Ухвала суду № 113525348, 11.09.2023, Господарський суд Житомирської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______

_____________

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

УХВАЛА

"11" вересня 2023 р. Справа № 906/357/22.

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді: Прядко О.В.,

за участю секретаря судового засідання: Толстокарової І.С.,

розглянувши заяву боржника від 30.08.2023 №1746-05 про відстрочення

виконання судового рішення у справі №906/357/22

за позовом: Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія"

про стягнення 2693699,09 грн,

за участю представників сторін:

від стягувача: Батовська Т.І., довіреність №16/12-35 від 16.12.2021 (в режимі

відеоконференції);

від боржника: Приведьон В.М. - адвокат, ордер серії АМ №1001593 від 28.01.2020 (в режимі відеоконференції).

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 14.04.2023 позов Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" задоволено частково: зменшено розмір пені до 555950,65 грн, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" 472403,92 грн 3% річних, 1101518,59 грн інфляційних втрат, 555950,65 грн пені та 40287,36 грн судового збору; у задоволенні решти позову відмовлено.

Додатковим рішенням Господарського суду Житомирської області від 28.04.2023 заяву представника відповідача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу від 18.04.2023 у справі №906/357/22 задоволено частково: стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" 150,00 грн витрат на професійну правничу допомогу; у задоволенні решти заяви відмовлено.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.08.2023 у справі №906/357/22 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" задоволено частково: рішення Господарського суду Житомирської області від 14.04.2023 у справі змінено, викладено резолютивну частину рішення суду в наступній редакції:

"1. Позов задоволити частково.

2. Зменшити розмір пені на 50 % до 1 030 983,67 грн.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" (майдан Перемоги, буд. 10, м. Житомир, Житомирська обл., 10003, код ЄДРПОУ 42095943) на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (вул. Симона Петлюри, буд. 25, м. Київ, 01032, код ЄДРПОУ 00100227) 1 207 591, 91 грн 3 % річних, 2 759 032,79 грн інфляційних втрат, 1 030 983,67 грн пені та 90 428,88 грн судового збору.

4. У задоволенні решти позову відмовити".

Додаткове рішення Господарського суду Житомирської області від 28.04.2023 у справі змінено, викладено резолютивну частину рішення суду в наступній редакції:

"1. Заяву представника відповідача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задоволити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (вул. Симона Петлюри, буд. 25, м. Київ, 01032, код ЄДРПОУ 00100227) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" (майдан Перемоги, буд. 10, м. Житомир, Житомирська обл., 10003, код ЄДРПОУ 42095943) 100 грн витрат на професійну правничу допомогу.

3. У задоволенні решти вимог заяви відмовити".

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" 12508, 89 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

31.08.2023 до суду від боржника надійшла заява про відстрочення виконання судового рішення від 30.08.2023 №1746-05, згідно з якою останній просив відстрочити виконання рішення, ухваленого судом апеляційної інстанції, від 23.08.2023 у справі №906/357/22 на 12 місяців з огляду на наявність обставин, що істотно ускладнюють його вчасне виконання, при цьому арешт банківських рахунків та примусове стягнення заборгованості можуть призвести до тяжких фінансових наслідків для підприємства.

Ухвалою суду від 04.09.2023 заяву боржника про відстрочення виконання судового рішення від 30.08.2023 №1746-05 прийнято до розгляду та призначено судове засідання на 11.09.2023

Представник боржника підтримав заяву про відстрочення виконання судового рішення, просив її задовольнити. Представник стягувача заперечив з приводу такого, просив відмовити у задоволенні вказаної заяви.

Розглянувши заяву боржника про відстрочення виконання судового рішення від 30.08.2023 №1746-05 та дослідивши заперечення стягувача з приводу її задоволення, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ст.129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з приписами ч.ч.1,2 ст.326 ГПК України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Положеннями ст.327 ГПК України визначено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п.2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 у справі №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п.3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012 у справі №11-рп/2012).

Відповідно до ч.ч.1-5 статті 331 ГПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

Тобто законодавець у будь-якому випадку пов`язує відстрочення виконання судового рішення в судовому порядку з об`єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення або роблять його неможливим.

