Рішення № 113527918, 21.12.2022, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2022 року Справа № 160/18331/22

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Юхно І. В.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

15.11.2022 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області, поданий представником позивача адвокатом Єрьоміною Вікторією Анатоліївною, в якій позивач просить:

- визнати протиправними дії Головного Управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.01.2016 по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії 30.06.2021 року;

- зобов`язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.01.2016 по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії 30.06.2021 року.

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що позивач був звільнений з органів внутрішніх справ, отримує пенсію, призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» № 2262-XII від 09.04.1992. 21.02.2018 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 103 від 21.02.2018 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі Постанова № 103), пунктом 3 якої постановлено перерахувати з 01.01.2016 пенсії, призначені згідно із Законом № 2262-ХІІ від 09.04.1992 особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції), та встановлено порядок і строк виплати перерахованої пенсії, чим фактично запроваджено поетапний порядок виплати перерахованих за період з 01.01.2016 до 31.12.2017 пенсій колишнім працівникам міліції. Позивачу було проведено перерахунок пенсії, починаючи з 01.01.2016. Внаслідок проведеного перерахунку виникла заборгованість, яка відповідно до пункту 3 Постанови №103 виплачувалась йому щомісяця окремою сумою у період з 01.01.2019 до 30.06.2021 у відсотковому значенні різниці між щомісячним розміром підвищеної пенсії та місячним розміром пенсії, отриманої ним у період з 01.01.2016 до 31.12.2017. Позивач вважає, що у нього виникло право на компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з несвоєчасною виплатою відповідачем перерахованої суми пенсії. Відповідач повідомив його, що виплату пенсії було проведено в порядку, визначеному пунктом 3 Постанови № 103, а в подальшому у порядку, визначеному Постановою № 1088, тому відсутні підстави для нарахування і виплати компенсації, що стало підставою для звернення до суду з даним адміністративним позовом.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.11.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні); встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення ухвали на подання відзиву на позов та доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача; витребувано у відповідача матеріали пенсійної справи позивача та встановлено строк для їх подання до 06.12.2022.

За даними КП «ДСС» копію адміністративного позову 15.11.2022 надіслано одержувачу Головному управлінню Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за допомогою підсистеми «Електронний суд» в його електронний кабінет, а копію ухвали про відкриття провадження одержувачам адвокату Єрьоміній Вікторії Анатоліївні та Головному управлінню Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області 22.11.2022 о 18:32 год., що підтверджується матеріалами справи. Тобто, строк на подання відзиву до 08.12.2022.

Суд зазначає, що ані в установлений судом строку, ані станом на 21.12.2022 від відповідача відзиву на позов та витребуваних документів не надходило.

Відповідно до частини 6 статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За приписами частини 9 статті 80 КАС України у разі неподання суб`єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами.

При цьому, суд враховує, що пунктом 3 Розділу VI КАС встановлено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 №1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (зі змінами, внесеними постанова КМУ від 17.02.2021 №104, від 21.04.2021 №405, від 16.06.2021 №611, від 11.08.2021 №855, від 22.09.2021 №981, від 15.12.2021 №1336, від 19.03.2022 №318, від 27.05.2022 №630, від 19.08.2022 №928) з 19 грудня 2020 року до 31 грудня 2022 року на території України встановлений карантин.

Проте, суд звертає увагу, що від відповідача станом на 21.12.2022 жодних повідомлень про неможливість подання відзиву та витребуваних ухвалою від 21.11.2022 доказів до суду, в тому числі з огляду на обмеження, впровадженими у зв`язку з карантином, надано не було. Будь-яких заяв клопотань до матеріалів справи від відповідача також не надходило, у зв`язку з чим у суду відсутні правові підстави для продовження відповідачу процесуального строку, встановленого судом для подання відзиву та витребуваних документів.

Таким чином, враховуючи вищевикладені обставини та на підставі вищевказаних норм, суд ухвалив розглянути справу по суті за наявними в ній доказами.

Дослідивши всі документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ.

У березні 2018 року на виконання постанови Кабінету Міністрів України № 103 від 21 лютого 2018 року «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» позивачу здійснено перерахунок пенсії з 01.01.2016 у зв`язку із зміною розміру грошового забезпечення відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року№ 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції».

Виплата розрахованої суми заборгованості за період з 01.01.2016 по 31.03.2018 здійснювалась з урахуванням розстрочки.

Позивач через свого представника звернувся до Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області із заявою від 08.08.2022, в якій просив здійснити нарахування та виплатити заявнику компенсації за втрату частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати частини пенсії за період з 01.01.2016 по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії.

