 року Справа № 160/8107/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маковської О.В., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпро адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області, третя особа: Державна казначейська служба України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області, третя особа: Державна казначейська служба України, в якій позивач просить:

-визнати протиправними дії територіального управління Державної судової адміністрації України у Дніпропетровській області щодо нарахування та виплати суддівської винагороди судді Покровського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 за січень-грудень 2021 року, січень-грудень 2022 року та січень-березень 2023 року, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня 2021 року, з 1 січня 2022 року та з 1 січня 2023 року в розмірі 2102 гривні;

- зобов`язати територіальне управління Державної судової адміністрації України у Дніпропетровській області провести нарахування та виплату суддівської винагороди судці Покровського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 , починаючи з 01.01.2021 по 31.03.2023 включно, у відповідності до вимог статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого на 1 січня 2021 року складає 2270 гривень, на 1 січня 2022 року складає 2481 гривень, а на 1 січня 2023 року складає 2684 гривень, з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням передбачених законом податків і обов`язкових платежів;

- допустити до негайного виконання рішення суду в частині стягнення суддівської винагороди за один місяць;

- зобов`язати територіальне управління Державної судової адміністрації України у Дніпропетровській області як суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у десятиденний строк звіт про виконання судового рішення.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що Указом Президента України «Про призначення суддів» №13/2003 від 09.01.2003 позивача призначено на посаду судді Покровського районного суду Дніпропетровської області строком на п`ять років. Згідно Постанови ВРУ №300-VI від 22.05.2008 позивача обрано безстроково на посаду судді Покровського районного суду Дніпропетровської області.

Згідно Наказу голови Покровського районного суду Дніпропетровської області №1-к/тр від 11.01.2021 позивачу встановлено станом на 01.01.2021 щомісячну доплату за вислугу років в розмірі 50% посадового окладу.

Позивач зазначає, що отримавши в січні і подальших місяцях 2021 року, в січні і подальших місяцях 2022 року, в січні, лютому та березні місяці 2023 року суддівську винагороду вона дізналась про те, що розмір її виплати не відповідає розміру установленому Законом, у зв`язку з чим позивач не погоджується із сумою виплаченої суддівської винагороди та вважає, що відповідачем порушено її право на належне матеріальне забезпечення.

Позивач вказує, що в січні і в подальших місяцях 2021 року, в січні і подальших місяцях 2022 року, в січні, лютому та березні місяці 2023 року відповідач нарахував суддівську винагороду, для визначення суми якої використовувалася величина під назвою «розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня 2021 року», в розмірі 2102 гривні.

Однак, як вважає позивач, відповідно до приписів спеціального законодавства, відповідач повинен був нарахувати суддівську винагороду виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2021 року в розмірі 2270 грн., на 1 січня 2022 року в розмірі 2481 грн., на 1 січня 2023 року - 2684 грн. Внаслідок цього розмір винагороди не відповідає розміру, установленому спеціальним Законом, у зв`язку із чим позивач не погоджується із сумою виплаченої суддівської винагороди та вважає, що відповідачем порушено її право на належне матеріальне забезпечення.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.04.2023 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить відмовити в задоволенні позовних вимог. В обгрунтування власної правової позиції зазначено, що за наявності в спеціальному законі (який встановлює конкретні розміри прожиткового мінімуму на 1 січня календарного року) спеціальної норми щодо розміру прожиткового мінімуму для визначення базового розміру посадового окладу судді, відповідач не вправі був застосовувати загальну норму щодо розміру прожиткового мінімуму для (всіх інших) працездатних осіб, навіть якщо розмір прожиткового мінімуму в загальній нормі більший за розмір прожиткового мінімуму в спеціальній нормі.

Крім того, відповідач у відзиві зазначає, що фінансування за КЕКВ 2113 «Суддівська винагорода» у 2021, 2022та 2023 роках здійснювалась згідно затвердженого ДСА України кошторису (зі змінами) та платну асигнувань на 2021, 2022та 2023 роки. Кошторисом ТУ ДСА України в Дніпропетровській області на 2021, 2022та 2023 роки, затвердженим ДСА України, видатки на оплату праці, у т.ч. суддівської винагороди, передбачені виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 2102,00 грн., з урахуванням ст.7 закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» та з урахуванням ст.7 Закону України «Про Державний бюджет на 2023 рік».

Таким чином, відповідач вважає, що застосовуючи норму в частині встановлення розміру прожиткового мінімуму, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, у спірний період останній, як територіальний орган ДСА України, виконуючи функції розпорядника бюджетних коштів щодо місцевих судів в межах бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України, діяв відповідно до вимог чинного законодавства.

