Рішення № 113525317, 18.09.2023, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649

_________________

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

18.09.2023р. Справа №905/898/23

Господарський суд Донецької області у складі судді Зельман Ю.С., розглянувши матеріали за позовом: Акціонерного товариства Українська залізниця (03680, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд. 5; код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (49602, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, буд. 108; код ЄДРПОУ: 40081237)

до відповідача: Товариства з додатковою відповідальністю ШАХТА БІЛОЗЕРСЬКА (85013, Донецька область, м. Добропілля, м. Білозерське, вул. Строїтельна, буд. 17, код ЄДРПОУ 36028628)

про стягнення штрафу в розмірі 128 205,00 грн.,-

Обставини справи:

Акціонерне товариство Українська залізниця в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю ШАХТА БІЛОЗЕРСЬКА про стягнення штрафу в розмірі 128 205,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неправильне зазначення відповідачем ваги відправленого вантажу за накладною №48168007, що підтверджується комерційним актом №450003/18 від 16.01.2023 та стало підставою для нарахування позивачем штрафу в розмірі 128 205,00 грн.

Ухвалою суду від 05.07.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 905/898/23; визначено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Згідно з положеннями ст. 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Частиною 3 та 4 статті 120 ГПК України передбачено, що повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень і ухвала про вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи мали достатньо часу, але не менше ніж п`ять днів для вчинення відповідної процесуальної дії.

З метою повідомлення сторін про розгляд справи, у зв`язку з недостатністю фінансування на закупівлю знаків поштової оплати, ухвалу Господарського суду Донецької області про відкриття провадження у справі було направлено на електронні адреси сторін, зазначені у позовній заяві.

25.07.2023 від представника відповідача надійшла заява, в якій останній вважає суму штрафу, яка заявлена позивачем до стягнення, завищеною та необґрунтованою, оскільки відповідачем не було завдано збитків позивачу, відсутні належні докази, які б свідчили про заподіяння позивачеві збитків та порушення інших його інтересів (відсутній факт пошкодження у зв`язку з цим вагонів чи залізничного покриття), а також відсутність загрози руху залізничного транспорту та затримки доставки вантажу з вини відповідача. На думку відповідача, позивач не довів ані настання, ані обґрунтовану можливість настання будь-яких негативних наслідків від вчиненого відповідачем порушення, а стягнення штрафу в розмірі 500% від ціни договору за лише сам факт невірного зазначення особою відомостей в накладній не може вважатися розумним та справедливим. Більш того, підприємство розташоване на території Донецької області, де ведуться активні бойові дії, але при цьому функціонує, забезпечує роботою багато родин даного регіону і при цьому робить вклад для сталого функціонування енергетичної системи країни, у зв`язку з чим відповідач просив застосувати ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України та зменшити суму штрафу у разі встановлення факту невірного зазначення відповідачем у накладній № 48168007 маси вантажу за спірним перевезенням.

03.08.2023 на адресу суду від представника позивача надійшли заперечення на заяву про зменшення розміру штрафу, в яких останній наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі та заперечував проти зменшення розміру штрафу, оскільки в даному випадку штрафна санкція не є договірною, а випливає з положень Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457, якими чітко визначено розмір штрафу, що підлягає сплаті незалежно від збитків, що унеможливлює зменшення штрафу за ст. 233 ГК України. Крім того, АТ «Укрзалізниця» є державною компанією та як стратегічне підприємство залізничного транспорту, яке після початку збройної агресії виконує евакуаційні рейси, перевезення військових та військових вантажів по всій Україні, з 24.02.2022 несе фінансові витрати та позбавлена можливості отримувати прибуток, внаслідок зменшення оплачуваних пасажирських і вантажних перевезень. Крім того, в умовах дії воєнного стану АТ «Укрзалізниця» для збалансування доходів та витрат змушена була переходити до жорсткого регулювання всіх видів ресурсів, у тому числі витрат на персонал шляхом введення режиму простою працівників, обмеження таких виплат як матеріальна допомога, одноразові заохочення та інші компенсаційні виплати.

За приписами ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Враховуючи належне повідомлення сторін про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику їх уповноважених представників, наявність в матеріалах справи позиції відповідача по справі, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами справи.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши обставини спору, доводи учасників судового процесу суд, -

ВСТАНОВИВ:

13.01.2023 за залізничною накладною на групу вагонів № 48169007 зі станції Добропілля Донецької залізниці на станцію Ладижин Одеської залізниці було відправлено вагони з вантажем вугілля кам`яне марки г-газовий. Вантаж у твердому стані. Навантаження на рівні бортів, насипом. Марка вугілля Г (Г2)(0-200), маркування трьома паралельними борознами вздовж довжини вагона, відправник Товариство з додатковою відповідальністю ШАХТА БІЛОЗЕРСЬКА

При оформлені залізничної накладної №48169007 у вагоні № 61654174 відповідачем вказано масу вантажу 69 700 кг.