Листом від 29.08.2022 №25973-20030/Ф-01/8-0400/22 відділ розгляду звернень управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомивпозивачапро те, що на виконання Постанови № 103 ОСОБА_1 було проведено перерахунок пенсії з 01.01.2016.

Доплата за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 в сумі 29578,04 грн виплачувалась ОСОБА_1 за нормами Постанови № 103 у такому порядку:

- з 01.01.2019 по 31.12.2019 щомісячно окремою сумою у розмірі 50 відсотків різниці між місячним розміром підвищеної пенсії та місячним розміром отриманої пенсії за період 01.01.2016 по 31.12.2017, а саме, по 616,21 грн щомісячно;

- з 01.01.2020 по 30.06.2021 щомісячно окремою сумою у розмірі 100 відсотків різниці між місячним розміром отриманої пенсії з 01.01.2016 по 31.12.2017 та місячним розміром підвищеної пенсії, а саме, по 1232,42 грн щомісячно. Доплата за період з 01.01.2018 по 31.03.2018 в сумі 2736,33 грн виплачена у квітні 2018 року разом з пенсією.

Частковим рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.05.2019 у справі № 826/12704/18 визнано протиправним та скасовано пункт 3 Постанови № 103. 24 грудня 2019 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 1088 «Деякі питання виплати пенсій окремим категоріям громадян» (далі - Постанова №1088), відповідно до підпункту 2 пункту 1 якої особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) з 1 січня 2020 року виплачується пенсія, яка з 1 січня 2016 року перерахована з розміру грошового забезпечення за прирівняною посадою поліцейського (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсії, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом;, та щомісяця проводиться виплата 100 відсотків різниці між місячним розміром підвищеної пенсії, розрахованої з 1 січня 2016 року та місячним розміром пенсії, отриманої особою за період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року до забезпечення повної виплати розрахованої суми різниці.

Відповідно до пункту 2 Постанови № 1088 пункти 1-3 Постанови № 103 виключено.

Враховуючи зазначені норми, в червні 2021 року ОСОБА_1 отримав пенсію в розмірі 3387,16 грн та доплату по Постанові № 1088 в сумі 1232,38 грн.

Станом на 01.07.2021 доплату по Постанові № 103 виплачено ОСОБА_1 у повному обсязі.

Крім цього, матеріалами справи підтверджується, що адвокат Драгомирова О.М. в інтересах позивача звернулась із адвокатським запитом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про надання інформації щодо дати фактичної виплати позивачу розрахованої відповідно до Постанови №103 суми заборгованості та розміру заборгованості.

Листом від 15.08.2022 №0400-010202-8/83379 управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на адвокатський запит повідомило, зокрема, таке:

«На виконання Постанови № 103 ОСОБА_1 було проведено перерахунок пенсії з 01.01.2016.

Доплата за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 в сумі 29578,04 грн виплачувалась ОСОБА_1 за нормами Постанови № 103 у такому порядку:

- з 01.01.2019 по 31.12.2019 щомісячно окремою сумою у розмірі 50 відсотків різниці між місячним розміром підвищеної пенсії та місячним розміром отриманої пенсії за період 01.01.2016 по 31.12.2017, а саме, по 616,21 грн щомісячно;

- з 01.01.2020 по 30.06.2021 щомісячно окремою сумою у розмірі 100 відсотків різниці між місячним розміром отриманої пенсії з 01.01.2016 по 31.12.2017 та місячним розміром підвищеної пенсії, а саме, по 1232,42 грн щомісячно.

Доплата за період з 01.01.2018 по 31.03.2018 в сумі 2736,33 грн виплачена у квітні 2018 року разом з пенсією.

Частковим рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.05.2019 у справі № 826/12704/18 визнано протиправним та скасовано пункт 3 Постанови № 103.

24 грудня 2019 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 1088 «Деякі питання виплати пенсій окремим категоріям громадян» (далі - Постанова №1088), відповідно до підпункту 2 пункту 1 якої особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) з 1 січня 2020 року виплачується пенсія, яка з 1 січня 2016 року перерахована з розміру грошового забезпечення за прирівняною посадою поліцейського (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсії, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом;, та щомісяця проводиться виплата 100 відсотків різниці між місячним розміром підвищеної пенсії, розрахованої з 1 січня 2016 року та місячним розміром пенсії, отриманої особою за період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року до забезпечення повної виплати розрахованої суми різниці.

Відповідно до пункту 2 Постанови № 1088 пункти 1-3 Постанови № 103 виключено.

Враховуючи зазначені норми, в червні 2021 року ОСОБА_1 отримав пенсію в розмірі 3387,16 грн та доплату по Постанові № 1088 в сумі 1232,38 грн.