Від третьої особи Державної казначейської служби України пояснення до суду не надходили.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Указом Президента України «Про призначення суддів» №13/2003 від 09.01.2003 позивача призначено на посаду судді Покровського районного суду Дніпропетровської області строком на п`ять років. Згідно Постанови ВРУ №300-VI від 22.05.2008 позивача обрано безстроково на посаду судді Покровського районного суду Дніпропетровської області.

Згідно Наказу голови Покровського районного суду Дніпропетровської області №1-к/тр від 11.01.2021 позивачу встановлено станом на 01.01.2021 щомісячну доплату за вислугу років в розмірі 50% посадового окладу.

З матеріалів справи вбачається, що за період січень-грудень 2021 року, січень-грудень 2022 року та січень-березень 2023 року включно, ТУ ДСА в Дніпропетровській області нарахувало позивачу суддівську винагороду для визначення суми яких використовувалася величина під назвою «розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 01 січня 2021 року», в розмірі 2 102 грн.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся за захистом порушеного права до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Правовідносини сторін, що виникають у сфері визначення організації судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечення права кожного на справедливий суд регулюється нормами Конституції України, Законом України «Про судоустрій і статус суддів».

Відповідно до ст.8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до статті 126 Конституції України, незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституцією і законами України.

Статтею 130 Конституції України визначено, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя.

Розмір винагороди судді встановлюється Законом України "Про судоустрій і статус суддів".

Закон України від 02.06.2016 №1402 "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон №1402) визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.

Відповідно до ч.2 ст.135 Закону №1402 суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Відповідно п.1 ч.3 ст.135 Закону №1402 базовий розмір посадового окладу судді становить, зокрема, судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Відповідно до ч.ч.5 - 8 ст.135 Закону №1402 суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі, за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.

Частиною 9 ст.135 Закону передбачено, що обсяги видатків на забезпечення виплати суддівської винагороди здійснюються за окремим кодом економічної класифікації видатків.

При цьому, ч.1 ст.135 Закону №1402 суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Отже, системний аналіз наведених норм ст.130 Конституції України, ст.135 наведеного Закону, визначено, що суддівська винагорода регулюється тільки законом про судоустрій та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами, що дає підстави для висновку, що норми закону про судоустрій є спеціальними у визначенні розміру суддівської винагороди, а відповідно, мають пріоритет у застосуванні над іншими законодавчими актами виходячи із загальних норм права.

Наведений висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у його постановах від 16.04.2020 у справі №160/2741/19, від 06.08.2020 у справі №805/2572/16-а, від 20.08.2020 у справі №826/10820/20. Дана правова позиція застосовується адміністративними судами відповідно до приписів ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Статтею 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем у справі, як суб`єктом владних повноважень дії якого оскаржуються, не виконано покладеного на нього обов`язку доказування правомірності своїх дій щодо нарахування та виплати позивачу суддівської винагороди за спірний період, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня 2021 року в розмірі 2 102,00 грн.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача надати звіт про виконання рішення суду, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

З приписів наведеної норми вбачається, що встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у справі є правом суду, а не його обов`язком, при цьому, суд вважає, що для вжиття таких заходів повинні існувати об`єктивні обставини, які б викликали сумнів щодо добровільного виконання відповідачем рішення суду.

Суд наголошує на тому, що відповідно до ч.ч.2, 3 ст.14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Позивачем не обґрунтовано необхідність встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у цій справі, а з матеріалів справи не вбачається об`єктивних обставин, які б викликали сумнів щодо добровільного виконання відповідачем рішення суду у цій справі.

Враховуючи викладене, дана позовна вимога задоволенню не підлягає.

Щодо позовної вимоги про негайне виконання даного рішення в частині стягнення за один місяць, суд зазначає наступне.

Відповідно п.2 ч.1 ст.371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць.

З огляду на те, що судом не приймається рішення про стягнення суддівської винагороди, то правові підстави для застосування вказаних норм відсутні.

Розподіл судових витрат не здійснюється, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.

Керуючись ст. ст. 77, 242 - 244, 246, 250, 254, 255, 257 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області, третя особа: Державна казначейська служба України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії територіального управління Державної судової адміністрації України у Дніпропетровській області щодо нарахування та виплати суддівської винагороди судді Покровського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 за січень-грудень 2021 року, січень-грудень 2022 року та січень-березень 2023 року, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня 2021 року, з 1 січня 2022 року та з 1 січня 2023 року в розмірі 2102 грн.

Зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Дніпропетровській області провести нарахування та виплату суддівської винагороди судці Покровського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 , починаючи з 01.01.2021 по 31.03.2023 включно, у відповідності до вимог статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого на 1 січня 2021 року складає 2270,00 грн., на 1 січня 2022 року складає 2481,00 грн., а на 1 січня 2023 року складає 2684,00 грн., з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням передбачених законом податків і обов`язкових платежів.

Розподіл судових витрат не здійснювати.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в порядку та у строки, встановлені ст.295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Маковська