Як свідчить розділ 26 вищевказаної накладної, маса вантажу визначена на вагонних вагах вантажовідправником.

Правильність внесених відомостей до вищезазначеної накладної підтверджена відміткою представника відправника.

На станції відправлення вантаж прийнятий до перевезення без зауважень, про що свідчить відмітка працівника станції відправлення. Відповідні відмітки про наявність зауважень відсутні.

Відповідно до ч.1 ст.909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення перевізник зобов`язаний доставити довірений йому відправником вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно з ч.2 ст. 908 Цивільного кодексу України та ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України, умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Стаття 6 Статуту залізниць України (далі - статут) визначає, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до Статуту та правил і наданий залізниці разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажів, яка укладається між відправником і залізницею. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезень до станції призначення.

Пунктом 1.1. Правил оформлення перевізних документів встановлено, що на кожне відправлення вантажу, порожніх власних, орендованих вагонів та контейнерів відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну) за формою, наведеною у Додатку 1 до цих Правил.

Згідно з п.1.2. Правил, накладна заповнюється відправником із застосуванням автоматизованих систем залізничного транспорту України або програмних засобів, здатних забезпечити роботу з електронними перевізними документами згідно з установленим форматом, та у разі її оформлення в паперовому вигляді роздруковується на бланку, виготовленому на білому папері формату А4 у трьох примірниках, один із яких після оформлення приймання вантажу до перевезення станцією відправлення видається відправникові вантажу та є квитанцією для приймання вантажу до перевезення, другий і третій передаються з вантажем на станцію призначення.

Пунктом 1.3. Правил визначено, що усі відомості, передбачені формою бланка перевізного документа, повинні бути внесені відправником у відповідні графи. Виправлення не допускаються; у разі необхідності зміни відомостей, унесених до перевізного документа, відправник зобов`язаний заповнити новий перевізний документ.

У відповідності до статті 23 Статуту відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).

Статтею 37 Статуту встановлено, що під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса. Маса вантажів визначається відправником. Спосіб визначення маси зазначається у накладній.

Згідно п.5 Правил приймання вантажів до перевезення, загальна маса вантажу визначається відправником зважуванням або розрахунковим способом.

Відповідно до п.2.3 Правил оформлення перевізних документів, у графі 55 "Правильність внесених відомостей підтверджую" представник відправника вказує свою посаду, розписується, засвідчуючи правильність відомостей, вказаних ним у перевізному документі. Представник відправника повинен мати довіреність на оформлення перевезення.

Згідно з п.28 Правил приймання вантажів до перевезення, вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т.ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.

Таким чином, при прийнятті вантажу до перевезення у позивача був відсутній обов`язок перевіряти його масу.

Відповідно до матеріалів справи, 16.01.2023 на проміжній станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці проведено зважування вагону №61654174, який прибув 14.01.2023.

В результаті перевірки встановлено, що маса вантажу, вказана відправником в залізничній накладній № 48168007 у графі маса вантажу не відповідає масі вантажу, встановленій на станції Добропілля Донецької залізниці, про що складено комерційний акт № 450003/18 від 16.01.2023.

Із зазначеного акту вбачається, що на підставі акту загальної форми № 56 від 16.01.2023 станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці проведено контрольне зважування вагона № 61654174 за накладною, вказаною на звороті цього акту. За документом значиться вантаж «Вугілля кам`яне марки г-газове. Вугілля кам`яне марки Г (Г2) 0-200», насипом, в твердому стані, навантаження на рівні бортів, маркування трьома паралельними борознами вздовж довжини вагона, вага брутто не вказана, тара перевірена 21 400 кг, вага нетто 69 700 кг.

При зважуванні вагону в статичному режимі, у присутності заст. ДС Лобова, АРВ Кузьміч, прийомоздавальника Здор, на справних вагонних 150тн електронно-тензометричних вагах ст. Нижньодніпровськ-Вузол, заводський №032, що пройшли держповірку 27.09.2022 виявилося: вага брутто 92 750 кг, тара за документом 21 400 кг, вага нетто 71 350 кг, що більше ваги вказаної в документі на 1650 кг, понад вантажопідйомність вагону на 1350 кг. Навантаження вантажу на рівні бортів, маркування із застосуванням катку, трьома повздовжніми борознами вздовж довжини вагону. Поглиблень немає, маркування не порушене. Вагон без торцевих дверей, розвантажувальні люки з обох сторін закриті. Течі вантажу немає. В технічному відношенні вагон справний. Вагон затримано для відвантаження надлишку вантажу. Зав. вантажним двором за штатним розкладом немає.

