Ухвала суду № 113525570, 18.09.2023, Господарський суд Івано-Франківської області

Справа № 909/623/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

18.09.2023 м. Івано-Франківськ

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Ткаченко І. В. , розглянувши подання приватного виконавця виконавчого округу Івано-Франківської області Витвицького В.В. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника без вилучення паспортного документа вх.№13352/23 від 14.09.2023 у справі

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Баядера Логістик", вул. Харченка, Євгенія, буд.42,м. Київ,02088

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Мурмилюк Віталій Дмитрович, АДРЕСА_1

про стягнення заборгованості в сумі 65 781 грн 43 коп.

встановив: ТОВ "Баядера Логістик" звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом про стягнення з фізичної особи-підприємця Мурмилюка В. Д. 65 781 грн 43 коп. за договорами поставки.

25.07.2019 суд ухвалив рішення: позов задовольнити; стягнути з фізичної особи-підприємця Мурмилюка Віталія Дмитровича на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Баядера Логістик" 65 781 грн 43 коп. за договорами поставки та 1 921 грн витрат на оплату судового збору.

28.08.2019 суд на виконання вказаного рішення видав наказ.

08.02.2022 Приватний виконавець Витвицький Володимир Васильович виніс постанову, відповідно до якої відкрив виконавче провадження №70985128 з виконання вказаного наказу; зобов`язав боржника ОСОБА_1 подати декларацію про доходи та майно; попередив боржника про відповідальність за неподання такої декларації та внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. Також на адресу боржника направив виклики з вимогою з"явитися до приватного виконавця. Докази направлення та отримання вказаних документів приєднані до матеріалів справи. Однак вказані вимоги боржник залишив без виконання.

08.02.2023 Приватний виконавець також виніс постанову про арешт майна боржника.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 15.08.2023року за боржником не зареєстровано нерухомого майна на яке можна звернути стягнення.

Відповідно до відповідей з Головного управління Держгеокадастру в Івано- Франківській області від 16.02.2023 року № 11-9-0.2-633/0/2-23, Управління Держпраці в Івано-Франківській області від 15.02.2023 року № ПЗ/1/676-23, Головного управління Держпродспоживслужби в Івано-Франківській області від 21.02.2023 року № Вих-04/736-23, Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Івано-Франківській області від 16.02.2023 №31/9/941-2023 майно на яке можна звернути стягнення для погашення заборгованості за виконавчим документом відсутнє.

Згідно з поданою Управлінням Державної міграційної служби України відповіддю від 21.02.2023року боржник ОСОБА_1 документований паспортом громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 , виданим 09.08.2011 року, органом 2610 та другим паспортом громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 виданим 26.10.2017 року, органом 2601.

Згідно з відповіддю Державної прикордонної служби України від 16.02.2023 року та електронної відповіді №171325597 від 11.08.2023 боржник ОСОБА_1 неодноразово перетинав кордон України.

У відповіді з Державної фіскальної служби України від 15.05.2023 вказано, що боржник отримує дохід у ФОП ОСОБА_2 та ТОВ "МГ Транс".

Відповідно до постанови від 18.05.2023 виконавець звернув стягнення на доходи боржника.

Згідно з відповіддю ФОП Кочерги Ю.І. боржник ОСОБА_1 12.10.2022 звільнений.

У відповіді ТОВ МГ "Транс" вказано, що боржник ОСОБА_1 28.06.2023 звільнений та проведене стягнення у розмірі 2 561 грн 35 коп.

Станом на 14.09.2023 рішення суду не виконане, у зв"язку з чим, Приватний виконавець виконавчого округу Івано-Франківської області Витвицький Володимир Васильович, звернувся в суд із поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника без вилучення паспортного документа вх.№13352/23. Подання мотивоване тим, що під час вчинення виконавчих дій ним вжито всіх заходів примусового виконання рішення, що свідчить про ухилення боржника від виконання судових рішень, а тому єдиним можливим способом виконання рішення суду є тимчасове обмеження у праві виїзду боржника за межі України. Розгляд вказаного подання просив проводити без його участі.

Розглянувши вказане подання суд зазначає, таке.

За приписами ч.1 - 3 ст. 337 ГПК України тимчасове обмеження фізичної особи - боржника у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як виключний захід забезпечення виконання судового рішення. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення.

Отже, положеннями ст. 337 ГПК України передбачено можливість застосування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як виключний захід забезпечення виконання судового рішення.

