Рішення № 113522899, 12.09.2023, Бучацький районний суд Тернопільської області

Справа № 595/1562/23

Провадження № 2/595/329/2023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.09.2023

Бучацький районний суд Тернопільської області

у складі: головуючого судді Тхорик І.І.

з участю секретаря судового засідання Пастушака І.Д.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна», в інтересах якого діє представник Столітній М.М., звернулося в суд із позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача на його користь суму заборгованості в розмірі 43968 (сорок три тисячі дев`ятсот шістдесят вісім) грн 00 коп., інфляційні втрати в розмірі 9233 (дев`ять тисяч двісті тридцять три) грн 30 коп., три відсотки річних 1796 (одна тисяча сімсот дев`яносто шість) грн 06 коп. Окрім того, просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 сплачений ними судовий збір в розмірі 2147,20 грн та витрати на правничу допомогу в сумі 10000,00 грн. В обґрунтування заявлених вимог зазначає, що 03 листопада 2021 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Авентус Україна» було укладено електронний договір №5015833 про надання споживчого кредиту, в сумі 17000 грн строком на 30 днів. 30 листопада 2021 року відповідач здійснив оплату на рахунок кредитора в розмірі нарахованих процентів за користування кредитом на суму 904 грн 40 коп., у зв`язку з чим, у відповідності до п.1.4 та п.4.2 Кредитного договору відбулося продовження строку кредиту ще на 30 днів, із стандартною процентною ставкою 1,90% в день. Втім, 30 грудня 2021 року відповідач свої зобов`язання перед кредитором не виконав, а також не уклав угоду щодо пролонгації строку дії Кредитного договору, у зв`язку з чим, керуючись п.4.3 такого Кредитного договору, такий було автопролонговано, а строк користування кредитом було продовжено на 90 календарних днів. 06 січня 2022 року відповідач здійснив оплату на рахунок кредитора в розмірі нарахованих процентів за користування кредитом на суму 810,00 грн. Надалі відповідач оплати за Кредитним договором не здійснював. Враховуючи невиконання відповідачем своїх боргових зобов`язань перед кредитором 18 квітня 2023 року між ТОВ «Авентус Україна», як клієнтом, та ТОВ ФК «Фінтраст Україна», як фактором, було укладено Договір факторингу №18.04/23-Ф, згідно з умовами якого клієнт відступив фаткору права грошової вимоги за Кредитним договором, про що було повідомлено відповідача шляхом направлення повідомлення на його електронну адресу. Відтак, станом на дату звернення до суду заборгованість відповідача за кредитним договором становить: 17000 грн тіло кредиту та 26968 грн нараховані проценти, всього 43968,00 грн.

Ухвалою суду від 21 серпня 2023 року відкрито провадження у даній справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначено її до розгляду.

Представник позивача ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» в судове засідання не прибув. Від представника позивача адвоката Столітнього М.М., на адресу суду надійшла заява, в якій він просить судове засідання проводити без участі позивача, задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи. Через канцелярію суду подав заяву, в якій просить справу слухати у його відсутності. Позовні вимоги визнає частково, а саме тільки заборгованість по тілу кредиту. Окрім того, зазначив, що він є військовослужбовцем та просив перерахувати відсотки за користування кредитом.

Суд, розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, надавши оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, вважає, що позов підлягає до часткового задоволення, виходячи із наступних підстав.

Статтею 509 ЦК Українипередбачено, що зобов`язання є правовідношення, в яких одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За приписами ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Як слідує зі змісту ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі (пункт 5 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з частинами 12, 13 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

03 листопада 2021 року ТОВ «Авентус Україна», в особі директора Довгаля В.В., що діє на підставі статуту з однієї сторони, та ОСОБА_1 , з другої сторони, уклали договір №5015833 про надання споживчого кредиту на суму 17000 грн, строком на 30 днів. Згідно з умовами кредитного договору позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти (процентна ставка становить 1,90% в день) за користування кредитом, та виконати інші зобов`язання в повному обсязі у строки та на умовах, передбачених договором.

Зазначений кредитний договір було укладено відповідно до Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» затверджених наказом № 53-ОД від 16 січня 2020 року, що розміщених на їх веб-сайті.

Цей договір укладено та підписано сторонами в електронній формі, зокрема відповідачем договір підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором М210831, 03.11.2021.

Згідно приписів статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі №524/5556/19 від 12.01.2021 року дійшов такого висновку: «Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачкою за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто укладення між сторонами спірного правочину підтверджено належними та допустимими доказами».

Таким чином, підписання відповідачем договору, шляхом зазначення одноразового ідентифікатора відповідає вимогам чинного законодавства.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» є фінансовою установою, що стверджується Свідоцтвом про реєстрацію фінансової установи серії ФК №870 від 28.02.2017, видане Національним банком України. ТОВ «Авентус Україна» має ліцензію на надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, яка була видана розпорядженням Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 28.03.2017 №756.

18.04.2023 між ТОВ «Авентус Україна», як клієнтом, та ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна», як фактором було укладено договір факторингу № 18.04/23-Ф, згідно з умовами якого клієнт відступив фактору права грошової вимоги строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому за третіх осіб боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошового зобов`язання та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.