Пунктом 10 Правил складання актів, які затверджені наказом Міністерства транспорту України від 28 травня 2002 №334, передбачено, що комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акту можуть бути залучені також інші працівники залізниці.

Таким чином, у наведеному пункті імперативно визначено суб`єктний склад працівників залізниці, які є уповноваженими особами на підписання комерційних актів, однак зазначена норма не виключає можливості залучення до складання комерційного акту й інших працівників залізниці поряд з особами, підписи яких є обов`язковим реквізитами комерційного акту.

За змістом ч.ч. 1, 3 ст.64 та ч. 3 ст.65 Господарського кодексу України підприємство як організаційна форма господарювання, може складатися з виробничих структурних підрозділів (виробництв, цехів, відділень, дільниць, бригад, бюро, лабораторій тощо) та самостійно визначає свою організаційну структуру, чисельність працівників та штатний розпис. Керівництво підприємством здійснюється його керівником, який призначається (обирається) власником (власниками) безпосередньо або через уповноважені органи чи наглядову раду такого підприємства (у разі її утворення) та відповідно до статуту є посадовою особою цього підприємства з правом розподілу обов`язків між працівниками підприємства.

Отже, якщо в штаті структурного підрозділу залізниці не передбачено посади начальника вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи), то на підставі наказу начальника такого підрозділу залізниці чи відповідно до робочої (посадової) інструкції іншого працівника залізниці має бути уповноважено на підписання від імені залізниці комерційних актів для забезпечення вимоги щодо їх оформлення за підписом трьох осіб, перелік яких визначено пунктом 10 Правил складання актів, і такими доказами можуть підтверджуватися повноваження осіб на підписання комерційного акту.

Комерційний акт №450003/18 від 16.01.2023 складено та підписано заступником ДС Лобовим В.Т., агентом з розшуку вантажу ОСОБА_1 , прийомоздавальником вантажу Здор Ю.Ю.

Повноваження зазначених осіб на підписання комерційних актів підтверджується наказом Про призначення відповідальних осіб, які мають право підпису комерційних актів №12 від 05.01.2023; посадовою інструкцією заступника начальника станції (позакласна, сортувальна), що затверджена Першим заступником начальника Дніпровської дирекції залізничних перевезень регіональної філії «Придніпровська залізниця» акціонерного товариства «Укрзалізниця» 26.09.2022, посадовою інструкцією агента з розшуку вантажу та багажу, затвердженої Начальником станції Нижньодніпровськ-Вузол 24.01.2022; робочою інструкцією прийомоздавальника вантажу та багажу, що затверджена Начальником станції Нижньодніпровськ-Вузол 15.03.2019, які наявні в матеріалах справи.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що комерційний акт підписано уповноваженими працівниками залізниці в порядку пункту 10 Правил складання актів та вважаються такими, що складені з дотриманням вимог чинного законодавства України.

Доказів того, що комерційний акт з боку залізниці підписано не належними особами, суду не представлено.

За наслідками контрольного зважування станцією Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці вагони відчеплено для усунення комерційної несправності, що підтверджується актом загальної форми №30029 від 16.01.2023. Надлишок вантажу з вагону №61654174 було відвантажено в вагон № 61230983, що підтверджується актами загальної форми №30058 від 18.01.2023 та №113 від 30.01.2023 та відправлено за призначенням за накладною № 45027257.

Пунктом 44 Статуту визначено, що залізниця може на заяву відправника, одержувача змінити станцію призначення вантажу, прийнятого до перевезення (переадресувати вантаж), з оплатою витрат за договірним тарифом.

У розумінні Правил переадресування вантажів (статті 44, 45 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України №542 від 20.08.2001 (надалі - Правила переадресування вантажів), переадресацією вагонів (вантажу) є зміна станції призначення або разом з нею і одержувача вагонів (вантажу) (переадресування).

Абзацом 3 пункту 4 Правил переадресування вантажів унормовано, що переадресування вантажу може здійснюватися на станціях призначення та станціях на шляху прямування.

Переадресування вантажу здійснюється за первинними документами (із внесенням відповідних змін) і з оформленням перевезення новими перевізними документами (крім імпортних та транзитних вантажів) в паперовому або електронному виглядах, що обумовлюється в наказі на переадресування (п. 5 Правил переадресування вантажів).