Станом на 01.07.2021 доплату по Постанові № 103 виплачено ОСОБА_1 у повному обсязі.».

Вважаючи дії відповідача щодо не нарахування та невиплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.01.2016 по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії 30.06.2021 року протиправними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на таке.

Відповідно до ч.2ст.19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Частиною 2ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-XII (далі Закон №2262-ХІІ) встановлено, що нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Згідно з абз.2 ч.2ст.46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі Закон № 1058-IV) компенсація втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

Відповідно дост.1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати»від 19.10.2000 № 2050-III (далі Закон №2050-ІІІ) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Статтею 2 Закону №2050-ІІІвизначено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі необхідно розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Згідно зіст.3 Закону №2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Відповідно дост.4 Закону №2050-ІІІвиплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

З метою реалізаціїЗакону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати»Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову від 21.02.2001 №159, якою затверджено Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі Порядок №159, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно доп.п. 1, 2 Порядку №159 дія цього Порядку поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.

Пунктом 3 Порядку №159 встановлено, що компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, як, зокрема, пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).

Відповідно до п. 4 Порядку №159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Згідно до п.5 Порядку №159 сума компенсації виплачується громадянам у тому ж місяці, в якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Виходячи з аналізу приписівЗакону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати»та Порядку №159 слідує, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер, спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Також, дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (зокрема, пенсії).

Виплата компенсації втрати частини доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його (доходу) нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у справі №200/5213/20 від 08.09.2022, у справі №420/7633/20 від 05.07.2022, у справі №264/6796/16 від 31.08.2021, у справі №200/5213/20-а від 08.06.2022 та у справі № 460/4765/20 від 09.08.2022.

Отже, визначальними обставинами для виплати компенсації є дати нарахування та фактичної виплати вказаних доходів, оскільки основною умовою для виплати громадянину компенсації, передбаченої статтею 2 Закону України«Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати»є порушення встановлених строків саме виплати нарахованих доходів.

Щодо доводів відповідача викладених у листах на адресу позивача та його представника про відсутність підстав для виплати позивачу такої компенсації, оскільки виплату пенсії було проведено в порядку, визначеному пунктом 3 Постанови № 103, а в подальшому в порядку, визначеному Постановою № 1088, тобто вчинено відповідно до вимог чинного законодавства, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, 21.02.2018 Кабінет Міністрів України прийняв Постанову №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі Постанова №103).

Пунктом 3 Постанови №103 було встановлено перерахувати з 1 січня 2016 р. пенсії, призначені згідно із Законом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) за прирівняною посадою з розміру грошового забезпечення поліцейського, враховуючи відповідні оклади за посадою, спеціальним званням, відсоткову надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, за січень 2016 р. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 р. № 988 Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції (Офіційний вісник України, 2015 р., № 96, ст. 3281). Розмір премії визначається у середніх розмірах, що фактично виплачені за відповідною посадою (посадами) поліцейського за січень 2016 року.

Виплату перерахованих відповідно до абзацу першого цього пункту пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) проводити з 1 січня 2018 року. Сума перерахованих пенсій для виплати за період з 1 січня 2016 р. по 31 грудня 2017 р. обчислюється органами Пенсійного фонду України станом на 1 січня 2018 р. та виплачується після виділення коштів на їх фінансування з державного бюджету в такому порядку:

з 1 січня 2019 р. по 31 грудня 2019 р. - щомісяця окремою сумою у розмірі 50 відсотків різниці між місячним розміром підвищеної пенсії, розрахованої відповідно до абзацу першого цього пункту, та місячним розміром отриманої особою пенсії за період з 1 січня 2016 р. по 31 грудня 2017 року;

з 1 січня 2020 р. - щомісяця окремою сумою у розмірі 100 відсотків різниці між місячним розміром підвищеної пенсії, розрахованої відповідно до абзацу першого цього пункту, та місячним розміром отриманої особою пенсії за період з 1 січня 2016 р. по 31 грудня 2017 р. та до забезпечення повної виплати розрахованої суми.

Судом встановлено, що відповідач здійснюючи поетапну доплату до розміру пенсії позивача нараховану за період з 01.01.2016 рокупо 31.12.2017 рокукерувався пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України № 103 від 21.02.2018 року, при цьому порушення строку виплат доплат до пенсії та основного розміру пенсії у 2019 році, тобто у період визначений вищевказаною Постановою, судом не встановлено.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.05.2019 у справі №826/12704/18, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від19.11.2019,пункту 3Постанови№103визнанонечинним.