Відповідно до витягу з Реєстру боржників від 18.04.2023, що є додатком №1 до Договору факторингу № 18.04/23 від 18.04.2023 ТОВ «Фінансова компанія "Фінтраст Україна" набуло право вимоги до ОСОБА_1 , загальна сума заборгованості якого за кредитним договором №5015833 складає 43968,00 грн.

Частинами 1 та 2 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, до ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» перейшли всі права щодо права вимоги до ОСОБА_1 за електронним договором про надання споживчого кредиту №5015833 від 03.11.2021.

Представник позивача вказує, що ОСОБА_1 зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконує, не вносить грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом та відсотками у порядку та розмірах, передбачених кредитним договором.

Як встановлено та підтверджується кредитним договором, сума отриманого кредиту ОСОБА_1 складає 17000,00 грн (п. 1.3. Кредитного договору); Строк кредиту 30 днів. Дата повернення кредиту (03.12.2021) вказана в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є Додатком №1 до цього Договору. Строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах визначених в Розділі 4 цього Договору, (п. 1.4. Кредитного договору).

Відповідно до п. 1.5.1 Кредитного договору Стандартна процентна ставка становить 1,90% в день та застосовується: у межах строку кредиту, вказаного в п.1.4 цього Договору; у межах нового строку кредиту, якщо відбулася пролонгація за ініціативою ОСОБА_2 , відповідно до п.4.2 Договору; у межах нового строку кредиту, якщо відбулася автопролонгація, відповідно до п.4.3 Договору.

Підписавши 03 листопада 2021 року договір про надання споживчого кредиту, ОСОБА_1 взяв на себе зобов`язання одержати та повернути кошти, сплатити проценти за користування ним, та виконати інші обов`язки, передбачені договором (п. 1.2. Договору).

Як встановлено судом, ТОВ «Авентус Україна» свої зобов`язання перед відповідачем за Кредитним договором виконано та надано йому кредит в сумі 17000,00 грн, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 .

Згідно копії витягу Реєстру боржників від 18.04.2023 заборгованості за договором №5015833 від 03.11.2021 та розрахунку заборгованості (картки обліку Договору) заборгованість ОСОБА_1 складає 43968,00 грн., з яких: 17000 гривень - сума заборгованості за основною сумою боргу; 26968,00 гривень - сума заборгованості за відсотками.

Після придбання права вимоги до відповідача ОСОБА_1 , позивач ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» не здійснював додаткових нарахувань (відсотків, штрафних санкцій, тощо) за Кредитним договором.

Отже, в судовому засіданні було встановлено, що ОСОБА_1 було порушено зобов`язання стосовно своєчасного повернення сум отриманого кредиту, внаслідок чого за ним утворилася заборгованість за кредитним договором №5015833 від 03.11.2021.

Згідно зі ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання мають виконуватися належним чином і в термін передбачений договором, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, боржник не звільняється від відповідальності за виконання грошового зобов`язання.

Разом з тим, відповідач до матеріалів цивільної справи долучив посвідчення офіцера № НОМЕР_2 , видане Національною академією сухопутних військ імені гетьмана ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_3 , видане Управлінням МВС України в Тернопільській області 22 червня 2015 року, та довідку №228311, видану військовою частиною НОМЕР_4 06 вересня 2023 року, згідно якої він, ОСОБА_1 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_4 з 20 серпня 2021 року по теперішній час. У зв`язку із проходженням служби у ЗСУ просить його звільнити від сплати нарахованих процентів за кредитним договором.

Отже, судом встановлено, що на час укладення кредитного договору (03.11.2021) ОСОБА_1 був військовослужбовцем та проходить військову службу дотепер.

Згідно ч.15 ст. 14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (житлового будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.

Визначення «особливого періоду» наведено у Законі України від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі - Закон № 3543-XII), відповідно до статті 1 якого:

мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано;

особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій;

Відповідно до статті 1 Закону України від 6 грудня 1991 року № 1932-ХІІ «Про оборону України» (далі - Закон № 1932-ХІІ) особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Вирішуючи питання щодо темпоральних меж дії особливого періоду в розумінні Закону № 3543-XII, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26 серпня 2020 року по справі № 813/402/17 (провадження № 11-609апп19) дійшла висновків, що за змістом наведених вище визначень, навіть за невведення у країні воєнного стану, особливий період, початок якого пов`язаний з моментом оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової чи прихованої), хоч і охоплює час мобілізації, однак не може вважатися закінченим лише зі спливом строку, протягом якого підлягали виконанню визначені у відповідному рішенні про мобілізацію заходи.

Особливий період закінчується з прийняттям Президентом України відповідного рішення про переведення усіх інституцій України на функціонування в умовах мирного часу.

