Рішення № 11352084, 14.09.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" вересня 2010 р. Справа № 29/161-10

вх. № 5815/5-29

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Грєнков І.В. за довіреністю №08-11/650/2-10 від 23.03.2010р.;

відповідача - Поночовний П.М. за довіреністю від 01.04.2010р.;

3-ї особи - не з"явився;

розглянувши справу за позовом Харківської міської ради, м. Харків; 3-я особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, Управління Державної Інспекції контроля за використанням та охороною земель Головного управління Держкомзему у Харківській області, м. Харків;

до Приватного підприємства "Вацикпрон", м. Харків;

про звільнення ділянки

ВСТАНОВИВ:

Харківська міська рада звернулась до господарського суду Харківької області із позовною заявою (вих. №4537/9-10 від 23.06.2010р.), в якій просить суд зобов"язати Приватне підприємство "Вацикпрон" (код 25454742, вул. Клочківська, 195, м. Харків, 61052) звільнити земельну ділянку загальною площею 0,0323га по вул. Сумській, 35 (Дзержинський район) у м. Харкові від будь-якого нерухомого майна, шляхом його знесення, та повернути вказану земельну ділянку територіальній громаді м. Харкова в особі Харківької міської ради (61200, м. Харків, м-н Конституції, 7, код 04059243), з приведенням її у придатний для подальшого використання стан; судові витрати покласти на відповідача. В обгрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач, в порушення норм діючого законодавства, зокрема ст. 125 Земельного Кодексу України, самовільно займає відповідну земельну ділянку, без документів, що посвідчують право власності чи право користування вказаною земельною ділянкою.

Ухвалою суду від 14.01.2010р. за позовною заявою було порушено провадження по справі, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, Управління Державної Інспекції контроля за використанням та охороною земель Головного управління Держкомзему у Харківській області, та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.

19 липня 2010 року третя особа надала до канцелярії господарського суду Харківської області пояснення (вх. №13860), в яких вказує, що на час перевірки відповідачем не доведено дотримання вимог земельного законодавства при використанні перевіряємої земельної ділянки, оформлення прав на неї та наявність документів визначених невід"ємною частиною договорів, що є порушенням ст. 6 Закону України "Про оренду землі".

Ухвалою господарського суду Харківської області від 19.07.2010р. розгляд справи було відкладено на 29.07.2010р.

Ухвалою заступника голови господарського суду Харківської області від 29.07.2010р. строк вирішення спору у справі був продовжений до 24.09.2010р.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 29.07.2010р. розгляд справи було відкладено на 14.09.2010р.

14 вересня 2010 року відповідач надав до канцелярії суду заяву (вх.№17932) про долучення до матеріалів справи поданих ним документів, що підтверджують заперечення проти позову.

Представник позивача у судовому заіданні підтримав позовні вимоги повністю.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що позивач зареєстрував право на майно, тобто громада надала згоду.

Представник 3-ої особи у судове засідання призначене на 14.09.2010р. не з"явився.

З’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд визнав позовні вимоги необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

На підставі рішення XLIV сесії Харківської міської ради IV скликання від 23.12.2005р. №256/05 “Про припинення та надання в користування земельних ділянок юридичним та фізичним особам”, п. 1.56 було надано Приватному підприємству "Вацикпрон" дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки площею, орієнтовно, 0,0038 га по вул. Сумській, 35 для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі кафе з літнім майданчиком.

В обгрунтування своїх вимог, позивач вказує на те, що відповідач не здійснив жодних дій на виконання рішення XLIV сесії Харківської міської ради IV скликання від 23.12.2005р. №256/05.

Однак, документами, копії яких були надані відповідачем до матеріалів справи, спростовується посилання пизивача. А саме, з наданих документів вбачається, що відповідачем здійснювались необхідні дії щодо розробки проекту відведення земельної ділянки площею, по вул. Сумській, 35, а саме це підтверджується :

- листом Управління культури і туризму ХОДА №0820/3949 від 12.10.07,

- висновком управління містобудування та архітектури ХМР №8983 від 30.07.07,

- висновком Харківського міського управління земельних ресурсів Головного управління Держкомзему у Харківській області №1947/07 від 03.09.07,

- актом Управління земельних відносин Департаменту містобудування, архітектури та земельних відносин Харківської міської ради від №9.0/1636-2007 від 24.10.07,

- висновком Державного управління охорони навколишнього природного середовищав Харківській області №04-20-3543 від 12.10.07,

- висновком Харківської міської санепідемстанції №428-33 від 07.11.07,

- висновком державної експертизи землевпорядної документації №163-08 від 13.03.08.

Згідно ч.1 ст. 212 ЗК України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.

Поняття “самовільне зайняття земельної ділянки” визначено ст.1 Закону України “Про державний контроль за використанням та охороною земель” від 19.06.2003 р. №963 (в редакції Закону України від 15.04.08р.). Згідно цієї норми самовільне зайняття земельної ділянки –це будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

З викладеного вбачається що необхідною умовою застосування ст.212 ЗК України (на яку посилається позивач, як на підставу своїх позовних вимог) є встановлення факту “самовільного зайняття земельної ділянки”. В свою чергу обов’язковою ознакою цього є, зокрема, відсутність відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду).

З урахуванням ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України (судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень) обов’язок по доведенню вказаних обставин (відсутності відповідних рішень) покладений на позивача.

З матеріалів справи вбачається, що цей обов’язок позивачем не виконаний –наявність в діях відповідача складу господарського правопорушення “самовільне зайняття земельної ділянки”позивачем не доведено.

Натомість обставини справи свідчать, що позивачем надавалась згода на розробку відповідачем проекту відведення спірної земельної ділянки.

Такі обставини унеможливлюють висновок про самовільне зайняття відповідачем спірної земельної ділянки.

За таких обставин, у суду відсутні підстави для застосування ст.212 ЗК України, а отже і відсутні правові підстави для задоволення позову.

Крім того, спірна земельна ділянка використовується відповідачем для експлуатації нежитлової будівлі площею 21,1 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Харків, вул. Сумська, 35.

Згідно ст. 331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) цією особою, якщо інше не передбачено договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 328 Цивільного кодексу України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Право власності на нежитлову будівлю площею 21,1 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Харків, вул. Сумська, 35 було набуто відповідачем на законних підставах, а саме, відповідно до рішення господарського суду Харківської області від 10.10.05 по справі №53/240-05.

Рішення господарського суду Харківської області від 10.10.05 по справі №53/240-05 набрало чинності та було виконано підрозділом позивача, а саме, КП "Харківське МБТІ" зареєструвало за відповідачем право власності на нежитлову будівлю площею 21,1 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Харків, вул. Сумська, 35 у встановленому законом порядку.

Згідно статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю. Право власності є непорушним.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про необхідність відмови в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов"язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов"язаних з розглядом справи. Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок іншої сторони і в тому разі коли друга сторона звільнена від його сплати; суми які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов"язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов"язаних з розглядом справи покладаються при задоволенні позову на відповідача, а при відмові в позові – на позивача.

На підставі викладеного, керуючись, ст. ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82–85 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Суддя

Рішення підписано 20 вересня 2010 року.