Рішення № 11351991, 02.07.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"02" липня 2010 р.Справа № 20/63-10-2384 За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Яхт-Клуб „Одеса-2009”

до відповідача: Компанії „Мелан Шипменеджмент” (Melan Shipmanagement Co.)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Управління морських справ Республіки Маршаллових Островів (Maritime Аdministrator of Republik of Marshall Islands)

про стягнення 240000,00 грн.

Суддя Щавинська Ю.М.

Представники сторін:

Від позивача: Урсу І.М., діюча за дов. б/н від 12.05.2010року.

Від відповідача: не з'явились.

Від третьої особи: не з'явились.

СУТЬ СПОРУ: Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Яхт-Клуб „Одеса-2009” звернувся до господарського суду Одеської області із позовною заявою, в якій просить стягнути з Компанії „Мелан Шипменеджмент” 240000 грн. вартості наданих послуг по зберіганню моторної яхти „Джой”, яка є власністю відповідача. В якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, позивачем зазначено Управління морських справ Республіки Маршаллових Островів (Maritime Аdministrator of Republik of Marshall Islands), як орган, що здійснював реєстрацію вказаного судна.

У судовому засіданні 2.07.2010р. позивач надав суду обґрунтований розрахунок суми боргу, яка складає 205283,84 грн., пояснивши, що у зв'язку зі знаходженням у яхт-клубі двох моторних яхт з однаковою назвою, позивачем, при подачі позову, було помилково вказано більшу суму боргу, а також надав розрахунок пені, виходячи з подвійної облікової ставки НБУ.

Разом з тим, приймаючи до уваги, що позивач належним чином у письмовому вигляді не уточнив позовні вимоги в частині суми, суд розглядає вимоги в редакції позовної заяви від 26.05.2010р.

Відповідач про час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, що підтверджується офіційними апостилірованими повідомленнями про вручення судових ухвал, у судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив.

Третя особа про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, у судове засідання не з’явилася, надіславши клопотання від 23.06.2010р. про розгляд справи за її відсутності.

У відповідності до ст. 124 ГПК України підсудність справ за участю іноземних суб'єктів господарювання визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Згідно до ст.76 Закону України „Про міжнародне приватне право” суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у випадках, зокрема, якщо на території України відповідач у справі має місце проживання або місцезнаходження, або рухоме чи нерухоме майно, на яке можна накласти стягнення, або знаходиться філія або представництво іноземної юридичної особи - відповідача (п. 2); дія або подія, що стала підставою для подання позову, мала місце на території України (п. 7).

Оскільки, майно, на яке можна накласти стягнення, знаходиться на території м. Одеси, а спір виник щодо послуг зі зберігання такого майна, суд доходить до висновку про правомірність подачі позову до господарського суду Одеської області.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши наявні у докази у сукупності та надавши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

Відповідно до ст.175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Враховуючи, що договір №70/06-Э, як було встановлено судом, стосувався іншої яхти з ідентичною назвою, а доказів існування будь-яких інших договірних зобов’язань між сторонами позивачем, в порушення ст. 33 ГПК України, суду не надано, суд не приймає до уваги посилання позивача в обґрунтування позовних вимог на вказаний договір, як на такий, що закріплює взаємовідносини сторін, та вважає, що цивільні права та обов’язки виникли у сторін у зв'язку із наданням позивачем відповідних послуг.

Згідно з частинами 1 та 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Згідно з ч. 2 ст. 205 ЦК України правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

У відповідності зі статтею 208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти правочини, зокрема, між юридичними особами.

Разом з тим за загальним правилом частини першої статті 218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом, але рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків. В разі недодержання сторонами письмової форми правочину, для з'ясування факту його вчинення та змісту слід застосовувати за аналогією частину другу статті 205 ЦК України. Поведінка сторін, що засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків, може доводитись письмовими та іншими доказами, крім свідчень свідків.

Підтвердженням належності відповідачу моторної яхти „Джой”, офіційний номер 70477, позивний У7ОІ9, 2003 року випуску є: свідоцтво про реєстрацію приватної яхти №308-07-РУ від 28.12.2007 року (а.с.83-85) та лист портовим органам реєстрація приватної яхти від 28.12.2007 року (а.с.86-87).

Доказами, які підтверджують ввезення вказаної яхти до територіальних вод України у березні 2008р. та знаходження її на зберіганні у позивача, є зобов'язання про зворотне ввезення/вивезення судна від 21.03.2008 року та відповідні відмітки на ньому Південної регіональної митниці від 21.03.2008 року та від 13.04.2009 року (а.с.88), а також заява капітана яхти від 19.03.2009 року до начальника Південної митниці (а.с.89).

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи, що вимога позивача про сплату боргу за зберігання яхти „Джой” не була задоволена відповідачем у добровільному порядку, суд, перевіривши зроблений позивачем розрахунок вартості послуг Яхт-клубу, на підставі тарифів, що затверджені наказами Клубу №37/08-1 від 01.03.2008 року та №51/09 від 01.11.2009 року, суд вважає, що з прийняттям послуг відповідачем у нього виник обов'язок оплати цих послуг, у зв'язку з чим вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню в сумі 205283, 84 грн.

Розглянувши вимоги позивача про стягнення з Компанії „Мелан Шипменеджмент” пені у розмірі 20674,61 грн., суд зазначає наступне:

У відповідності до ч. 2 ст. 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов’язання.

Так, у відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно до ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання. При цьому, відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996 року (із змінами та доп.) платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 2 статті 551 ЦК України встановлено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

Згідно до ст.547 ЦК України правочин щодо забезпечення зобов’язання вчиняється у письмовій формі, недотримання якої тягне нікчемність правочину.

Враховуючи, що судом не приймається до уваги посилання позивача на договір №70/06-Э від 1.11.2006р., який, як було встановлено судом, стосувався іншої яхти з ідентичною назвою, а права та обов’язки сторін розглядаються судом як наслідок фактичного надання послуг, у суду відсутні підстави для задоволення вказаних вимог позивача у зв’язку з відсутністю вчиненого у належній формі правочину щодо забезпечення зобов’язання у вигляді неустойки (пені).

У відповідності із вимогами ст.44,49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Компанії „Мелан Шипменеджмент” (Melan Shipmanagement Co.) (Trust Company Complex, Ajeltake Road, Ajeltake Island, Majuro Marshall Islands МН96960) (Комплекс трастової компанії Аджелтейк Роуд, Острів Аджелтейк, Маджуро, Республіка Маршаллових островів МН96960) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЯХТ-КЛУБ «ОДЕСА-2009»(65026, м. Одеса, вул. Приморська, 6 код ЄДРПОУ 30256779) 205283 /двісті п’ять тисяч двісті вісімдесят три/ грн. 84 коп. вартості послуг за зберігання, 2052 /дві тисячі п’ятдесят дві/ грн. 84 коп. державного мита, 201 /двісті одну/ грн. 85 коп. витрат на ІТЗ судового процесу.

3. В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя

рішення підписано 6.07.2010р.