Постанова № 11351387, 14.09.2010, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

14 вересня 2010 р. № 60/38-10 (27/187-09)

Вищий господарський суд України в складі колегії

суддів:Овечкін В.Е.

Чернов Є.В.

Цвігун В.Л.

за участю представників:

ТОВ "НВП "Енергобуд"

розглянув касаційну скаргу Огієнко Д.В. за дор. від 24.06.2009

Державної податкової інспекції

у Ленінському районі м. Харкова

на постановуХарківського апеляційного господарського суду

від 09 червня 2010 року

у справі№ 60/38-10 господарського суду Харківської області

за позовомТОВ "Н-ВП "Енергобуд"

доДержавної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова

прозобов'язання вчинити дії, відшкодування моральної шкоди

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Харківської області від 21.04.2010 (суддя: С.Прохоров) позов про визнання відомостей недостовірними, зобов'язання спростування недостовірних відомостей, відшкодування моральної шкоди задоволений частково.

Суд дійшов висновку, що відповідач розповсюдив недостовірну інформацію, факт поширення якої підтверджено письмовими доказами, тому останній має право на захист порушеного права у спосіб встановлений частиною п'ятою ст. 277 Цивільного кодексу України.

Враховуючи не доведення обставин завдання моральної та майнової шкоди в частині вимог про стягнення суми моральної шкоди відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 09.06.2010 (судді: І.Карбань, Т.Гончар, І.Шутенко) рішення господарського суду Харківської області від 21.04.2010 залишено без зміни з тих же мотивів.

Відповідач в касаційній скарзі просить рішення господарського суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції скасувати в частині задоволення вимог позову з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Скаржник вважає, що складання органом державної податкової служби акту за наслідками перевірки позивача не свідчить про поширення інформації в розумінні ст. 14 Закону України "Про інформацію", відповідач здійснював повноваження щодо перевірки діяльності позивача, надані ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", акт, що складено за наслідками проведеної перевірки оформлено відповідно до вимог Наказу Державної податкової адміністрації України "Про затвердження Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства" від 10.08.2005 № 327, у разі незгоди позивача з його висновками він вправі надати відповідні заперечення, акт перевірки складається у двох примірниках, один з яких надається платнику податків, а інший залишається органу державної податкової служби, а тому нікому іншому не направляється та не розголошується. Щодо висновків акту перевірки про нікчемність правочинів, то скаржник вважає, що вони ґрунтуються на результатах проведених зустрічних перевірок контрагентів позивача та відповідають ст.ст. 203, 215, 216 Цивільного кодексу України.

Вищий господарський суд України у відкритому судовому засіданні дослідив матеріали справи, доводи касаційної скарги, вважає, що скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Предметом вимог позову у справі є спростування недостовірних відомостей та відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до ст. 94 Цивільного кодексу юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та на інші особисті немайнові права, які можуть їй належати.

Право юридичної особи на недоторканність її ділової репутації може бути порушено шляхом поширення про неї недостовірної інформації.

Частиною 4 ст. 32 Конституції гарантується право вимагати в судовому порядку спростування недостовірної інформації.

Відповідно до п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.09 N 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Поширенням інформації також є вивішування (демонстрація) в громадських місцях плакатів, гасел, інших творів, а також розповсюдження серед людей листівок, що за своїм змістом або формою порочать гідність, честь фізичної особи або ділової репутації фізичної та юридичної особи.

Поширення інформації - це розповсюдження, обнародування, реалізація у встановленому законом порядку документованої або публічно оголошуваної інформації (стаття 14 Закону України "Про інформацію").

Судом встановлено, що за наслідками перевірки позивача органом державної податкової служби було складено акт від 24.04.2009 № 859/23-304/34014461.

При цьому суд дійшов висновку, що відображені в акті певні відомості не є достовірними, а також відповідачем розповсюджено недостовірні відомості шляхом направлення акту перевірки іншим органам державної податкової служби.

Крім того, факт розповсюдження недостовірних відомостей засвідчується зверненням до позивача контрагентів з проханням пояснити ситуацію, що склалася навколо виконання підрядних робіт з улаштування електромереж.

