Ухвала суду № 113525848, 18.09.2023, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

18.09.2023Справа № 910/10737/23

За позовом Фізичної особи-підприємця Войтуня Олександра Михайловича

до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Південноукраїнська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"

про стягнення 74 504,48 грн.,

Суддя Ломака В.С.

Без виклику (повідомлення) представників сторін.

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець Войтунь Олександр Михайлович (далі - позивач, Підприємець) звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (далі - Компанія) в особі відокремленого підрозділу "Піденноукраїнська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (далі - Станція) про стягнення грошових коштів у загальному розмірі 74 504,48 грн., з яких: 74 370,00 грн. - основний борг за договором на постачання товару від 19.12.2022 № 53-123-01-22-07953, 134,48 грн. - 3 % річних.

Крім того, у позовній заяві Підприємець вказав, що попередній (орієнтовний) розмір понесених ним витрат на оплату професійної правничої допомоги у даній справі складає 6 000,00 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.07.2023 року в справі № 910/10737/23 вказану позовну заяву залишено без руху та надано Підприємцю строк для усунення її недоліків.

12.07.2023 року через систему "Електронний суд" надійшла заява Підприємця від 12.07.2023 року про усунення недоліків позовної заяви.

Враховуючи наведені обставини, ухвалою господарського суду міста Києва від 17.07.2023 року відкрито провадження у справі № 910/10737/23, вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) представників сторін.

08.08.2023 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшов відзив відповідача від 28.07.2023 року № 32/13484 на позовну заяву, в якому останній заперечив проти задоволення пред`явлених Підприємцем вимог, а також зменшити заявлений позивачем до стягнення розмір 3 % річних до 1 гривні.

Крім того, 08.08.2023 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшло клопотання відповідача від 31.07.2023 року № 32/13699, в якому останній просив суд зменшити розмір заявлених позивачем до стягнення витрат на оплату професійної правничої допомоги у даній справі до 1 000,00 грн.

08.08.2023 року через систему "Електронний суд" надійшла заява Компанії від 08.08.2023 року, в якій остання просила суд закрити провадження у даній справі в частині позовних вимог про стягнення з відповідача 74 370,00 грн. основного боргу, у зв`язку з відсутністю предмета спору, посилаючись на погашення відповідачем цієї суми заборгованості в процесі розгляду справи. До наведеної заяви Компанією долучено копії відповідних платіжних інструкцій від 27.07.2023 року № АЕС/6584 на суму 26 125,40 грн., від 27.07.2023 року № АЕС/6585 на суму 8 044,60 грн., від 27.07.2023 року № АЕС/6586 на суму 30 150,00 грн., від 27.07.2023 року № АЕС/6587 на суму 10 050,00 грн., а також довідки від 31.07.2023 року № 193 про взаємні розрахунки ВП ПАЕС ДП НАЕК "Енергоатом" та ФОП Войтуня Олександра Михайловича за період з 01.01.2022 року по 31.07.2023 року.

09.08.2023 року через систему "Електронний суд" надійшла заява позивача від 09.08.2023 року, в якій останній зменшив розмір позовних вимог на 134,48 грн., що становить суму заявлених до стягнення 3 % річних у даній справі.

Вказана заява прийнята судом до розгляду, у зв`язку з чим позовні вимоги розглядаються в редакції цієї заяви, відповідно має місце нова ціна позову - 74 370,00 грн., що складає основний борг за договором від 19.12.2022 № 53-123-01-22-07953, виходячи з якої вирішується спір.

09.08.2023 року через систему "Електронний суд" надійшло клопотання позивача від 09.08.2023 року, в якому Підприємець не заперечував проти задоволення заяви відповідача про закриття провадження у справі, проте просив суд стягнути з Компанії в особі Станції понесені позивачем судові витрати у цій справі.

Розглянувши подану відповідачем заяву від 08.08.2023 року про закриття провадження у справі, суд зазначає таке.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття рішення у зв`язку з виявленням після відкриття провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми Господарського процесуального кодексу України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

Предмет спору - це об`єкт спірних правовідносин, щодо якого виник спір між позивачем і відповідачем. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Відсутність предмета спору означає відсутність спірного матеріального правовідношення між сторонами.