Відповідно до листа платника за перевезення ТОВ «Лемтранс» від 15.01.2023 № 6/ДПІ «Про переадресування вагонів» залізницею видано наказ про переадресування № 41 від 15.01.2023 за первинними документами за новою адресою на станцію призначення Бурштин Львівської залізниці, одержувач ДТЕК «Бурштинська ТЕС АТ «ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО».

Пунктом 12 Правил складання актів встановлено, якщо при перевірці вантажу, який прибув з актом попутної станції, під час перевірки на станції призначення не буде виявлено різниці між даними акта, складеного на попутній станції, і фактичною наявністю та станом вантажу, багажу або вантажобагажу, то станція в розділі Є комерційного акта попутної станції вносить відмітку такого змісту: Під час перевірки вантажу (багажу, вантажобагажу) різниці проти цього акта не виявлено. Така відмітка засвідчується штемпелем станції і підписами осіб, указаних у пункті 10 цих Правил. Цей акт видається одержувачу на його вимогу, а копія його залишається на станції. Новий акт у цьому разі не складається. При невідповідності відомостей, указаних в акті попутної станції, фактичним даним, що виявились під час перевірки вантажу, багажу або вантажобагажу, складається новий комерційний акт.

Комерційний акт попутної станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці №450003/18 від 16.01.2023 було зареєстровано на станції призначення Бурштин Львівської залізниці під №450003/18/18 від 16.01.2023.

Враховуючи положення п.12 Правил складання актів, на станції призначення Бурштин Львівської залізниці, при перевірці вантажу у вагоні №61654174 який прибув з комерційним актом попутної станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці №450003/18 від 16.01.2023, було здійснено повторне зважування партії вантажу для підтвердження виявленого порушення, та різниці між даними вказаного акта, і фактичною наявністю та станом вантажу, не виявлено, про що станцією призначення Бурштин Львівської залізниці у розділі Є зроблено відповідну відмітку, яку засвідчено штемпелем станції та підписом повноважних осіб.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.24 Статуту вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Згідно приписів ст.129 Статуту, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається, зокрема, для засвідчення невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах.

Тобто підставою для покладання на відправника відповідальності за неправильне зазначення ним указаних відомостей є також акт загальної форми, складений у випадках, передбачених статтею 129 Статуту.

Отже, допустимими доказами неправильного зазначення у накладній маси вантажу, відправленого вантажовідправником залізницею до станції призначення для отримання вантажоодержувачем, в розумінні частини першої статті 77 ГПК України, є належно складені працівниками залізниці комерційні акти за наслідком контрольного зважування вантажу, який було здано до перевезення залізницею, або акти загальної форми.

Зі змісту додатку 1 до п.1 Правил складання актів (стаття 129 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України 28.05.2002 N334, п.8 зазначених Правил, комерційний акт може бути складений як на станції призначення, так і на станції відправлення або попутній станції.

Враховуючи викладене, проведення контрольного зважування та складання комерційного акту за результатами такого зважування не суперечить діючому законодавству.

Згідно із п.8 Правил складання актів, у тих випадках, коли різниця у масі вантажу, визначеній на станції відправлення, порівняно з масою, що виявилася на станції призначення, не перевищує норми природної втрати маси вантажу і граничного розходження визначення його маси нетто, комерційний акт не складається, а оформлення видачі вантажу провадиться у порядку, передбаченому Правилами видачі вантажів.

Зважування маси вантажу на станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці здійснювалось на справних 150-тонних електронно-тензометричних вагах №032, які пройшли держповірку 27.09.2022 (інтервал між оглядами-перевірками ЗВВТ 6 місяців), що підтверджується наявним в матеріалах справи Технічним паспортом засобу ваговимірюівльної техніки №14.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про те, що станом на дату складання комерційного акту №450003/18 від 16.01.2023 засіб вимірювальної техніки був повірений як того вимагають норми чинного законодавства.

Відповідно до п.27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто.

Відповідно до ст.122 Статуту за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Згідно з абз.2 п.2.6 Правил оформлення перевізних документів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 (далі - Правила № 644), маса вантажу вважається правильною, якщо різниця між фактично виявленою масою і зазначеною в перевізних документах не перевищує 0,2%.

Пунктом 5.5. Правил № 644 закріплено, що якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли. Цей факт засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.

Частиною 1 статті 118 Статуту встановлено, що за пред`явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п`ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

Позивачем за неправильно зазначену масу вантажу у залізничній накладній №48168007 нараховано штраф в розмірі 128 205,00 грн. із розрахунку: 25 641,00 *5 = 128 205,00 грн.

Судом встановлено, що розрахунок суми штрафу є арифметично правильним та відповідає ст.ст. 118, 122 Статут залізниць України.