Касаційна інстанція вважає таким, що не відповідає наведеним вимогам закону висновок судів попередніх інстанції про поширення відповідачем негативної інформації, що завдає шкоди особистим немайновим правам позивача.

Відповідно до вимог Закону України "Про державну податкову службу в Україні" орган державної податкової служби в межах компетенції та порядку, визначеному законодавством виконує повноваження щодо виявлення фактів порушення законів України про оподаткування, зокрема, шляхом документальних перевірок юридичних осіб.

При цьому орган державної податкової служби вправі одержувати у платників податків (посадових осіб платників податків) пояснення з питань, що виникають під час перевірок та стосуються реалізації повноважень органів державної податкової служби, встановлених цим та іншими законами України.

Звернення органу державної податкової служби до контрагентів позивача щодо надання інформації про взаємовідносини, в якому міститься та чи інша інформація в межах виконання повноважень, визначених законодавством, подальше підтвердження чи не підтвердження відповідної інформації, не може бути підставою для задоволення позову, оскільки у такому випадку мала місце реалізація органом податкової служби визначених законом повноважень щодо отримання інформації, що не може розглядатися як поширення недостовірної інформації.

Крім того, звернення відповідача до іншого органу державної податкової служби, що містять певні відомості про недодержання законів посадовими або службовими особами, передаються чи повідомляються не з метою доведення таких відомостей до громадськості чи окремих осіб, а з метою їх перевірки уповноваженими на це законом іншими посадовими особами. Тому такі звернення не можуть вважатися поширенням відомостей, які порочать честь, гідність чи ділову репутацію або завдають шкоди інтересам.

Таким чином, висновок господарського суду про підтвердження обставин поширення з огляду на листи-звернення до позивача його контрагентів з проханням пояснити ситуацію, що склалася навколо виконання підрядних робіт з улаштування електромереж, із змісту яких вбачаються сумніви у діловій репутації позивача, не визнається обґрунтованим та таким, що відповідає законодавству.

Висновок господарського суду про недостовірність відомостей з огляду на перевищення посадовими особами службових повноважень та необґрунтованість та незаконність висновків органу державної податкової служби щодо нікчемності правочинів, укладених позивачем, не свідчить про недостовірність інформації, оскільки є свідченням

Крім того, висновок господарського суду про недостовірність висновків відповідача про заниження податкового кредиту та податкових зобов'язань, валових доходів та витрат, є неправомірним, оскільки оцінка висновків органу державної податкової служби щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства виходить за межі предмету дослідження у справі щодо характеру інформації та компетенцію господарського суду, якому справи адміністративної юрисдикції не підвідомчі.

Таким чином, вирішуючи спір господарський суд дійшов неправильних висновків щодо характеру інформації, невірно надав оцінку обставинам щодо поширення інформації, а відтак дійшов неправомірного висновку про наявність юридичного складу правопорушення та як наслідок підстав для задоволення позову в частині вимог про визнання відомостей недостовірними, зобов'язання спростування недостовірних відомостей.

Враховуючи не доведення обставин завдання моральної та майнової шкоди в частині вимог про стягнення суми моральної шкоди відмовлено правомірно, а висновки господарського суду в цій частині вимог відповідають вимога закону.

Враховуючи, що судами попередніх інстанцій надана невірна правова оцінка встановленим обставинам справи, оскаржувані судові рішення у справі підлягають скасуванню, як такі, що не відповідають вимогам чинного законодавства, а в позові про визнання відомостей недостовірними, зобов'язання спростування недостовірних відомостей слід відмовити.

Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1118, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 09.06.2010 та рішення господарського суду Харківської області від 21.04.2010 у справі № 60/38-10 господарського суду Харківської області в частині задоволення вимог про визнання відомостей недостовірними, зобов'язання спростування недостовірних відомостей скасувати.

В позові в частині вимог про визнання відомостей недостовірними, зобов'язання спростування недостовірних відомостей відмовити.

В решті постанову Харківського апеляційного господарського суду від 09.06.2010 та рішення господарського суду Харківської області від 21.04.2010 у справі № 60/38-10 господарського суду Харківської області залишити без зміни.

Головуючий                                         В.Овечкін

судді                                         Є. Чернов

                                                                                                                        В. Цвігун