З матеріалів справи вбачається, що предметом спору між сторонами в цій справі, з урахуванням прийнятої судом до розгляду заяви позивача від 09.08.2023 року про зменшення розміру позовних вимог, є стягнення з Компанії в особі Станції заборгованості у розмірі 74 370,00 грн., що виникла на підставі договору на постачання товару від 19.12.2022 № 53-123-01-22-07953.

Судом встановлено, що позовна заява Підприємця в даній справі була сформована в системі "Електронний суд" 05.07.2023 року та зареєстрована у господарському суді міста Києва 06.07.2023 року.

Разом із тим, з матеріалів справи вбачається, що після звернення позивача до суду з даним позовом та відкриття провадження у справі № 910/10737/23 відповідач погасив суму спірної у цій справі (з урахуванням прийнятої судом до розгляду заяви позивача від 09.08.2023 року про зменшення розміру позовних вимог) заборгованості у загальному розмірі 74 370,00 грн., що підтверджується копіями платіжних інструкцій від 27.07.2023 року № АЕС/6584 на суму 26 125,40 грн., від 27.07.2023 року № АЕС/6585 на суму 8 044,60 грн., від 27.07.2023 року № АЕС/6586 на суму 30 150,00 грн., від 27.07.2023 року № АЕС/6587 на суму 10 050,00 грн., а також копією довідки відповідача від 31.07.2023 року № 193 про взаємні розрахунки ВП ПАЕС ДП НАЕК "Енергоатом" та ФОП Войтуня Олександра Михайловича за період з 01.01.2022 року по 31.07.2023 року. Наведені обставини були визнані обома сторонами у заявах від 08.08.2023 року та від 09.08.2023 року.

Таким чином, оскільки погашення відповідачем спірної заборгованості було здійснене після відкриття провадження у справі в добровільному порядку, а також враховуючи, що між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань, суд дійшов висновку про відсутність предмета спору в цій справі, у зв`язку з чим вважає за необхідне провадження у ній закрити на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, суд звертає увагу, що відповідно до частини 3 статті 231 Господарського процесуального кодексу України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Відповідно до частини 4 статті 231 Господарського процесуального кодексу України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Згідно з частиною 2 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

За змістом пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Положеннями частини 2 статті 7 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для повернення Підприємцю з Державного бюджету України судового збору в розмірі 2 684,00 грн., сплаченого на підставі квитанції про сплату від 05.07.2023 року № 71379 на суму 2 684,00 грн.

Щодо розподілу витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката, суд зазначає таке.

Положеннями статті 16 Господарського процесуального кодексу України визначено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості: ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація вказаного принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): подання заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України.

У позовній заяві Підприємець зазначив, що попередній (орієнтовний) розрахунок витрат останнього на професійну правничу допомогу в даній справі становить 6 000,00 грн.

У клопотанні від 09.08.2023 року Підприємець просив суд стягнути з відповідача на його користь, зокрема, 6 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, посилаючись на приписи частини 3 статті 130 Господарського процесуального кодексу України.

За змістом частини 3 статті 130 Господарського процесуального кодексу України якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Відповідно до частини 6 статті 130 Господарського процесуального кодексу України у випадках, встановлених частинами третьою - п`ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини восьмої статті 129 цього Кодексу.

За умовами статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

З матеріалів справи вбачається, у встановлений частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України строк позивачем було подано, зокрема, копію укладеного між ним (замовник) та адвокатом Самолюком Василем Васильовичем (виконавець) договору про надання правової допомоги від 05.07.2023 року № 20230705-1 (далі - Договір), за умовами якого виконавець зобов`язався в порядку та на умовах, визначених цим Договором, надавати замовнику правову допомогу як представник у справі за позовом Підприємця до Компанії в особі Станції про стягнення заборгованості за договором на постачання товару № 53-123-01-22-07953 від 23.12.2022.

Відповідно до пункту 3.1 Договору вартість послуг за цим Договором становить 6 000,00 грн. та підлягає оплаті протягом 20 днів з моменту підписання Договору.

Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2024 року (пункт 5.1 цієї угоди).

