Рішення № 11351917, 25.06.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" червня 2010 р.Справа № 12/56-10-2019 За позовом прокурора Білгород-Дністровського району Одеської області в інтересах держави в особі Білгород-Дністровської районної державної адміністрації Одеської області

до відповідача: приватного підприємства „Імбісс”

про визнання недійсним договору.

Суддя Цісельський О.В.

За участю представників сторін:

від прокуратури: Будзул-Лавренюк К.Я. –посвідчення №48 від 29.04.2009р.

від позивача: Карпов О.О. –довіреність від 08.06.2010р.          

від відповідача: не з’явився.

          СУТЬ СПОРУ: Прокурор Білгород-Дністровського району Одеської області звернувся до господарського суду Одеської області в інтересах держави в особі Білгород-Дністровської районної державної адміністрації Одеської області (надалі - Білгород-Дністровська РДА) з позовною заявою до приватного підприємства „Імбісс” (надалі –ПП „Імбісс”) в якій просить стягнути з відповідача на користь позивача за договором оренди земельної ділянки водного фонду від 18.12.2003р., що знаходиться на території Білгород-Дністровського району Одеської області загальною площею 100 га кошти в розмірі 3055,23 коп., розірвати договір оренди земельної ділянки водного фонду від 18.12.2003р. загальною площею 100 га та зобов’язати відповідача звільнити земельну ділянку водного фонду площею 100 га, яка розташована на території Білгород-Дністровського району Одеської області.

          Представник прокуратури позовну заяву підтримує, наполягає на її задоволенні.

Позивач - Білгород-Дністровська РДА повністю підтримує позов прокурора, вважає його обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву (вх. № 16012).

Відповідач - ПП „Імбісс” про місце та час судових засідань, згідно повідомлень про вручення поштового відправлення, повідомлявся вчасно та належним чином за його юридичною адресою, підтвердженою витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 11.06.2010р, наданим суду представником прокуратури. Поряд з цим, в судові засідання не з’являвся, відзив на позов та витребувані судом документи не надав, своє право на захист не використав, причин поважності неявки суду не надав.

Згідно Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006р. №01-8\1228 до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій.

За таких обставин, справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст.75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

18.12.2003р. між Білгород-Дністровською РДА Одеської області (Орендодавець) та ПП „Імбіс” (Орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки.

Відповідно до п.1.1. зазначеного договору орендодавець на підставі розпорядження голови районної державної адміністрації від 17.12.2003р. № 1759/2003 надає, а орендар приймає у довгострокове користування на умовах оренди строком на п’ятнадцять років, земельну ділянку водного фонду, що знаходиться на території Білгород-Дністровського району Одеської області загальною площею 100 га, в тому числі 100 га заболочених земель для косіння очерету, згідно з планом (схемою) землекористування, який є невід’ємною частиною договору.

Пунктом 1.2. договору встановлено, що право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Відповідно запису на останньому аркуші договору він зареєстрований у Білгород-Дністровському відділі ДП ЦЗДК 04.02.2004р., про що у книзі записів державної реєстрації договорів вчинено запис № 230.

Згідно п.2.1. договору орендна плата за землю вноситься орендарем у вигляді орендної плати щомісячно у розмірі 466,66 грн. до п’ятнадцятого числа наступного за звітним місяцем поточного року з урахуванням індексу інфляції на рахунок Удобненської сільради. Внесення орендної плати на майбутній період оренди допускається на термін не більше одного року.

Відповідно до п.2.2. договору в разі не перерахування в зазначений термін орендної плати орендарем сплачується пеня в порядку і розмірах згідно Закону України „Про плату за землю”.

Пунктом 2.5. договору визначено, що загальна сума оренди складає 84000 грн.

На підставі абз. 3 п. 5.3. договору орендар зобов’язаний своєчасно вносити орендну плату.

Згідно з абз. 4 п.6.2. договору підставою для припинення договору оренди є розірвання договору оренди згідно зі ст. 31, 32 Закону України „Про оренду землі”.

Відповідно до п.7.1. договору за невиконання зобов’язань по договору оренди земельної ділянки, у тому числі за зміну або розірвання договору в односторонньому порядку, сторони несуть відповідальність згідно Законам України та договором.

Відповідно до довідки Білгород-Дністровської ОДПІ за № 6595/24 від 28.04.2010р. про стан розрахунків боржника з бюджетом по орендній платі борг відповідача зі сплати орендної плати складає 3055,23 грн.

На думку прокурора несплата відповідачем орендної плати на протязі тривалого часу порушує права та охоронювані законом інтереси позивача, що й послужило підставою для звернення з позовною заявою до господарського суду Одеської області.

Дослідивши матеріали справи, вислухав думку представника прокурора та представників сторін, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог з наступних підстав:

Як вбачається з матеріалів справи, 18.12.2003р. між Білгород-Дністровською РДА Одеської області (Орендодавець) та ПП „Імбіс” (Орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки, згідно якого орендодавець на підставі розпорядження голови районної державної адміністрації від 17.12.2003р. № 1759/2003 надає, а орендар приймає у довгострокове користування на умовах оренди строком на п’ятнадцять років, земельну ділянку водного фонду, що знаходиться на території Білгород-Дністровського району Одеської області загальною площею 100 га, в тому числі 100 га заболочених земель для косіння очерету, згідно з планом (схемою) землекористування, який є невід’ємною частиною договору.