Такої ж позиції дотримувалось і Міністерство оборони України, про що свідчить лист від 01 жовтня 2015 року №322/2/8417, в якому зазначено, що особливий період в Україні настав із 17 березня 2014 року на підставі Указу Президента України від 17 березня 2014 року №303/2014 «Про часткову мобілізацію» та триває дотепер, а його скасування буде здійснено окремим Указом Президента України «Про демобілізацію» після стабілізації обстановки на Сході України.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 був призваний на військову службу з 20.08.2021, оскільки такий є військовослужбовцем, тому, виходячи зі змісту ч.15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» суд не вбачає підстав для нарахування та стягнення відсотків за користування кредитними коштами та штрафних санкцій у період після 20.08.2021.

Позивач у заявлених вимогах просить стягнути з відповідача також інфляційні втрати в розмірі 9233,30 грн та три відсотки річних 1796,06 грн.

Так, згідно із частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Проценти нараховані відповідно до статті 625 ЦК України не підпадають під обмеження, передбачені пунктом 15 статті 14 Закону №2011-XII, оскільки за своєю суттю, як і інфляційні втрати, мають компенсаційний, а не штрафний характер, виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора, який полягає в отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року № 703/2718/16-ц, від 23 жовтня 2019 року № 723/304/16-ц та 27 листопада 2019 року № 340/385/17).

Поряд з тим, у відповідності доЗакону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» № 2120-ІХ від 15 березня 2022 року, доповнено розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, зокрема, пунктом 18 такого змісту: У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

На підставінаведеного взадоволенні позовнихвимог вчастині стягнення інфляційних втратв розмірі9233,30грн (нарахованіза періодквітень 2022року червень 2023року)та трьохвідсотків річних 1796,06грн (нараховані за період 31 березня 2022 року 10 серпня 2023 року) слід відмовити.

Разом зтим, відповідач фактично отримав та використовував кошти, надані ТОВ ФК «Фінтраст Україна» на кредитну картку в розмірі 17000 грн, що є тілом кредиту.

Відтак, суд приходить до переконання про стягнення з відповідача в користь позивача суми заборгованості за тілом кредиту, проте, з вирахуванням коштів, які відповідач сплачував в рахунок погашення заборгованості за вказаним договором 30 листопада 2021 року у сумі 904,40 грн та 06 січня 2022 року у сумі 810 грн (загалом 1714,40 грн) яка, виходячи з розрахунку (17000,00 грн - 1714,40 грн) становить 15285,60 грн.

Також, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача на його користь 10000,00 грн витрат на правничу допомогу.

Відповідно дост.133 ЦПК Українисудові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких відносяться і витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 8ст. 141 ЦПК Українивстановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно дост. 137 ЦПК Українивитрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Слід зазначити, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22 грудня 2018 року у справі № 826/856/18, викладено висновок про те, що розмір суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Додаткова постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30 червня 2022 року у справі № 915/517/21 містить висновок, що «відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару. Отже, визначаючи розмір суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з нормамистатті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.Подібні правові позиції викладено у постанові Верховного Суду від 01.12.2021 у справі № 910/14598/20 та додатковій постанові Верховного Суду від 06.03.2019 у справі № 922/1163/18», а також в постанові Верховного Суду від 28 вересня 2022 року у справі № 529/201/20.

Отже, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі та встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги. За неможливості встановити умови щодо порядку обчислення, форми та ціни правової допомоги згідно з умовами договору суди, залежно від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

В обгрунтування понесених судових витрат представник позивача надав: свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серії КС №9422/10; ордер на надання правничої (правової) допомоги серії АІ №1423361; Договір №10/07-2023 про надання правової допомоги від 10 липня 2023 року; звіт про надання правової допомоги згідно Договору №10/07-2023 від 10.07.2023, за підписом сторін між якими він укладений, згідно якого клієнт зобов`язався сплатити адвокату Столітньому М.М. гонорар за надання правової допомоги в сумі 10000,00 грн. за 10 відпрацьованих годин; рахунок на оплату по замовленню №783/10/08 від 10.08.2023; платіжну інструкцію №1117 від 09.08.2023, згідно з якою ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» здійснило оплату гонорару адвокату Столітньому М.М. в сумі 10000,00 грн за надану ним правову допомогу.

За таких обставин, враховуючи складність справи, обсяг наданої адвокатом Столітнім М.М. правничої допомоги, заявлений розмір витрат, докази оплати гонорару, часткове задоволення позовних вимог, оскільки цивільна справа є малозначною, всі обставини по цій справі були встановленні в судовому порядку, суд вважає недоведеними витрати на професійну правничу допомогу у сумі, яку зазначає позивач, вважає їх неспівмірними зіскладністю справита вбачає підстави для їх зменшення.

Таким чином, до стягнення підлягають витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн.

Крім того, на підставі ч.1 ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2147,20 грн.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 4, 5, 13, 76-82, 133, 141, 263, 265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» суму заборгованості в розмірі 15285(п`ятнадцять тисяч двісті вісімдесят п`ять) грн 60 коп.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» судовий збір у розмірі 2147 (дві тисячі сто сорок сім) грн 20 коп. та 5000 (п`ять тисяч) грн витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.

Повний текст рішення складено 18 вересня 2023 року.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна», місцезнаходження: вул. Загородня, буд.15, офіс 118/2, м.Київ, 03150, ЄДРПОУ 44559822.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 .

Суддя: І. І. Тхорик