До матеріалів справи позивачем також долучено копію рахунку-фактури від 05.07.2023 року № 20230705-1 на оплату правової допомоги за Договором № 20230705-1 на суму 6 000,00 грн., платіжної інструкції від 05.07.2023 року № 46 на оплату замовником на користь виконавця грошових коштів у сумі 6 000,00 грн., а також копію акту виконаних робіт (послуг) від 09.08.2023 року за Договором та копію виданого адвокату Самолюку Василю Васильовичу ордеру від 05.07.2023 року серії АС № 1064742 на надання правничої (правової) допомоги Підприємцю.

Слід зазначити, що відомості про отримання адвокатом Самолюком Василем Васильовичем свідоцтва від 24.10.2012 року № 550 (як про це зазначено в ордері від 05.07.2023 року серії АС № 1064742) про право на заняття адвокатською діяльністю відображені у Єдиному реєстрі адвокатів України.

У той же час, при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Однак, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Суд зазначає, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони у разі наявності її заперечень щодо співрозмірності заявленої суми компенсації має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати були необхідними, а їх розмір є розумним та виправданим. Тобто суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

За наявності заперечень іншої сторони суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Як було зазначено вище, 08.08.2023 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшло клопотання відповідача від 31.07.2023 року № 32/13699, в якому останній просив суд зменшити розмір заявлених позивачем до стягнення витрат на оплату професійної правничої допомоги у даній справі до 1 000,00 грн. У наведеному клопотанні відповідач вказував, зокрема, на те, що вартість послуг на професійну правничу допомогу, які позивач очікує понести, має неспівмірний розмір з обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; наявна мінімальна кількість підготовлених документів, поданих до матеріалів справи; проведено мінімум аналітичної роботи адвоката; витрати на правову допомогу неспівмірні зі складністю справи (якає малозначною), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, надані послуги, ціною позову, значенням справи для сторони; незначна складність справи; відсутній публічний інтерес до справи.

Так, судом враховано вищевказані посилання, а також взято до уваги те, що надані позивачем документи на підтвердження розміру понесених ним витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже їх розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію, зокрема, розумної необхідності таких витрат.

Аналогічна правова позиція викладена у додатковій постанові Верховного Суду від 11.12.2018 року в справі № 910/2170/18.

Так, у пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015 року, пунктах 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інші проти України" від 10.12.2009 року, пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006 року, пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004 року також зауважено, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір є розумним та обґрунтованим.

Відповідно до частини 1 статті 15 Господарського процесуального кодексу України, пропорційність у господарському суді, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Зважаючи на вищенаведені обставини, з урахуванням предмету та підстав позовних вимог, а також складності справи, оцінюючи фактичні витрати позивача з урахуванням всіх аспектів цієї справи, беручи до уваги, зокрема, заявлене відповідачем клопотання про зменшення розміру витрат на оплату послуг адвоката, з огляду на те, що заявлений позивачем до відшкодування розмір судових витрат на правову допомогу, на переконання суду, не повністю відповідає критеріям співмірності та пропорційності у контексті спірних правовідносин, керуючись принципом розумності судових витрат, суд дійшов висновку про те, що справедливим та співрозмірним є стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 3 000,00 грн., що становить 50 % від суми таких документально підтверджених витрат.

Керуючись статтями 123, 126, 129, 130, 231, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, статтею 7 Закону Україна "Про судовий збір" суд

УХВАЛИВ:

1. Закрити провадження у справі № 910/10737/23 на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

2. Повернути Фізичній особі-підприємцю Войтуню Олександру Михайловичу ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) з Державного бюджету України судовий збір в загальній сумі 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп., сплачений на підставі квитанції про сплату від 05.07.2023 року № 71379 на суму 2 684,00 грн.

3. Стягнути з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, місто Київ, вулиця Назарівська, будинок 3; код ЄДРПОУ 24584661) в особі відокремленого підрозділу "Південноукраїнська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (55001, Миколаївська область, місто Южноукраїнськ; код ЄДРПОУ ВП 20915546) на користь Фізичної особи-підприємця Войтуня Олександра Михайловича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) 3 000 (три тисячі) грн. 00 коп. витрат на оплату професійної правничої допомоги.

4. Видати наказ.

5. Відповідно до статті 235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили негайно після її підписання (18.09.2023) та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її постановлення.

Суддя В.С. Ломака