У п.7.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2012 № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» передбачено, що, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Господарський процесуальний кодекс України не передбачає конкретного переліку обставин, які є підставою для відстрочення виконання рішення суду, а лише встановлює критерії для їх визначення, надаючи суду можливість у кожному конкретному випадку вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин справи.

З метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який надає відстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація потерпілій стороні за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як потерпілої сторони; чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі. Відповідно, виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати.

Отже несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочення або розстрочення виконання рішення суду не повинно шкодити сутності права, гарантованого частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, а запроваджений процесуальними нормами права механізм розстрочення або відстрочення виконання судового рішення є винятковою мірою, який спрямований на досягнення кінцевої мети судового розгляду виконання ухваленого судом рішення, при цьому винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом щодо надання відстрочення виконання судового рішення, повинні бути підтверджені відповідними засобами доказування.

Питання про розстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися із дотриманням балансу інтересів сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про розстрочення виконання рішення суду є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, а тому повинні досліджуватися та оцінюватися доводи та заперечення як позивача, так і відповідача (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.07.2020 у справі №908/1884/19).

Обґрунтовуючи підстави для відстрочення виконання судового рішення, боржник вказав на наявність обставин, які істотно ускладнюють виконання ТОВ «ЖОЕК» рішення суду у справі №906/357/22 або взагалі роблять його виконання неможливим, а саме: задоволені судом до стягнення суми є значно великого розміру і вкрай необхідними для боржника, їх стягнення призведе до збитків та подальшого «блокування» діяльності боржника як постачальника універсальної послуги, тяжких економічних наслідків для підприємства, вплине на отримання населенням Житомирської області життєво-необхідної електричної енергії; низький рівень платоспроможності споживачів та низький рівень проплат за спожиту електричну енергію за період воєнного стану; наявність значної заборгованість ДП «Гарантований покупець» за надані послуги із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів; розбіжність між розрахунковими періодами, потреба у додатковому оборотному капіталі для покриття касового розриву; значна кредиторська та дебіторська заборгованість з контрагентами; перебування в умовах постійного дефіциту обігових коштів, відтак знаходження підприємства у скрутному фінансовому становищі. Окрім того, застосування значних штрафних санкцій може призвести до набуття боржником статусу «переддефолтний», а в подальшому і «дефолтного» стану, що одночасно призведе до повного зупинення його діяльності як постачальника електричної енергії. Також військова агресію рф проти України, що стала підставою введення воєнного стану, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами як для суб`єктів господарювання, так і для населення. Боржник просив врахувати, що судовим наказом у справі №906/357/22 з ТОВ «ЖОЕК» стягуються, зокрема, суми санкцій, а сума основного боргу за наданні послуги з передачі електричної енергії була відсутня у відповідача на день звернення позивача до суду з позовною заявою.

Позивач заперечив проти задоволення заяви боржника про відстрочення виконання судового рішення та не погодився з наведеними у ній доводами з огляду на те, що впровадження воєнного стану в Україні та наслідки, спричинені вторгненням рф в Україну, мають загальний характер та у повній мірі стосуються обох сторін; у результаті воєнних бойових дій позивач несе постійні додаткові витрати на проведення аварійно-відновлюваних робіт складових системи передачі, забезпечує їх технічне обслуговування, підтримання в експлуатаційній готовності по всій території України, в тому числі і в Житомирській області. Позивач звернув увагу на те, що відповідач здійснює свою діяльність в межах Житомирської області, яка не є прифронтовою зоною; на період дії особливого періоду електропостачальники, які виконують функції постачальників універсальної послуги, не набувають статусу «Дефолтний»; фінансове становище відповідача є результатом його власної господарської діяльності, в ході якої останній мав планувати свої видатки. Окрім того, відсутні докази, які свідчили б про відсутність у нього на банківських рахунках коштів і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, а також докази, що вказують на ризик настання неплатоспроможності у разі виконання рішення суду. Позивач відмітив, що відповідач систематично тривалий час порушує свої зобов`язання; сума, стягнута за рішенням суду, становить 1/10 від вартості послуги за місяць, її розмір не є для відповідача значним. Враховуючи, що воєнний стан в Україні збільшує рівень інфляції в економіці, відстрочка виконання судового рішення на 12 місяців порушить оптимальний баланс поряд з інтересами відповідача інтересів позивача, який отримає належну йому за рішенням суду суму через рік вже значно знеціненою. Позивач не має фінансової можливості відстрочувати та/або розстрочувати виконання зобов`язань своїх контрагентів (фактично їх фінансувати), оскільки майно позивача (об`єкти енергетики) через ракетні обстріли рф потребує постійного відновлення, що у свою чергу впливає на роботу об`єднаної енергетичної системи України.