Отже, з 19.11.2019 року положення пункту 3 Постанови №103, якою було передбачено поетапну виплату перерахованих пенсій, не підлягають застосуванню Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області для виплати нарахованої суми доплати за період з 01.01.2016 року по 31.12.2017 року.

24.12.2019 Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову №1088 «Деякі питання виплати пенсій окремим категоріям громадян», п.1ч.2 якої передбачалося, що особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) з 01.01.2020р. виплачується пенсія, яка з 01.01.2016р. перерахована з розміру грошового забезпечення за прирівняною посадою поліцейського (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсії, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом), та щомісяця проводиться виплата 100 відсотків різниці між місячним розміром підвищеної пенсії, розрахованої з 01.01.2016р., та місячним розміром пенсії, отриманої особою за період з 01.01.2016р. по 31.12.2017р., до забезпечення повної виплати розрахованої суми різниці.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.06.2020 у справі №640/620/20,залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.09.202,ч.2 п.1Постанови №1088визнано протиправною танечинною.

Окрім зазначеного, постановою Кабінету Міністрів України № 1088 від 24.12.2019 рокуДеякі питання виплати пенсій окремим категоріям громадянпункти 1-3 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року № 103 було виключено.

Відповідно пунктів 1 та 2 Положення про Пенсійний фонд України, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню. Пенсійний фонд України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.

Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у своїй діяльності зобов`язане застосовувати акти Кабінету Міністрів України, зокрема і Постанову № 103, до набрання законної сили судовими рішеннями про визнання протиправними та нечинними її пунктів.

Із урахуванням вищевикладеного, строки виплати донарахованої за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 пенсії не були визначені законом, а були встановлені у пункті 3 постанови № 103, чинному до 19.11.2019, та у частині другій пункту 1 постанови № 1088, чинній до 29.09.2020, та такі строки виплати донарахованої (за минулий період) пенсії відповідачем дотримані, суд доходить висновку про відсутність такої обов`язкової умови для виплати позивачу компенсації втрати частини доходів, які виплачувалися йому до 29.09.2020, як порушення строків виплати нарахованих доходів. При цьому суд зауважує, що визнання нечинним з 19.11.2019 пункту 3 постанови № 103 та визнання нечинною з 29.09.2020 частини другої пункту 1 постанови № 1088 не впливає на такий висновок суду, оскільки станом на час виникнення спірних правовідносин (у відповідній частині) ці норми були чинними і пенсійний орган правомірно їх застосовував.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений у постанові Верховного Судувід 14.01.2022 року у справі № 120/1968/19-а.

Водночас, суд зазначає, що після 29.09.2020 жодний нормативний акт не встановлював поетапний порядок виплати пенсії, донарахованої за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 на підставі постанови № 103. Таким чином, після 29.09.2020 відповідач повинен був без невиправданих зволікань вчинити дії, спрямовані на виплату донарахованої пенсії, а в протилежному випадку невиплачені суми пенсії вважаються доходами, що виплачуються з порушенням строку.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про необхідність визнання протиправними дійГУ ПФУ в Дніпропетровській області щодо відмови у нарахуванні та виплаті позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії, оскільки встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відкладена виплата перерахованої пенсії позивача за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 проведена в повному обсязі лише у червні 2021 року, а отже з порушенням строків виплати, що обумовлює право на компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

При цьому, суд наголошує, що право на нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати виникло у позивача саме з листопада 2020 року (після спливу одного місяця з часу визнання нечинними норм постанови, які встановлювали відтермінування виплати), а не з 01 січня 2016 року, як помилково зазначає позивач.

З огляду на вищевикладене, суд доходить висновку, що з метою відновлення порушеного права позивача слід зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.01.2016 по 31.12.2017, обраховуючи суму компенсації за період затримки виплати із листопада 2020 року до червня 2021 року (включно).

За приписами частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з частинами 1 та 4 статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до приписів статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною 1 статті 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

При цьому, суд звертає увагу, що у рішенні від 10.02.2010 року у справі «Серявін та інші проти України» Європейський Суд з прав людини наголосив, що «... Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9.12.1994 року). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland) від 1.07.2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland) від 27.09.2001 року)».

Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Оскільки в силу п.13 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору, а підтвердження наявності інших судових витрат матеріали справи не містять, то судові витрати не підлягають розподілу.

Керуючись статтями 9, 73-77, 139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26; код ЄДРПОУ 21910427) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.01.2016 по 31.12.2017.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.01.2016 по 31.12.2017, обраховуючи суму компенсації за період затримки виплати із 01.11.2020 до 30.06.2021.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Відповідно до статті 255 КАС України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з частиною 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

На підставі положень статті 297 КАС України апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Суддя І.В. Юхно