Відповідно до ст.1 Закону України „Про оренду землі” оренда землі –це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно ст.15 Закону України „Про оренду землі” орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату є істотною умовою договору.

Законодавець у ст. 32 Закону України „Про оренду землі” передбачив, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов’язків, передбачених ст.ст.24 і 25 цього закону та умовами договору, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до ч.2 ст.651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору , коли внаслідок завданої шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Проте, суд вважає за доцільне звернути увагу на те, що вичерпний перелік підстав припинення права користування земельною ділянкою встановлено ст.141 Земельного кодексу України, зокрема, систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Порядок припинення права користування земельними ділянками (в тому числі на умовах оренди) врегульовано ст.144 Земельного кодексу України.

В матеріалах справи відсутні будь-які належні докази того, що позивач здійснював заходи, передбачені ст. 144 Земельного кодексу України щодо припинення землекористування відповідача у зв’язку із несплатою оренди.

З урахуванням зазначеного суд дійшов до висновку що позовні вимоги прокурора щодо розірвання договору оренди земельної ділянки водного фонду від 18.12.2003р. загальною площею 100 га укладеного між ПП „Імбісс” та Білгород-Дністровською РДА є необґрунтованими, не законними, а тому задоволенню не підлягають.

Враховуючи те, що вимоги прокурора про зобов’язання відповідача звільнити земельну ділянку водного фонду площею 100 га, яка розташована на території Білгород-Дністровського району Одеської області є похідними із вимог про розірвання договору оренди, суд вважає що й у задоволені цих позовних вимог слід також відмовити.

В частині позовних вимог прокурора щодо стягнення з ПП „Імбісс” заборгованості зі сплати оренди в сумі 3055,23 грн. суд вважає що вони підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. При цьому, зобов’язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається. В свою чергу, порушенням зобов’язання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про плату за землю" передбачено, що за порушення Закону України "Про плату за землю" платники несуть відповідальність, передбачену Земельним кодексом України та законами України. Виходячи зі змісту ст. 25 вказаного Закону за несвоєчасне внесення орендної плати нараховується пеня, розмір якої передбачається у договорі оренди, проте він не може перевищувати ставки пені за несвоєчасну сплату земельного податку.

У відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно до ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Відповідно до ч.2 ст.615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов’язання.

Як вбачається з матеріалів справи та наданої прокурором довідки про стан розрахунків боржника перед бюджетом по орендній платі № 6595/24 від 28.04.2010р., відповідачем в порушення вищезазначених приписів закону та договору оренди земельної ділянки, договірні зобов’язання з своєчасної сплати орендних платежів не виконувались, внаслідок чого за відповідачем рахується заборгованість з орендної плати за період з червня по грудень 2009р. у сумі 3055,23 грн.

В матеріалах справи відсутні докази сплати відповідачем вищезазначеного боргу.

З огляду на вищевикладене, суд вважає позовні вимоги прокурора про стягнення з ПП „Імбісс” заборгованості зі сплати оренди в сумі 3055,23 грн. підтвердженими матеріалами справи, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.ст.44 - 49 ГПК України судові витрати по сплаті держмита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покласти на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з приватного підприємства „Імбісс” (68300, Одеська область, Кілійський район, м. Вилкове, вул. Придунайська, 3, код ЄДРПОУ 30046201) на користь Білгород-Дністровської районної державної адміністрації Одеської області (67700, Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, вул. Леона Попова, 24, код ЄДРПОУ 04056813) заборгованість за договором оренди земельної ділянки водного фонду від 18.12.2003р., що знаходиться на території Білгород-Дністровського району Одеської області загальною площею 100 га в розмірі 3055 (три тисячі п’ятдесят п’ять) грн.23 коп.

3.          Стягнути з приватного підприємства „Імбісс” (68300, Одеська область, Кілійський район, м. Вилкове, вул. Придунайська, 3, код ЄДРПОУ 30046201) на користь державного бюджету (р/р 31217259700008, одержувач ГУДКУ в Одеській області, код ЄДРПОУ 23213460, банк одержувача ГУДКУ в Одеській області, МФО 828011, код бюджетної класифікації 22050000) витрати на ІТЗ судового процесу у сумі 59 грн.

4.          Стягнути з приватного підприємства „Імбісс” (68300, Одеська область, Кілійський район, м. Вилкове, вул. Придунайська, 3, код ЄДРПОУ 30046201) на користь державного бюджету (р/р 31114095700008, одержувач ГУДКУ в Одеській області, код ЄДРПОУ 23213460, банк одержувача ГУДКУ в Одеській області, МФО 828011, код бюджетної класифікації 22090200) державне мито у сумі 42 грн. 50 коп.

5.          В інший частині позову відмовити.

Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України.

Накази видати у порядку ст.116 ГПК України.

Рішення підписане 29.06.2010р.

Суддя