Надаючи оцінку вищевказаним аргументам, суд зазначає таке.

Обґрунтовуючи наявність виняткових обставин, що унеможливлюють виконання рішення суду, заявник посилається, зокрема, на скрутне фінансове становище підприємства, у підтвердження чого надає Інформацію про проведення розрахунків за спожиту електричну енергію (форма 1-16-енерго), яка подається до Міністерства енергетики України, з якої слідує, що за липень 2023 заборгованість споживачів перед ТОВ «ЖОЕК» за електричну енергію складає 316726000,00 грн, у тому числі населення - 261504000,00 грн; оборотно-сальдову відомість по рахунку №3613 за 01.08.2023-28.08.2023 та оборотно-сальдову відомість по рахунку 631 за 01.08.2023-28.08.2023.

Суд зазначає, що фінансовий стан підприємства - це сукупність показників, що відображають наявність, розміщення і використання ресурсів підприємства, реальні й потенційні фінансові можливості підприємства.

Основним джерелом інформації для фінансового аналізу є фінансова звітність підприємства за два останні календарні роки та за останній звітній період. Фінансовий аналіз підприємства складається з таких етапів: оцінка майнового стану підприємства та динаміка його зміни; аналіз фінансових результатів діяльності підприємства; аналіз ліквідності; аналіз ділової активності; аналіз платоспроможності (фінансової стійкості); аналіз рентабельності.

Доказами матеріального становища можуть бути фінансова звітність, в тому числі Форма 1 "Баланс"; співвідношення загального обсягу кредиторської та дебіторської заборгованості - звіт про фінансові результати і дебіторську та кредиторську заборгованість (форма N1-Б); наявність або відсутність грошових коштів на розрахункових рахунках підприємства - Форма 2 "Звіт про рух грошових коштів"; наявність або відсутність основних та оборотних засобів та їх вартість; розмір та вартість інших матеріальних активів підприємства.

Тобто належними доказами існування тяжкого фінансового стану є офіційна фінансова звітність, відповідна документація (баланс, звіт про рух грошових коштів та ін.), достовірність яких підтверджена належними засобами.

При цьому належних доказів, які свідчили б про складне фінансове становище ТОВ "Житомирська обласна енергопостачальна компанія", останнім до матеріалів справи не долучено.

Зокрема, боржником не надано доказів відсутності коштів на рахунках підприємства, довідки про рух коштів за спірний період, інвентаризаційні відомості, що містять інформацію про його майнові активи (рухоме, нерухоме майно, основні засоби виробництва і т.д.), інше майно або відсутність такого майна.

Натомість подані боржником документи відображають поточний стан обліку його дебіторської та кредиторської заборгованості, який не свідчить про неплатоспроможність боржника та наявність виняткових обставин для відстрочення виконання рішення суду у цій справі.

Окрім того, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст.ст.42, 44 ГК України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Підприємництво здійснюється, зокрема, на основі принципів комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

Отже у разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що така господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик, за власним комерційним розрахунком щодо наслідків вчинення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утриматись від) таких дій (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 910/15484/17).

Суд зазначає, що незадовільне фінансове становище та порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, на що посилається заявник, не є надзвичайними і непрогнозованими обставинами, а складний фінансовий стан в умовах ринкової економіки є одним із можливих ризиків підприємницької діяльності. При цьому економічні процеси у державі впливають на фінансову діяльність не лише боржника, але й стягувача, тобто сторони перебувають у рівних умовах.

Наведені заявником обставини не свідчать про неможливість виконання ним рішення суду у цій справі, а лише відображають в певній частині поточну господарську діяльність боржника, що не є обставинами, з якими закон пов`язує можливість відстрочення виконання судового рішення; наявність (відсутність) фінансової можливості прямо залежить від власної діяльності суб`єкта господарювання, а тому обставини, на які посилається боржник, лише вказують на несприятливість виконання рішення суду для нього у цей час і можливість настання негативних наслідків у зв`язку з цим.