Оскільки саме відповідач, як вантажовідправник, визначає масу вантажу, заповнює і підписує накладну, яка є основним перевізним документом, який надається залізниці відправником разом з вантажем, і є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, а згідно статті 24 Статуту саме вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній, то вимоги позивача до відповідача є обґрунтованими.

Щодо заявленого відповідачем клопотання про зменшення судом суми штрафу суд зазначає наступне.

Як вже зазначалося, в обґрунтування вказаного клопотання відповідач посилається на те, що позивачем не понесено додаткових витрат, пов`язаних з неправильним зазначенням ваги в накладній. Крім того, у зв`язку із введенням воєнного стану та бойовими діями на території України було суттєво ускладнено ведення господарської діяльності відповідачем, який розташований на території Донецької області, де ведуться активні бойові дії, але при цьому функціонує, забезпечуючи роботою багато родин даного регіону і при цьому робить вклад для сталого функціонування енергетичної системи країни.

Частиною 3 ст. 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно з ч. 1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, необхідно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Отже, звертаючись з клопотанням про зменшення розміру штрафу, відповідач повинен довести наявність обставин, які зумовлюють застосування зазначеної норми.

Крім того, відповідно до ст.42 та абзацу 5 ст.44 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку, а принципами підприємницької діяльності є комерційний розрахунок та власний комерційний ризик.

З огляду на наведене, зазначені відповідачем обставини передусім є наслідком господарської діяльності відповідача, його власного комерційного розрахунку та ризику, а не виникли в силу якихось об`єктивних та незалежних від відповідача обставин.

Суд також враховує, що відповідно до пункту 24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній, а залізниці надане право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Зазначена норма встановлює чіткі вимоги до відправника щодо оформлення вантажу та покликана забезпечити дисциплінованість учасників господарських відносин та визначає критерії обґрунтованості в подальшому будь-яких претензій залізниці до учасників господарських відносин (відправника та одержувача).

Відтак, недотримання вимог, визначених Статутом залізниць України, який є спеціальним нормативним актом, що визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом, покладає на порушника відповідальність, яка в даному випадку передбачена пунктами 118, 122 Статуту залізниць України.

При цьому, зазначений штраф, відповідно до пунктів 118, 122 Статуту залізниць України, стягується з вантажовідправника незалежно від наявності збитків та наслідків.

Разом з тим, судом взято до уваги, що фактично маса вантажу у вагоні № 61654174 була більшою, ніж маса, зазначена в накладній, більше того, навіть вище за вантажопідйомність вагону, що загрожує безпеці руху поїздів. З урахуванням цього, штраф за неправильно зазначену масу вантажу у випадку перевищення вантажопідйомності дисциплінує учасників даних відносин та має кінцеву мету забезпечення безпеки на транспорті.

Крім того, суд зазначає, що хоча обставини щодо військової агресії на які посилається відповідач є загальновідомими (частина третя статті 75 ГПК України), це не звільняє зазначену особу від обов`язку доводити обставини на які він посилається, як на підставу для зменшення розміру штрафу, належними доказами. Обов`язок доведення таких обставин покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання. Отже відповідач у такому випадку має надавати докази, які підтверджують відповідні обставини.

Відповідачем жодних доказів на підтвердження обставин зазначених у клопотанні надано не було.

Отже, господарський суд не вбачає підстав для зменшення розміру штрафу.

Реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суд повинен забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

Враховуючи ту обставину, що спір виник з вини відповідача, судовий збір покладається на останнього у відповідності до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 42, 46, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Акціонерного товариства Українська залізниця в особі Регіональної філії Придніпровська залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця до Товариства з додатковою відповідальністю ШАХТА БІЛОЗЕРСЬКА про стягнення штрафу в розмірі 128 205,00 грн.- задовольнити.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю ШАХТА БІЛОЗЕРСЬКА (85013, Донецька область, м. Добропілля, м. Білозерське, вул. Строїтельна, буд. 17, код ЄДРПОУ 36028628) на користь Акціонерного товариства Українська залізниця (03680, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, буд. 5; код ЄДРПОУ: 40075815, електронна пошта uz@uz.gov.ua) в особі Регіональної філії Придніпровська залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця (49602, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, буд. 108; код ЄДРПОУ: 40081237, електронна пошта p.a-secretary@dp.uz.gov.ua) штраф у розмірі 128 205,00 грн., судовий збір в сумі 2684,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені Главою 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України (з урахуванням п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Повний текст рішення складено та підписано 18.09.2023.

Повідомити учасників справи про можливість ознайомитись з електронною копією судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень за його веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя Ю.С. Зельман