Згідно ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Відповідно п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду, який видав виконавчий документ, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

За пунктом 5 ч. 1, ч. 2 ст. 6 Закону України "Про порядок виїзду і в`їзду в Україну громадян України" громадянинові який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадках, якщо він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов`язань.

У рішенні Європейського суду з прав людини щодо незаконності обмеження у праві виїзду за кордон у справі "Хлюстов проти Росії" (№ 28975/05). Суд звернув увагу на необґрунтованість обмеження права заявника залишити країну, оскільки причиною було зазначено лише факт несплати боргу, без пояснення, як заборона сприятиме швидшому його погашенню, з урахуванням індивідуальних особливостей заявника. ЄСПЛ дійшов висновку, що уряд порушив свої зобов`язання встановлювати такі обмеження виправдано і пропорційно, відповідно до частин 2 і 3 статті 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (свобода залишати свою країну і обмеження цього права виключно на підставі закону і якщо це необхідно у демократичному суспільстві).

Таким чином, задоволення подання можливе лише за умови доведеності ухилення боржника від виконання зобов`язання. Сам факт наявності невиконаного рішення суду боржником чи факт перетинання державного кордону не є підставою для тимчасової заборони виїзду особи за кордон без обов`язкового визначення дій боржника по ухиленню від виконання судового рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" державний або приватний виконавець зобов`язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Суд встановив, що державний виконавець вжив низку дій, спрямованих на примусове виконання наказу суду, а саме: наклав арешт на грошові кошти боржника, вчинив запити до державних установ з метою виявлення майна, зареєстрованого на праві власності за боржником та його доходів.

Разом з тим, суд зазначає, що свобода пересування гарантована ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, частина друга якої передбачає: "Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною". При чому, згідно з ч. 3 зазначеної статті на здійснення цього права не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

У справі "Гочев проти Болгарії" (рішення від 26.11.2009 року) Європейський суд з прав людини сформулював загальні стандарти щодо права на свободу пересування, зазначивши, що таке обмеження має відповідати одразу трьом критеріям: по-перше, має ґрунтуватися на законі, по-друге, переслідувати одну з легітимних цілей, передбачених у ч. 3 ст. 2 Протоколу №4 до Конвенції, і по-третє, знаходитися в справедливому балансі між правами людини та публічним інтересом (тобто бути пропорційним меті його застосування). При цьому при вирішенні питання про пропорційність обмеження даного права з метою стягнення неоплачених боргів слід пам`ятати, що таке обмеження може бути виправдано лише тоді, коли воно дійсно сприятиме погашенню заборгованості.

В справі Stetsov проти України (заява № 5170/15) Європейський суд з прав людини в рішенні від 11.05.2021, встановивши порушення статті 2 Протоколу №4 (свобода пересування) Європейської Конвенції з прав людини, зазначив таке:

- що стосується пропорційності втручання, Суд повторив, що навіть якщо захід обмеження свободи пересування особи спочатку був обґрунтованим, він міг стати непропорційним, якщо він автоматично продовжувався протягом тривалого періоду;

- особливо розглянувши обмеження, накладені з причин непогашеної заборгованості, Суд вказав, що такі заходи були обґрунтованими лише в тому випадку, якщо вони переслідували мету гарантувати повернення боргів, про які йде мова. Відповідно, органи влади не могли продовжувати обмеження на дуже тривалі періоди без періодичного перегляду їх обґрунтування;

- у світлі принципу пропорційності Суд вважав, що окрім складності встановлення та залишення широких меж розсуду для суб`єктивності, намір боржника у випадках несплати боргу, встановленого судом, не міг бути єдиною підставою, що обґрунтовує оскаржуване обмеження, якщо воно тривало після закінчення початкового короткого періоду. Дійсно, компетентний відділ повинен бути здатним пояснити, як заборона виїзду може допомогти стягнути борг з урахуванням конкретної ситуації заявника та будь-яких інших особливих обставин справи.

Таким чином, господарський суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення подання про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України, оскільки приватний виконавець не довів, що тимчасове обмеження у праві виїзду боржника за межі України сприятиме погашенню заборгованості.

Керуючись ст. ст. 337, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

в задоволенні подання (вх. №13352/23 від 14.09.2023) приватного виконавця виконавчого округу Івано-Франківської області Витвицького В.В. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України без вилучення паспорта громадянина України ОСОБА_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею та може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду у порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвала підписана 18.09.2023

Суддя Т.В. Максимів