Фінансове становище боржника є результатом його власної господарської діяльності, в ході якої останній самостійно планує свої видатки та несе ризики, пов`язані з провадженням своєї діяльності.

Разом із тим боржник не надав жодних доказів на підтвердження того, що після спливу строку, на який він просить відстрочити виконання рішення суду, у нього буде можливість погашення заборгованості перед стягувачем.

Отже посилання заявника на скрутне фінансове становище у даному випадку не є достатньою правовою підставою для відстрочення виконання рішення суду.

Заяву від 30.08.2023 №1746-05 божник також мотивує наявністю обставин непереборної сили: військовою агресією рф проти України, що стало підставою введення в Україні воєнного стану, що впливає на спроможність своєчасного ведення розрахунків, створює додаткові ризики для суб`єкта господарювання та обмежує безперешкодне провадження господарської діяльності товариством.

Надаючи оцінку наведеним доводам, суд врахував, що спір виник з вини відповідача та, окрім посилання на лист ТПП України від 28.08.2022 №2024/02.0-7.1, заявником не надано належних та допустимих доказів того, що введення воєнного стану на території України є тією надзвичайною обставиною, що унеможливлює або істотно перешкоджає виконанню рішення суду у цій справі.

Суд враховує, що військова агресія рф проти України та введення у зв`язку з цим воєнного стану в Україні, мають загальний характер, впливають на економіку держави та на діяльність суб`єктів господарювання в цілому та у повній мірі стосуються обох сторін.

Водночас у контексті спірних правовідносин суттєве значення має не тільки встановлення існування обставин непереборної сили (форс-мажору), а й їх безпосередній, прямий та невідворотний вплив на можливість належного виконання боржником рішення суду, тобто існування причинно-наслідкового зв`язку між виникненням надзвичайної події (форс-мажорної обставини) та неможливістю виконання стороною рішення суду.

Судом взято до уваги, що відповідач зареєстрований у м.Житомир та здійснює свою діяльність в межах Житомирської області, яка не є прифронтовою зоною, не входить до складу окупованих територій.

Таким чином доводи відповідача щодо дії та впливу воєнного стану як на підставу для відстрочення виконання рішення суду відхиляються судом як необґрунтовані.

Як зазначено в рішенні Конституційного Суду України № 5-пр/2013 від 26.06.2013, розстрочка (відстрочка) виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.

Європейський суд з прав людини, рішення якого відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовуються судом як джерело права, неодноразово наголошував щодо недопустимості невиконання або затягування виконання рішення національного суду в порушення прав іншої сторони, якою у даному випадку є позивач (стягувач) (рішення у справі "Горнсбі проти Греції").

Відповідно до приписів ч.3 ст.13 та ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ст.73 ГПК України).

Згідно з ч.1 ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином суд дійшов висновку, що наведені боржником доводи є необґрунтованими, не підтверджують наявності виключних обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення суду або роблять його неможливим у розумінні ст.331 ГПК України, а тому, враховуючи принципи розумності та справедливості, добросовісності та обов`язковості судового рішення, баланс інтересів сторін, суд дійшов висновку відмовити у задоволенні заяви боржника про відстрочення виконання судового рішення від 30.08.2023 №1746-05.

Згідно з ч.7 ст.331 ГПК України, про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена.

Керуючись статтями 331, 233-235 ГПК України, господарський суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" від 30.08.2023 №1746-05 про відстрочення виконання судового рішення у справі №906/357/22 відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена.

Суддя Прядко О.В.

Друк:

1 - у справу;

2 - стягувачу - ПрАТ "НЕК "Укренерго" (вул. Симона Петлюри, буд.25, м.Київ, 01032, код ЄДРПОУ: 00100227) (рек.) та на ел.пошту: nec-kanc@ua.energy;

3 - боржнику - ТОВ "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" (майдан Перемоги , буд.10, м.Житомир, Житомирська обл., 10003, код ЄДРПОУ: 42095943) (рек.) та на ел.пошту: kanc@ztoek.com.ua.